Кабінет Міністрів України постановляє:

Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2024 р. № 1240 "Деякі питання захисту дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України" (Офіційний вісник України, 2024 р., № 101, ст. 6440) зміни, що додаються.

1. У постанові:

1) абзац другий пункту 7 викласти в такій редакції:

"забезпечувати здійснення верифікації даних з метою проведення перевірки інформації про дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України;";

2) пункт 11 виключити.

2. У Порядку створення, ведення, доступу до Реєстру відомостей щодо дітей, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, затвердженому зазначеною постановою:

1) пункт 1 після слова "України," доповнити словами "механізм верифікації таких відомостей";

2) у пункті 2:

доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

"верифікація - комплекс заходів з установлення відповідності та підтвердження відомостей щодо дітей, які були депортовані або примусово переміщені у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України;".

У зв’язку з цим абзаци другий - шостий вважати відповідно абзацами третім - сьомим;

в абзаці третьому слова і цифри "передбачених статтею 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. та статтею 78 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р." замінити словами "що допускаються міжнародним правом";

доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом такого змісту:

"особова справа дитини - оформлена та візуалізована програмними засобами Реєстру відомостей щодо депортованих дітей інформація про наявні відомості щодо депортації або примусового переміщення дитини у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України;".

У зв’язку з цим абзаци четвертий - сьомий вважати відповідно абзацами п’ятим - восьмим;

в абзаці п’ятому слова і цифри "передбачених статтею 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. та статтею 78 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р." замінити словами "що допускаються міжнародним правом";

3) пункт 11 викласти в такій в редакції:

"11. Користувачами Реєстру відомостей щодо депортованих дітей є Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, посадові особи Мінсоцполітики, працівники державного підприємства "Український національний центр розбудови миру", що належить до сфери управління Мінрозвитку, правоохоронних органів та державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями та Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ, які отримали відповідний доступ до Реєстру відомостей щодо депортованих дітей.";

4) у пункті 15:

доповнити пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту:

"Інформація з Реєстру відомостей щодо депортованих дітей надається суб’єктам, визначеним в абзацах другому - п’ятому пункту 14 цього Порядку, у формі витягу, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, сформованого програмними засобами Реєстру.".

У зв’язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами третім і четвертим;

доповнити пункт після абзацу третього новим абзацом такого змісту:

"Суб’єктам, визначеним абзацом шостим пункту 14 цього Порядку, інформація з Реєстру відомостей щодо депортованих дітей надається у формі відповіді на відповідні запити.".

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим;

5) пункт 17 викласти в такій в редакції:

"17. Інформаційними джерелами, які є підставою для внесення інформації до Реєстру відомостей щодо депортованих дітей, є інформація, отримана від:

державних органів, органів місцевого самоврядування;

фізичних та юридичних осіб, що володіють інформацією, необхідною для створення Реєстру відомостей щодо депортованих дітей.

Інформація про депортованих дітей або примусово переміщених дітей подається зазначеними суб’єктами у формі письмових звернень (повідомлень).

З метою забезпечення функціонування Реєстру відомостей щодо депортованих дітей публічний реєстратор може використовувати інформацію, що міститься у базах даних, створених неурядовими організаціями, а також міжнародними організаціями.";

6) доповнити Порядок пунктами 17-1-17-5 такого змісту:

"17-1. Публічний реєстратор після надходження до Мін’юсту відомостей щодо дітей, які могли бути депортовані або примусово переміщені у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, проводить збір, аналіз та перевірку таких відомостей, за результатом яких з використанням програмних засобів Реєстру відомостей щодо депортованих дітей формує особову справу дитини.

Умовою для формування особової справи дитини є наявність відомостей, достатніх для ідентифікації дитини (зокрема прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження), а також щодо можливої депортації або примусового переміщення дитини у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України від одного з джерел, визначених пунктом 17 цього Порядку.

17-2. У разі надходження відомостей щодо депортації або примусового переміщення дитини перед формуванням особової справи дитини такі відомості підлягають обов’язковій перевірці шляхом застосування таких способів:

з’ясування джерел надходження відомостей (відомості надходять від джерел, визначених пунктом 17 цього Порядку);

пошук підтверджень відомостей шляхом здійснення відповідних запитів, зокрема до міжнародних організацій;

аналіз змісту отриманих відомостей;

технічні (автоматизовані) способи перевірки відомостей (забезпечується шляхом здійснення запитів до держателів реєстрів, баз даних тощо);

узгодження інформації, зокрема шляхом проведення аналізу отриманих відомостей з метою виявлення можливих розбіжностей щодо відомостей, отриманих з різних джерел. У разі наявності розбіжностей у відомостях щодо однієї дитини перевага надається інформації, наданій державним органом, до компетенції якого належить відповідне питання.