Відповідно до частини четвертої статті 53-1 Закону України "Про запобігання корупції", пункту 9 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 281, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення щодо впровадження в апараті Міністерства закордонних справ України механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", що додається.

2. Керівникам самостійних структурних підрозділів апарату МЗС, представництв Міністерства закордонних справ України на території України, закордонних дипломатичних установ України забезпечити ознайомлення з цим наказом працівників дипломатичної служби.

3. Сектору з питань запобігання та виявлення корупції в установленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Державного секретаря МЗС.

1. Це Положення розроблено з метою впровадження в апараті МЗС механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон).

2. МЗС заохочує викривачів та сприяє їм у повідомленні про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

3. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

механізми заохочення та формування культури повідомлення - механізми заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

повідомлення - повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону;

уповноважений підрозділ - підрозділ МЗС, до компетенції якого належить запобігання та виявлення корупції.

Інші терміни вживаються у значенні, визначеному в Законі.

4. Результатами формування культури повідомлення має стати запровадження нульової толерантності до корупції, чіткого розуміння сутності корупції, типових форм корупційних проявів та корупційних ситуацій, що можуть виникати у повсякденній роботі, формування у працівників знань щодо принципів і механізмів запобігання корупції, вмінь та навичок застосування цих знань на практиці, повідомлення працівниками про всі можливі факти корупційних проявів, повага до викривачів як сталої норми та частини корпоративної культури (етичної поведінки).

1. Правову основу формування та функціонування механізму заохочення та формування культури повідомлення становлять Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції, ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V "Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції", Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 252-V "Про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією", Цивільна Конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, ратифікована Законом України від 16 березня 2005 року № 2476-IV "Про ратифікацію Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією", Закон.

2. МЗС забезпечує викривачам умови для здійснення повідомлення шляхом впровадження механізмів заохочення та формування культури повідомлення.

1. Механізми заохочення повідомлення реалізуються у таких формах:

затвердження наказів, які визначають форми заохочення, організаційні засади функціонування механізму заохочення;

надання уповноваженим підрозділом методичної допомоги та консультацій щодо здійснення повідомлення;

впровадження морального та матеріального заохочення викривачів.

Моральне стимулювання може здійснюватися шляхом застосування заходів заохочення, передбачених чинним законодавством та наказами МЗС, без розкриття у внутрішньому документі (наказі) про застосування заходу заохочення дійсних підстав заохочення, за винятком випадків, коли викривач надав письмову згоду на розкриття інформації про його особу.