1. Ці Технічні вимоги визначають призначення, еталонну модель, загальні правила та методи забезпечення інтероперабельності та сумісності наборів геопросторових даних і геоінформаційних сервісів, які створюються та надаються держателями геопросторових даних відповідно до Закону України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних України" (далі - Закон) та Порядку функціонування національної інфраструктури геопросторових даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2021 р. № 532 (далі - Порядок).

2. Інтероперабельність геопросторових даних та геоінформаційних сервісів в цих Технічних вимогах розглядається як ключова властивість компонентів національної інфраструктури геопросторових даних (далі - НІГД), реалізація якої забезпечує інтеграцію наборів геопросторових даних та взаємодію геоінформаційних сервісів різних держателів даних НІГД без повторюваних трудомістких ручних операцій.

3. У цих Технічних вимогах використовуються посилання на такі національні та міжнародні стандарти:

ДСТУ ISO 19101:2009 (ISO 19101:2002, IDT) "Географічна інформація. Еталонна модель";

ДСТУ ISO 19110:2017 (ISO 19110:2016, IDT) "Географічна інформація. Методологія каталогізації об’єктів";

ДСТУ ISO 19111:2017 (ISO 19111:2007, IDT) "Географічна інформація. Просторова прив’язка за координатами";

ДСТУ ISO 19112:2017 (ISO 19112:2003, IDT) "Географічна інформація. Просторова прив’язка за географічними ідентифікаторами";

ДСТУ ISO 19111:2017 (ISO 19111:2007, IDT) "Географічна інформація. Просторова прив’язка за координатами";

ДСТУ ISO 19112:2017 (ISO 19112:2003, IDT) "Географічна інформація. Просторова прив’язка за географічними ідентифікаторами";

ДСТУ ISO 19118:2017 (ISO 19118:2011, IDT) "Географічна інформація. Кодування";

ДСТУ ISO 19119:2017 (ISO 19119:2016, IDT) "Географічна інформація. Сервіси";

ДСТУ ISO 19123:2017 (ISO 19123:2005, IDT) "Географічна інформація. Схема для геометрії і функцій покриття";

ДСТУ ISO/TS 19127:2017 (ISO/TS 19127:2005, IDT) "Географічна інформація. Геодезичні коди і параметри";

ДСТУ ISO 19131:2019 (ISO 19131:2007; Amd 1:2011, IDT) "Географічна інформація. Специфікація геоінформаційного продукту";

ДСТУ ISO 19136:2017 (ISO 19136:2007, IDT) "Географічна інформація. Мова географічної розмітки GML";

ДСТУ ISO 19157:2020 (ISO 19157:2013, IDT) "Географічна інформація. Якість даних";

ДСТУ 8774:2018 "Географічна інформація. Правила моделювання геопросторових даних";

ISO/IEC 13249-3:2016 Information technology - Database languages - SQL multimedia and application packages - Part 3: Spatial (Інформаційні технології -Мови баз даних - SQL мультимедійні та прикладні пакети - Частина 3: Простір);

специфікації Відкритого геопросторового консорціуму (OGC):

OGC SFA - Simple feature access - Part 1: Common architecture (Специфікація OGC - Доступ до простих просторових об’єктів - Частина 1: Загальна архітектура, що відома також як ISO 19125-1);

OGC SFA-S - Simple feature access - Part 2: SQL option (Специфікація OGC - Доступ до простих просторових об’єктів - Частина 2: Варіант SQL, що відома також як ISO 19125-2).

4. У цих Технічних вимогах терміни вживаються у такому значенні:

інтероперабельна система - система, підсистеми якої функціонують за незалежними алгоритмами, не мають єдиного пункту керування взаємодією, а керування визначається єдиним набором стандартів - профілем інтероперабельності;

кодування - присвоєння коду класифікаційній групі або об’єкту класифікації для забезпечення їх однозначної ідентифікації в класифікаторах у відповідності з обраними методом кодування з використанням знаків (символів);

організаційна інтероперабельність - здатність взаємодіючих систем досягати спільних цілей на рівні бізнес-процесів, пов’язаних з виробництвом, постачанням та використанням геопросторових даних та метаданих;

профіль інтероперабельності - узгоджений набір стандартів, структурований в термінах моделі інтероперабельності як мінімум на рівнях організаційної, технічної та семантичної інтероперабельності;

семантична інтероперабельність - здатність будь-яких взаємодіючих в процесі комунікації інформаційних систем однаковим чином сприймати та інтерпретувати зміст інформації, якою вони обмінюються;

технічна інтероперабельність - здатність до обміну даними між взаємодіючими системами з використанням стандартних форматів даних, інтерфейсів та протоколів взаємодії систем в інформаційних мережах, стандартних мережевих сервісів та стандартних засобів захисту інформації.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі та Порядку.

1. Відповідно до національного стандарту ДСТУ ISO 19101:2017 інтероперабельність геопросторових даних і сервісів повинна забезпечувати вільне використання компонентів різних геоінформаційних систем без ризику для успішної роботи всієї системи. Вона стосується можливості:

знаходити інформацію та засоби її оброблення і, коли це необхідно, незалежно від їх фізичного місцезнаходження;

сприймати та застосовувати виявлену інформацію і засоби, незалежно від того, якою платформою вони підтримуються, локально чи дистанційно;

розбудовувати середовище оброблення для використання геопросторових даних без необхідності обмежуватися єдиним постачальником;

використовувати інформацію та інфраструктури оброблення з різних джерел ринку послуг без ризику втрати функціональності у разі застарілості або зміни базової інфраструктури;

бути учасником ринку, де товари і послуги відповідають потребам споживачів і де товарні канали відкриваються саме тоді, коли ринок стає достатнім для їх підтримки.

2. Забезпечення сумісності геопросторових даних необхідно:

у зв’язку з правовим статусом геопросторових даних, що засвідчують місцеположення та взаємне розташування об’єктів, для запобігання правових конфліктів, що виникають внаслідок несумісності даних для конкретних територій;

для ефективного використання геопросторових даних НІГД на основі скорочення непродуктивних витрат при інтеграції даних з різних джерел, що стосуються одних і тих же об’єктів або певної території;

для запобігання дублюванню робіт щодо визначення місцеположення одних і тих же об’єктів та витрат, пов’язаних з подальшою ліквідацією наслідків несумісності даних тощо.

3. В еталонній моделі інтероперабельності визначаються організаційний, технічний та семантичний рівні інтероперабельності.

4. Організаційний рівень інтероперабельності стосується прагматичних аспектів взаємодії (ділових або політичних) суб’єктів НІГД. На цьому рівні узгоджуються бізнес-цілі та досягаються угоди про співпрацю між суб’єктами НІГД, які обмінюються інформацією, хоча мають відмінні внутрішню структуру і процеси. Організаційна інтероперабельність має на меті задовольнити вимоги спільноти користувачів: служби повинні стати доступними, легко ідентифікованими і бути орієнтованими на користувача.

Організаційна інтероперабельність досягається застосуванням нормативно-правових актів (угод, конвенцій, договорів про співпрацю). Основні напрями та методи досягнення організаційної інтероперабельності НІГД визначено в Законі та Порядку шляхом визначення відповідальності та порядку взаємодії центральних органів влади, органів місцевого самоврядування та інших держателів даних і користувачів даних в процесі виробництва, оновлення та надання доступу до наборів геопросторових даних, метаданих і геоінформаційних сервісів у національній інфраструктурі геопросторових даних.

5. Технічний рівень інтероперабельності компонентів НІГД стосується методів та засобів подолання:

системної неоднорідності, що характеризується відмінностями апаратних засобів, операційних систем, систем керування базами даних (далі - СКБД) та геоінформаційних систем як джерел даних;

синтаксичної неоднорідності, що стосується фізичного уявлення даних та визначається відмінностями у форматах даних, які використовуються для передавання даних в повідомленнях від джерел даних.

До основних засобів подолання системної неоднорідності геопросторових даних на рівні технічної інтероперабельності належать:

використання СКБД із стандартними розширеннями функцій для зберігання, опрацювання і аналізу геопросторових даних згідно міжнародного стандарту ISO/IEC 13249-3:2016 та специфікацій Відкритого геопросторового консорціуму OGC SFA та OGC SFA-S;

методологія кодування географічної інформації відповідно до національного стандарту ДСТУ ISO 19118:2017;

стандартні формати обміну геопросторових даних, засновані на мові географічної розмітки GML відповідно до національного стандарту ДСТУ ISO 19136:2017.

Подолання синтаксичної неоднорідності досягається за рахунок використання загальноприйнятих стандартних інтерфейсів та протоколів взаємодії інформаційних систем в інформаційних мережах, стандартних мережевих сервісів та стандартних засобів захисту інформації.

6. Семантична інтероперабельність геопросторових даних ґрунтується на сумісності геопросторових даних, вимоги до якої визначені у розділі III цих Технічних вимог, та стосується методів і засобів подолання:

структурної неоднорідності, що пов’язана з відмінностями в концептуальному моделюванні геопросторових об’єктів (класи об’єктів, атрибути і відношення можуть бути визначені по-різному в різних джерелах);

семантичної неоднорідності, яка стосується відмінностей в значеннях понять і даних, що використовуються для уявлення об’єктів реального світу з різних точок зору (або контекстів) предметних сфер, в яких вони моделюються і досліджуються.

7. Профіль інтероперабельності геопросторових даних та геоінформаційних сервісів НІГД складають міжнародні та національні стандарти в сфері географічної інформації.

1. Сумісність геопросторових даних забезпечується дотриманням єдиних вимог щодо:

системи координат, в якій подаються координатні описи геопросторових об’єктів;

подання координатних даних геопросторових об’єктів;

подання описів просторових відношень і топологічної узгодженості геопросторових об’єктів;

класифікації об’єктів базових і тематичних геопросторових даних з використанням каталогів (класифікаторів) об’єктів та їх атрибутів;

способів подання адресних даних та географічних ідентифікаторів об’єктів;

ідентифікації геопросторових об’єктів з використанням системи унікальних ідентифікаторів;

форматів надання даних.

2. Для забезпечення сумісності геопросторових даних в геоінформаційних системах вони повинні бути представлені в Державній геодезичній референцній системі координат УСК-2000 та Балтійській системі висот 1977 року.

У разі відсутності можливості подання геопросторових даних безпосередньо в УСК-2000 припустимі такі варіанти їх подання:

в іншій системі геодезичних координат (попередніх єдиних державних системах геодезичних координат: СК-42, місцевих системах координат) з обов’язковим описом способу переходу від цієї системи координат до УСК-2000;

у картографічній проекції, пов’язаної з УСК-2000 через формули проекції або з попередніми єдиними державними системами координат СК-42, або місцевою чи іншою системою координат, з обов’язковим додатком відповідних формул проекції, що пов’язують її з УСК-2000 чи іншою зазначеною системою координат (з обов’язковим описом в останньому випадку способу переходу від цієї системи координат до УСК-2000);

в інший прямокутній системі координат із обов’язковим описом способу переходу від цієї системи координат до УСК-2000.

До геопросторових даних НІГД можуть належати тільки геопросторові дані, що відповідають зазначеним вимогам.

При застосуванні систем координат для подання геопросторових даних в НІГД слід враховувати положення національного стандарту ДСТУ ISO 19111:2017.

3. Координатні дані геопросторових об’єктів повинні відповідати таким вимогам:

у разі збігу об’єктів або частин об’єктів з об’єктами або частинами об’єктів, що входять до складу базових геопросторових даних, вони повинні фіксуватися координатними даними, встановленими для базових геопросторових даних;