Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та абзацу третього підпункту 8 пункту 4, підпункту 25 пункту 6 розділу І Закону України від 09 серпня 2023 року № 3295-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" Антимонопольний комітет України ПОСТАНОВИВ:

1. Затвердити Порядок врегулювання у справах про антиконкурентні узгоджені дії та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що додається.

2. Юридичному департаменту (Максименко А.) забезпечити подання цього розпорядження на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Це розпорядження набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 09 серпня 2023 року № 3295-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України", але не раніше дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього розпорядження залишаю за собою.

1. Цей Порядок визначає механізм застосування Антимонопольним комітетом України (далі - Комітет) процедури врегулювання у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання або зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку відповідно до статті 46-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).

2. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

гарантії відповідача - будь-які документально підтверджені, фактично здійснені або заплановані як обов’язкові заходи, що забезпечують або забезпечуватимуть припинення дій (бездіяльності), визнані порушенням, усунення їх причин та/або наслідків (за наявності), зокрема, прийняття обов’язкових для виконання рішень, у тому числі таких, що змінюють господарську поведінку суб’єкта господарювання;

заява про врегулювання у справах про антиконкурентні узгоджені дії та/або зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (далі - заява про врегулювання) - письмове звернення особи, яка є відповідачем у справі, розпочатій за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (крім порушень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6 Закону) або зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (далі - справа), про намір розпочати процедуру врегулювання у справі та укласти угоду про врегулювання справи;

процедура врегулювання у справі - обмін пропозиціями, з’ясування позицій відповідача та органу Комітету з метою досягнення домовленостей між органом Комітету, до повноважень якого належить прийняття рішення у справі, та відповідачем шляхом підписання угоди про врегулювання справи, істотні умови якої визначені частиною сьомою статті 46-1 Закону;

угода про врегулювання справи - укладений у письмовій формі відповідно до положень статті 46-1 Закону двосторонній договір, що визначає права й обов’язки відповідача у справі та органу Комітету під час застосування процедури врегулювання у справі.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі.

3. Процедура врегулювання у справі не може бути застосована, а розпочата процедура врегулювання у справі припиняється, якщо:

антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання (крім порушень, передбачених пунктом 4 частини другої статті 6 Закону), зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не могли і не можуть бути припинені, а їхні причини та наслідки не могли й не можуть бути усунуті діями відповідача;

справа розпочата протягом п’яти років із дня притягнення до відповідальності відповідача за таке ж саме порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вчинене раніше;

до відповідача застосовано звільнення від відповідальності відповідно до частини третьої статті 52-1 Закону.

4. Заява про врегулювання з усіма додатками (матеріали її розгляду, інформація, документи тощо), наданими й отриманими органом Комітету під час розгляду такої заяви та під час проведення переговорів з метою узгодження проєкту угоди про врегулювання справи й укладення такої угоди, є невід’ємною частиною матеріалів відповідної справи.

5. Інформація, одержана органом Комітету під час застосування процедури врегулювання у справі, є службовою інформацією. Орган Комітету може розкрити інформацію про хід та зміст переговорів щодо процедури врегулювання у справі виключно за згодою відповідача.

1. Підставою для розгляду органом Комітету питання про застосування процедури врегулювання у справі є надходження заяви про врегулювання.

2. Відповідач у справі має право звернутися до Комітету або його територіального відділення із заявою про врегулювання до направлення копії подання з попередніми висновками у справі. Датою направлення копії подання з попередніми висновками у справі є дата відбитка календарного штемпеля, зазначена на адресному боці поштового відправлення.

3. Заява про врегулювання повинна містити:

1) для юридичної особи - найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих згідно із законодавством України), організаційно-правову форму, місцезнаходження юридичної особи, електронну адресу, а також інші засоби зв’язку з нею;

для фізичної особи - підприємця - прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), місцезнаходження юридичної особи або задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), електронну адресу, а також інші засоби зв’язку з нею;

2) реквізити розпорядження про початок розгляду справи (номер, дата, орган Комітету, який його прийняв);

3) кваліфікацію порушення (порушень), за ознаками якого (яких) розглядається справа;

4) інформацію про намір відповідача визнати факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за ознаками якого розглядається справа;

5) згода відповідача на участь у процедурі врегулювання у справі відповідно до статті 46-1 Закону;

6) зобов’язання відповідача не розголошувати інформації, яка стане йому відомою під час застосування процедури врегулювання у справі.

4. До заяви про врегулювання додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження особи, яка підписала заяву;

2) документи, що підтверджують відомості про розмір доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, у якому відповідач звертається із заявою про врегулювання, або про відсутність такого доходу (виручки);

3) інші документи, які вважає за необхідне подати відповідач.

5. Заява про врегулювання подається відповідачем до Комітету в паперовій та/або електронній формі відповідно до вимог законодавства, що регулює організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Заява про врегулювання та додатки до неї підписуються керівником юридичної особи - відповідача (особою, що виконує його обов’язки) або фізичною особою - підприємцем та засвідчуються печаткою (за наявності).

Заява про врегулювання може бути також подана уповноваженим представником відповідача, у якій зазначаються: найменування (для юридичних осіб), її ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих згідно із законодавством України), або прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб), прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) представника, його поштова й електронна адреси, а також інші засоби зв’язку з ним.

Одночасно із заявою про врегулювання подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Довіреності або інші документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Копії документів, витяги з них, що подаються разом із заявою про врегулювання, засвідчуються в порядку, встановленому законодавством.

Документи, які містять інформацію та відомості, викладені іноземною мовою, мають бути перекладені на українську мову та засвідчені в установленому законодавством порядку.

6. У разі подання заяви про врегулювання в паперовій формі, до неї додається електронний носій інформації, який містить всю інформацію та документи, що містяться в заяві та додаються до неї, записані у спосіб, який технічно не дозволяє внесення до них змін.

Інформація, яка подається в електронній формі, повинна відповідати інформації, що подається в паперовій формі. Відповідність інформації в паперовій та електронній формах підтверджується записом у заяві про врегулювання.

7. У разі подання заяви про врегулювання в електронній формі:

заява про врегулювання, усі додатки до неї подаються до Комітету шляхом направлення на визначену наказом Голови Комітету електронну адресу. Інформація про таку електронну адресу розміщується на офіційному вебсайті Комітету;

на заяву про врегулювання, додатки до неї накладається кваліфікований електронний підпис керівника юридичної особи (особи, що виконує його обов’язки) / фізичної особи - підприємця або їх представників й електронна печатка (за наявності).

8. У разі, коли декілька відповідачів в одній справі мають намір застосувати процедуру врегулювання у справі, кожен із них звертається з окремою заявою про врегулювання відповідно до пунктів 3-7 цього розділу. У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб’єктів господарювання, які входять до групи осіб, що визнається єдиним суб’єктом господарювання та є відповідачем у справі, мають намір застосувати процедуру врегулювання у справі, мають право подати спільну заяву про врегулювання.

1. Орган Комітету протягом 15 робочих днів із дня отримання заяви про врегулювання перевіряє відповідність такої заяви та доданих до неї матеріалів умовам застосування процедури врегулювання у справі, передбаченим пунктом 3 розділу І та пунктами 3-7 розділу II цього Порядку, та повідомляє відповідача засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем про:

згоду розпочати процедуру врегулювання у справі в разі відповідності такої заяви вимогам, встановленим цим Порядком, а також про строки та порядок проведення переговорів щодо узгодження проєкту угоди про врегулювання справи;

залишення заяви про врегулювання без руху в разі невідповідності заяви вимогам, встановленим цим Порядком.

Такий лист підписується державним уповноваженим Комітету, до повноважень якого належить розгляд відповідної справи (далі - державний уповноважений) / головою територіального відділення Комітету, які визначають також форму повідомлення заявника з урахуванням способу подання заяви про врегулювання.

2. Якщо заява про врегулювання та умови застосування процедури врегулювання у справі не відповідають встановленим у пунктах 3-7 розділу II цього Порядку вимогам, то заява залишається без руху, про що державний уповноважений / голова територіального відділення Комітету протягом 15 календарних днів із дня отримання заяви повідомляє відповідача засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем і надає йому строк для усунення недоліків. У разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява залишається без розгляду, про що засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем повідомляється відповідач. Залишення заяви про врегулювання без розгляду не позбавляє відповідача права звернутися до Комітету з повторною заявою про врегулювання. Форму повідомлення відповідача обирає державний уповноважений / голова територіального відділення з урахуванням способу подання заяви про врегулювання.

Якщо заява про врегулювання подана після направлення сторонам та третім особам подання з попередніми висновками у справі, така заява залишається без розгляду, про що державний уповноважений / голова територіального відділення Комітету повідомляє засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем відповідача протягом 15 календарних днів із дня отримання заяви про врегулювання.

3. Процедура врегулювання у справі вважається розпочатою, якщо орган Комітету засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем повідомив відповідача про надання згоди на застосування процедури врегулювання у справі.

1. Обмін пропозиціями, з’ясування позицій відповідача та Комітету або його територіального відділення з метою підготовки й узгодження проєкту угоди про врегулювання справи (далі - Узгодження) здійснюється такими способами:

надсилання запитів про надання інформації, пропозицій та отримання відповідей на них у паперовій формі засобами поштового зв’язку або в електронній формі засобами інформаційно-комунікаційних систем;