Відповідно до пункту 14-3 частини першої статті 17 Кодексу цивільного захисту України, з метою встановлення вимог щодо додержання заходів безпеки особами, які перебувають у місцях масового відпочинку населення в гірській місцевості, та під час надання туристичних послуг із спелеотуризму НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Вимоги безпеки у місцях масового відпочинку населення у гірській місцевості та під час надання туристичних послуг із спелеотуризму, що додаються.

2. Управлінню взаємодії з Державною службою України з надзвичайних ситуацій Міністерства внутрішніх справ України (Корева Ю.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Вимоги визначають загальні умови та заходи безпеки, яких повинні дотримуватися особи, що перебувають у місцях масового відпочинку населення в гірській місцевості, та під час надання послуг із спелеотуризму.

2. Ці Вимоги є обов’язковими для осіб, що перебувають у місцях масового відпочинку населення в гірській місцевості, суб’єктів надання туристичних послуг із спелеотуризму, а також туристів, що користуються цими послугами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.

3. З метою забезпечення безпеки осіб, що перебувають у місцях масового відпочинку населення в гірській місцевості, та захисту їх законних прав і інтересів органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на:

забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля при здійсненні туристичних подорожей;

забезпечення особистої безпеки осіб, збереженість їх майна, незавдання шкоди довкіллю;

інформування суб’єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у місці тимчасового перебування;

надання необхідної допомоги особам, які опинилися в надзвичайній ситуації;

забезпечення особам можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв’язку;

заборону використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

охорону туристичних ресурсів України;

забезпечення безпеки об’єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.

4. З метою забезпечення безпеки туристів суб’єкти туристичної діяльності зобов’язані:

інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов’язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів;

створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій;

забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком;

забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;

забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;

забезпечувати надання невідкладної допомоги туристам, які опинилися в надзвичайній ситуації та/або постраждали під час подорожі, передбачаючи для цього реєстрацію туристичних груп перед виходом на маршрут в аварійно-рятувальній службі, надання безперешкодного доступу аварійно-рятувальним службам до туристичних об’єктів;

оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб.

1. Особи, що перебувають у місцях масового відпочинку населення в гірській місцевості, зобов’язані:

дотримуватися правил дорожнього руху, правил пожежної безпеки та безпеки життєдіяльності;

володіти необхідними навичками страховки та самостраховки, знати способи запобігання травматизму;

дотримуватися правильного режиму навантажень, відпочинку, харчування, питтєвого режиму, забезпечуючи нормальну терморегуляцію організму;

не підніматися (не спускатися) по крутих схилах та вузьких жолобах, де є ймовірність зсуву каміння; уникати скельних ділянок на маршруті;

уникати переміщень у негоду, туман, темну пору доби;

вибирати маршрут з урахуванням конкретних умов (структури снігового покриву, погоди), завжди передбачати безпечний шлях з урахуванням попереджувальних знаків у горах;

переправлятися через річки зі швидкою течією і глибиною понад 0,7 м тільки зі страхуванням, не купатися в гірських озерах чи річках, де є ризик утоплення;

під час дощу чи граду зупинити рух і перечекати непогоду, не роблячи цього під поодиноким деревом, на узліссі або на березі водоймищ; при русі в сильний мороз слідкувати, чи не з’явилися ознаки обмороження;

на ночівлю зупинятися завчасно (за 1-2 години до темноти), під час вибору місця для нічлігу не ставити намети біля крутих схилів, під скелями або поодинокими деревами, над обривами чи біля річки, у якій можливий підйом води, на вершині гори, де може вразити блискавка;

утримуватися від вживання спиртних напоїв.

2. Пересування у високогірних районах виконується тільки групою у складі не менше 4 чоловік, оснащеною необхідним альпіністським спорядженням і укомплектованою фізично підготовленими особами, які навчені правилам взаємо- і самоохорони, користування альпіністським спорядженням та пройшли відповідну підготовку.

3. Перебуваючи на висоті понад 1300 м над рівнем моря, шкіру обличчя та відкриті ділянки тіла необхідно змащувати спеціальним кремом для їх захисту від опіків сонячними променями.

4. Під час пересування в гірській місцевості не дозволяється скидати каміння і відвалювати нестійкі глиби, стріляти, створювати інші умови для виникнення вібрації, щоб не викликати каменепад або сходження снігової лавини.

5. Підйом та спуск по лавинонебезпечному схилі здійснюється із взаємострахуванням та використанням страхувальної мотузки.