Відповідно до статті 16 Закону України "Про транспорт" , статті 11 Закону України "Про залізничний транспорт" , підпункту 31 пункту 4 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 ,

1. Затвердити Положення про систему управління безпекою руху на залізничному транспорті, що додається.

2. Директорату з безпеки на транспорті (А. Щелкунов) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Відділу зовнішніх комунікацій забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному вебсайті Міністерства інфраструктури України.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства інфраструктури України від 01 квітня 2011 року № 27 "Про затвердження Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2011 року за № 729/19467.

5. Цей наказ набирає чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Абрамовича Д.

1. Це Положення визначає структуру і функціонування систем управління безпекою руху (далі - СУБР) на залізничному транспорті України.

2. Дія цього Положення поширюється на підприємства залізничного транспорту України (далі - підприємства).

3. Вимоги цього Положення є обов’язковими для підприємств під час здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом.

4. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

безпека руху поїздів та маневрової роботи (безпека руху) - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв;

вимоги безпеки руху - установлені нормативними документами та нормативно-правовими актами вимоги, виконання яких забезпечує прийнятний рівень безпеки руху;

внутрішній аудит - безперервний процес здійснення моніторингу за дотриманням СУБР;

граничний ризик - максимально прийнятне значення рівня ризику виникнення транспортних пригод та їх шкідливих наслідків для життя й здоров’я людей, майна, довкілля і пов’язаного з ними збитку;

документування інформації - збирання, зберігання та аналіз даних щодо стану безпеки руху на підприємстві з метою забезпечення безпеки руху;

загальні показники безпеки руху - показники, за допомогою яких вимірюють ефективність процесів та заходів щодо підвищення рівня безпеки руху на підприємстві, а також ефективність впровадження та функціонування СУБР;

навчання персоналу з питань безпеки руху - форма підвищення професійного рівня працівників і керівників підприємств, поглиблення їх професійних знань і вмінь, освоєння нових технологій з метою підвищення ефективності та якості їх роботи, а також забезпечення безпеки руху;

небезпечний фактор або загроза - будь-яка умова, обставина або діяльність, що потенційно можуть стати причиною травмування або смерті людей, пошкодження рухомого складу, обладнання, будівель та конструкцій пристроїв електропостачання, сигналізації та зв’язку, елементів верхньої будови колії, призвести до матеріальних втрат чи погіршення спроможності виконувати задані функції, завдати шкоди навколишньому природному середовищу;

обмін інформацією щодо безпеки руху - сукупність неперервних та невід’ємних заходів на підприємстві, які встановлюють та забезпечують взаємозв’язки між структурними підрозділами підприємства, його персоналом, у разі необхідності - з іншими підприємствами, а також з органами державної влади з метою належного функціонування СУБР та забезпечення безпеки руху;

персонал підприємства - сукупність працівників та керівників, які здійснюють трудові функції на підприємстві;

політика безпеки руху - основні принципи та підходи, якими керується підприємство для забезпечення та підвищення безпеки руху з урахуванням типу, характеру та видів діяльності підприємства, а також ризиків у сфері безпеки руху;

ризик - кількісна міра небезпеки, що враховує ймовірність виникнення негативних наслідків від здійснення господарської діяльності та можливий розмір втрат від них;

СУБР - документально зафіксована та затверджена керівництвом підприємства сукупність методів, підходів до організації та заходів, які підприємство застосовує для забезпечення безпеки руху;

служба з безпеки руху - підрозділ або ревізор з безпеки руху, що здійснює розроблення, впровадження та забезпечує функціонування СУБР на підприємстві;

службове розслідування - процес або комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню транспортних подій, який включає збирання та аналіз інформації, підготовку висновків, установлення передумов, обставин, причин та наслідків транспортної події, та розроблення рекомендацій щодо забезпечення безпеки руху.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про залізничний транспорт" та інших нормативно-правових актах в сфері залізничного транспорту.

5. На підставі цього Положення підприємства розробляють та впроваджують власні СУБР.

6. Безпека на транспорті забезпечується за принципами:

пріоритетності безпеки руху над господарськими інтересами;

першочерговості фінансування заходів, спрямованих на забезпечення безпеки руху;

належності технічного стану рухомого складу та технічних засобів об’єктів інфраструктури;

упровадження технічних засобів і технологій, спрямованих на підвищення рівня безпеки руху, на підставі позитивного міжнародного досвіду організації перевезень пасажирів та вантажів з безумовним забезпеченням безпеки руху;

широке застосування заохочення персоналу підприємства за безаварійну роботу і вжиття заходів з підвищення рівня безпеки руху;

виконання вимог чинного законодавства з безпеки руху;

постійного удосконалення СУБР на підприємстві.

7. Головними завданнями СУБР є своєчасне виявлення небезпечних факторів або загроз, оцінювання ступеня ризику та здійснення заходів щодо зниження ризику завдання шкоди здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу та матеріальних збитків.

8. Керівники підприємств мають здійснювати заходи щодо забезпечення безпеки руху.

Персонал підприємства, залучений до організації безпеки руху на підприємстві, має володіти знаннями, повноваженнями, а також ресурсами, необхідними для здійснення своїх обов’язків.

9. Підтримання та покращення рівня безпеки руху на підприємствах безпосередньо пов’язане з формуванням культури безпеки руху. Персонал підприємства має бути ознайомлений із концепцією, політикою безпеки руху, процедурами та практикою організації забезпечення безпеки руху, а також зі своїми функціями та обов’язками в СУБР.

1. Ключовою складовою для побудови СУБР на підприємстві є служба з безпеки руху.

2. Підприємство утворює службу з безпеки руху, яка безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства або його заступнику, відповідальному за безпеку руху (далі - керівник з безпеки руху), та не може перебувати в підпорядкуванні керівників філій, відділень чи структурних підрозділів підприємства.

Підприємство самостійно визначає назву служби з безпеки руху.

3. Чисельність служби з безпеки руху встановлюється з урахуванням масштабів, специфіки та складності господарської діяльності підприємства, а також обсягу людських, технічних, фінансових та будь-яких інших ресурсів.

Служба з безпеки руху зазвичай є працівником, що працює повний робочий день, проте залежно від масштабів, специфіки та складності господарської діяльності підприємства може виконувати інші посадові обов’язки за сумісництвом.

4. До завдань служби з безпеки руху належать:

розроблення, впровадження та забезпечення функціонування СУБР на підприємстві;

визначення порядку базової підготовки з навчання безпеки руху персоналу підприємства;

документування інформації;

складання звітності з питань безпеки руху;

здійснення превентивних заходів щодо запобігання виникненню транспортних подій на підприємстві;

обмін інформацією щодо безпеки руху між підрозділами підприємства;

розроблення та контроль заходів щодо досягнення загальних показників безпеки для підтримання та покращення рівня безпеки, а також виконання планів та процедур щодо їх досягнення;

здійснення внутрішнього аудиту з питань безпеки руху.

5. За рішенням керівника підприємства виконання функцій служби з безпеки руху може бути покладено на договірних засадах на службу з безпеки руху іншого підприємства, інфраструктуру якого використовує чи з якими взаємодіє підприємство.

1. Функції керівника з безпеки руху виконує керівник підприємства або його заступник, відповідальний за безпеку руху.

2. До повноважень керівника з безпеки руху належать:

управління персоналом підприємства;

видання обов’язкових для структурних підрозділів підприємства вказівок з питань безпеки руху;

прийняття рішень щодо фінансування заходів із забезпечення безпеки руху;

сертифікація, стандартизація, ліцензування на підприємстві.

3. До обов’язків керівника з безпеки руху належать:

організація виявлення небезпечних факторів або загроз, оцінювання ризиків та інформування про них наглядову раду;

організація дотримання ліцензійних вимог у сфері перевезень;

організація формування та поширення культури безпеки руху серед персоналу підприємства;

організація необхідної підготовки персоналу підприємства з питань безпеки руху, дій у разі виникнення транспортних подій, у технічних сферах на прийнятному рівні;

організація здійснення службового розслідування транспортних подій та внутрішнього аудиту;

контроль за розробленням та реалізацією СУБР на підприємстві;

інформування про стан безпеки руху керівництва підприємства та персоналу підприємства;

представлення підприємства в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, міжнародних організаціях, на підприємствах, в організаціях з питань безпеки руху.

1. На підприємстві можуть утворюватися наглядова рада з безпеки руху (далі - наглядова рада) як орган найвищого рівня з питань безпеки руху, яку очолює вища посадова особа підприємства та комісія з безпеки руху як органи вищого рівня з питань безпеки руху, яку очолює керівник з безпеки руху.

2. До складу наглядової ради входить керівництво підприємства, у тому числі керівник з безпеки руху. Організаційною формою роботи наглядової ради є засідання, які можуть проводитися як на регулярній, так і нерегулярній основі.

3. Завданнями наглядової ради є:

установлення стратегічного напряму розвитку підприємства у сфері безпеки руху:

контроль ефективності реалізації СУБР;

контроль ефективності реалізації заходів з підтримання безпеки руху та їх відповідності політиці та цілям підприємства у сфері безпеки руху;

моніторинг дотримання вимог безпеки руху підприємствами, з якими взаємодіє підприємство;

забезпечення виділення необхідних ресурсів для підтримання та підвищення рівня безпеки руху на підприємстві.

4. До складу комісії з безпеки руху входять керівники структурних підрозділів підприємства та інші представники персоналу підприємства.

5. Завданнями комісії з безпеки руху є:

здійснення контролю за забезпеченням безпеки руху за напрямами діяльності структурних підрозділів підприємства;

координація вжиття заходів із зниження наслідків небезпечних факторів;

забезпечення належної організації збору даних з безпеки руху і зворотного зв’язку з персоналом підприємства;

координація реалізації планів корегувальних заходів;

здійснення аналізу ефективності реалізації рекомендацій щодо забезпечення безпеки руху.

6. Якщо комісію з безпеки руху не утворено, її функції виконує керівник з безпеки руху.

1. СУБР на підприємстві складається зокрема з таких складових:

політики безпеки руху;

процедур ідентифікації небезпечних факторів або загроз, оцінювання ризиків, управління ризиками;

загальних показників безпеки руху;

процедур щодо виконання чинних, нових і змінених технічних та операційних норм законодавства або стандартів;

програм та порядку навчання персоналу підприємства з питань безпеки руху для забезпечення компетентності персоналу підприємства;

заходів щодо обміну інформацією;

порядку документування інформації;

процедури обов’язкової звітності та розслідування транспортних подій;

внутрішнього аудиту з безпеки руху.

2. У СУБР зазначається чіткий розподіл функцій за безпеку руху на підприємстві.

3. Підприємство надає на вимогу Мінінфраструктури, Укртрансбезпеки, та підприємства, інфраструктуру чи рухомий склад якого використовує, завірену керівником підприємства копію всіх складових СУБР, які були впроваджені, а також інформує про зміни СУБР. Копія СУБР може надаватися в електронній формі у форматі PDF із накладенням на них кваліфікованого електронного підпису з урахуванням вимог законодавства з питань документування управлінської діяльності.

4. Підприємство узгоджує СУБР у частині процедури взаємодії з іншими підприємствами та з підприємством, інфраструктуру чи рухомий склад якого використовує.

5. Під час побудови складових СУБР підприємство може керуватися вимогами та стандартами, затвердженими Європейським Союзом чи його компетентними органами, а також Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

1. Підприємства можуть впроваджувати складові СУБР поетапно.

Реалізація СУБР зазвичай здійснюється чотирма етапами.

2. Під час першого етапу реалізації СУБР підприємство досягає таких цілей:

визначає керівника з безпеки руху;

утворює наглядову раду та комісію з безпеки руху (за необхідності);

утворює службу з безпеки руху;

розробляє, затверджує та доводить до відома персоналу підприємства політику безпеки руху та встановлює графік її перегляду;

розробляє та впроваджує процедури обміну інформацією;

розробляє та впроваджує порядок документування інформації;

складає проєкт бюджету, необхідного для реалізації СУБР підприємства;

розробляє засоби пропаганди безпеки руху на підприємстві (листівки, стінгазети, розсилка електронною поштою, створення окремого розділу на вебсайті підприємства тощо).

Перший етап залежно від масштабів, специфіки та складності господарської діяльності підприємства триває до 3 місяців.

3. Під час другого етапу реалізації СУБР підприємство досягає таких цілей:

здійснює процедури ідентифікації небезпечних факторів або загроз, оцінювання ризиків, управління ризиками та їх документування;

проводить підготовку персоналу підприємства з питань виконання плану реалізації СУБР та процедур ідентифікації небезпечних факторів або загроз, оцінювання ризиків, управління ризиками, визначення заходів безпеки руху та їх документування;

визначає внутрішні та зовнішні джерела ідентифікації небезпечних факторів або загроз;

розробляє матрицю прийнятності ризиків.

Другий етап залежно від масштабів, специфіки та складності господарської діяльності підприємства триває до 6 місяців.

4. Під час третього етапу реалізації СУБР підприємство досягає таких цілей:

затверджує матрицю прийнятності ризику відповідно до масштабів підприємства та ознайомлює з нею персонал підприємства;

завершує підготовку персоналу підприємства з питань безпеки руху;

розробляє та впроваджує показники підприємства для підтримання та покращення безпеки руху, а також плани та процедури щодо їх досягнення.

Третій етап залежно від масштабів, специфіки та складності господарської діяльності підприємства триває до 6 місяців.

5. Під час четвертого етапу реалізації СУБР підприємство досягає таких цілей:

здійснює аналіз ефективності впровадження планів та процедур щодо досягнення показників підприємства для підтримання та покращення безпеки руху;

розробляє внутрішній механізм оцінювання ефективності СУБР підприємства;

впроваджує процедури службового розслідування транспортних подій;

впроваджує процедури внутрішнього аудиту.

Четвертий етап залежно від масштабів, специфіки та складності господарської діяльності підприємства триває до 6 місяців.

1. Служба з безпеки руху розробляє політику безпеки руху з метою визначення основних принципів та підходів, якими підприємство керуватиметься для забезпечення та підвищення безпеки руху, з урахуванням типу, характеру та видів діяльності підприємства, а також ризиків у сфері безпеки руху.

Політика безпеки руху ґрунтується на результатах процедур ідентифікації небезпечних факторів або загроз, оцінки ризиків, управління ризиками.

2. Політика безпеки руху затверджується керівником підприємства.

3. Політика безпеки руху на підприємстві має:

відповідати цьому Положенню та іншим нормативно-правовим актам в сфері залізничного транспорту;

реалізовуватися та підтримуватися на всіх рівнях управління підприємства;

засновуватися на результатах ідентифікації небезпеки, оцінювання ризиків, визначеннях заходів безпеки руху;

періодично аналізуватися на предмет її актуальності та придатності й за потреби оновлюватися.

4. З політикою безпеки руху ознайомлюють весь персонал підприємства, а також забезпечують її доступність для інших заінтересованих сторін.

5. Політика безпеки руху на підприємстві обов’язково повинна містити:

1) заяву про політику безпеки руху підприємства, зразок якої наведено в додатку 1 до цього Положення;

2) вступ, в якому зазначаються:

найменування підприємства;

вид діяльності та короткий опис діяльності підприємства;

пропозиції та обмеження, які застосовуються до підприємства;

3) мету і завдання щодо забезпечення безпеки руху, які повинні узгоджуватися із загальними стратегічними цілями та завданнями підприємства;

4) принципи забезпечення безпеки руху, якими керується та які використовує у своїй діяльності підприємство;

5) загальні вимоги до комплексу організаційно-технічних заходів для забезпечення безпеки руху на підприємстві;

6) порядок перегляду (актуалізації) політики безпеки руху із зазначенням підстав, виконавців, порядку узгодження змін до політики безпеки руху.

6. Політика безпеки руху повинна оновлюватися в разі появи чи зміни будь-яких факторів, які впливають на складові політики безпеки руху, наведені в підпунктах 1-5 пункту 5 цього розділу.

Підставами для перегляду політики безпеки руху можуть бути:

поява нових засобів підвищення безпеки руху на підприємстві;

зміна структури чи виду діяльності підприємства;

недосягнення задовільного рівня безпеки руху на підприємстві.

7. Політика безпеки руху на підприємстві підлягає перегляду не рідше ніж один раз на 2 роки.

1. Ідентифікація небезпечних факторів або загроз та управління ризиками є базовими процесами управління безпекою руху на підприємстві.

2. Під час ідентифікації небезпечних факторів або загроз необхідно звертати увагу на наступні фактори:

зміни в законах України або інших нормативно-правових актах у сфері безпеки руху;

новий чи змінений технологічний процес, нове чи модифіковане устаткування;

нові або змінені виробничі процеси, які виконуються як на території підприємства, так і поза його межами в безпосередній близькості;

суттєві зміни в організаційній структурі підприємства;

залучення нових підрядників;

модифікація захисних пристроїв, обладнання чи заходів безпеки у сфері безпеки руху.

3. Ідентифікація небезпечних факторів або загроз здійснюється як до, так і після настання транспортної події. Для ідентифікації небезпечних факторів або загроз використовують як внутрішні, так і зовнішні джерела інформації.

4. До внутрішніх джерел інформації належать:

аналіз даних залізничного руху;

аналіз стану безпеки руху на залізничному транспорті загалом та тенденцій;

результати внутрішнього аудиту підприємства;

інформація, отримана в ході підготовки персоналу підприємства;

результати службового розслідування транспортних подій.

5. До зовнішніх джерел інформації належать:

звіти за результатами технічного розслідування транспортних подій;

звіти за результатами заходів державного нагляду та контролю.

6. Ідентифікація небезпечних факторів або загроз та повідомлення про небезпеку є обов’язком всього персоналу підприємства.

7. Підприємство має документувати процес ідентифікації небезпечних факторів або загроз.

8. Ідентифікація небезпечних факторів або загроз є постійним, безперервним та повсякденним процесом.

Особливу увагу виявленню небезпечних факторів або загроз потрібно приділяти в таких випадках:

коли на підприємстві відбувається збільшення кількості транспортних подій з невстановлених причин;

коли плануються заміна персоналу підприємства, основного обладнання, систем, типів рухомого складу;

до та під час значних організаційних змін (збільшення чи скорочення чисельності персоналу підприємства, зміна організаційно-правової форми підприємства).

9. Під час ідентифікації небезпечних факторів або загроз слід враховувати всі можливості їх виникнення від малоймовірних до дуже імовірних (неминучих). Ідентифікація небезпечних факторів або загроз виявляє можливість виникнення найгірших умов. Важливо встановити межу між імовірно найгіршими умовами і такими умовами, які настільки залежать від збігу обставин, що їх не потрібно брати до уваги.

1. Після виявлення небезпечних факторів або загроз здійснюється оцінювання ризиків потенційних наслідків, до яких можуть призвести небезпечні фактори або загроза. Оцінювання ризиків здійснюється у формі аналізу потенційних небезпечних факторів або загроз, які становлять загрозу діяльності підприємства. Оцінювання ризиків здійснюється за двома критеріями: імовірність настання події чи умов, які завдають шкоди, та серйозність наслідків події чи умови, якщо вони настануть.

Під час прийняття рішення стосовно ризику та його прийнятності застосовується матриця прийнятності ризику. Підприємство формує матрицю та визначає її остаточну структуру.

2. Після оцінювання ризиків підприємство вживає заходів стосовно усунення ризиків чи зниження їх до найменшого прийнятного рівня.

Підприємство може розробляти та застосовувати засоби контролю ризиків у формі розроблення нових процедур, методів управління, внесення змін до порядку підготовки персоналу підприємства, модернізації або заміни рухомого складу.

3. Управління ризиками - етап процесу управління безпекою руху на підприємстві, який здійснюється після оцінювання ризиків з метою зниження наслідків небезпечних факторів та загроз для безпеки руху на підприємстві. Процес управління ризиками наведено у додатку 2 до цього Положення.

4. Ризики, які за результатами оцінювання потрапляють до неприйнятної зони, є недопустимими за будь-яких обставин. Підприємство може знизити недопустимий ризик до прийнятної зони шляхом виділення ресурсів для зниження потенціалу наслідків подій за умови, якщо вони настануть, або припинення виду діяльності, яка становить ризик.

1. Ризики, які за результатами оцінювання потрапляють до прийнятної зони, вважаються прийнятними за умови, що вжиті заходи щодо їх зниження гарантують, що прогнозована імовірність та серйозність наслідків небезпечних факторів або загроз перебуває під контролем керівництва підприємства.

2. Під час визначення того, що є прийнятним у системі управління ризиками, слід враховувати як технічну можливість подальшого зменшення ризику, так і відповідність затрат.

3. Імовірність ризику визначається як можливість виникнення небезпечної події чи умов.

4. Якщо на підприємстві немає власної бази даних з безпеки руху, підприємство може здійснити оцінювання імовірності ризику на підставі загальнодоступних джерел.

5. Категорії, що характеризують імовірність виникнення небезпечних факторів або загроз, заносяться до таблиці імовірності ризику (додаток 3). Кожній категорії присвоюється відповідний ступінь (величина) ризику. Підприємство може визначити категорії імовірності з урахуванням специфіки діяльності.

6. Після оцінювання імовірності виникнення небезпечних факторів або загроз оцінюється серйозність їх наслідків (серйозність ризику).

7. Серйозність ризику оцінюється як тяжкість наслідків небезпечних факторів або загроз. При цьому враховують імовірність найгірших наслідків, що можуть настати внаслідок дії небезпечного фактора.

Оцінювання серйозності ризику здійснюється за такими критеріями:

імовірна кількість загиблих і травмованих унаслідок транспортної події;

імовірний рівень завданих майнових збитків;

імовірність впливу на навколишнє природне середовище.

8. Категорії, що характеризують серйозність наслідків небезпечних факторів або загроз заносяться до таблиці серйозності ризику (додаток 4). Кожній категорії присвоюється відповідний рівень, який позначається буквами латинського алфавіту.

9. Після оцінювання ризику з погляду імовірності та серйозності оцінюють прийнятність ризику.

10. Процес оцінювання прийнятності ризику складається з двох етапів. На першому етапі здійснюється загальне оцінювання ризику, що досягається шляхом застосування матриці оцінювання ризику (додаток 5). Матриця оцінювання ризику є комбінованим поєднанням таблиць імовірності та серйозності ризику, у результаті якого визначається індекс ризику.

11. На другому етапі визначається індекс ризику, який переноситися до матриці прийнятності ризику (додаток 6). Матриця прийнятності ризику характеризує критерії прийнятності ризику. Якщо ризик потрапляє до неприйнятної зони, він є неприйнятним для безпеки руху.

12. На підставі даних, отриманих у результаті оцінювання ризику, керівник з безпеки руху приймає рішення про необхідність контролю оціненого ризику. Контроль ризику здійснюється шляхом прийняття рішення щодо уникнення ризику, виділення додаткових засобів для його уникнення, вдосконалення чинних процедур зменшення ризиків або розроблення та впровадження нових процедур зменшення ризиків.

1. Загальні показники безпеки руху поділяють на якісні та кількісні.

2. Якісні показники безпеки руху визначає служба з безпеки руху та затверджує керівник підприємства.

Служба з безпеки руху підприємства щорічно переглядає процедури підтримання якісних та кількісних показників безпеки руху підприємства.

3. Кількісні показники безпеки руху щорічно визначає та оновлює Укртрансбезпека.

4. Кількісні показники безпеки руху встановлюються відповідно до об’єкта, якому може бути завдано шкоди внаслідок транспортної події, а саме:

пасажирів;

персоналу підприємства;

користувачів залізничних переїздів;

сторонніх осіб на залізницях;

суспільства загалом.

5. Якісні та кількісні показники безпеки руху мають відповідати виду та обсягам господарської діяльності підприємства.

6. Підприємство самостійно розробляє процедури оцінювання рівня досягнення якісних та кількісних показників безпеки руху.

7. Підприємство вказує в СУБР періодичність проведення оцінювання рівня досягнення якісних та кількісних показників безпеки руху. Поточне оцінювання проводиться не рідше ніж один раз на квартал.

8. Підприємство вказує джерела інформації для оцінювання рівня досягнення якісних та кількісних показників безпеки руху.

9. Під час розроблення якісних показників безпеки руху підприємство може керуватися вимогами і стандартами, затвердженими Європейським Союзом чи його компетентними органами.

1. Підприємство має дотримуватися вимог законодавства з питань безпеки руху. Дотримання цих вимог враховується під час розроблення, запровадження та підтримання функціонування СУБР, а саме:

формування та перегляду політики у сфері безпеки руху;

установлення цілей у сфері безпеки руху;

ідентифікації небезпеки та оцінювання ризиків;

навчання персоналу підприємства та проведення інструктажу з безпеки руху;

оцінювання рівня дотримання нормативних документів.

2. Для забезпечення вимог нормативно-правових актів у сфері залізничного транспорту служба з безпеки руху:

організовує ведення переліку нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері безпеки руху, що застосовуються під час діяльності підприємства;

забезпечує інформування персоналу підприємства про зміни в нормативно-правових актах та нормативних документах;

забезпечує персонал підприємства необхідною кількістю примірників чинних нормативно-правових актів та нормативних документів;

забезпечує вилучення з робочих місць нормативно-правових актів та нормативних документів, що втратили чинність;

забезпечує здійснення внутрішнього аудиту з питань дотримання нормативних вимог безпеки руху.

1. Керівники підприємств забезпечують навчання та періодичну підготовку персоналу підприємства у сфері безпеки руху.

2. Навчання з питань безпеки руху проводиться з метою забезпечення належної підготовки та компетентності персоналу підприємства у сфері безпеки руху для виконання службових обов’язків.

У процесі навчання персонал підприємства має оволодіти необхідними знаннями, вміннями та навичками для забезпечення безпеки руху.

3. Керівники підприємств під час організації процесу навчання персоналу підприємства у сфері безпеки руху мають визначити обсяг потреб підприємства у навчанні.

4. Навчання персоналу підприємства у сфері безпеки руху складається з таких елементів:

первинна перевірка рівня знань;

оцінювання поточної ефективності підготовки персоналу;

ознайомчий курс та базова підготовка, які включають основні відомості про безпеку руху, у тому числі вплив людського та організаційних факторів;

перевірка рівня знань після проходження курсу підготовки.

5. Залежно від обов’язків персоналу підприємства виділяють базове та періодичне навчання.

Навчання має гарантувати підготовку та належний рівень кваліфікації персоналу підприємства для виконання службових обов’язків у сфері безпеки руху.

6. Базове навчання персоналу підприємства залежно від характеру виконуваної роботи та рівня необхідних знань для забезпечення безпеки руху проводиться для керівників підприємств, служби з безпеки руху та всього персоналу підприємства. Базове навчання здійснюється без відриву від виробництва.

7. Базове навчання проводиться відповідно до програм, які затверджує керівник підприємства.

8. Програма базового навчання для керівників підприємства обов’язково включає такі теми:

вимоги національного та європейського законодавства з питань безпеки руху;

основи процедур ідентифікації небезпеки, оцінювання ризиків, визначення заходів безпеки;

основи аналізу показників безпеки руху;

розподіл функцій та обов’язків персоналу підприємства у сфері безпеки руху;

порядок розслідування транспортних подій та внутрішнього аудиту безпеки руху;

повноваження Мінінфраструктури та Укртрансбезпеки.

Навчання керівників у сфері безпеки руху починається з ознайомлення їх з обов’язками керівника у сфері управління безпекою руху.

Навчання має гарантувати розуміння керівником політики безпеки руху та принципів роботи підприємства у сфері безпеки руху. Обсяг підготовки керівника у сфері безпеки руху має відповідати індивідуальним обов’язкам та ступеню залучення до організації безпеки руху на підприємстві.

9. Програма базового навчання для персоналу служби з безпеки руху обов’язково включає такі теми:

ознайомлення з національним та європейським законодавством з питань безпеки руху;

основи політики безпеки руху на підприємстві;

процедури ідентифікації небезпеки, оцінювання ризиків, визначення заходів безпеки та приклади їх практичного застосування;

детальні знання процесу забезпечення безпеки руху на підприємстві;

аналіз показників безпеки руху;

розподіл функцій та обов’язків у сфері безпеки руху;

порядок розслідування транспортних подій та аудиту безпеки руху, а також здійснення державного нагляду (контролю) на залізничному транспорті.

Навчання служби з безпеки руху має гарантувати розуміння політики та принципів діяльності підприємства у сфері забезпечення безпеки руху.

10. Програма базового навчання для персоналу підприємства незалежно від його рівня, за винятком керівників та служби з безпеки руху підприємства, обов’язково включає такі теми:

основні принципи управління безпекою руху;

важливість дотримання політики безпеки руху;

організація роботи, функції та обов’язки персоналу підприємства із забезпечення безпеки руху;

цілі та завдання у сфері безпеки руху;

звітування про транспортні події та можливі загрози;

складові елементи СУБР підприємства;