Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади системи охорони психічного здоров’я в Україні, регулює суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення доступності, якості послуг, дотримання прав людей з психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, запобігання виникненню психічних розладів, сприяння досягненню психологічного благополуччя та розвитку людини, усунення факторів, що негативно впливають на психічне здоров’я.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) допомога у сфері психічного здоров’я - будь-які дії, спрямовані на профілактику або лікування психічних розладів, подолання складних життєвих обставин чи вирішення інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, збереження і відновлення психічних функцій, працездатності та соціальної активності людини, досягнення психологічного благополуччя, види яких визначені цим Законом;

2) інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, - психосоціальні, емоційні, поведінкові труднощі, які не відповідають діагностичним критеріям психічних розладів, але можуть бути супутніми при психічних розладах, або які можуть бути викликані складними життєвими обставинами, стресом чи іншими чинниками;

3) надавач послуг у сфері психічного здоров’я - фахівець у сфері психічного здоров’я, зареєстрований у встановленому порядку як фізична особа - підприємець, або юридична особа незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, з якою перебувають у трудових або договірних відносинах фахівці у сфері психічного здоров’я. До надавачів послуг також належать фахівці у сфері психічного здоров’я, які проходять військову (спеціальну) службу на посадах у структурних підрозділах психологічної служби складових сектору безпеки та оборони України;

4) охорона психічного здоров’я - система заходів, спрямованих на збереження і відновлення психічних функцій, профілактику психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, оптимальної працездатності та соціальної активності людини, досягнення і підтримання психологічного благополуччя;

5) послуга у сфері психічного здоров’я - визначений відповідним договором обсяг допомоги у сфері психічного здоров’я, який оплачується її замовником. Замовником такої послуги можуть бути центральні та/або місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, у тому числі її отримувач;

6) психічне здоров’я - складова загального здоров’я та стан благополуччя, а не лише відсутність психічних та поведінкових розладів, за якого кожна особа може реалізувати власний потенціал, впоратися із життєвими труднощами, продуктивно і плідно навчатися та працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти;

7) психологічне благополуччя - суб’єктивне відчуття особи щодо досягнення оптимального психічного функціонування, що включає відчуття задоволення якістю власного життя, цілеспрямованості та сенсу життєвих подій, вибір дієвих стратегій реалізації особистісного потенціалу, оптимальний рівень психологічної стійкості і адаптивності у подоланні життєвих труднощів;

8) супервізія - професійна підтримка фахівців у сфері психічного здоров’я, спрямована на подолання професійних труднощів, аналіз та усунення недоліків у роботі, вдосконалення її організації, мотивування до професійного розвитку, забезпечення дотримання етичних норм та стандартів надання послуг у сфері психічного здоров’я, запобігання професійному вигоранню, забезпечення емоційної підтримки;

9) фахівці у сфері психічного здоров’я - фізичні особи, які надають допомогу у сфері психічного здоров’я, мають відповідну освіту, володіють необхідними для цього професійними знаннями та навичками, а також відповідають встановленим законодавством вимогам щодо атестації та/або сертифікації. Перелік професій фахівців у сфері психічного здоров’я затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України, Основах законодавства України про охорону здоров’я, законах України "Про психіатричну допомогу", "Про соціальні послуги", "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я", "Про систему громадського здоров’я", інших законодавчих актах України.

1. Законодавство у сфері охорони психічного здоров’я складається з Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України "Про психіатричну допомогу", "Про соціальні послуги", "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я", "Про систему громадського здоров’я", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

2. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством у сфері охорони психічного здоров’я, застосовуються правила міжнародного договору.

1. Метою державної політики у сфері охорони психічного здоров’я є створення умов для зміцнення психічного здоров’я, сприяння психологічному благополуччю населення, запобігання психічним розладам, забезпечення відновлення осіб, які мають психічні розлади, шляхом надання своєчасних комплексних, науково обґрунтованих і якісних послуг у цій сфері, координування діяльності суб’єктів охорони психічного здоров’я.

2. Державна політика у сфері охорони психічного здоров’я реалізується з дотриманням принципів:

1) міжсекторної співпраці, ефективного розподілу повноважень і відповідальності між органами державної влади, органами місцевого самоврядування;

2) рівного доступу до допомоги у сфері психічного здоров’я;

3) пріоритетності запобігання і своєчасного реагування;

4) орієнтації на потреби людини;

5) комплексного та інтегрованого підходу до надання допомоги у сфері психічного здоров’я;

6) дестигматизації, запобігання і подолання соціальної ізоляції, недопущення дискримінації;

7) підвищення стійкості та інклюзивності спільнот і громад;

8) залучення сім’ї та громади до реалізації програм психічного здоров’я;

9) наукової обґрунтованості, що базується на результатах наукових досліджень і найкращих міжнародних практиках;

10) раціонального використання ресурсів для реалізації програм і заходів у сфері психічного здоров’я.

3. Основними завданнями державної політики у сфері охорони психічного здоров’я є:

1) утвердження прав людини, гарантування її безпеки, захист честі і гідності;

2) розроблення і виконання програм профілактики психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, підтримання психологічного благополуччя населення;

3) поширення доступної інформації та проведення просвітницьких заходів щодо психічного здоров’я;

4) розвиток і вдосконалення медичної та соціальної інфраструктури для надання послуг у сфері психічного здоров’я;

5) сприяння інклюзивності, створення безбар’єрного середовища, сприяння адаптації та інтеграції в суспільство осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я;

6) сприяння реформуванню системи інституційного догляду і формуванню інклюзивних систем підтримки на рівні громад;

7) усунення стигматизації та дискримінації, забезпечення рівних прав у сфері психічного здоров’я, сприяння зменшенню ізоляції та обмеження свободи, зменшення використання примусу людини до обстеження та лікування;

8) забезпечення ефективної системи управління якістю допомоги у сфері психічного здоров’я;

9) запровадження та активний розвиток підходів, заснованих на стандартах і практиках, які мають наукове визнання і доказовість;

10) залучення отримувачів допомоги у сфері психічного здоров’я до прийняття рішень щодо надання їм необхідних видів послуг у сфері психічного здоров’я;

11) сприяння поверненню людини, яка має психічні розлади, до самостійного життя у суспільстві, зокрема можливості виконувати повсякденну побутову діяльність і задовольняти потреби без допомоги інших осіб;

12) розвиток системи довготривалого догляду і паліативної допомоги, забезпечення соціальної підтримки і захисту прав осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я;

13) координація діяльності суб’єктів у цій сфері між собою та з іншими напрямами політики держави, включно з економічною й соціальною, сприяння розвитку дієвих шляхів перенаправлення між службами та відомствами;

14) підготовка кадрів та розвиток кадрового потенціалу надавачів послуг у сфері психічного здоров’я з урахуванням потреб сфери психічного здоров’я;

15) фінансування і підтримка наукових досліджень та впровадження міжнародних стандартів допомоги у сфері психічного здоров’я;

16) сприяння системі професійного саморегулювання фахівців у сфері психічного здоров’я, а також підтримка їх організацій.

1. Особи, яким надається допомога у сфері психічного здоров’я, їхні законні представники мають право:

1) отримувати своєчасні, відповідні та якісні послуги та допомогу у сфері психічного здоров’я, які відповідають їхнім потребам і мають доведену ефективність;

2) вільно обирати з урахуванням спеціалізації надавачів послуг, фахівців у сфері психічного здоров’я;

3) отримувати достовірну і повну інформацію про стан психічного здоров’я, права, пов’язані з наданням допомоги у сфері психічного здоров’я, умови, способи та форми надання такої допомоги;

4) надавати письмову згоду чи незгоду на надання послуг у сфері психічного здоров’я, отримувати незалежну допомогу при прийнятті рішень з питань надання таких послуг, крім випадків, визначених законодавством;

5) ознайомлюватися з документами, що стосуються їхнього психічного здоров’я, крім випадків, визначених законодавством;

6) брати участь у прийнятті рішень на рівні держави та на місцевому рівні з питань, що стосуються реалізації права на підтримку психічного здоров’я;

7) брати участь у визначенні методів і заходів надання допомоги у сфері психічного здоров’я, крім випадків, визначених законодавством.

2. Усі втручання у сфері психічного здоров’я здійснюються з дотриманням правил етичної поведінки, із застосуванням науково обґрунтованих методів, з максимальним рівнем захисту прав та гідності осіб, які потребують допомоги у сфері психічного здоров’я.

3. Для запобігання стигматизації осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування проводять просвітницькі заходи щодо психічного здоров’я.

4. Особи, які стали об’єктом дискримінації чи стигматизації, та особи, права і свободи яких у сфері психічного здоров’я порушені, мають право на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

5. Особи, які винні у порушенні вимог законодавства щодо недопущення дискримінації та стигматизації осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, несуть відповідальність згідно із законодавством. Держава забезпечує ефективне здійснення контролю за додержанням прав і обов’язків осіб у сфері охорони психічного здоров’я.

6. Особи, яким надаються послуги у сфері психічного здоров’я, їхні законні представники, члени їхніх сімей при отриманні таких послуг зобов’язані:

1) піклуватися про своє психічне здоров’я;

2) виконувати настанови, інструкції, рекомендації фахівців у сфері психічного здоров’я.

1. Надавачі послуг у сфері психічного здоров’я зобов’язані виконувати вимоги законодавства щодо захисту персональних даних, захисту конфіденційної інформації про особу, а також збереження державної та лікарської таємниці у випадках, визначених Основами законодавства України про охорону здоров’я, законами України "Про державну таємницю", "Про психіатричну допомогу".

Надавачі послуг у сфері психічного здоров’я зобов’язані забезпечувати збереження та нерозголошення інформації, отриманої у зв’язку з наданням допомоги у сфері психічного здоров’я, крім випадків, визначених законом, та не використовувати таку інформацію на свою користь чи на користь третіх осіб.

2. Фахівці у сфері психічного здоров’я можуть використовувати інформацію про отримувачів послуг у сфері психічного здоров’я у своїй професійній та науковій діяльності, у публікаціях і публічних виступах, за умови що така інформація не дає змоги ідентифікувати особу та за наявності письмової згоди відповідної особи або її законного представника.

1. З метою зміцнення психологічного благополуччя та підтримки психічного здоров’я населення забезпечується розвиток таких напрямів охорони психічного здоров’я:

1) охорона психічного здоров’я осіб з психічними розладами;

2) охорона психічного здоров’я дітей та молоді, розвиток яких відповідає або не відповідає соціально-психологічному нормативу;

3) психологічна підтримка (психологічне забезпечення) військовослужбовців, співробітників (працівників) складових сектору безпеки та оборони України;

4) охорона психічного здоров’я ветеранів війни, членів їхніх сімей;

5) охорона психічного здоров’я внутрішньо переміщених осіб та інших осіб, які зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту та/або тимчасової окупації частини території України, у тому числі громадян України, позбавлених свободи з політичних мотивів за рішенням органів влади російської федерації, та членів їхніх сімей;

6) охорона психічного здоров’я матері і дитини;

7) охорона психічного здоров’я осіб з інвалідністю;

8) охорона психічного здоров’я осіб, які мають гострі та хронічні хвороби, а також невиліковні захворювання;

9) надання допомоги особам з розладами, пов’язаними із вживанням психоактивних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки;

10) запобігання самогубствам;

11) охорона психічного здоров’я у системі освіти;

12) охорона психічного здоров’я в закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України;

13) охорона психічного здоров’я осіб, які притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності;

14) охорона психічного здоров’я осіб похилого віку;

15) допомога особам, які проживають з особою, яка має психічні розлади, іншим отримувачам послуг у сфері психічного здоров’я.

2. Психологічна підтримка (психологічне забезпечення) військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та інших співробітників (працівників) складових сектору безпеки та оборони України здійснюється відповідно до законодавства.

1. Державні гарантії у сфері охорони психічного здоров’я ґрунтуються на засадах справедливого і неупередженого розподілу публічних коштів та інших ресурсів для забезпечення визначених державою заходів.

2. Державні гарантії у сфері охорони психічного здоров’я є складовою державних гарантій у сфері соціальної та ветеранської політики, охорони здоров’я, освіти, охорони дитинства та в інших сферах.

3. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції затверджують та виконують місцеві програми розвитку у сфері психічного здоров’я, надання населенню послуг у сфері психічного здоров’я, реалізують інші повноваження, визначені законом.

1. Охорона психічного здоров’я ґрунтується на таких принципах:

1) людиноцентричність - орієнтація на потреби, цінності та інтереси конкретної людини під час прийняття рішень, надання послуг та розроблення політик;

2) недопущення дискримінації, запобігання стигматизації та повага до всіх людей незалежно від стану їхнього психічного здоров’я;

3) міжсекторальний підхід, що базується на співпраці та партнерстві відомств і організацій, що представляють державний, комерційний та громадський сектори;

4) співпраця різних фахівців у сфері психічного здоров’я, надавачів послуг, отримувачів допомоги у сфері психічного здоров’я, членів їхніх сімей, їхніх законних представників для створення комплексної мережі підтримки, партнерство з особами, які мають досвід психічних розладів;

5) підхід, що базується на сильних сторонах, - орієнтація на виявлення і розвиток позитивних якостей і ресурсів осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, підвищення рівня життєстійкості та переорієнтацію таких осіб із проблем і обмежень на потенціал і можливості особи або групи осіб;

6) застосування біопсихосоціальної моделі, що передбачає мультидисциплінарний та індивідуальний підходи до надання послуг у сфері психічного здоров’я і визначення людини як цілісного організму, в якому біологічні, психологічні та соціальні чинники перебувають у постійному взаємозв’язку;

7) наукова обґрунтованість та доведена ефективність - застосування тих форм, методів та засобів надання допомоги у сфері психічного здоров’я, що мають наукове підґрунтя, підтверджені даними наукових досліджень і були апробовані у практичній діяльності;

8) забезпечення рівного доступу до різноманітної, якісної, особистісно-орієнтованої, заснованої на дотриманні прав людини підтримки психічного здоров’я незалежно від місця перебування особи чи життєвих обставин;

9) повага до правоздатності людини і її вільної інформованої згоди, підтримка у прийнятті рішень щодо надання допомоги, наскільки це можливо, а також неприпустимості застосування примусу при прийнятті рішень щодо надання допомоги у сфері психічного здоров’я;

10) травма-інформований підхід, що передбачає визнання впливу, який психічна травма або потенційно травматична подія справляє на життя людини, з метою створення безпечного середовища і уникнення повторної травматизації;

11) інклюзивний підхід, що передбачає підтримку участі осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я, у всіх аспектах життя громади, суспільства, а також наближення послуг у сфері психічного здоров’я до місця проживання отримувача;

12) системність - забезпечення передачі та обміну інформацією про отримувача допомоги у сфері психічного здоров’я між фахівцями з метою збереження послідовності та безперервності надання такої допомоги.

1. Суб’єкти у сфері охорони психічного здоров’я співпрацюють з відповідними суб’єктами іноземних держав і міжнародними організаціями, недержавними установами та організаціями з метою проведення досліджень у сфері психічного здоров’я, для обміну досвідом та впровадження найкращих практик у сфері психічного здоров’я.

2. Міжнародне співробітництво України у сфері охорони психічного здоров’я здійснюється шляхом:

1) укладення міжнародних угод, включаючи двосторонні угоди у сфері охорони психічного здоров’я;

2) адаптації законодавства України у сфері охорони психічного здоров’я до відповідного законодавства Європейського Союзу;

3) гармонізації законодавства України у сфері охорони психічного здоров’я з нормами та стандартами відповідних міжнародних організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров’я, Організації Північноатлантичного договору;

4) обміну професійним досвідом та кращими практиками;

5) навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців;

6) участі у виконанні спільних проектів у сфері психічного здоров’я;

7) участі у міжнародних конференціях, семінарах та інших заходах, присвячених дослідженням у сфері психічного здоров’я.

1. Систему охорони психічного здоров’я складають:

1) суб’єкти охорони психічного здоров’я, їхні права і обов’язки, відносини у сфері психічного здоров’я, врегульовані законодавством;

2) допомога у сфері психічного здоров’я, включаючи послуги у сфері психічного здоров’я;

3) визначені законодавством вимоги, протоколи, настанови та стандарти.

2. До суб’єктів охорони психічного здоров’я належать суб’єкти, що забезпечують організацію надання допомоги у сфері психічного здоров’я або сприяють їй, отримувачі та надавачі послуг у сфері психічного здоров’я.

3. Суб’єктами, що забезпечують організацію надання допомоги у сфері психічного здоров’я або сприяють їй, є:

1) Кабінет Міністрів України;

2) центральні органи виконавчої влади, що в межах забезпечення формування і реалізації державної політики у відповідних сферах здійснюють повноваження у сфері охорони психічного здоров’я;

3) психологічні та медичні служби складових сектору безпеки та оборони України;

4) Національна комісія з питань психічного здоров’я;

5) місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

6) саморегулівні організації у сфері психічного здоров’я;

7) громадські об’єднання надавачів послуг у сфері психічного здоров’я, фахівців у сфері психічного здоров’я;

8) суб’єкти, що здійснюють кадрове та наукове забезпечення системи охорони психічного здоров’я;

9) роботодавці;

10) громадські об’єднання людей, які потребують допомоги у сфері психічного здоров’я, включаючи об’єднання осіб з інвалідністю;

11) фахівці у сфері психічного здоров’я, зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкт господарювання;

12) юридичні особи, які надають послуги у сфері психічного здоров’я.

4. Отримувачами допомоги у сфері психічного здоров’я є:

1) особи, які прагнуть зміцнення і підтримки власного психологічного благополуччя;

2) особи, які потребують допомоги у сфері психічного здоров’я;

3) члени сім’ї осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини. До членів сім’ї належать особи, які складають сім’ю відповідно до Сімейного кодексу України;

4) опікун, піклувальник дитини, яка потребує допомоги у сфері психічного здоров’я, особа, яка утримує та виховує таку дитину;

5) опікун недієздатної, піклувальник обмежено дієздатної особи, яка потребує допомоги у сфері психічного здоров’я;

6) працівники, трудові колективи, військові підрозділи (команди), малі соціальні групи та спільноти.

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони психічного здоров’я належать:

1) забезпечення формування та реалізації державної політики у цій сфері;

2) здійснення в межах своїх повноважень організації та управління системою охорони психічного здоров’я;

3) спрямування, координація діяльності міністерств, інших органів виконавчої влади, що забезпечують формування і реалізують державну політику у цій сфері, Національної комісії з питань психічного здоров’я;

4) здійснення нормативно-правового регулювання у цій сфері, розроблення та затвердження нормативно-правових актів, визначених законом;

5) затвердження та контроль виконання програмних документів, спрямованих на захист і зміцнення психічного здоров’я;

6) забезпечення міжнародного співробітництва та обміну науковими знаннями у цій сфері;

7) забезпечення координації заходів організаційного, кадрового, фінансового, наукового забезпечення системи охорони психічного здоров’я, забезпечення інших умов, необхідних для її розвитку;

8) затвердження персонального складу Національної комісії з питань психічного здоров’я;

9) інші визначені законом повноваження, пов’язані з формуванням та реалізацією державної політики у цій сфері.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, у сфері охорони психічного здоров’я:

1) бере участь у межах компетенції у формуванні та реалізації державної політики у сфері охорони психічного здоров’я;

2) сприяє розвитку в Україні сучасної системи охорони психічного здоров’я;

3) здійснює оцінку якості надання послуг у сфері психічного здоров’я в частині, що стосується медичної допомоги;

4) визначає організаційні засади надання послуг у сфері психічного здоров’я в частині, що стосується медичної допомоги;

5) здійснює контроль додержання законодавства у сфері охорони психічного здоров’я в частині, що стосується медичної допомоги;

6) забезпечує розвиток кадрового потенціалу фахівців у сфері психічного здоров’я в частині, що стосується медичної допомоги;

7) здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов’язань, взятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

8) розробляє та затверджує стратегічні документи та програми з питань запобігання самогубствам;

9) бере участь у межах повноважень у кампаніях, спрямованих на підвищення обізнаності щодо психічного здоров’я, освітніх ініціативах для зменшення стигматизації, заохочення раннього звернення за допомогою; співпрацює із медіа, закладами освіти, об’єднаннями громадян і іншими зацікавленими сторонами для підвищення обізнаності про проблеми, які стосуються психічного здоров’я, стратегії профілактики та доступні послуги;

10) забезпечує надання допомоги особам з розладами, пов’язаними із вживанням психоактивних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки;

11) здійснює інші повноваження у сфері охорони психічного здоров’я, визначені законодавством.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, у сфері охорони психічного здоров’я:

1) бере участь у межах компетенції в організації надання психологічної допомоги, психосоціальних послуг та інших послуг психосоціальної підтримки;

2) здійснює нормативно-правове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення надання психосоціальних послуг;

3) розробляє програми соціальної та фінансової підтримки для осіб, які потребують додаткової допомоги у зв’язку з наявністю психічних розладів або інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;

4) бере участь у розробленні програм запобігання ризикам у сфері психічного здоров’я, запобігання самогубствам і підтримки осіб, які стикаються з травматичними подіями, булінгом, злочинністю серед неповнолітніх, та сприяє їх виконанню;

5) бере участь у розробленні програм, спрямованих на недопушення дискримінації, зменшення стигматизації та соціальної ізоляції, програм профілактики, особливо для груп ризику, програм, спрямованих на зміцнення психологічної стійкості окремих осіб, сімей і спільнот;

6) бере участь у проведенні досліджень щодо соціально-психологічних аспектів психічного здоров’я, що може включати дослідження соціальних детермінант психічного здоров’я, впливу соціальної політики на психологічне благополуччя та ефективність програм соціальної підтримки;

7) забезпечує організацію і координацію підвищення професійної кваліфікації працівників, які надають психосоціальні послуги;

8) здійснює моніторинг надання психосоціальних послуг, оцінку їх якості та оприлюднює відповідні результати;

9) сприяє поширенню інформації щодо надання психосоціальних послуг, кращого національного та міжнародного досвіду щодо планування та надання психосоціальних послуг;

10) сприяє соціальній інтеграції в суспільство осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я;

11) сприяє організації надання допомоги особам з розладами, пов’язаними із вживанням психоактивних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки;

12) забезпечує розвиток кадрового потенціалу надавачів соціальних послуг;

13) бере участь у кампаніях, спрямованих на підвищення обізнаності щодо психічного здоров’я, освітніх ініціативах для зменшення стигматизації, заохочення раннього звернення за допомогою, співпрацює з медіа, закладами освіти, об’єднаннями громадян та іншими зацікавленими сторонами для підвищення обізнаності про проблеми, що стосуються психічного здоров’я, стратегії профілактики та доступні послуги;

14) здійснює в межах компетенції інші повноваження у сфері охорони психічного здоров’я, визначені законодавством.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, у сфері охорони психічного здоров’я:

1) визначає перспективи і пріоритетні напрями розвитку освіти у сфері психічного здоров’я, розробляє державні стандарти освіти у цій сфері;

2) здійснює нормативно-правове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення надання психосоціальних послуг та психологічної допомоги учасникам освітнього процесу;

3) організовує і здійснює наукове та методичне забезпечення освіти у сфері психічного здоров’я;

4) співпрацює з іншими органами державної влади з питань формування скоординованого підходу до охорони психічного здоров’я і підтримки в закладах освіти, що включає інтеграцію питань психічного здоров’я в політику у сфері освіти;

5) сприяє розробленню і впровадженню освітніх програм, спрямованих на підвищення рівня обізнаності учасників освітнього процесу у питаннях психічного здоров’я, розвиток соціально-емоційних навичок;

6) забезпечує організацію діяльності психологічної служби в системі освіти, надання психосоціальної та психологічної допомоги у закладах освіти усіх рівнів;

7) створює умови для інклюзивного навчання на всіх рівнях освіти, забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо діяльності інклюзивно-ресурсних центрів, які проводять комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги;

8) сприяє системному та кваліфікованому супроводу осіб з особливими освітніми потребами;

9) забезпечує включення освітніх компонентів з питань психічного здоров’я до освітніх програм на всіх рівнях освіти;

10) розробляє та впроваджує профілактичні програми, спрямовані на зміцнення психічного здоров’я, запобігання виникненню психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, серед учасників освітнього процесу;

11) забезпечує підтримку наукових досліджень у сфері психічного здоров’я;

12) організовує взаємодію закладів освіти та наукових установ для обміну досвідом і забезпечення якісних наукових досліджень;

13) бере участь у міжнародному співробітництві в рамках наукової співпраці, розвитку освіти у сфері психічного здоров’я;

14) здійснює інші повноваження у сфері охорони психічного здоров’я, визначені законодавством.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, у сфері охорони психічного здоров’я щодо військовослужбовців Збройних Сил України, розвідувального органу Міністерства оборони України, Державної спеціальної служби транспорту:

1) бере участь у межах компетенції у формуванні та реалізації державної політики у сфері охорони психічного здоров’я, адаптованої до потреб військовослужбовців та членів їхніх сімей;

2) формує єдину систему психологічної підтримки (психологічного забезпечення), спрямовану на збереження психічного здоров’я персоналу та членів їхніх сімей, протягом усього періоду проходження військової (спеціальної) служби;

3) співпрацює з іншими органами державної влади з питань формування скоординованого підходу до охорони психічного здоров’я і психологічної підтримки військовослужбовців;

4) формує єдині підходи до функціонування психологічної служби у сфері охорони психічного здоров’я у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту;

5) організовує професійно-психологічний відбір кандидатів на військову службу, психологічну підготовку персоналу, психологічний супровід виконання службово-бойових завдань, надання психологічної допомоги військовослужбовцям, які пережили травматичні події та можуть мати ризик розвитку психічних розладів, інших проблем, які стосуються психічного здоров’я;

6) бере участь в організації підтримки психічного здоров’я при реалізації заходів системи переходу від військової служби до цивільного життя;

7) визначає порядок і забезпечує проведення відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів, заходів з адаптації, підтримки (супроводу) осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з числа військовослужбовців, учасників бойових дій та прирівняних до них осіб після їх звільнення;

8) організовує реагування на психотравмівні ситуації, пов’язані з виконанням військовослужбовцями обов’язків військової служби (службових обов’язків), участю у воєнних (бойових) діях чи в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, та на кризові життєві обставини;

9) запроваджує протоколи та багаторівневу систему психологічної допомоги для виявлення і вирішення проблем, що стосуються психічного здоров’я, своєчасного надання допомоги та забезпечення доступу до екстрених служб психічного здоров’я;

10) є замовником підготовки надавачів послуг у сфері психічного здоров’я, фахівців у сфері психічного здоров’я;

11) організовує проведення досліджень з питань психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я військовослужбовців, вивчення соціально-психологічного клімату у військових частинах, підрозділах;

12) реалізує освітні програми для військовослужбовців з метою підвищення обізнаності про психічне здоров’я, зменшення стигматизації та надання інформації про керування бойовим стресом, психологічну стійкість та звернення за допомогою у разі психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я;

13) реалізує інформаційно-просвітницькі програми з питань психічного здоров’я у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту;

14) здійснює інші повноваження у сфері охорони психічного здоров’я, визначені законодавством.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, охорони та захисту державного кордону, цивільного захисту, у сфері охорони психічного здоров’я:

1) бере участь у формуванні та реалізує в межах повноважень державну політику у сфері охорони психічного здоров’я, адаптовану до потреб військовослужбовців Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, членів їхніх сімей;

2) здійснює нормативно-правове регулювання та організаційно-методичне забезпечення у сфері охорони психічного здоров’я, забезпечує проведення інформаційно-просвітницьких заходів з питань психологічного забезпечення;

3) організовує та забезпечує функціонування медичної та психологічної служб (підрозділів) у Міністерстві внутрішніх справ України, Національній гвардії України, центральних органах виконавчої влади у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, охорони та захисту державного кордону, цивільного захисту;

4) забезпечує ефективну взаємодію та співпрацює з органами державної влади, науково-дослідними установами з метою підвищення спроможності системи охорони психічного здоров’я, надання комплексної підтримки та психологічної допомоги військовослужбовцям Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, поліцейським, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, членам їхніх сімей під час психологічної допомоги;

5) здійснює координацію надання послуг із психологічної допомоги (супроводу) і психологічної реабілітації військовослужбовців Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

6) забезпечує реалізацію державних програм щодо профілактики психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, підтримки психологічного благополуччя військовослужбовців Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

7) забезпечує реалізацію програми підтримки членів сімей військовослужбовців Національної гвардії України та Державної прикордонної служби України, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

8) є замовником підготовки фахівців у сфері психічного здоров’я;

9) здійснює міжнародне співробітництво у сфері психічного здоров’я;

10) здійснює інші повноваження у сфері охорони психічного здоров’я, визначені законодавством.

1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, у сфері охорони психічного здоров’я:

1) бере участь у формуванні та реалізує політику у сфері психічного здоров’я, адаптовану до потреб ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

2) співпрацює з іншими органами державної влади з питань формування скоординованого підходу до охорони психічного здоров’я;

3) організовує проведення досліджень у сфері психічного здоров’я ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, спрямованих на виявлення проблем психічного здоров’я, факторів ризику, покращення результатів надання допомоги і розроблення політик та програм у сфері психічного здоров’я, що ґрунтуються на фактичних даних;

4) реалізує програми та забезпечує надання комплексних послуг з питань психічного здоров’я ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалим учасникам Революції Гідності, членам сімей таких осіб і членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

5) сприяє розробленню і виконанню програм реабілітації та відновлення для ветеранів із психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я;

6) забезпечує організацію підтримки психічного здоров’я при реалізації заходів системи переходу від військової служби до цивільного життя;

7) сприяє реалізації заходів, спрямованих на допомогу особам з розладами, пов’язаними із вживанням психоактивних речовин, іншими видами залежності та проявами залежної (адиктивної) поведінки;

8) здійснює інші повноваження у сфері психічного здоров’я, визначені законодавством.

1. Інші центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері охорони психічного здоров’я, в межах своїх повноважень забезпечують:

1) виконання державних цільових програм розвитку системи охорони психічного здоров’я та міжнародних програм;

2) організацію надання послуг у сфері психічного здоров’я юридичними особами, що належать до сфери їх управління, незалежно від організаційно-правової форми, базуючись на протоколах і стандартах надання таких послуг;

3) здійснення заходів щодо недопущення дискримінації та протидії стигматизації, формування поваги до всіх осіб незалежно від стану їхнього психічного здоров’я;

4) реалізацію ініціатив та проектів, спрямованих на підтримку психічного здоров’я різних верств населення;

5) співпрацю з іншими органами державної влади з питань формування скоординованого підходу до охорони психічного здоров’я;

6) здійснення інших повноважень у сфері психічного здоров’я, визначених законодавством.

1. Основним завданням місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері охорони психічного здоров’я є здійснення координації системи охорони психічного здоров’я на рівні регіонів, районів та територіальних громад. Зазначені суб’єкти здійснюють свою діяльність з метою забезпечення доступності послуг у сфері психічного здоров’я для всіх верств населення, реалізації людиноцентричного принципу, підтримання участі осіб із психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, в житті суспільства.

2. Місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, забезпечують:

1) дотримання вимог законодавства у сфері охорони психічного здоров’я;

2) додержання прав і свобод громадян у сфері охорони психічного здоров’я;

3) виконання державних, регіональних та місцевих програм у сфері охорони психічного здоров’я;

4) взаємодію з органами місцевого самоврядування для забезпечення функціонування ефективної системи охорони психічного здоров’я;

5) активну участь у процесах реформування системи інституційного догляду і забезпечення формування інклюзивних систем підтримки на рівні громад;

6) реалізацію інших повноважень, визначених законом та делегованих органами місцевого самоврядування.

3. Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством:

1) організовують надання якісних послуг у сфері психічного здоров’я, сприяють формуванню спроможної мережі закладів охорони здоров’я, соціального захисту, інших суб’єктів господарювання, які мають право надавати послуги у сфері психічного здоров’я;

2) здійснюють управління закладами охорони здоров’я, закладами соціального захисту, які належать територіальним громадам або перебувають у їхній спільній власності, організовують їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення;

3) розробляють і затверджують місцеві програми у сфері охорони психічного здоров’я;

4) сприяють діяльності громадських об’єднань фахівців у сфері психічного здоров’я, громадських об’єднань осіб з психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, осіб з інвалідністю, залучають таких осіб до співпраці та партнерства у цій сфері;

5) організовують інформування осіб з психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, про їхні права у сфері охорони психічного здоров’я;

6) забезпечують проведення просвітницьких заходів, сприяють реалізації ініціатив і проектів, спрямованих на підвищення обізнаності населення у питаннях психічного здоров’я, недопущення дискримінації та протидію стигматизації, повагу до всіх осіб незалежно від стану їхнього психічного здоров’я;

7) забезпечують підтримання участі осіб із психічними розладами, іншими проблемами, що стосуються психічного здоров’я, у всіх аспектах життя суспільства та територіальних громад;

8) створюють умови для реалізації мультидисциплінарного підходу до вирішення проблем, що стосуються психічного здоров’я, із застосуванням індивідуального підходу до надання послуг та здійснення заходів у сфері психічного здоров’я;

9) сприяють надавачам послуг у сфері психічного здоров’я всіх форм власності та громадським об’єднанням у сфері психічного здоров’я;

10) здійснюють заходи щодо розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, закладів соціальної сфери, які надають послуги у сфері психічного здоров’я;

11) організовують надання послуг населенню у сфері психічного здоров’я через комунальні заклади охорони здоров’я, соціальні служби;

12) забезпечують підтримку сімей, в яких проживають особи з психічними розладами;

13) здійснюють інші повноваження у сфері охорони психічного здоров’я, передбачені законодавством.

1. Національна комісія з питань психічного здоров’я (далі - Національна комісія) є постійно діючим колегіальним органом, юридичною особою публічного права, що функціонує в організаційно-правовій формі державної установи та належить до сфери управління Кабінету Міністрів України, здійснює функції у сфері охорони психічного здоров’я, визначені цим Законом та іншими актами законодавства. Національна комісія є неприбутковою організацією.

2. Національна комісія:

1) бере участь у розробленні нормативно-правових актів у сфері охорони психічного здоров’я, погоджує проекти актів Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади, що стосуються сфери охорони психічного здоров’я;

2) здійснює підготовку пропозицій, планів дій, проектів програм, стратегій та рекомендацій щодо здійснення заходів, спрямованих на поліпшення психологічного благополуччя населення та вдосконалення системи охорони психічного здоров’я;

3) щороку готує та оприлюднює доповідь про систему психічного здоров’я в Україні, звіт про свою діяльність та подає зазначені документи до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я;

4) здійснює координацію діяльності заінтересованих сторін у сфері психічного здоров’я;

5) здійснює міжнародне співробітництво у сфері психічного здоров’я;

6) здійснює аналіз та оцінку ефективності державної політики у сфері психічного здоров’я, моніторинг додержання законодавства у сфері охорони психічного здоров’я;

7) бере участь у прогнозуванні потреб населення у сфері психічного здоров’я;

8) організовує навчання та проведення інформаційно-просвітницьких заходів з питань психічного здоров’я;

9) здійснює супровід інформаційного забезпечення сфери психічного здоров’я;

10) створює і веде Державний реєстр саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я;

11) створює і веде Реєстр надавачів послуг у сфері психічного здоров’я;

12) здійснює сертифікацію фахівців у сфері психічного здоров’я відповідно до цього Закону;

13) здійснює нагляд за діяльністю саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я, зокрема ініціює перегляд їхнього статусу у разі виявлення порушення законодавства;

14) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

3. Склад Національної комісії формується на засадах рівного представництва членів Національної комісії, делегованих центральними органами виконавчої влади, та членів Національної комісії від саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я, громадських об’єднань надавачів послуг у сфері психічного здоров’я та фахівців у сфері психічного здоров’я.

Членом Національної комісії, який здійснює свої повноваження на постійній основі, може бути громадянин України, який має вищу освіту фахівця у сфері психічного здоров’я, не притягався до кримінальної відповідальності чи відповідальності за корупційні правопорушення або правопорушення, пов’язані з корупцією, має загальний стаж роботи не менше семи років та вільно володіє державною мовою.

Члени Національної комісії від саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я, громадських об’єднань надавачів послуг у сфері психічного здоров’я та фахівців у сфері психічного здоров’я обираються за результатами відкритого конкурсу. Конкурс організовує незалежна конкурсна комісія, до складу якої входять представники державних органів, міжнародних організацій та незалежні експерти. Порядок проведення конкурсу, склад конкурсної комісії, вимоги до кандидатів і критерії їх оцінювання затверджуються Кабінетом Міністрів України. Члени Національної комісії від саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я, громадських об’єднань надавачів послуг у сфері психічного здоров’я та фахівців у сфері психічного здоров’я здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Порядок проведення конкурсу та критерії призначення членів Національної комісії від центральних органів виконавчої влади, які будуть здійснювати свої повноваження на постійній основі, визначаються внутрішніми нормативними актами таких органів з урахуванням вимог абзацу другого цієї частини.

До Національної комісії призначаються члени від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, охорони та захисту державного кордону, цивільного захисту, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Кожний із зазначених органів делегує двох представників, один із яких здійснює повноваження на постійній основі, а другий делегується за рішенням керівника відповідного органу та бере участь у роботі Національної комісії на громадських засадах, суміщаючи ці обов’язки з основною роботою у відповідному органі. Член Національної комісії, який бере участь у роботі Національної комісії на громадських засадах, не може бути обраний Головою або заступником Голови Національної комісії.

4. Національна комісія утворюється Кабінетом Міністрів України та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Організаційною формою діяльності Національної комісії є засідання.

Для забезпечення діяльності Національної комісії утворюється її секретаріат.

За рішенням Національної комісії при ній може створюватися на громадських засадах Рада отримувачів послуг у сфері охорони психічного здоров’я.