Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Схвалити Концепцію Державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують найкращі доступні технології та методи управління на період до 2030 року, що додається.

Визначити Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів державним замовником Програми.

2. Абзац другий пункту 12 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 р. № 710 "Про ефективне використання державних коштів" (Офіційний вісник України, 2016 р., № 83, ст. 2739; 2023 р., № 51, ст. 2841) після слів і цифр "Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України на період до 2030 року" доповнити словами і цифрами ", Державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують найкращі доступні технології та методи управління на період до 2030 року".

3. Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади у шестимісячний строк розробити та подати Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують найкращі доступні технології та методи управління на період до 2030 року.

Вплив промислового забруднення на навколишнє природне середовище в Україні невпинно зростає, що призводить до масштабних негативних наслідків. Забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів, а також виснаження природних ресурсів не лише загрожує екологічній безпеці, а і становить серйозну загрозу здоров’ю населення та економічній стабільності країни. Ці проблеми набули системного характеру і потребують негайного розв’язання.

У цій Концепції терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", "Про охорону навколишнього природного середовища".

Конституція України закріплює право кожного громадянина на безпечне для життя і здоров’я довкілля, а також на відшкодування шкоди, завданої порушенням цього права. Держава зобов’язана забезпечувати екологічну безпеку, підтримувати екологічну рівновагу та зберігати генофонд українського народу. Однак, попри конституційні гарантії, реальна ситуація залишається складною - забрудненість атмосферного повітря, незаконна вирубка лісів, виснаження водойм та погіршення якості земельних ресурсів.

Важливим аспектом захисту довкілля є забезпечення балансу між економічними інтересами та екологічними вимогами. Відповідно до статті 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Це положення підтверджує необхідність відповідального використання власності, що особливо актуально в умовах інтенсивного економічного розвитку та урбанізації.

На державному рівні зроблено кроки до покращення екологічної ситуації, зокрема Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2030 року, затверджені Законом України від 28 лютого 2019 р. № 2697-VIII, визначають основні напрями та завдання для збереження довкілля і передбачають впровадження екосистемного підходу в галузеву політику. Особлива увага приділяється удосконаленню інтегрованого екологічного управління, що має на меті створення безпечного середовища для населення. Важливою складовою є просування "зеленої" економіки, яка враховує збереження довкілля та інтереси майбутніх поколінь, що дасть змогу досягти сталого розвитку країни та знизити екологічні ризики.

З моменту підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейський Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII, Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати в законодавство положення Директиви Європейського Парламенту та Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 р. про промислові викиди (інтегрований підхід до запобігання забрудненню та його контролю) (далі - Директива), ключовим положенням якої є використання найкращих доступних технологій та методів управління для скорочення викидів від великих промислових установок.

Україна багато років напрацьовувала шляхи імплементації Директиви, і як результат Верховною Радою України прийнято 16 липня 2024 р. Закон України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" (далі - Закон), який впроваджує інтегровані підходи щодо провадження дозвільної діяльності та здійснення контролю за промисловим забрудненням на основі застосування найкращих доступних технологій та методів управління згідно з Директивою.

Прийняття Закону дало змогу розпочати реформу запобігання промисловому забрудненню та відповідно забезпечити поступовий перехід підприємств на європейські стандарти згідно із найкращими доступними технологіями та методами управління.

Особливістю Закону є встановлення обов’язковості застосування найкращих доступних технологій та методів управління суб’єктами господарювання, які провадять види діяльності, визначені у додатку до Закону, і досягнення встановлених відповідно до них гранично допустимих викидів.

В Європейському Союзі вимога щодо впровадження найкращих доступних технологій та методів управління для промисловості застосовується ще з 1996 року.

Європейський досвід показує, що економічний розвиток та скорочення промислового забруднення можуть проходити одночасно. Директива, положенням якої є використання найкращих доступних технологій та методів управління, забезпечує високий рівень захисту здоров’я населення і навколишнього природного середовища.

Саме це необхідно досягти в Україні під час післявоєнного відновлення промисловості та економіки без зростання викидів забруднюючих речовин та парникових газів.

Економічне обґрунтування боротьби із забрудненням навколишнього природного середовища очевидне, вигоди для суспільства набагато переважають витрати, так само, як витрати за бездіяльність значно переважають зменшення промислового забруднення.

Внаслідок військових дій велика кількість промислових об’єктів на території України пошкоджена або зруйнована і потребуватиме модернізації або відновлення у післявоєнний час виключно з впровадженням найкращих доступних технологій та методів управління.

Промислове забруднення є однією з найбільших екологічних проблем сучасного світу, пов’язаних з технологічним прогресом, економічними інтересами, а також соціальними і політичними факторами.

Першою і найважливішою причиною промислового забруднення є інтенсивний розвиток промислового виробництва, використання підприємствами викопних видів палива та нафти для виробництва енергії, що призвело до значного збільшення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Другою важливою причиною є глобалізація та розвиток світової економіки. Промислові підприємства в багатьох країнах прагнуть до збільшення прибутків, для цього вони намагаються мінімізувати виробничі витрати, що часто призводить до нехтування екологічними нормативами. В умовах глобальної конкуренції країни з менш жорстким екологічним законодавством стають привабливими для інвесторів, оскільки виробництво там є дешевшим. Як результат, підприємства, що працюють у таких країнах, часто вдаються до застарілих та небезпечних для навколишнього природного середовища технологій, які призводять до його забруднення.

Третьою причиною є недосконала екологічна політика та слабке правове регулювання. У багатьох країнах, насамперед в тих, що розвиваються, законодавство, яке регулює рівень промислових викидів, є недостатньо жорстким або не виконується належним чином. Відсутність ефективного контролю за викидами і низький рівень екологічної свідомості громадян призводять до загострення проблеми. Навіть у країнах з достатньо розвиненим екологічним законодавством великий бізнес нерідко знаходить способи недотримання екологічних норм, використовуючи прогалини в законодавстві або корупційні схеми.

Четверта причина пов’язана з технічними обмеженнями. Багато підприємств використовують застаріле обладнання та технології, що не відповідають сучасним екологічним нормативам. Модернізація виробництва вимагає значних фінансових інвестицій, що часто є недоступним для підприємств або не є пріоритетом для них. Як наслідок, підприємства із застарілим обладнанням продовжують працювати та викидають в атмосферне повітря значні обсяги забруднюючих речовин.

П’ятою причиною промислового забруднення є недооцінка його довгострокових наслідків. Багато підприємств орієнтуються на короткострокові фінансові результати, не беручи до уваги можливі довгострокові екологічні наслідки своєї діяльності. Відсутність усвідомлення цих наслідків призводить до того, що керівники підприємств не вживають заходів для зменшення забруднення, оскільки вважають їх малозначущими або не вигідними з економічної точки зору.

Шостою причиною є вплив військових дій в Україні.

Внаслідок військових дій промисловість України зазнала значної шкоди, багато промислових підприємств пошкоджені або зруйновані, що безпосередньо вплинуло на забруднення атмосферного повітря, води та ґрунту. Серед зазначених підприємств є такі, що повинні впровадити найкращі доступні технології та методи управління, відновлення яких необхідно здійснити на основі кращих європейських практик згідно із стандартами, що дають змогу інтегрувати відбудовану національну економіку у загальноєвропейську.

Таким чином, проблема промислового забруднення є складним явищем, що виникає через поєднання економічних, соціальних, політичних і технічних факторів. Для її розв’язання необхідно впроваджувати європейські екологічні нормативи, розвивати технології очищення викидів, використовувати найкращі доступні технології та методи управління, а також підвищувати екологічну свідомість суб’єктів господарювання.

Україна за техногенним навантаженням на навколишнє природне середовище у 4-5 разів перевищує аналогічний показник розвинутих країн. Енергомісткість та ресурсоємність кінцевого національного продукту у понад 3 рази перевищує світовий рівень.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO), щороку близько 7 млн. смертей пов’язані з впливом забруднення атмосферного повітря. Необхідно впроваджувати заходи для запобігання та зменшення забруднення повітря, зокрема найкращі доступні технології та методи управління.

Затвердження Державної цільової програми підтримки підприємств, що впроваджують найкращі доступні технології та методи управління, на період до 2030 року (далі - Програма) є важливим кроком для зменшення негативного впливу промисловості на навколишнє природне середовище, а також для підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємств. Для розв’язання сучасних екологічних проблем, таких як зміна клімату, забруднення атмосферного повітря та води, промисловим підприємствам необхідно перейти на екологічно чисті та енергоефективні технології. Однак цей процес часто є дорогим і складним для багатьох підприємств.

Підтримка з боку держави є необхідною для стимулювання підприємств до впровадження найкращих доступних технологій та методів управління. Програма може передбачати фінансову підтримку для модернізації обладнання та впровадження екологічно чистих технологій, що сприятиме підвищенню енергоефективності виробничих процесів, зменшенню обсягів викидів забруднюючих речовин та раціональному використанню ресурсів.

Слід зазначити, що впровадження найкращих доступних технологій та методів управління дасть можливість підприємствам відповідати міжнародним екологічним нормативам, що є надзвичайно важливим для експорту продукції на глобальні ринки. Це не лише підвищить репутацію українського бізнесу на міжнародній арені, але і забезпечить доступ до нових ринків та залучення інвесторів.

Державна підтримка сприятиме як екологічній стабільності, так і економічному зростанню. Програма допоможе підприємствам здійснити необхідні кроки для забезпечення стійкого розвитку, зменшення їх впливу на навколишнє природне середовище та зміцнення позицій України на світовій економічній арені.

Метою Програми є зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище, сприяння підвищенню конкурентоспроможності підприємств, енергоефективності та сталому розвитку України шляхом впровадження найкращих доступних технологій та методів управління.

Проблема впровадження найкращих доступних технологій та методів управління на підприємствах є комплексною та багатовекторною, а також вимагає всебічного підходу до її розв’язання. Зважаючи на це, важливо провести порівняльний аналіз різних можливих варіантів для визначення оптимального варіанта, який буде ефективний для екологічної стабільності та економічного зростання.

Завдяки впровадженню найкращих доступних технологій та методів управління протягом 2004 - 2022 років великі спалювальні установки в ЄС зменшили викиди діоксиду сірки і пилу на 92 відсотки, а діоксиду азоту на 70 відсотків. Такий рівень скорочення викидів досягнуто одночасно з економічним зростанням.

Важливим для України є європейський досвід фінансування екологічної модернізації підприємств, оскільки, крім власних ресурсів підприємств та кредитних коштів, фінансування впровадження найкращих доступних технологій та методів управління можна було отримати з різноманітних фондів ЄС, а також національних фондів держав - членів ЄС.

Першим варіантом є надання фінансової підтримки підприємствам для впровадження найкращих доступних технологій та методів управління. Така підтримка може здійснюватися у формі грантів або пільгових кредитів для підприємств, які інвестують в найкращі доступні технології та методи управління, що дасть змогу суттєво знизити витрати підприємств на модернізацію та перехід на нові технології.

Перевагами зазначеного варіанта є:

зниження фінансового навантаження на підприємства;

стимулювання підприємств до модернізації обладнання, що покращить їх ефективність та знизить рівень викидів забруднюючих речовин;

швидкість впровадження нових технологій, оскільки підприємства отримають необхідні ресурси для модернізації та переходу на нові технології.

Недоліками зазначеного варіанта є можливі труднощі з розподілом ресурсів та здійсненням контролю за їх ефективним використанням.

Другий варіант передбачає внесення змін до законодавства з метою стимулювання підприємств до впровадження найкращих доступних технологій та методів управління, зокрема розроблення або удосконалення екологічних нормативів для впровадження операторами установок найкращих доступних технологій та методів управління.

Перевагами зазначеного варіанта є: