Відповідно до статті 12 Закону України "Про автомобільний транспорт", частини першої статті 13 Закону України "Про міський електричний транспорт", частини першої статті 46 Закону України "Про дорожній рух", підпункту 39 пункту 4 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2022 року № 1400), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок та умови страхування на автомобільному та міському електричному транспорті, що додаються.

2. Управлінню внутрішніх автомобільних перевезень забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Сектору зовнішніх комунікацій забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Сергія Деркача.

1. Ці Порядок та умови визначають особливості правового регулювання страхування за такими напрямами страхування:

відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів під час перевезення автомобільним транспортом (окрім таксі та перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення), та за шкоду, заподіяну багажу при перевезенні (окрім таксі та перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення), за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування";

відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, та за шкоду, заподіяну багажу під час перевезення міським електричним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування";

життя, здоров’я та працездатності водія автомобільного транспорту або машиніста міського електричного транспорту від нещасних випадків за класом страхування 1, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".

2. У цих Порядку та умовах терміни вживаються у таких значеннях:

багаж - майно пасажира, визначених законодавством розмірів та/або ваги, яке перевозиться у встановленому порядку та не включає ручну поклажу (якщо інше не передбачене договором страхування);

особа, яка має право на отримання страхової виплати - потерпіла третя особа, чи спадкоємець (спадкоємці) особи, яка загинула (померла), їхні законні представники, особа, яка здійснила витрати на поховання та/або спорудження надгробного пам’ятника, інші особи які мають право на страхову виплату відповідно до договору страхування або законодавства (за договором страхування, передбаченим розділом II цих Порядку та умов), або застрахована особа, її спадкоємець (спадкоємці), законний представник, особа яка здійснила витрати на поховання, інші особи які мають право на страхову виплату відповідно до договору страхування або законодавства (за договором страхування, передбаченим розділом III цих Порядку та умов);

перевізник - автомобільний перевізник у значенні Закону України "Про автомобільний транспорт" та перевізник у значенні Закону України "Про міський електричний транспорт";

потерпіла третя особа - фізична особа, яка є пасажиром автомобільного або міського електричного транспорту, життю та/або здоров’ю, та/або майну (багажу) якої заподіяна шкода внаслідок настання страхового випадку.

Інші терміни у цих Порядку та умовах вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про страхування", "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про міський електричний транспорт", "Про дорожній рух".

3. Сторони договорів страхування не можуть відступити від положень цих Порядку та умов, окрім випадків, передбачених законодавством.

Сторони договорів страхування можуть врегулювати свої відносини у таких договорах в частині, що не врегульована цими Порядком та умовами.

4. Страхувальник зобов’язаний укласти договори страхування, передбачені цими Порядком та умовами, на новий строк (укласти нові договори страхування) не пізніше, ніж за 10 робочих днів до закінчення строку дії попередніх договорів страхування, передбачених цими Порядком та умовами.

Договір страхування, укладений на новий строк (новий договір страхування), має набирати чинності не пізніше дня, наступного за днем закінчення строку дії попереднього договору страхування.

1. Об’єктом страхування за договором страхування, порядок і умови укладання якого визначені цим розділом, є відповідальність перевізника за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів під час перевезення автомобільним транспортом, та за шкоду, заподіяну багажу при перевезенні автомобільним транспортом, за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, та за шкоду, заподіяну багажу під час перевезення міським електричним транспортом (далі - страхування відповідальності).

2. Страхування відповідальності здійснюється на підставі договору страхування, який укладається між перевізником (страхувальником) та страховиком з урахуванням вимог цих Порядку та умов (далі - договір страхування відповідальності).

3. Договір страхування відповідальності укладається щодо кожного транспортного засобу, який використовує (експлуатує) перевізник для виконання перевезення пасажирів та багажу. Перелік транспортних засобів, щодо яких укладений договір страхування відповідальності, зазначається у такому договорі страхування відповідальності.

4. Строк дії договору страхування відповідальності не може становити менше одного року.

5. Територія дії договору страхування відповідальності - Україна, інші держави в межах маршруту перевезення, крім територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (якщо інше не передбачене договором страхування відповідальності).

6. Договором страхування відповідальності в частині страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, не може бути передбачена франшиза.

7. Перевізник під час кожного перевезення пасажирів та/або багажу зобов’язаний забезпечити наявність у водія транспортного засобу страхового полісу (сертифіката), виданого страховиком, або належним чином засвідченої перевізником копії договору страхування відповідальності, що підтверджують укладення договору страхування відповідальності щодо такого транспортного засобу та які повинні містити інформацію про найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України страховика та страхувальника - юридичної особи або прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта) страхувальника - фізичної особи, номер договору страхування відповідальності та дату його укладення, розмір страхової суми, строк дії договору страхування відповідальності, номерний знак та VIN-код транспортного засобу (за наявності), номер відомчої реєстрації транспортного засобу (за наявності), щодо якого укладений договір страхування відповідальності, контактні дані страховика для звернення.

8. Перевізник зобов’язаний інформувати пасажирів про укладений договір страхування відповідальності (дата укладання, номер), страховика (найменування, місцезнаходження, контактні дані для звернення), розмір страхової суми шляхом розміщення відповідної інформації у проїзному документі за встановленим законодавством зразком, на стендах у салонах транспортних засобів, якими виконуються перевезення, та у договорах про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом.

9. Страховим випадком є подія, яка передбачена договором страхування відповідальності і сталася протягом строку його дії, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або особі, яка має право на отримання страхової виплати, а саме заподіяння шкоди потерпілій третій особі та/або її майну (багажу) під час здійснення перевезень автомобільним або міським електричним транспортом, у тому числі під час посадки чи висадки з транспортного засобу, відповідальність за відшкодування якої несе страхувальник.

10. Подія визнається страховим випадком за двох наступних умов:

заподіяння шкоди життю та/або здоров’ю потерпілої третьої особи, її майну (багажу), що призвело до настання страхового випадку та сталося протягом строку дії договору страхування відповідальності;

особа, яка має право на отримання страхової виплати, звернулася з відповідною вимогою до страхувальника або страховика про відшкодування заподіяної шкоди.

11. Подія, що має ознаки страхового випадку, визнається страховиком страховим випадком у добровільному порядку шляхом досудового врегулювання спору у разі визнання страхувальником за попереднім погодженням із страховиком вимог особи, яка має право на отримання страхової виплати, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

12. Договір страхування відповідальності не має містити лімітів відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих третіх осіб, включаючи за окремим об’єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків або договором страхування відповідальності в цілому, нижчих за мінімальний розмір страхової суми, передбачений в абзацах другому, третьому пункту 13 цього розділу.

13. Розмір страхової суми, у межах якої страховик зобов’язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку, пов’язаного із заподіянням шкоди життю та здоров’ю пасажирів, визначається у договорі страхування відповідальності за домовленістю сторін на одну потерпілу третю особу з урахуванням абзаців другого, третього цього пункту.

Мінімальний розмір страхової суми, у межах якої страховик зобов’язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку, пов’язаного із заподіянням шкоди життю та здоров’ю пасажирів, становить розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, встановлений законодавством у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Якщо розмір страхової суми на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, встановлений законодавством у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, перевищує 140 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на 1 січня року укладення договору страхування відповідальності, мінімальний розмір страхової суми, у межах якої страховик зобов’язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку, пов’язаного із заподіянням шкоди життю та здоров’ю пасажирів, становить розмір, зазначений у цьому абзаці.

Порядок розрахунку страхових виплат у зв’язку із заподіянням шкоди життю та здоров’ю пасажирів визначається у договорі страхування відповідальності за домовленістю сторін з урахуванням пунктів 16-23 цього розділу.

Розмір страхової суми, у межах якої страховик зобов’язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку, пов’язаного із заподіянням шкоди майну (багажу), порядок розрахунку страхових виплат у зв’язку з заподіянням такої шкоди визначаються у договорі страхування відповідальності за домовленістю сторін.

14. Якщо шкода, заподіяна внаслідок настання страхового випадку підлягає відшкодуванню за укладеним договором страхування відповідальності та договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова виплата здійснюється за укладеним договором страхування відповідальності.

Страхова виплата за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у частині вимог, які можуть бути задоволені на підставі укладеного договору страхування відповідальності, не здійснюється.

15. Страхова виплата здійснюється:

безпосередньо особі, яка має право на отримання страхової виплати, у безготівковій формі за реквізитами рахунку (рахунків), наданими відповідною особою (особами), та/або

страхувальнику, якщо страхувальник за згодою страховика самостійно відшкодував заподіяну шкоду особі, яка має право на отримання страхової виплати, та/або

закладу охорони здоров’я, іншій особі, що здійснює або здійснила лікування потерпілої третьої особи, ремонт пошкодженого майна потерпілої третьої особи та/або надає чи надала іншу допомогу (послуги) у разі заподіяння шкоди потерпілій третій особі та/або її майну (за погодженням з особою, яка має право на отримання страхової виплати).

16. У разі заподіяння шкоди життю та здоров’ю потерпілих третіх осіб страховиком здійснюється страхова виплата у зв’язку з:

лікуванням потерпілої третьої особи;

тимчасовою втратою працездатності потерпілою третьою особою;

стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи;

моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпіла третя особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

смертю потерпілої третьої особи.

17. Страхова виплата у зв’язку з лікуванням потерпілої третьої особи визначається у розмірі витрат, пов’язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої третьої особи у відповідному закладі охорони здоров’я, із спеціальним медичним, постійним стороннім доглядом та придбанням лікарських засобів (лікарських препаратів).

Витрати, пов’язані з лікуванням потерпілої третьої особи в іноземній державі, відшкодовуються у разі попереднього узгодження таких витрат із страховиком, якщо інше не передбачено договором страхування відповідальності.

Мінімальний розмір страхової виплати у зв’язку з лікуванням потерпілої третьої особи становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.

Якщо страховику не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених в абзаці першому цього пункту, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до абзацу третього цього пункту, страховик здійснює страхову виплату в розмірі, передбаченому абзацом третім цього пункту.

18. Страхова виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілою третьою особою визначається у розмірі суми втрачених (неотриманих) доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я період втрати працездатності.

Втрачені (неотримані) доходи потерпілої третьої особи оцінюються у таких розмірах:

для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) – неотриманої середньої заробітної плати (середнього розміру доходу) за відповідний період часу, визначеної відповідно до Цивільного кодексу України в частині визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором;

для фізичної особи - підприємця чи особи, яка забезпечує себе роботою самостійно,- неотриманих доходів, що визначаються відповідно до Цивільного кодексу України в частині визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи - підприємця;

для непрацюючої повнолітньої особи - 1/30 розміру мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку, за кожний день непрацездатності, підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я.

19. Страхова виплата у зв’язку зі стійкою втратою працездатності потерпілою третьою особою внаслідок настання страхового випадку визначається у розмірі втраченого потерпілою третьою особою заробітку (доходу), визначеного відповідно до Цивільного кодексу України.

Якщо законодавством визначений порядок розрахунку та перелік витрат, пов’язаних з необхідністю пристосування до нових умов життя фізичної особи у зв’язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи, до страхової виплати також включаються витрати, пов’язані з необхідністю пристосування до нових умов життя потерпілої третьої особи, а саме: місця проживання, робочого місця, транспортного засобу (за наявності на дату настання страхового випадку) потерпілої третьої особи, що полягає у здійсненні комплексу заходів, метою яких є створення умов для роботи, проживання, пересування потерпілої третьої особи, максимально наближених до таких умов до моменту заподіяння шкоди її життю та здоров’ю внаслідок настання страхового випадку.

Ступінь стійкої втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності у відсотках потерпілої третьої особи внаслідок страхового випадку визначається у порядку, встановленому законодавством.

Страхова виплата за цим пунктом здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено потерпілою третьою особою і страховиком, у розмірі втраченого потерпілою третьою особою середньомісячного заробітку (доходу) у зв’язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності внаслідок страхового випадку протягом строку втрати працездатності (інвалідності) такої особи, але не більше, ніж до досягнення нею мінімального віку, з якого особа має право на призначення пенсії за віком (без дотримання вимоги щодо наявності страхового стажу) у солідарній системі відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення, та не підлягає подальшому перерахунку.

Розмір страхової виплати у зв’язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи у разі встановлення їй інвалідності (визнання потерпілої третьої особи дитиною з інвалідністю) не може бути меншим за мінімальний розмір, передбачений абзацом шостим цього пункту.

Мінімальний розмір страхової виплати у зв’язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої третьої особи у разі встановлення їй інвалідності (визнання малолітньої або неповнолітньої особи дитиною з інвалідністю) становить:

у разі встановлення I групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку;

у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку;

у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку;

у разі визнання потерпілої третьої особи дитиною з інвалідністю - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, установленому законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв’язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілою третьою особою в мінімальному розмірі здійснюється одноразово за письмовим зверненням такої особи.

20. Страхова виплата у зв’язку із моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпіла третя особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, здійснюється у розмірі не менше 10 відсотків від здійсненої страхової виплати у зв’язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, розрахованої відповідно до пунктів 17-19 цього розділу.

21. Страхова виплата у зв’язку зі смертю потерпілої третьої особи здійснюється, якщо смерть потерпілої третьої особи настала протягом одного року з дня настання страхового випадку та є прямим наслідком такого страхового випадку.

Страховик у разі смерті потерпілої третьої особи здійснює страхову виплату у зв’язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.