Відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу цивільного захисту України та статті 29 Гірничого закону України, з метою підвищення рівня практичних навичок і майстерності основних працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій, злагодженості їхніх дій у складі підрозділів під час організації та ведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Зміни до Статуту державних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій з організації та проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на гірничорудних і нерудних підприємствах та інших підземних спорудах, окрім вугільних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 січня 2020 року № 17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2020 року за № 289/34566, що додаються.

2. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ України (Корева Ю.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Доповнити пункт 1 розділу І після слів "або загрожують життю рятувальників" словами ", а також організацію спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ до виконання завдань за призначенням".

2. Доповнити цей Статут новим розділом такого змісту:

1. Спеціальна підготовка - вид підвищення кваліфікації основних працівників ДВАРФ, що здійснюється в міжаварійний період шляхом виконання ними функціональних обов’язків і проводиться безпосередньо в аварійно-рятувальному підрозділі згідно з навчальними програмами та навчальними планами професійної діяльності.

2. Спеціальна підготовка проводиться в системі професійної підготовки за рахунок робочого часу і складається з комплексу вправ для відпрацювання практичних дій основних працівників державних воєнізованих гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) формувань Державної служби України з надзвичайних ситуацій згідно з додатком 20 до цього Статуту.

3. Спеціальна підготовка спрямована на формування та вдосконалення у основних працівників ДВАРФ, які залучаються до оперативних дій, навичок роботи із спорядженням, спеціальним обладнанням та технікою шляхом відпрацювання індивідуальних та/або групових (у складі відділення ДВАРФ з 4 або 5 осіб) вправ і прийомів, які об’єднані в комплекси з відпрацювання практичних дій під час проведення АРІНР у виробках з непридатною атмосферою.

4. Основною метою спеціальної підготовки основних працівників ДВАРФ є набуття теоретичних знань і практичних навичок щодо застосування спеціального оснащення, правил поведінки і взаємодії у складі відділення під час проведення АРІНР, інших робіт, пов’язаних із застосуванням засобів індивідуального захисту органів дихання, спеціального оснащення та спорядження під час виконання завдань за призначенням.

5. Основні працівники підрозділів ДВАРФ, які набули теоретичних знань щодо тактико-технічних характеристик і порядку роботи спеціальних технічних засобів, які застосовуються під час проведення АРІНР (далі - респіраторники), допускаються до відпрацювання тактичних комплексів, які складаються із відповідних практичних вправ (далі - вправа).

6. Виконання вправ проводиться в такій послідовності: ознайомлення з прийомами виконання вправи, вивчення і відпрацювання окремих прийомів виконання вправи, тренування у виконанні кожного прийому та вправи в цілому, перевірка ступеня засвоєння вправи.

7. На початковому етапі кожна вправа виконується без фіксації її нормативного часу виконання вправи для здобуття відповідних навичок.

8. Після оволодіння респіраторниками навичок із відпрацювання вправ заняття проводяться із фіксацією нормативного часу відпрацювання кожної вправи з поступовим наближенням її виконання у нормативний час.

9. Заняття з відпрацювання окремих прийомів і вправи в цілому проводяться командиром відділення ДВАРФ або особою, яка виконує його обов’язки (далі - командир відділення). Заняття з відпрацювання комплексів вправ у цілому проводяться командиром взводу ДВАРФ або особою, яка виконує його обов’язки.

10. На початковому етапі час на відпрацювання прийому, вправи, комплексу визначається командиром взводу ДВАРФ залежно від ступеня підготовленості респіраторників, об’єму і складності матеріалу, який підлягає вивченню та практичному відпрацюванню.

11. Для забезпечення злагоджених дій респіраторників під час проведення занять кожному з них присвоюється порядковий номер від 1 до 3 у відділенні з 4 осіб і від 1 до 4 у відділенні з 5 осіб та визначаються обов’язки залежно від характеру аварії, при цьому вони мають виконувати обов’язки всіх номерів.

Респіраторник № 4 у відділенні з 5 осіб під час руху в непридатному для дихання аерогазованому середовищі є замикаючим. У разі виникнення ситуації, коли командир відділення не може виконувати свої обов’язки, їх виконує респіраторник № 4.

Респіраторник № 3 у відділенні з 4 осіб під час руху в непридатному для дихання аерогазованому середовищі є замикаючим. У разі виникнення ситуації, коли командир відділення не може виконувати свої обов’язки, їх виконує респіраторник № 3.

12. Під час практичного відпрацювання вправ респіраторники мають бути одягнені в спеціальний одяг із надягненою з правої сторони на спеціальному ремені акумуляторної батареї та прикріпленою до каски головного світильника.

13. Індивідуальна підготовка респіраторника складається з відпрацювання комплексів, які містять відповідний перелік вправ для здобуття навичок щодо застосування респіратора і саморятівника та їх складових частин, контролю складу та кількості повітряної суміші аерогазового середовища переносними приладами.

14. Підготовка респіраторників у складі підрозділу з 4 або 5 осіб складається з комплексів, які містять відповідний перелік вправ для здобуття навичок щодо виконання завдань за призначенням під час збору, виїзду на аварійний об’єкт за сигналом "Тривога", проведення розвідки виробок без / та / із застосуванням протитеплових засобів, організації зв’язку під час проведення АРІНР, організації заходів з надання допомоги, проведення серцево-легеневої реанімації та евакуації постраждалих під час гасіння пожеж у виробках, під час проведення АРІНР.

15. Команду на відпрацювання вправ кожного комплексу подає командир відділення".

3. Доповнити цей Статут новим додатком, що додається.

1. Вправа 1: за командою "Робочий респіратор (Р-30, Р-30ЕХ) - надягнути":

покласти респіратор на тверду поверхню підвісною системою вгору або поставити респіратор перед собою на землю підвісною системою від себе;

зняти каску і затиснути її між колінами;

розвести в сторони поясні і плечові ремені, опустити мундштучну коробку із загубником (маскою) та залишити висіти на дихальних шлангах або шлангову систему покласти на ранець, послабити кінцеві і плечові ремені;

просунути руки в плечові ремені та взяти респіратор за корпус;

підняти респіратор над головою таким чином, щоб дихальні шланги опинилися на грудях, переконавшись, що плечові ремені знаходяться з зовнішнього боку ліктів, дозволити респіратору зісковзнути на плечі. При цьому мундштучна коробка із загубником (маскою) повинна висіти на грудях. За наявності панорамної маски надіти на шию ремінець для носіння маски в похідному положенні, одягнути каску;

відрегулювати висоту посадки респіратора на корпусі за допомогою кінцевих ременів;

застебнути поясний ремінь та підтягнути його до комфортного положення.

Час виконання вправи - 30 секунд.

2. Вправа 2: за командою "Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30, який обладнано загубником,- провести":

зняти чохол та узяти загубник до рота;

відсмоктати повітря із системи респіратора до можливої межі, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор герметичний;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу через ніс, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери і видихаючи в апарат до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

вийняти загубник із рота та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень із киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад "Перший - готовий. Тиск 200".

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

3. Вправа 3: за командою "Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30, який обладнано панорамною маскою,- провести":

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти маску, для цього послабити головні паски, притримуючи узголів’я покласти підборіддя у виїмку в масці, одягти на голову паски маски та затягнути і відрегулювати головні паски, натягуючи рівномірними рухами потиличні, скроневі та лобний паски;

надіти каску;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора з видихами в атмосферу, відтягнувши край маски, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор із маскою герметичний;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу, відтягуючи край маски під час видиху, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери, відтягуючи край маски при вдиханні і видихаючи в апарат до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

перевірити щільність прилягання маски, для цього необхідно глибоко вдихнути, а потім енергійно видихнути, при цьому викидання повітря з-під маски не допускається;

зняти маску та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад "Перший - готовий. Тиск 200".

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

4. Вправа 4: за командою "Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30ЕХ, який обладнано загубником,- провести":

зняти чохол та взяти загубник до рота;

наповнити дихальний мішок, зробивши кілька вдихів з атмосфери і видихів у респіратор, зробити вдих із системи респіратора, звуковий сигнал при цьому буде свідчить про справність сигналу відсутності кисню;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора з видихами в атмосферу через ніс, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор герметичний;

затиснути рукою шланг вдиху і спробувати вдихнути, неможливість виконати вдихання свідчать про справність клапана видиху;

затиснути рукою шланг видиху і спробувати видихнути, неможливість виконати видихання свідчать про справність клапана вдиху;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу через ніс, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери через ніс і видихаючи в апарат, до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

вийняти загубник з рота та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи до 10,0 МПа, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

продовжувати спостерігати за допомогою манометра за падінням тиску в респіраторі і при досягненні 5,5 МПа почується свист, який свідчить про справність сигналу зниження тиску в балоні нижче 5,5 МПа;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад "Перший - готовий. Тиск 200".

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

5. Вправа 5: за командою "Поверхневу перевірку робочого респіратора Р-30ЕХ, який обладнано панорамною маскою,- провести":

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти маску, для цього послабити головні паски, притримуючи узголів’я покласти підборіддя у виїмку в масці, одягти на голову паски маски та затягнути і відрегулювати головні паски, натягуючи рівномірними рухами потиличні, скроневі та лобний паски;

надіти каску;

наповнити дихальний мішок, зробивши кілька вдихів з атмосфери і видихів у респіратор, відтягнувши край маски при вдиханні, зробити вдих із системи респіратора, звуковий сигнал при цьому буде свідчить про справність сигналу відсутності кисню;

затиснути рукою шланг видиху і зробити кілька вдихів із системи респіратора з видихами в атмосферу, відтягнувши край маски, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор із маскою герметичний;

затиснути рукою шланг вдиху і спробувати вдихнути, неможливість виконати вдихання свідчать про справність клапана видиху;

затиснути рукою шланг видиху і спробувати видихнути, неможливість виконати видихання свідчать про справність клапана вдиху;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу, відтягуючи край маски під час видиху, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери, відтягуючи край маски при вдиханні і видихаючи в апарат, до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

перевірити щільність прилягання маски, для цього необхідно глибоко вдихнути, а потім енергійно видихнути, при цьому викидання повітря з-під маски не допускається;

зняти маску та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи до 10,0 МПа, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

продовжувати спостерігати за допомогою манометра за падінням тиску в респіраторі і при досягненні 5,5 МПа почується свист, який свідчить про справність сигналу зниження тиску в балоні нижче 5,5 МПа;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад "Перший - готовий. Тиск 200".

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

6. Вправа 6: за командою "У робочий респіратор (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаний загубником,- включитися":

зняти чохол із загубника (якщо він був надітий), узяти загубник до рота, одночасно повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути, випускаючи повітря через ніс, до спрацювання легеневого автомата та надіти носовий затискач;

зняти каску та затиснути її між колінами;

зняти з лівого плечового ременя протидимові окуляри і надіти їх на лоба, одягнути каску та пристебнути головний гарнітур до мундштучної коробки.

Час виконання вправи - 50 секунд.

7. Вправа 7: за командою "З робочого респіратора (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаного загубником,- виключитися":

зняти носовий затискач, відстебнути головний гарнітур від мундштучної коробки та вийняти загубник з рота;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана і випустити кисень з киснево-розподільчої системи респіратора, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса, протерти загубник та закрити його чохлом.

протидимові окуляри - зняти та закріпити на лівому плечовому ремені.

Час виконання вправи - 50 секунд.

8. Вправа 8: за командою "У робочий респіратор (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаний панорамною маскою,- включитися":

зняти з голови каску та затиснути її між колінами;

надіти маску, для цього послабити головні паски, притримуючи голову, покласти підборіддя у виїмку в масці, одягти на голову паски маски та затягнути і відрегулювати головні паски, натягуючи рівномірними рухами потиличні, скроневі та лобний паски;

надіти каску;

повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути до спрацювання легеневого автомата, при цьому випускати повітря з маски під час видихання необхідно шляхом відтягування краю маски.

Час виконання вправи - 50 секунд.

9. Вправа 9: за командою "З робочого респіратора (Р-30, Р-30ЕХ), обладнаного панорамною маскою,- виключитися":

зняти з голови каску та затиснути її між колінами;

завести вказівні і середні пальці обох рук під потиличні ремені маски зверху біля замків, великими пальцями відвести стопори, зняти маску та надіти каску на голову;

повністю закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи респіратора, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса.

Час виконання вправи - 50 секунд.

1. Вправа 1: за командою "Допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником (шолом-маскою),- надіти":

поставити сумку з респіратором перед собою, відкрити клапан сумки та витягнути дихальні шланги із загубником (шолом-маскою);

підняти респіратор за ремені і зняти сумку з корпусу респіратора;

покласти респіратор перед собою зовнішньою стороною ранця донизу балоном від себе, розвести в сторони ремені респіратора;

зняти каску та затиснути її між колінами;

охопити респіратор за бокові сторони так, щоб плечові ремені опинилися із зовнішнього боку рук, та перенести його через голову;

опустити респіратор на спину таким чином, щоб плечові ремені і дихальні шланги лягли на плечі;

застебнути поясний ремінь та одягнути каску.

Час виконання вправи - 30 секунд.

2. Вправа 2: за командою "Поверхневу перевірку допоміжного респіратора Р-34, обладнаного загубником,- провести":

зняти чохол та узяти загубник до рота;

відсмоктати повітря із системи респіратора до можливої межі, якщо після затримки дихання на 3-5 секунд подальше відсмоктування неможливе, то респіратор герметичний;

зняти розрядження в респіраторі шляхом видихання повітря в його систему;

повністю відкрити вентиль балона та повернути маховичок вентиля на півоберта назад;

зробити кілька вдихів із системи респіратора до спрацювання легеневого автомата, видихаючи в атмосферу через ніс, при цьому відсутність супротиву при вдиханні та різкий шиплячий звук наповнення киснем дихального мішка свідчать про справність легеневого автомата;

натиснути на кнопку аварійного клапана, різкий шиплячий звук та швидке наповнення дихального мішка свідчать про справність аварійного клапана;

наповнити дихальний мішок повітрям, вдихаючи з атмосфери і видихаючи в апарат, до спрацювання надлишкового клапана, який повинен відкриватися, не викликаючи значного опору диханню;

вийняти загубник із рота та перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій та доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад "Перший - готовий. Тиск 200".

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

3. Вправа 3: за командою "Поверхневу перевірку допоміжного респіратора Р-34, обладнаного шолом-маскою,- провести":

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти на голову шолом-маску, для цього вилучити заглушку, прикласти підборідник шолом-маски до свого підборіддя та натягнути верхній край шолом-маски на голову;

надягнути каску;

затиснути руками обидва дихальні шланги та вдихнути, неможливість вдихання свідчить про герметичність шолом-маски;

зняти шолом-маску, піднявши каску, вивернути її навиворіт, та притиснути горловину шолом-маски до рота, надіти каску;

перевірити справність легеневого апарата, для цього відкрити вентиль балона, зробити один-два глибокі вдихи та, перетискаючи шланг видиху, зробити один-два видихи в атмосферу. Відсутність опору на вдиху і різкий шиплячий звук, що надходить у дихальний мішок кисню, свідчить про справність легеневого автомата;

перевірити роботу аварійного клапана натисканням на його кнопку;

перевірити надлишковий клапан, для цього вдихнути атмосферне повітря, потім притиснути горловину шолом-маски до рота та видихнути в респіратор. Повторити ці дії 3-4 рази. Відсутність значного опору на видиху свідчить про справність надлишкового клапана;

перевірити тиск кисню в балоні за манометром;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана та випустити кисень з киснево-розподільчої системи, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

перевірити сигнальний пристрій;

вставити заглушку та розправити шолом-маску;

доповісти про закінчення поверхневої перевірки, наприклад "Перший (другий, третій, четвертий) - готовий. Тиск 200".

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

4. Вправа 4: за командою "У допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником,- включитися":

зняти чохол із загубника (якщо він був надітий), узяти загубник до рота, одночасно повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути, випускаючи повітря через ніс, до спрацювання легеневого автомата та надіти носовий затискач;

зняти каску та затиснути її між колінами;

зняти з лівого плечового ременя протидимові окуляри і надіти їх на лоба, одягнути каску та пристебнути головний гарнітур до мундштучної коробки.

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

5. Вправа 5: за командою "З допоміжнього респіратора Р-34, обладнаного загубником,- виключитися":

зняти носовий затискач, відстебнути головний гарнітур від мундштучної коробки та вийняти загубник з рота;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана і випустити кисень із киснево-розподільчої системи респіратора, переконавшись тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса, протерти загубник та закрити його чохлом;

зняти протидимові окуляри та закріпити їх на лівому плечовому ремені.

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

6. Вправа 6: за командою "У допоміжний респіратор Р-34, обладнаний шолом-маскою,- включитися":

зняти каску та затиснути її між колінами;

надіти на голову шолом-маску, для цього вилучити заглушку, прикласти підборідник шолом-маски до свого підборіддя та натягнути верхній край шолом-маски на голову;

надягнути каску;

повністю відкрити вентиль балона, повернути маховичок на півоберта назад;

декілька разів вдихнути, випускаючи повітря з-під маски, до спрацювання легеневого автомата;

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

7. Вправа 7: за командою "З допоміжного респіратора Р-34, обладнаного шолом-маскою,- виключитися":

підняти каску та зняти шолом-маску;

закрити вентиль балона;

натиснути на кнопку аварійного клапана і випустити кисень із киснево-розподільчої системи респіратора, переконатися тим самим у повному закритті вентиля балона;

видалити вологу із слинозбиральника за допомогою насоса, уставити заглушку та розправити шолом-маску;

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

8. Вправа 8: за командою "Допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником (шолом-маскою),- зняти":

розстебнути поясний ремінь;

підняти каску та перенести мундштучну коробку із шлангами через голову та покласти на ліве плече, надіти каску;

праву руку протягнути на рівні поясу під правий плечовий ремінь, а лівою рукою на рівні грудей взяти лівий плечовий ремінь разом зі шлангами і зняти з плечей респіратор;

покласти респіратор перед собою кришкою вниз, дихальними шлангами до себе;

узяти респіратор правою рукою за плечові ремені біля дихальних шлангів, укласти його в сумку.

Час виконання вправи - 1 хвилина 10 секунд.

9. Вправа 9: за командою "В ізолюючий саморятівник - включитися":

затримати дихання;

розмістити саморятівник на ремені перед собою;

тримаючи корпус лівою рукою, пальцями правої руки піддіти та повернути вгору важіль замка стяжних стрічок, розірвати пломбувальний дріт;

перехопити правою рукою важіль замка стяжних стрічок разом із захисною накладкою, рухом руки дугою убік вивести зачіп стяжної стрічки із зачеплення з корпусом;

тримаючи корпус лівою рукою, правою рукою рухом вгору і вліво від себе відкинути кришку разом із стяжною стрічкою, при цьому відбудеться спрацювання пускового пристрою;

зняти каску та затиснути її між колінами;

нахилити голову вниз, одягти шийний пасок через голову на шию та одягти каску;

правою рукою потягнути вгору тепловологообмінник із загубником та носовим зажимом, при цьому із загубника витягнути заглушку;

розправити дихальну трубку та дихальний мішок;

узяти загубник у рот так, щоб його платівки знаходилися між яснами і губами, а відростки затиснути зубами;

надіти носовий затискач;

зробити видих у саморятівник і продовжувати спокійно дихати;

взяти корпус по бокам обома руками, великими пальцями тримаючи зверху карабіни, підняти корпус вгору до розчеплення з карабінами;

розправити теплозахисний екран, розташувавши його між корпусом саморятівника та тілом;

відрегулювати довжину шийного ременя;

закріпити корпус саморятівника на грудях за допомоги нагрудного ременя, обв’язав його навколо тулуба;

одягнути захисні окуляри.

Час виконання вправи - 25 секунд.

Відпрацювання вправ проводиться в респіраторі з наявністю відповідних несправностей (викручено регулюючу гайку, виключено надлишковий клапан, знято дихальні клапани, порушено цілісність капілярної трубки), без урахування часу на виконання.

У разі виявлення несправності, респіраторник повідомляє про вузол, що вийшов з ладу.

1. Вправа 1: у разі виявлення несправності легеневого автомата респіраторнику необхідно:

уникати глибоких вдихів;

періодично наповнювати киснем дихальний мішок за допомогою аварійного клапана (під час руху горизонтальними виробками або похилими виробками донизу - через 15-20 вдихань, під час руху похилими виробками вгору - через 10-15 вдихань).

2. Вправа 2: у разі виявлення несправності надлишкового клапану та ускладнення видихання респіраторнику необхідно:

звільнити носовий затискач респіратора із загубником;

відтягнути край панорамної маски респіратора із панорамною маскою;

видихнути в атмосферу.

3. Вправа 3: у разі виявлення несправності дихальних клапанів респіраторнику необхідно:

затиснути шланг "вдихання" під час кожного видихання - у разі несправності клапана "вдихання";

затиснути шланг "видихання" під час кожного вдихання - у разі несправності клапана "видихання";

затиснути шланг "вдихання" під час кожного видихання та шланг "видихання" під час кожного вдихання - у разі несправності обох клапанів.

4. Вправа 4: у разі виявлення пошкодження дихальних шлангів респіраторнику необхідно:

негайно закрити місце пошкодження шланга рукою;

заповнити систему респіратора за допомогою аварійного клапана;

спільно з респіраторником, який знаходиться поруч, заклеїти пошкодження ізоляційною стрічкою.

5. Вправа 5: у разі виявлення несправності респіратора, у якого постійно працюює легеневий автомат, респіраторнику необхідно:

закрити вентиль балона респіратора;

наповнювати дихальний мішок, періодично відкриваючи вентиль балона респіратора, до спрацювання надлишкового клапана.

6. Вправа 6: у разі виявлення пошкодження манометру або капілярної трубки респіратора респіраторнику необхідно негайно закрити вентиль, який з’єднує капілярну трубку з манометром.

1. Вправа 1: за командою "Шахтний інтерферометр - застосувати" респіраторнику необхідно:

перевірити справність гумової груші;

перевірити герметичність газової лінії приладу;

продути газову та повітряну лінії приладу чистим атмосферним повітрям;

установити перемикач переміщення газоповітряної камери в положення "контроль";

підігнати окуляр під зір спостерігача;

повільним обертанням мікрогвинта поєднати середину лівої чорної смуги інтерференційної картини з нульовою відміткою шкали (установлення приладу на "нуль");

установити перемикач переміщення газоповітряної камери в положення "вимірювання".

2. Вправа 2: за командою "До вимірювань повітряної суміші аерогазового середовища шахтним інтерферометром - приступити" респіраторнику необхідно:

установити розподільний кран приладу в положення "СН4 ";

встановити перемикач переміщення газоповітряної камери в положення "контроль", натиснути кнопку увімкнення лампи і, дивлячись в окуляр, повільним обертанням гвинта домогтися поєднання лівої чорної смуги інтерференційної картини з нульовою відміткою шкали (проводиться перед першим вимірюванням, потім - періодично);

установити перемикач у положення "вимірювання";

протягнути досліджуване повітря шляхом трьох стискувань гумової груші;

зняти покази зі шкали та визначити вміст метану з точністю до 0,1 %;

перевести розподільний кран приладу в положення "СО2 ";

протягнути досліджуване повітря шляхом трьох стискувань гумової груші;

зняти значення із шкали та визначити загальний вміст метану і вуглекислого газу з точністю до 0,1 % (у тому ж місці, де визначений вміст СН4 );

визначити вміст вуглекислого газу (різниця між другим та першим значеннями).

Для проведення вимірювання вмісту метану та вуглекислого газу респіраторник, який здійснює вимірювання, розташовується проти руху повітряного струменя, утримує всмоктувальну трубку приладу перед собою в одному положенні, має подовжені трубки (спеціальні зонди) для вимірювання у верхніх частинах виробок, куполах та інших важкодоступних місцях.

Вимірювання проводяться:

під час визначення середніх концентрацій метану і вуглекислого газу у вхідних та вихідних струменях виробок, ділянок, крил шахти - у центрі поперечного перерізу;

під час визначення середніх концентрацій метану і вуглекислого газу у вихідному струмені очисної виробки - під покрівлею, у центрі та біля ґрунту виробки (концентрація визначається як середньоарифметичне трьох вимірювань);

у призабійному просторі очисних та підготовчих виробок:

у загазованих (по метану) шахтах - 15-20 см від покрівлі виробок;

у незагазованих (по метану) шахтах - 15-20 см від ґрунту виробки.

За необхідності визначення максимальних концентрацій метану і вуглекислого газу в будь-яких виробках вимірювання метану проводиться в найвищій точці виробки, а вуглекислого газу - у найнижчій.

3. Вправа 3: за командою "До вимірювань повітряної суміші аерогазового середовища аспіратором міхового типу АМ-5 - приступити" респіраторнику необхідно:

перевірити герметичність аспіратора міхового типу АМ-5 (далі - аспіратор), для цього стиснути сильфон до упору та заглушити отвір для підключення індикаторної трубки (аспіратор герметичний, якщо протягом однієї хвилини висота стиснутого сильфона не зміниться);

перевірити відповідність індикаторних трубок газовим компонентам, що підлягають визначенню в аерогазовому середовищі, а також придатність індикаторних трубок за терміном, установленим інструкцією з експлуатації;

У разі вимірювання вмісту оксиду вуглецю за наявності вуглеводнів необхідно використовувати захисні трубки.

4. Вправа 4: за командою "До визначення повітряної суміші аерогазового середовища хімічним газоаналізатором - приступити" респіраторнику необхідно:

стати в напрямку, протилежному руху повітряного струменя;

у місці вимірювання дістати із чохла аспіратор та провести 2-3 холостих ходи для продування клапана;

дістати із футляра індикаторну трубку, що відповідає газу, який заміряється, і за допомогою отвору в підвісці аспіратора відламати обидва кінці так, щоб не порушити положення фільтр-прокладки та шару порошку, установити трубку в гніздо аспіратора стрілкою до останнього, при цьому тримати трубку якомога ближче до кінця, що встановлюється в гніздо, уникаючи натискання на трубку і стискання її руками;

протягнути досліджуване повітря через трубку одним або десятьма ходами аспіратора залежно від індексу трубки, що застосовується, для цього необхідно стиснути сильфон аспіратора до упору, а потім відпускати його до повного розкриття, тримаючи аспіратор на рівні обличчя за кришку великим і вказівним пальцями;

визначити вміст газу за градуювальною шкалою, яку нанесено на трубку (прикласти трубку до шкали, яку нанесено на футляр), і, якщо межа нерівна (розмита), урахувати середню величину довжини шару, що прореагував.

Під час застосування індикаторних трубок О2 -21 необхідно спочатку відломити кінець поблизу цифри 25, установити трубку в гніздо аспіратора, відломити другий кінець трубки за допомогою спеціального засобу, що знаходиться у футлярі, швидко стиснути та відпустити сильфон аспіратора, після повного його розкриття, визначити вміст кисню.

Під час визначення небезпечних газів (СО, H2 S, SO2, NO-NO2, CO2 ) з метою забезпечення безпеки необхідно зробити спочатку один хід аспіратора і, якщо довжина шару, що змінив забарвлення індикаторної маси в трубці, досягла другої поділки шкали (у трубці на СО2 - першої поділки) або перевищила її, то вміст газу перевищує гранично допустиме значення, тому подальше вимірювання необхідно припинити, негайно вийти в безпечне місце або включитися в ізолюючий саморятівник або респіратор.

За необхідності визначення максимальних концентрацій вуглекислого та сірчистого газів вимірювання проводиться в найнижчій точці виробки.

5. Вправа 5: порядок визначення швидкості руху повітряного струменя та розрахунок кількості повітря.

Для вимірювання швидкості руху повітряного струменя застосовуються анемометри:

крильчаті - за швидкості 0,3-5 м/сек.;

чашкові - за швидкості 1,5-20 м/сек.

Способи вимірювання:

"перед собою" - застосовується у виробках заввишки не більше 2 метрів, при цьому поправочний коефіцієнт К = 1,14;

"в перерізі" - застосовується в будь-яких виробках заввишки більше 2 метрів із застосуванням спеціального подовжувача, при цьому коефіцієнт поправки визначається за формулою:

Порядок визначення середньої швидкості руху повітряного струменя:

вибрати спосіб вимірювання залежно від висоти виробки;

зняти покази лічильного механізму анемометра;

провести вимірювання вибраним способом:

у разі застосування способу "перед собою" стати обличчям до руху повітряного струменя,

пересуваючись по перетину, рівномірно вести анемометр, тримаючи його перед собою на витягнутій руці так, щоб напрям струменя був перпендикулярний площині обертання;

у разі застосування способу "в перерізі" - стати обличчям до стінки виробки, далі діяти так само, як під час проведення вимірювань способом "перед собою".

В обох випадках шлях переміщення анемометра повинен відповідати вказаному на рисунку 1;

під час проведення вимірювань одночасно включити рахунковий механізм анемометра та секундомір. Періодично стежити за секундоміром та через 100 секунд вимкнути рахунковий механізм;

зняти покази рахункового механізму анемометра і визначити різницю між показами після вимірювання і до нього, отриманий результат розділити на 100 (визначається кількість поділок рахункового механізму за 1 секунду);

визначити швидкість руху повітряного потоку за калібрувальним графіком анемометра;

визначити середню швидкість руху повітряного потоку (Vср ), для чого швидкість, визначену за калібрувальним графіком, помножити на коефіцієнт К, який залежить від застосованого способу вимірювання (К = 1,14; K = S - 0,4/S).

Проводиться не менше двох вимірювань в одному перерізі. У разі виникнення великої розбіжності між результатами вимірювань проводиться третє вимірювання.

Якщо площа перерізу виробки становить 10 м-2 і більше, час вимірювання збільшується до 3 хвилин 20 секунд.

Розрахунок кількості повітря.

Кількість повітря, що проходить через виробку, визначається за формулою:

1. Вправа 1: за командою "Тривога":

черговий біля засобів зв’язку вмикає звукову сигналізацію, заповнює путівки на виїзд у двох примірниках, віддає командиру відділення та передає повідомлення про аварію до органу управління загону і прямує до гаража;

респіраторники відділення та водій відділення припиняють проведення занять (робіт) та прямують до гаража, відкривають ворота гаража та шикується в одну шеренгу біля задніх (бокових) дверей автомобіля;

у такому порядку: командир відділення, зліва від нього респіраторники № 1-4 за порядком номерів;

водій сідає до кабіни, заводить двигун і за командою командира відділення вмикають проблискові маячки, що свідчить про збір відділення в повному складі.

командир відділення, отримавши від чергового біля засобів зв’язку путівки на виїзд, план ліквідації аварії; оголошує місце та вид аварії, подає команду: "Шахта № 1. Пожежа. По машинах!" та контролює посадку в автомобіль і дає команду водію "На виїзд".

Час виконання вправи - з моменту включення сигналу "Тривога" до перетину задніми колесами оперативного автомобіля лінії воріт гаража - 1 хвилина 10 секунд (денний час), 2 хвилини 10 секунд (нічний час).

2. Вправа 2: за командою "У спецодяг - переодягнутися":

респіраторники знімають повсякденний одяг;

надягають спецодяг, закріплюють головні світильники на касках.

Час виконання вправи - 3 хвилини.

3. Вправа 3: за командою "До спуску в шахту - підготуватися":

респіраторники одягають респіратори, беруть оснащення за вказаним видом аварії та виходять з оперативного автомобіля, шикуються в одну шеренгу на відстані 2-3 метра від дверей оперативного автомобіля обличчям до нього;

командир відділення стає обличчям до респіраторників, перевіряє наявність необхідного оснащення та з’ясовує стан самопочуття респіраторників;

респіраторники перевіряють працездатність головних світильників, закріплених на касках, наявність з’єднувальних шнурів і, у разі комплектації респіраторів загубниками, справність носових затискачів та окулярів;

респіраторники № 1 та № 4 перевіряють працездатність засобів зв’язку відповідно;

респіраторник № 2 перевіряє тиск кисню в балоні допоміжного респіратора, наявність мотузки довжиною 25-50 м, комплектність сумки командира відділення, герметичність аспіратора AM, справність термометра і газоаналізатора;

респіраторник № 3 і водій перевіряють справність нош у розкладеному стані;

респіраторник № 4 перевіряє комплектність апарату штучної вентиляції легень (далі - ШВЛ), справність перемикаючого та інгаляційного пристрою, тиск кисню в балоні апарату ШВЛ та приводить маски до готовності;

після перевірки оснащення кожен респіраторник доповідає: "Допоміжний респіратор перевірено, тиск 200".

Респіраторник № 4 на кожну доповідь відповідає: "Прийнято".

Час виконання вправи - 8 хвилин.

1. Вправа 1: за командою "До розвідки в непридатному для дихання аерогазовому середовищі - підготуватися":

респіраторники № 1 та № 4 проводять перевірку та підготовку засобів зв’язку;

респіраторник № 2 перевіряє тиск кисню в балоні допоміжного респіратора;

респіраторник № 3 перевіряє укомплектованість нош;

респіраторник № 4 перевіряє тиск кисню в балоні апарату ШВЛ;

командир відділення:

розподіляє обов’язки серед респіраторників під час ведення розвідки і, у разі руху в задимленому середовищі, уточнює орієнтири за маршрутом;

проводить інструктаж щодо режиму роботи, порядку виконання завдання та запобіжних заходів, вивішує знак безпеки (лампу з червоним світлом, заздалегідь включивши її), робить позначку крейдою про підрозділ, прізвище, дату, час заходу в непридатне для дихання аерогазоване середовище;

респіраторники:

вживають невелику кількість води;

обробляють протидимні окуляри (маску) рідиною, що запобігає запотіванню скла;

респіраторники відділення стають в одну шеренгу, поклавши біля себе оснащення, проводять поверхневу перевірку респіраторів і включаються в них;

командир відділення контролює правильність проведення поверхневої перевірки респіраторів та включення у них, визначає тиск кисню в балонах за показами манометрів, звертаючись до відділення "Здійснюю перевірку я", проводить поверхневу перевірку і включення в респіратор, визначає і оголошує, у якому з респіраторів найменший тиск кисню в балоні, записує в блокнот час включення в респіратори та розрахункове значення тиску, за якого відділення повинне повертатися, повідомляє про це (показати запис) відділенню та подає команду на рух уперед;

респіраторник № 4 дублює команду (сигнал) щодо руху уперед.

Час виконання вправи - 6 хвилин.

2. Вправа 2: за командою "В умовах непридатного для дихання аерогазового середовища - руш":

респіраторники № 1 та № 2 визначають за допомогою газоаналізатора склад шахтної атмосфери, заміряють температуру та напрям струменя повітря;

респіраторник № 3 підвішує дріт зв’язку;

респіраторник № 4 робить запис на стіні про час проведення замірів, температуру повітря, концентрацію небезпечних газів, найменування підрозділу та прізвище командира відділення, напрямок руху (рисунок 2), вносить необхідні записи до блокнота і подає команду (сигнал) на продовження руху.

див. зображення

Під час проходження виробок з непридатним для дихання аерогазовим середовищ необхідно:

стежити за самопочуттям і діями респіраторників, які рухаються попереду, ретельно запам’ятовувати пройдений шлях, звертаючи увагу на стан виробок або приміщень, стежити за тиском кисню в респіраторах за манометром;

у разі наявності людей, які потрапили в зону аварії, обстежувати прилеглі до заданого маршруту виробки або приміщення (заїзди, камери, короткі тупики);

респіраторнику № 4 в місцях розгалуження виробок залишати умовні знаки, що вказують напрям руху відділення (відмітки крейдою, зарубки на кріпленні, закреслювання прилеглих виробок тощо);

командиру відділення періодично повідомляти виставленому в резерв відділенню (підземну базу та/або КП) про обстановку, місце знаходження та свої дії, контролювати тиск кисню в балонах і проводити розрахунок кисню;

для зв’язку між собою користуватися звуковою і світловою сигналізацією, жестами, записами на папері, стінах виробок, вагонетках тощо, а за наявності панорамних масок - голосом;

респіраторнику, у балоні якого тиск кисню знизився до розрахункової величини, подати сигнал "Стоп" і вказати на манометр свого респіратора (за наявності панорамних масок - доповісти командиру відділення).

Під час руху відділення в умовах непридатного для дихання аерогазового середовища із середньою та сильною задимленістю додатково необхідно:

з’єднатися між собою шнурами (або так званою "лінією життя"), розташуватися один за одним на відстані витягнутої руки, дотримуючись раніше намічених орієнтирів (рейкового шляху, трубопроводу, підйомного каната, однієї із стін виробки або приміщень тощо);

командиру відділення, користуючись щупом, перевіряти стан виробок або приміщень, наявність не перекритих печей, підготовчих виробок (гезенків), оглядових ям тощо;

респіраторникам, під час проведення пошуку постраждалих у горизонтальних і пологих виробках або спорудах розташовуватися діагонально, щоб командир відділення рухався вздовж однієї стінки, а замикаючий - вздовж протилежної.

Під час руху відділення виробками з високою (до 40°С) температурою атмосфери та непридатним для дихання аерогазовим середовищем без застосування охолоджувальних елементів додатково необхідно:

командиру відділення контролювати температуру атмосфери через кожні 5 хвилин руху, а після того, як температура атмосфери підвищилася до 26°С, проводити розрахунок допустимого часу руху вперед через кожні 5 хвилин, у разі різкого зростання температури атмосфери (на 3°С та більше за 5 хвилин) - повернути відділення на свіжий струмінь повітря (підземну базу та/або КП);

респіраторникам, за можливості, використовувати нижні частини виробок, а також охолоджувальні властивості води (змочування голови, шиї, грудей, повітропровідної системи респіратора тощо);

у разі виявлення ознак перегрівання хоча б в одного з респіраторників, відділенню припинити рух, викликати на допомогу виставлене в резерв відділення, розташуватися в нижній частині виробки, надати респіраторнику домедичну допомогу, у разі необхідності переключити його в допоміжний респіратор, розстебнути пояс та щільний одяг, покласти на ноші та почати евакуацію на свіже повітря (місце з придатною для перебування температурою, підземну базу та/або КП).

Під час руху тісними виробками або проходами додатково необхідно:

командиру відділення оглянути ділянку, яку важко пройти, визначити можливість проходження, повідомити на підземну базу та/або КП та першим почати рух на колінах (по-пластунськи), не знімаючи респіратора, або із знятим, але не вимкненим респіратором (залежно від розмірів перерізу проходу);

респіраторнику № 4 для страховки командира відділення відмотати від рятувальної мотузки вільний її кінець та прив’язати до ніг командира відділення так, щоб мотузка не заважала рухатися та закріпити другий кінець мотузки за кріплення виробки або конструкції приміщення, контролювати пересування командира відділення, після подолання тісної виробки (проходу) подати сигнал мотузкою;

усім респіраторникам по черзі (із розрахунку один респіраторник на одну виробку) подолати виробку таким же порядком, тримаючись за мотузку.

Під час руху вертикальними або крутопохилими виробками додатково необхідно:

командиру відділення оглянути виробку, визначити можливість її проходження та першим почати рух;

респіраторникам пересуватися так, щоб на одній сходинці знаходилося не більше одного респіраторника і щоб у будь-який момент мати три точки опори;

для забезпечення безпечного пересування респіраторників крутопохилими виробками наявне оснащення має бути надійно закріпленим на респіраторниках, а в разі неможливості його надійного закріплення, оснащення передається за допомогою мотузки з поверху на поверх.

3. Вправа 3: за командою "З непридатного для дихання аерогазового середовища - руш":

під час повернення іншим шляхом командир відділення рухається першим, а респіраторник № 4 - останнім;

командир відділення повідомляє на підземну базу та/або КП причину повернення.

Робота в непридатному для дихання аерогазовому середовищі припиняється у випадках, коли:

витрачено розрахункову кількість кисню на рух уперед;

закінчився час перебування у виробках з високою температурою атмосфери або відбулося її різке підвищення (на 3°С та більше за 5 хвилин);

сталося погіршення самопочуття респіраторника або вийшов з ладу респіратор;

виник непрохідний завал, що вимагає тривалого часу на розбирання;

виявлено постраждалого, якого необхідно евакуювати у виробку із свіжим повітрям.

У разі виявлення постраждалого та/або погіршення самопочуття респіраторника під час повернення відділення з виробки із непридатним для дихання аерогазовим середовищем:

силами респіраторників постраждалим надається домедична допомога та проводиться їх евакуація;

відбирається проба, вимірюється температура аерогазового середовища, визначається його склад, а результати передаються на підземну базу та/або КП;

робиться ескіз (запам’ятовується) положення постраждалого у виробці і залишити на цьому місці великий розпізнавальний жетон (підвісити на кріплення), закріпивши малий жетон на руці постраждалого.

1. Вправа 1: за командою "Охолоджувальні елементи - застосувати" респіраторнику необхідно:

зняти респіратор та покласти його на настил, відкрити контейнер з охолоджувальними елементами (далі - ОЕ) до респіратора, перевірити ступінь заморозки ОЕ, спорядити холодильник респіратора ОЕ достатнього ступеня заморозки та закрити кришку холодильника;

взяти протитеплову куртку свого розміру;

відкрити контейнер з ОЕ для протитеплової куртки, перевірити якість заморожування ОЕ та, у разі необхідності, закласти ОЕ достатнього ступеня заморозки в кармани протитеплової куртки в кількості 13-15 штук;

роздягнутися до пояса, залишивши бавовняну натільну білизну, одягнути протитеплову куртку;

вдягти респіратор, закріпити головний світильник на касці, перевірити підгонку спорядження та провести поверхневу перевірку респіратора;

доповісти командирові відділення, наприклад: "Перший (другий, третій, четвертий) - готовий".

Час виконання вправи - 5 хвилин.

2. Вправа 2: за командою "До розвідки у виробці з підвищеною температурою аерогазового середовища - підготуватися":

респіраторникам одягнути протитеплові куртки;

командиру відділення доповісти на підземну базу та/або КП про готовність до проведення розвідки у виробці з підвищеною температурою аерогазового середовища;

начальнику підземної бази, а в разі його відсутності - командиру відділення, провести інструктаж з респіраторниками відділення про особливості завдання, режим роботи, можливі ускладнення в ході його виконання та дотримання заходів безпеки. Провести опитування кожного респіраторника про стан його самопочуття.

Підготовку до проведення розвідки в протитеплових куртках необхідно організувати таким чином, щоб респіраторник, який закінчив її першим, чекав на решту респіраторників не більше 3 хвилин.

3. Вправа 3: за командою "У виробки з підвищеною температурою аерогазового середовища - руш":

респіраторники № 1 та № 2 здійснюють транспортування по одному контейнеру з ОЕ для респіраторів та протитеплових курток.

респіраторник № 4 через кожні 5 хвилин руху вимірює температуру, фіксує час, затрачений на пройдений шлях, і записує в блокнот час, який залишився на рух вперед, а також визначає вміст небезпечних газів в аерогазовому середовищі;

через кожні 5-10 хвилин або екстрено - у разі різкого підвищення температури передає дані про результати вимірювання температури та склад аерогазового середовища на підземну базу;

після закінчення розрахованого часу дії ОЕ респіраторів та курток вони заміняються без виключення з респіраторів у загазованій атмосфері;

про виявлення постраждалого або перегріву хоча б одного з респіраторників повідомляється на підземну базу та/або КП.

Якщо час пересування виробкою з підвищеною температурою аерогазового середовища більше 1 год. 10 хвилин, організовується місце для заміни ОЕ.

Якщо обладнання неможливо транспортувати силами одного відділення, то за відділенням, яке проводить розвідку, направляється друге (допоміжне) відділення в протитеплових засобах, це відділення доставляє контейнери з ОЕ з розрахунку один контейнер на 2 респіраторників відділення, яке проводить розвідку.

Допоміжне відділення в місці для заміни протитеплових засобів організує тимчасову базу для розміщення ОЕ (далі - тимчасова база), після чого повертається до місця включення в респіратори.

Допоміжні відділення залежно від характеру завдання можуть, крім ОЕ, доставляти саморятівники, допоміжні респіратори тощо.

4. Вправа 4: за командою "Виявленого постраждалого на ноші - укласти":

командир відділення:

організовує відбір проб аерогазового середовища та вимір його температури, визначає склад аерогазового середовища, результати вимірювань передає на підземну базу та/або КП;

записує обстановку в аварійній виробці в блокнот і визначає порядок зміни респіраторників під час транспортування постраждалого;

повідомляє на підземну базу та/або КП про початок повернення та стан постраждалого;

організовує короткі зупинки руху відділення для відпочинку респіраторників та організації зв’язку підземною базою та/або КП;

респіраторник № 4 у місці виявлення постраждалого залишає та/або вішає на кріплення виробки, конструкцію розпізнавальний жетон ДВАРФ, а його дублікат одягає на руку постраждалого;

респіраторник № 1 під час повернення у зворотному напрямку закріплює на кріплені виробки та/або конструкціях дріт зв’язку, поблизу залишає котушку та/або інше спорядження;

респіраторники, прибувши до тимчасової бази, за командою проводять заміну ОЕ та продовжують рух у заданому напрямку;

респіраторники, прибувши до місця включення в респіратори знімають протитеплові куртки та одягають теплий одяг, якщо температура в цьому місті нижче +25°С;

командир відділення доповідає про прибуття відділення до місця включення в респіратори на підземну базу та/або КП, характер ускладнення, результати обстеження аерогазового середовища та складає рапорт керівнику робіт.

Якщо під час розвідки хоча б в одного з респіраторників погіршилося самопочуття або виявився несправний респіратор, командир відділення зобов’язаний негайно викликати на допомогу резервне відділення.

5. Вправа 5: за командою "До роботи в резерві під час проведення розвідки виробок з підвищеною температурою аерогазового середовища із застосуванням протитеплових курток - підготуватися":

респіраторник № 1 встановлює зв’язок з відділенням, яке проводить розвідку, та повідомляє про виставлення резерву, називає прізвище командира відділення та номер підрозділу;

командир відділення доповідає на КП про прибуття на підземну базу (до місця включення в респіратори), установлення зв’язку з відділенням, яке проводить розвідку, та уточнює оперативне завдання;

респіраторники відділення проводять поверхневу перевірку респіраторів та одягають протитеплові куртки;

респіраторники № 1 та № 3 чергують біля апаратів зв’язку;

командир відділення, респіраторники № 2 та № 4 готують ОЕ для оснащення протитеплових курток та холодильників респіраторів, а також контейнери з ОЕ для транспортування їх у разі заходження резервного відділення в зоні підвищеної температури (далі - ЗПТ);

командир відділення після отриманої від респіраторників відділення інформації про аерогазову обстановку, що склалася в аварійній виробці, корегує розрахунки часу перебування відділення в ЗПТ, намічає пункти заміни ОЕ.

За командою "В ЗПТ Руш": респіраторники № 1, № 2, № 3, № 4 споряджують куртки та респіраторів ОЕ, бере контейнери з ОЕ, засоби зв’язку, допоміжний респіратор та рухаються в ЗПТ.

6. Вправа 6: за командою "Охолоджувальні елементи для протитеплових курток у непридатному для дихання аерогазовому середовищі - замінити":

респіраторник № 1:

присідає на коліно, розстібає поясний ремінь;

знімає каску, перекидає респіратор через голову та кладе його перед собою зовнішньою стороною ранця донизу, балоном від себе (не виключаючися з респіратора, респіраторник № 2 допомагає йому) та надягає каску;

розстібає протитеплову куртку, знімає її, кладе поряд із собою та виймає використані елементи;

застібає протитеплову куртку, знімає каску, одягає респіратор за спину, одягає каску, застібає поясний ремінь, піднімається, підганяє одяг та респіратор під себе;

респіраторник № 2:

відкриває контейнер з ОЕ для курток, перевіряє якість їх заморожування та закладає їх у кармани протитеплової куртки в кількості 13-15 штук та допомагає надіти куртку респіраторнику № 1;

доповідає командиру відділення: "Перший (другий, третій, четвертий) - готовий".

Респіраторники № 3 та № 4 вправу виконують одночасно з респіраторниками відділення № 1 та № 2 у такому ж порядку.

Після заміни ОЕ в протитеплових куртках респіраторників, командир відділення за допомогою респіраторника № 4 заміняє ОЕ у своїй протитепловій куртці.

Час виконання вправи - 15 хвилин.

1. Вправа 1: за командою "Засоби зв’язку до роботи - підготувати":

респіраторник № 4 бере апарат зв’язку і, розмотуючи дріт, відходить від котушки назад на відстань 15-20 м;

респіраторники № 1 і № 4 перевіряють дію двостороннього зв’язку (мовний, сигнальний);

респіраторник № 4 підвішує апарат зв’язку, який підключено дротом до котушки зв’язку, на кріплення виробки (конструкції) і на відстані 0,5-1,0 м від нього закріплює дріт зв’язку;

респіраторник № 1 кріпить апарат зв’язку до спецодягу або корпусу котушки зв’язку та готується до руху.

2. Вправа 2: за командою "Лінію зв’язку - прокласти":

респіраторник № 1 бере котушку зв’язку і під час руху вперед розмотує дріт, за необхідності підтримує зв’язок із підземною базою та/або КП, резервним відділенням;

респіраторник № 3 підвішує дріт зв’язку до стіни виробки (конструкції) через кожні 10-15 м шляху так, щоб він був якомога далі від електричних кабелів та контактного дроту, а в разі перетину рейкових шляхів - закріплює дріт вздовж виробки;

респіраторник № 1 після розмотування до кінця першої котушки підвішує її та закріплює на кріпленні виробки (конструкцію), відмотує від другої котушки дріт довжиною 3-4 м, закріплює його за ручку першої котушки, включає в лінію зв’язку другу котушку, перевіряє дію двостороннього зв’язку з підземною базою (резервним відділенням) та продовжує рух.

Відділення, які направляються на виконання завдань відразу за першим, користуються лінією зв’язку, прокладеною першим відділенням.

Якщо АРІНР не закінчено або є необхідність транспортування постраждалого, повернення відділень на підземну базу (до місця включення в респіратори) проводиться без змотування дроту. При цьому респіраторникам необхідно мати пристрій для підключення в будь-якій точці лінії зв’язку.

3. Вправа 3: за командою "У непридатному для дихання аерогазовому середовищі - на зв’язок вийти":

Під час перебування відділення в умовах високої температури зв’язок із ним встановлюється не рідше ніж кожні 10 хвилин запитом "Відділення, у вас все гаразд?". Відділення, не припиняючи руху (роботи), відповідає сигналом "Так".

Зв’язок здійснюється відповідно до кодової таблиці:

Умовні сигнали:

один довгий - "виклик підземної бази" (резервного відділення та/або КП);

один короткий - "так" або "зрозумів";

два коротких - "ні" або "не зрозумів";

багатократні короткі - виклик термінової допомоги.

Порядок передавання цифрових даних:

температура: десятки градусів - довгими сигналами, одиниці - короткими;

попередньо округлені дані щодо вмісту оксиду вуглецю: нулі - довгими сигналами, цифри короткими (0,017 передається як 0,02; 0,014 як 0,01).

Здійснення зв’язку відповідно до кодової таблиці:

з апарату зв’язку відділення подається - один довгий сигнал, що означає: "відділення визиває підземну базу";

з апарату зв’язку підземної бази подається - один короткий сигнал, що означає: "база слухає";

з апарату зв’язку відділення подається - один довгий і три короткі сигнали, що означає: "збільшилася задимленість";

з апарату зв’язку підземної бази подається - один короткий сигнал "зрозуміло".

Ініціатива виходу на зв’язок належить підземній базі (відділенню в резерві, КП):

з апарату зв’язку підземної бази подається - один довгий і два короткі сигнали, що означає: "передайте дані щодо вмісту оксиду вуглецю";

з апарату зв’язку відділення подається - два довгих і два короткі сигнали, що означає: "вмісту оксиду вуглецю 0,02 %";

з апарату зв’язку підземної бази подається - один короткий сигнал: "зрозуміло".

1. Вправа 1: за командою "Вийшов з ладу робочий респіратор у респіраторника № 1, (2, 3, 4), у допоміжний респіратор Р-34, обладнаний загубником (шолом-маскою),- включитися":

респіраторник № 2 готує допоміжний респіратор, виймає його з сумки, відкриває вентиль балона повністю та напівоберту назад, продуває дихальний мішок і дихальні шланги за допомогою аварійного клапана;

респіраторник № 1 знімає каску і відстібує (знімає) головний гарнітур, вдихає, затримує дихання, знімає носовий затискач, виймає з рота загубник робочого респіратора та перекидає мундштучну коробку (дихальну маску) із шлангами назад через голову, після чого швидко включається в допоміжний респіратор, який підтримує респіраторник № 2;

респіраторник № 1 закриває вентиль балона робочого респіратора, розстібає поясний ремінь, знімає робочий респіратор та залишає його на місці, потім з допомогою респіраторника № 2 надіває допоміжний респіратор на спину і застібає поясний ремінь;

респіраторник № 3 відбирає пробу повітря, проводить вимірювання температури та визначає склад аерогазового середовища;

командир відділення фіксує в блокноті за показниками манометра тиск кисню в балоні, після виходу на свіже повітря, заповнює наряд на відібрану пробу.

Час виконання вправи - 4 хвилини.

2. Вправа 2: за командою "До включення постраждалого у допоміжний респіратор Р-34 - приступити":

командир відділення та респіраторник № 4 підводять тулуб постраждалого і, підтримуючи під спину, кладуть на стегно респіраторника № 1;

командир відділення оглядає постраждалого, очищає ротову порожнину;

респіраторник № 2 готує допоміжний респіратор (виймає його з сумки, розправляє ремені і шолом-маску, відкриває вентиль балона повністю та напівоберту назад, за допомогою аварійного клапана наповнює систему респіратора киснем);

одночасно з підготовкою допоміжного респіратора командир відділення та респіраторник № 4 підводять постраждалого в положення напівсидячи;

респіраторник № 1 підтримує постраждалого коліном під спину, знімає каску, відстібує (знімає) головний гарнітур несправного респіратора і, притримуючи мундштучну коробку (дихальну маску) рукою, готується до включення;

командир відділення бере шолом-маску допоміжного респіратора обома руками поблизу патрубка та підводить під підборіддя постраждалого;

респіраторник № 1 швидко знімає з постраждалого носовий затискач, виймає загубник робочого респіратора і перекидає мундштучну коробку (дихальну маску) із шлангами через голову постраждалого, одночасно командир відділення швидко надягає на обличчя постраждалого шолом-маску;

респіраторник № 2 за командою натискає на аварійний клапан допоміжного респіратора, наповнюючи дихальний мішок;

командир відділення відводить пальцями край маски від обличчя, продуває шолом-маску киснем.

Час виконання вправи - 5 хвилин.

3. Вправа 3: за командою "Відділення, увага, знайдено постраждалого, до надання допомоги - приступити":

відділення зупиняється на безпечній відстані;

командир відділення проводить первинний огляд постраждалого, при цьому визначаються ознаки життя, наявність дихання за допомогою прийому "чути, бачити, відчувати", огляд проводиться не більше 10 секунд.

При наявності в постраждалого самостійного дихання:

командир відділення повертає постраждалого на спину на рівну жорстку поверхню, звільняє грудну клітину від одягу;

респіраторник № 1 контролює пульс на сонній артерії та реакцію зіниць;

респіраторник № 4 за командою готує роторозширювач, язикотримач та сітчатий повітропровід;

респіраторник № 2 готує респіратор до застосування.

командир відділення та респіраторник № 4 підводять тулуб постраждалого і, підтримуючи його під спину, кладуть на стегно респіраторника № 1;

командир відділення оглядає постраждалого, за потреби очищає ротову порожнину;

далі відділення діє в порядку, викладеному у вправі 2 цього комплексу: респіраторник № 2 готує допоміжний респіратор, уключає в нього постраждалого, закріплює респіратор на постраждалому, командир відділення одягає на постраждалого каску;

респіраторники № 3 і № 4 готують ноші;

на руці постраждалого закріплюється розпізнавальний жетон ДВАРФ, дублікат розпізнавального жетона ДВАРФ залишається на місці знаходження постраждалого, відбирає пробу повітря, проводить вимірювання температури та визначає склад аерогазового середовища.

4. Вправа 4: за командою "З несправного респіратора в ізолюючий саморятівник - переключитися":

респіраторник, у якого знаходяться саморятівники, різким рухом руки зриває замок за допомогою ремінця і відкидає кришку футляра, бере загубник та підносить його до обличчя респіраторника, якого необхідно переключити;

респіраторник, який включається в саморятівник, глибоко вдихає і, затримавши дихання, вимикається з респіратора і перекидає дихальні шланги респіратора з мундштучною коробкою (панорамною маскою) через голову, бере в рот загубник саморятівника, надіває носовий затискач, видихає в саморятівник і продовжує нормально дихати, після чого розстібує поясний ремінь, закриває вентиль балона і знімає респіратор з плечей;

надіває на шию ремінну тасьму і за допомогою пряжки укорочує її настільки, щоб дихальний шланг саморятівника не розтягувався, надягає каску і заправляється;

респіраторник № 2 проводить вимірювання температури та складу повітряної суміші аерогазового середовища;

командир відділення фіксує в блокноті тиск за показами манометра, який був у балоні, організовує транспортування респіратора на свіже повітря, після виходу на свіже повітря заповнює наряд на відібрану пробу.

Час виконання вправи - 5 хвилин.

У випадку середнього або сильного задимлення під час надання допомоги постраждалому допускається за командою відстебнутися від шнура (так званої "лінії життя").

У разі комплектації відділення саморятівниками уключення проводиться згідно з інструкцією саморятівників.

1. Вправа 1: за командою "До проведення штучної вентиляції легенів - приступити":

командир відділення або респіраторник, який має медичну освіту, повертає постраждалого на спину на рівну жорстку поверхню, звільняє грудну клітку від одягу;

респіраторник № 1 контролює пульс на сонній артерії та реакцію зіниць;

респіраторник № 4 готує апарат ШВЛ, роторозширювач, сітчастий повітропровід;

респіраторник № 2 готує респіратор до застосування;

респіраторник № 3 готує валик, розкладає ноші, відбирає проби повітря, забезпечує робочу зону відділенню, за командою організує зв’язок із КП.

командир відділення та респіраторник № 4 припіднімають постраждалого;

респіраторник № 3 подає валик респіраторнику № 1;

респіраторник № 1 кладе валик між лопатками постраждалого;

командир відділення та респіраторник № 4 кладуть постраждалого на валик таким чином, щоб грудина постраждалого прийняла максимально верхнє положення, а плечі торкалися твердої поверхні, при цьому голова закидається назад, а нижня щелепа відкривається.

респіраторник № 2 за командою "Маску продути" відкриває вентиль балона респіратора, натискає кнопку аварійного подавання кисню до спрацьовування надлишкового клапана;

респіраторник № 4 приєднує перемикаючий пристрій і пристрій для утримування маски до дихальної маски, а загубник респіратора з’єднує з овальним фланцем перемикаючого пристрою, встановлює маховичок перемикаючого пристрою на необхідний тиск вдихання;

респіраторник № 4 відкриває вентиль балона апарату ШВЛ і, після встановлення командиром відділення сітчастого повітропроводу, накладає дихальну маску на обличчя постраждалого та одночасно натискає кнопку екстреного подавання кисню апарату ШВЛ протягом 1-2 секунд або аварійного подавання кисню респіратора, проводить продування повітряної системи та контрольне штучне дихання;

командир відділення під час контрольного дихального циклу кладе руку в область шлунку і визначає наявність прохідності верхніх дихальних шляхів;

командир відділення в разі підтвердження прохідності верхніх дихальних шляхів приступає до проведення непрямого масажу серця відповідно до вимог інструкції з експлуатації апарату ШВЛ;

командир відділення робить (відповідно до вимог інструкції з експлуатації апарату ШВЛ) натискання на грудину постраждалого під час фази видихання після апаратного вдування глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину. Регламент проведення зовнішнього масажу серця: через кожних 2 хвилини (або 6-7 циклів) або за командою, особи, які проводять ШВЛ та непрямий масаж серця, змінюють одна одну;

респіраторник № 4 у разі відновлення серцевої діяльності та дихання припиняє штучне подавання кисню через перемикаючий пристрій апарату ШВЛ;

у разі виникнення в постраждалого блювоти, його голову повертають набік, відстібують дихальну маску з боку, поверненого до ґрунту, вилучає сітчастий повітропровід, очищає його та порожнину рота, закріплює дихальну маску на обличчі постраждалого, безперервно контролюючи стан постраждалого.

Час виконання вправи з підготовки постраждалого до проведення ШВЛ і зовнішнього масажу серця - 2 хвилини 30 секунд. Відлік часу починається з моменту подання командиром відділення команди на початок проведення непрямого масажу серця спільно з ШВЛ.

Якщо нижня щелепа не відкрилася, вводять роторозширювач між корінними зубами та відкривають ротову порожнину.

Під час проведення огляду ротової порожнини повертають голову постраждалого в лівий бік, намотує бинт на палець, вводить палець у ротову порожнину вздовж верхнього піднебіння, проводить до м’якого піднебіння, очищає ліву частину ротової порожнини круговим рухом від внутрішньої поверхні щоки до кореня язика і назовні;

повертає голову постраждалого в правий бік та повторює процедуру;

за допомогою пристрою для утримування язика виводить його назовні та фіксує;

бере сітчастий повітропровід, робоча довжина якого дорівнює відстані від кута рота до мочки вуха, вводить його нижнім прогином вздовж твердого піднебіння до м’якого піднебіння, після чого повертає його на 180° та вводить далі таким чином, щоб кінець повітроводу виступав з ротової порожнини не менше ніж на 10 мм та фіксує його;

2. Вправа 2: за командою "Автоматичний зовнішній дефібрилятор - застосувати":

респіраторник № 4 за відкриває кришку автоматичного зовнішнього дефібрилятора (далі - АЗД), апарат вмикається автоматично, якщо апарат не ввімкнувся автоматично, респіраторник № 4 вмикає АЗД самостійно;

командир відділення виконує голосові команди АЗД:

накладає електроди на грудну клітку постраждалого, чекає, поки апарат здійснить аналіз серцевого ритму постраждалого;

чекає сигнал готовності апарату до роботи;

перед розрядом перевіряє, щоб підлеглі не торкалися постраждалого та не стояли в сирому місці;

респіраторник № 4 за командою "Розряд" натискає кнопку АЗД;