Відповідно до підпункту "р-2 " пункту 18 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Порядок погодження Міністерством фінансів визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності у межах облікових політик державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які є суб’єктами природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень, що додається.

2. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1673 "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 49, ст. 3257; 2021 р., № 40, ст. 2371) зміни, що додаються.

3. Суб’єктам управління об’єктами державної власності забезпечити у тримісячний строк приведення у відповідність із цією постановою облікових політик суб’єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери їх управління.

1. Цей Порядок визначає процедуру погодження Мінфіном визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності для дебіторської заборгованості (далі - методи обчислення резерву) у межах облікових політик державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які є суб’єктами природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень (крім банків) (далі - підприємства).

2. Погодження визначення методів обчислення резерву відповідно до цього Порядку здійснюють такі підприємства:

державне унітарне підприємство, господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке за результатами фінансово-господарської діяльності фактично отримало в минулому році та/або планує отримати в поточному або плановому році за показником "чистий фінансовий результат" (прибуток) 50 млн. гривень і більше;

державне унітарне підприємство, господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії, територією провадження господарської діяльності якого є вся територія України.

3. Підприємство перед погодженням облікової політики та/або змін до неї подає методи обчислення резерву (як невід’ємної частини облікової політики підприємства), до яких додається пояснювальна записка, на погодження Мінфіну.

4. Методи обчислення резерву обов’язково, але не виключно, визначають:

опис підходів щодо створення резерву сумнівних боргів (очікуваних кредитних збитків) на звітну дату, який має бути здійснений на підставі оцінки зростання кредитного ризику або ризику дефолту (невиконання контрагентом зобов’язань) з урахуванням змін критеріїв такого кредитного ризику на звітну дату;

визначення дебіторської заборгованості, сегментації, зокрема, групи, яку можна виділити за однією з ознак подібності;

порядок нарахування резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків);

норму щодо утворення комісії з нарахування резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків);

проведення підприємством претензійно-позовної роботи із стягнення дебіторської заборгованості за контрагентами;

спосіб визначення (матриця розрахунку) коефіцієнта сумнівності, визначеного відповідно до вимог пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2006 р. № 1673 "Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів" (Офіційний вісник України, 2006 р., № 49, ст. 3257).

У методах обчислення резерву з урахуванням особливості фінансово-господарської діяльності, специфіки підприємства, реальної історичної і прогнозованої фінансової дисципліни дебіторів, загальних економічних умов може бути визначений і інший коефіцієнт сумнівності щодо високого ризику невиконання зобов’язань. Зокрема, до високого ризику невиконання зобов’язань можуть належати прострочені оплати менше 366 днів, у такому випадку підприємством можуть бути визначені інші граничні коефіцієнти сумнівності під час погодження Мінфіном, за умови надання відповідних пояснень та обґрунтувань визначення такого коефіцієнта.

Фактори визначення коефіцієнта сумнівності щодо високого ризику невиконання зобов’язань та відповідні коефіцієнти сумнівності визнаються підприємством:

прострочення оплати до 30 днів - до 60 відсотків;

прострочення оплати від 31 до 60 днів - до 70 відсотків;

прострочення оплати від 61 до 90 днів - до 80 відсотків;

прострочення оплати від 91 до 120 днів - до 90 відсотків;

прострочення оплати від 121 до 366 днів - до 100 відсотків.

Підприємство регулярно, не рідше ніж раз у два роки, переглядає методи обчислення резерву, що використовуються для оцінювання очікуваних кредитних збитків.

5. У пояснювальній записці до методів обчислення резерву обов’язково наводиться:

інформація щодо проведення претензійно-позовної роботи із стягнення дебіторської заборгованості у розрізі строків її виникнення та результатів проведення такої роботи із зазначенням претензії (вимоги) розшифрування;

інформація щодо здійснення або нездійснення підприємством корегування (сторнування) суми резерву сумнівних боргів на останню звітну дату із зазначенням відповідної суми;