Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Звернення Верховної Ради України до парламентів і урядів держав світу та міжнародних організацій з нагоди річниці повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну (додається).

2. Доручити Голові Верховної Ради України забезпечити невідкладне направлення тексту Звернення до парламентів і урядів держав світу та міжнародних організацій.

3. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

У лютому 2014 року російська федерація розпочала загарбницьку війну проти України, анексувавши Автономну Республіку Крим і м. Севастополь, частину Донецької і Луганської областей України.

24 лютого 2022 року російська федерація перейшла до відкритої збройної агресії проти України, що супроводжується безпрецедентними за своїм цинізмом і жорстокістю воєнними злочинами, злочинами проти людяності, злочинами геноциду та ядерним шантажем, внаслідок якої порушено загальновизнані норми та принципи міжнародного права: територіальна цілісність і непорушність кордонів суверенної держави, незастосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності держави. Дипломатичні зусилля України, усього демократичного світу щодо переконання путінського режиму у неприйнятності війни на Європейському континенті та необхідності припинити збройну агресію проти України виявилися марними, оскільки російська федерація свідомо обрала шлях зневаги до засад і безальтернативних вимог міжнародного правопорядку.

Російська федерація упродовж 365 днів руйнує масованими артилерійськими обстрілами, ракетно-бомбовими ударами мирні міста і об’єкти цивільної інфраструктури, вбиває мирних громадян, знищує цілі населені пункти, зневажає права людини на тимчасово окупованих територіях, погрожує застосувати зброю масового знищення, порушує усі норми міжнародного гуманітарного права і вчиняє геноцид Українського народу і цим наочно демонструє, що є державою-агресором, державою - спонсором тероризму.

У перші місяці широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України понад 8 мільйонів українських громадян, зокрема жінки, діти, особи похилого віку, особи з інвалідністю, рятуючись від смертельної небезпеки, виїхали за кордон, майже 7 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. За інформацією ЮНІСЕФ більше 470 тисяч людей в Україні вперше опинилися у стані бідності, значна частина яких - це діти. Загалом від російської агресії проти України постраждало 21,3 мільйона осіб.

Від початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації під російською окупацією перебувало понад 3700 населених пунктів України. Упродовж року у важких боях українські захисники звільнили майже половину раніше захоплених населених пунктів. Повсюди на звільнених від окупації територіях виявлено факти та зафіксовано докази особливо тяжких злочинів російських загарбників: сотні катівень та масових поховань закатованих чи розстріляних цивільних осіб (зокрема дітей і жінок) та військовополонених.

У містах і селах, що досі залишаються під тимчасовою окупацією, російські збройні сили, інші збройні формування та злочинні організації, підконтрольні російській федерації, продовжують вчиняти воєнні злочини та злочини проти людяності, акти жорстокості і жорстокого поводження, необґрунтовані воєнною необхідністю застосування зброї проти мирного населення України: вбивства, зґвалтування та викрадення людей, масова насильницька депортація українських громадян до російської федерації, умисне вчинення дій, спрямованих на катування цивільного населення голодом, збройні напади на заклади освіти, охорони здоров’я, культові споруди тощо.

Особливо цинічним та жорстоким злочином російського окупаційного режиму, якому ніколи не може бути прощення, є масова примусова депортація з тимчасово окупованих територій українських дітей-сиріт і дітей, які мають родини, яких обманним шляхом відправляють до різних, насамперед віддалених, регіонів російської федерації, нав’язують їм усупереч їхній волі російське громадянство за спрощеною процедурою, всиновлюють, фактично знищуючи генофонд Українського народу. Такі дії є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 1949 року.

Російські окупаційні війська цілеспрямовано вдаються до знищення української ідентичності: забороняють українську мову та українську культуру, вилучають з бібліотек та масово спалюють українські книги, примусово насаджують вивчення російської історії та запроваджують освітні стандарти російської федерації в закладах освіти, переслідують та викрадають проукраїнських активістів тощо.

Увесь світ вражений варварством окупантів, які вщент зруйнували Донецький академічний обласний драматичний театр у місті Маріуполі, вбивши сотні містян, які в ньому переховувалися. Російська ракета знищила Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівці на Харківщині. Від обстрілів російських загарбників також постраждали Будинок органної та камерної музики в місті Дніпрі, театр "Київська мала опера" - у місті Києві, палаци культури - у містах Маріуполі, Охтирці, Ірпені тощо. Зазнали значних пошкоджень бібліотеки в Харкові, Житомирі, Чернігові та інших містах України. Зруйновано Художній музей імені Куїнджі в місті Маріуполі, в якому експонувалися картини таких митців, як І. Айвазовський, А. Куїнджі, М. Глущенко, Т. Яблонська, М. Дерегус та інші. Ще однією з непоправних втрат історико-культурного надбання України стало знищення російським агресором історико-краєзнавчого музею в селищі Іванкові на Київщині, де зберігалися твори Марії Приймаченко.

Пограбовано значну кількість українських музеїв, що знаходились або знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території. Зокрема, з Мелітопольського краєзнавчого музею окупанти вивезли колекцію скіфських золотих виробів, із сховища зруйнованого Художнього музею імені Куїнджі в Маріуполі - картини І. Айвазовського, А. Куїнджі, унікальні ікони та книги, з Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка - майже всі експонати.

Наразі загалом знищені або зазнали втрат майже 600 об’єктів української культурної спадщини, чим держава-агресор завдає непоправної шкоди, плюндруючи багатовікові культурні надбання України.

Крім української ідентичності і культури, ворог цілеспрямовано знищує й унікальні природні екосистеми України. Постійні обстріли, пожежі, будівництво фортифікаційних споруд знищують корисні властивості ґрунтів, руйнують природні середовища, унеможливлюють безпечне існування тваринного та рослинного світу, зокрема, тих видів, які занесено до Червоної книги України.

Під загрозою знищення опинилися природоохоронні території Смарагдової мережі, два біосферні заповідники, водно-болотні угіддя міжнародного значення площею близько 600 тисяч гектарів, які перебувають під захистом Рамсарської конвенції. Значна площа земель України, лісів та інших насаджень, засмічені залишками знищеної військової техніки та боєприпасів, випалені ракетами та снарядами.

Зниження рівня води в Каховському водосховищі та зупинення водопостачання для охолодження реакторів Запорізької атомної електростанції підвищують ризик виникнення аварії на найбільшій в Європі атомній електростанції та створюють ядерну загрозу усьому континенту, становлять гуманітарну та екологічну небезпеку населенню України.

Продовження зниження рівня води призведе до зупинки роботи каналів і водозаборів, що розташовані на березі Каховського водосховища, разом з зупинкою подачі води до населених пунктів та посухи, що підвищує ризик загострення голоду.

Збитки природним екосистемам України вже перевищують 50 мільярдів доларів, а їх відновлення можливе лише впродовж десятків років.

Відповідно до норм міжнародного права такі дії мають ознаки екоциду, що можуть спричинити глобальну екологічну катастрофу.

Вперше в історії атомні електростанції були захоплені державою-агресором на порушення загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та норм і стандартів ядерної і радіаційної безпеки. Починаючи з березня 2022 року, Запорізька атомна електростанція знаходиться під російською окупацією і використовується агресором як військова база, а український персонал станції продовжує зазнавати тиску і тортур з боку окупантів. Вдаючись до ядерного шантажу всього світу, агресор продовжує неприховано погрожувати застосуванням ядерної зброї, катастрофічні наслідки якого будуть відчутними далеко поза межами України.

Після блискучих звитяг Збройних Сил України, які звільнили від окупаційних військ Київську, Житомирську, Сумську, Харківську та частково Херсонську області, російська федерація вдалася до нанесення масованих ракетно-бомбових ударів та атак безпілотними літальними апаратами житлових кварталів мирних міст, цивільної інфраструктури, об’єктів критичної інфраструктури з метою зруйнувати систему життєзабезпечення, насамперед енергетики на всій території України, включаючи інфраструктуру атомних електростанцій. Користуючись чисельною перевагою в артилерії, авіації, забезпеченні боєприпасами та ракетами, російські окупаційні війська вдалися до тактики "випаленої землі", що використовувалася ними у Другій чеченській війні та в Сирії. В Україні російські війська ударами тисяч крилатих та балістичних ракет із своєї та білоруської територій цілеспрямовано знищують об’єкти цивільної інфраструктури: житлові будинки, зерносховища, склади продовольства та пального, заклади освіти, культури, лікарні, пологові будинки, торговельні центри, аеропорти, залізничні станції, об’єкти дорожньої інфраструктури. Такі дії держави-агресора спрямовані на створення нестерпних умов для життя громадян України, позбавлення їх елементарних умов - світла, води, тепла та зв’язку.