Цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері правового і соціального захисту осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій.

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) захист прав осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, - система заходів, спрямованих на відновлення прав осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України;

2) заявник - фізична особа (її представник або законний представник), яка звернулася до Комісії з розгляду питань, пов’язаних з визнанням особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, із заявою про визнання її постраждалою особою;

3) невідкладна грошова виплата - одноразова грошова виплата, яка є складовою невідкладних проміжних репарацій;

4) невідкладні проміжні репарації - комплекс заходів, спрямованих на задоволення нагальних потреб осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, що запроваджуються з метою відновлення порушених прав таких осіб;

5) особа, постраждала від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - постраждала особа), - особа, визнана відповідно до цього Закону такою, що постраждала від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, у тому числі діти, народжені внаслідок сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України;

6) сексуальне насильство, пов’язане із збройною агресією Російської Федерації проти України, - сексуальне насильство, скоєне проти будь-якої особи у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України починаючи з 20 лютого 2014 року, включаючи зґвалтування, примусову вагітність, примусову стерилізацію, примусовий аборт, примушування до зайняття проституцією, сексуальну експлуатацію, примушування до статевого акту з третьою особою, примушування до споглядання статевого акту, сексуальне рабство, торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, примусове обрізання, примусову кастрацію, каліцтво або вчинення насильницьких дій над статевими органами, примусове оголення сексуального характеру, будь-яку іншу форму сексуального насильства, а також погрози та спроби його вчинення.

1. Правовий і соціальний захист постраждалих осіб та надання їм невідкладних проміжних репарацій ґрунтується на таких принципах:

1) дотримання прав людини і основоположних свобод, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканність, права не бути підданим катуванню або іншому жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, права не триматися у рабстві або в підневільному стані, не бути присилуваним виконувати примусову чи обов’язкову працю, права на повагу до приватного і сімейного життя, на справедливий суд, на ефективний засіб правового захисту та доступ до правосуддя, на безоплатну правничу допомогу;

2) забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків без дискримінації за будь-якою ознакою та врахування непропорційного впливу сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, на жінок і чоловіків, дівчат та хлопців;

3) належної уваги до кожного випадку сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, а також пріоритезації прав та інтересів кожної постраждалої особи на всіх етапах надання невідкладних проміжних репарацій;

4) добровільного звернення постраждалих осіб;

5) презумпції правомірності дій та вимог заявника;

6) взаємодії органів виконавчої влади між собою, з відповідними органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, а також з громадськими і міжнародними організаціями;

7) запобігання повторній травматизації постраждалих осіб, а також урахування їхніх особливих потреб та інтересів;

8) надання повної та достовірної інформації постраждалим особам про передбачені законодавством невідкладні проміжні репарації та засоби правового захисту, зокрема щодо звернення до суду та органів правопорядку;

9) конфіденційності інформації про постраждалих осіб на всіх етапах взаємодії з ними, а також на принципі невтручання в особисте та сімейне життя таких осіб;

10) доступності та безбар’єрності.

2. Реалізація права на отримання невідкладних проміжних репарацій не тягне за собою відмову від інших прав, зокрема від права на судовий захист, права на інформацію про вчинені порушення під час збройної агресії Російської Федерації проти України та права на отримання повних та ефективних репарацій.

3. У разі якщо постраждалою особою є дитина, будь-які дії, що вчиняються стосовно неї, ґрунтуються на принципі забезпечення найкращих інтересів дитини та на інших принципах, визначених Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про права дитини, Протоколом про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенцією Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, Конвенцією Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей та законодавством України у сфері захисту прав дитини.

1. Законодавство про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, інших законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів.

1. Для прийняття рішення про визнання або про відмову у визнанні особи такою, що постраждала від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, а також з метою ефективного забезпечення доступу до невідкладних проміжних репарацій створюється Комісія з розгляду питань, пов’язаних з визнанням особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Комісія).

2. Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики.

3. Положення про Комісію з розгляду питань, пов’язаних з визнанням особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики.

4. Персональний склад Комісії затверджується наказом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики.

5. Організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики.

1. Постраждалою особою відповідно до цього Закону визнається:

1) особа, постраждала від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України;

2) дитина (діти), народжена (народжені) внаслідок сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України.

2. Заява про визнання особи постраждалою подається заявником до Комісії у письмовій формі.

3. Зміст і форма заяви про визнання особи постраждалою, перелік документів, що додаються до заяви, та порядок її подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Обов’язковою складовою процедури визнання особи постраждалою є проведення співбесіди з особою, стосовно якої розглядається питання про визнання її постраждалою. У разі звернення особи, яка є потерпілою у кримінальному провадженні щодо порушення законів та звичаїв війни, така особа може бути визнана постраждалою без проведення співбесіди.