Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону України "Про психіатричну допомогу" Кабінет Міністрів України постановляє:

Затвердити Порядок організації психіатричної допомоги у разі застосування судом запобіжних заходів до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, що додається.

1. Цей Порядок встановлює організаційні та правові засади надання психіатричної допомоги у разі застосування судом запобіжних заходів до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а саме:

передання на піклування опікунам, близьким родичам або членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом;

поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (далі - запобіжні заходи).

2. Терміни, що вживаються в цьому Порядку, застосовуються у значенні, наведеному в Кримінальному кодексі України, Кримінальному процесуальному кодексі України, Основах законодавства України про охорону здоров’я та Законі України "Про психіатричну допомогу".

3. Психіатрична допомога у разі застосування судом запобіжних заходів до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування (далі - особа), надається на підставі судового рішення.

Надання психіатричної допомоги зупиняється з моменту припинення дії судового рішення, на підставі якого було застосовано запобіжний захід.

4. Особа, до якої застосовуються запобіжні заходи, отримує психіатричну допомогу згідно із Законом України "Про психіатричну допомогу" та цим Порядком на підставі проведення психіатричного огляду відповідно до встановленого діагнозу. Психіатрична допомога, включаючи профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітації осіб, надається згідно з галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я.

5. Опікуни, близькі родичі або члени сім’ї, яким передано на піклування особу, забезпечують перебування особи під обов’язковим лікарським наглядом лікаря-психіатра.

6. Для організації лікарського нагляду опікуни, близькі родичі або члени сім’ї, яким передано на піклування особу, забезпечують відвідування особою лікаря-психіатра в дату і час та з періодичністю, визначеними лікарем-психіатром, а також організовують виконання його призначень.

7. Психіатрична допомога особі в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, надається у спеціальних закладах з надання психіатричної допомоги, перелік яких затверджений МОЗ (далі - спеціальні заклади).

8. Поміщення особи до спеціального закладу здійснюється на підставі судового рішення про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Керівник спеціального закладу у разі надходження судового рішення організовує його невідкладне виконання та надання психіатричної допомоги особі.

9. Прийом пацієнта до спеціального закладу здійснює черговий лікар-психіатр, який перевіряє наявність судового рішення про застосування запобіжного заходу до особи та документи, що посвідчують особу, повідомляє особі про її права та обов’язки, стан психічного здоров’я особи, надання їй психіатричної допомоги згідно із статтею 26 Закону України "Про психіатричну допомогу" та про перелік предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких заборонено відповідно до вимог цього Порядку.

Іноземцям та/або особам без громадянства забезпечується можливість такого повідомлення зрозумілою їм мовою. Керівник спеціального закладу невідкладно повідомляє консульській установі про поміщення в спеціальний заклад громадянина (підданого) відповідної держави. Пацієнта повідомляють про наявне у нього право на зустріч із консульською посадовою особою відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини.

10. Під час огляду особи черговий лікар-психіатр досліджує її психічний стан, визначає ризик самоушкодження та ризик заподіяння шкоди іншим особам, оцінює фізичний стан, збирає анамнестичні відомості і заносить відповідні дані до журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації, медичної карти стаціонарного хворого, форма яких затверджена наказом МОЗ.

У разі виявлення в особи тілесних ушкоджень (вогнепальних, колотих, різаних, рубаних, забитих поранень) виконуються дії, передбачені спільним наказом МВС, МОЗ від 6 липня 2016 р. № 612/679 "Про порядок обліку фактів звернення та доставлення до закладів охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень кримінального характеру та інформування про такі випадки органів і підрозділів поліції" та Порядком інформування територіальних управлінь Державного бюро розслідувань про факти звернення та/або доставлення до закладів охорони здоров’я осіб у зв’язку із заподіянням їм тілесних ушкоджень працівниками правоохоронних органів та здійснення обліку фактів таких звернень, затвердженим спільним наказом МОЗ, ДБР від 28 березня 2023 р. № 570/181.

Під час виявлення предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких заборонено цим Порядком, їх вилучають у пацієнта, фіксують у журналі довільної форми, здають для зберігання на склад спеціального закладу та повертають пацієнту під час виписки.

У разі виявлення предметів, виробів і речовин, обіг яких заборонено законодавством, їх вилучають у пацієнта без повернення з невідкладним повідомленням правоохоронним органам згідно із законодавством.

11. Особи, їх речі та одяг, а також палати підлягають особистому огляду за наявності підозри щодо зберігання психоактивних речовин та інших заборонених речей (далі - особистий огляд). Особистий огляд особи передбачає здійснення поверхневого візуального огляду особи та проведення по поверхні вбрання особи рукою. Оголення особи забороняється.

Під час проведення особистого огляду дозволяється використання відповідних технічних засобів, обладнаних функціями звуко- та відеозапису.

Особистий огляд проводиться персоналом служби охорони однієї статі з особою у присутності представника керівництва структурного підрозділу спеціального закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, однієї статі з особою. Проведення особистого огляду в одному приміщенні кількох осіб одночасно заборонено.

Перед початком особистого огляду оголошуються підстави і порядок його проведення, пропонується добровільно видати речовини, обіг яких заборонено законодавством, чи інші речі, які можуть завдати шкоди життю чи здоров’ю особі або оточуючих. Оголошується право особи, яка підлягає особистому огляду, на оскарження дій медичного персоналу спеціального закладу щодо здійснення зазначених заходів. За фактом вилучення психоактивних речовин та інших заборонених речей пацієнт надає письмові пояснення. Під час особистого огляду використовуються відповідні технічні засоби нагляду і контролю, не допускається пошкодження білизни, одягу, майна, інвентарю та інших предметів, а також псування продуктів харчування.

12. Факт особистого огляду, який повинен бути обґрунтованим, зазначається у медичній карті пацієнта, форма якої затверджена МОЗ.

13. Психіатрична допомога неповнолітнім надається окремо від повнолітніх осіб лікарем-психіатром дитячим.

14. Після поміщення особи у спеціальний заклад мультидисциплінарною командою (лікар-психіатр, соціальний працівник, психолог або психотерапевт, медична сестра) розробляється спеціальна індивідуальна програма медичної, соціальної та психологічної реабілітації, яка затверджується керівником спеціального закладу на строк застосування запобіжного заходу, зазначеного в судовому рішенні.

15. Оцінка ризику скоєння особою суспільно небезпечного діяння оцінюється за допомогою шкали оцінки ризику (HCR-20 Version 3).