Відповідно до пункту 15 частини восьмої статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" , пункту 41 Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV "Санітарні та фітосанітарні заходи" Розділу IV "Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 228 , пунктів 321 і 392 плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, пункту 9 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року № 838),

1. Затвердити Інструкцію щодо профілактики та боротьби з африканською чумою коней, що додається.

2. Директорату державної політики у сфері санітарних та фітосанітарних заходів забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності через два місяці з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України згідно з розподілом обов’язків.

1. Ця Інструкція визначає порядок здійснення заходів з профілактики, діагностики, повідомлення про підозру і виникнення африканської чуми коней (далі - АЧК), заходів з ліквідації АЧК, установлення та зняття обмежень щодо переміщення тварин, а також продуктів тваринного походження.

2. Ця Інструкція є обов’язковою для виконання власниками і утримувачами тварин, операторами потужностей, спеціалістами ветеринарної медицини, органами державної виконавчої влади,місцевими державними адміністраціями і органами місцевого самоврядування, а також органами, які здійснюють оперативний контроль, керівництво і координацію органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб, і масовим отруєнням тварин та їх ліквідації.

3. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

1) вектор - комахи виду "Culicoidesimicola" або інші види комах, що здатні переносити вірус АЧК;

2) власник - фізична або юридична особа, якій належать тварини сприятливих видів;

3) господарство - будь-який сільськогосподарський або інший об’єкт, у якому розводяться та/або утримуються тварини сприятливих видів;

4) дія вектора - укуси тварини сприятливого виду комахами виду "Culicoidesimicola" або іншими видами комах, що здатні переносити збудник АЧК;

5) епізоотичне вогнище - місце прояву захворювання: ферми, господарства, пасовища, мисливські угіддя, а також інші об’єкти, де присутні тварини стосовно яких підтверджено випадок АЧК та/або інфікований біоматеріал, що несе загрозу поширення хвороби;

6) забій - спосіб досягнення умертвіння тварини з обезкровленням;

7) зона захисту - територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, радіусом не менше як 100 км навколо неблагополучного пункту;

8) зона з обмеженим доступом - територія, що складається із зони захисту і зони спостереження;

9) зона спостереження - територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, що не менше як на 50 км виходить за межі зони захисту та в якій не проводилася вакцинація проти АЧК щонайменше впродовж 12 останніх місяців;

10) інкубаційний період - період часу від зараження до прояву клінічних ознак захворювання;

11) компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

12) неблагополучний пункт - населений пункт, господарство (у тому числі мисливське) з приміщеннями і прилеглими до них вигонами, пасовищами, водоймами, окремі пасовиська і урочища та інші об’єкти, на території яких виявлено хоча б одну тварину, стосовно якої підтверджено випадок АЧК;

13) неблагополучна зона - територія з визначеним ветеринарно-санітарним статусом, що входить до зони захисту і розміщена у радіусі 20 км від неблагополучного пункту;

14) період активності вектора - проміжок часу з квітня по жовтень календарного року;

15) моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК - здійснення в межах заходів державного контролю послідовних спостережень, вимірювань та/або лабораторних досліджень відповідно до планів та/або протиепізоотичних заходів, затверджених у встановленому законодавством порядку, з їх наступним аналізом і узагальненням з метою отримання загального уявлення про стан розповсюдження вірусу АЧК серед тварин сприятливих видів та/або вектора на території країни/окремої території;

16) підозра щодо АЧК - поява у тварин будь-яких клінічних ознак АЧК разом із епізоотологічними даними, що дозволяють передбачити можливість зараження тварин АЧК;

17) підтвердження випадку АЧК - установлення факту поширення вірусу АЧК на певній території за результатами лабораторних досліджень щодо АЧК, крім випадків виникнення на території України епізоотії АЧК, під час яких компетентний орган може підтвердити поширення вірусу АЧК на основі клінічних ознак та/або епізоотологічних даних;

18) тварини сприятливих видів (далі - тварини) - однокопитні, а також будь-які інші свійські тварини, сприйнятливі до прямого ураження вірусом АЧК або будь-які дикі хребетні тварини, що можуть поширювати (переносити) вірус АЧК;

19) утримувач - фізична або юридична особа, яка відповідає за утримання тварин сприятливих видів на підставі посадових обов’язків, договору або за законом, на постійній або тимчасовій основі.

Інші терміни вживаються в цій Інструкції у значеннях, наведених у Законі України "Про ветеринарну медицину" .

4. Африканська чума коней ("Pestisafricanaequorum") - вірусна хвороба, що протікає надгостро, гостро або підгостро і характеризується лихоманкою, набряками підшкірної клітковини і крововиливами у внутрішніх органах.

5. Збудником хвороби є вірус сімейства "Reoviridae" роду "Orbivirus" з чітко вираженими антигенними відмінностями штамів. Група вірусів АЧК об’єднує дев’ять серотипів різних за антигенною структурою агентів, у яких спільний комплемент зв’язувальний антиген.

6. Вірус АЧК стійкий до впливу різних чинників зовнішнього середовища, у тому числі лужного середовища (рН-10), добре переносить ліофілізацію, але чутливий до дезінфекційних засобів у звичайних концентраціях, зокрема формаліну, фенолу, а також до ультрафіолетового випромінювання.

У гліцеринізованій крові хворих тварин вірус зберігається впродовж чотирьох років, у ліофілізованому стані - кілька років, у крові - кілька тижнів, у землі при температурі 37 °C - 11 днів. Клітинні штами при температурі 4 °C залишаються вірулентними впродовж 90 днів. Ліофілізована поліштамова вакцина при температурі 4 °C зберігає активність упродовж 9 місяців. Вірус інактивується при температурі 45 °C через 6 днів, при температурі 55 °C - через 10 хвилин, при температурі 60 °C через 5-15 хвилин, під дією ультрафіолетового опромінення гине через одну хвилину.

7. Місцем локалізації вірусу АЧК є кров, внутрішні органи, ексудати і тканинні рідини, сеча, а також молоко хворих тварин. Вірус можна культивувати на мишенятах-сисунах, курячих ембріонах і культурах клітин.

8. АЧК - природно-вогнищева хвороба з трансмісивним шляхом передачі вірусу, яка поширюється на значні території за короткий період часу. Основним джерелом інфекції є хворі тварини і вірусоносії, а сприяють перенесенню інфекції мокреці роду "Culicoides", комарі роду "Aedes", "Culex" і "Anopheles", в організмі яких вірус може зберігатися до п’яти тижнів і репродукуватися. Доведено можливість перенесення вірусу комахами "Culexpipiens", "Anophelesstepheensi" і "Aedesaegupti". У міжепізоотичний період вірус підтримується в природі дикими тваринами.

9. До вірусу АЧК сприйнятливі всі однокопитні, але найбільш сприйнятливими є коні, тоді як мули, віслюки і зебри вважаються менш чутливими. Хвороба проявляється у вигляді епізоотії. Летальність серед коней становить 70-95 %, мулів - 90 %, віслюків - близько 10 %. Більш сприйнятливий до зараження молодняк. На АЧК можуть хворіти також собаки, що їли м’ясо загиблих від АЧК тварин. До штучного зараження чутлива рогата худоба, у якої хвороба проявляється лихоманкою.

10. Інкубаційний період хвороби становить 57 днів. Розрізняють надгострий, гострий і підгострий перебіг хвороби.

Клінічні ознаки при надгострому перебігу хвороби характеризуюється стрімким підвищенням температури тіла тварин до 41 °C і вище, що спостерігається на 2-3 день після зараження. Зазначена температура тіла хворих тварин утримується 1-2 дні, після чого знижується до фізіологічної норми. У тварин спостерігають кон’юнктивіт, прискорення дихання і пульсу. Загибель тварин відбувається внаслідок гострої серцевої недостатності на 5-7 день хвороби.

Клінічні ознаки при гострому перебігу хвороби у тварин характеризуються ураженням легеневої тканини. У тварини різко підвищується температура тіла, дихання стає утрудненим, шия витягується, з’являються задишка, сухий кашель і жовтуваті виділення з носа. Кон’юнктива брудно-червоного кольору із жовтим відтінком. З’являються сльозотеча і світлобоязнь. За 24-48 годин до загибелі тварини швидко розвивається набряк легенів, спостерігаються витікання пінистої рідини з носових отворів, а також синюшність видимих слизових оболонок. Загальна тривалість хвороби при зазначеному перебігу становить 10-15 днів.

Клінічні ознаки при підгострому перебігу хвороби у тварин (серцева або набрякова форма) характеризуються набряком голови, шиї і постійним розладом серцевої діяльності. Іноді набряк поширюється на ділянку живота тварини. На 10-12 день набряки з’являються в обох скроневих западинах. Видимі слизові оболонки набряклі, пульс слабкий, прискорений, іноді не прощупується. Хворі тварини зазвичай гинуть.

Можлива змішана форма хвороби, за якої симптоми, характерні для будь-якої з описаних вище форм, проявляються одночасно. Така форма хвороби переважно характеризується гіпоксією і призводить до загибелі тварини.

11. Вірус АЧК не становить небезпеки для людини.

12. АЧК віднесено до списку хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (МЕБ), що підлягають повідомленню в установленому законодавством порядку.

13. Увезення тварин на територію України з благополучних щодо АЧК країн/зон можливе в разі дотримання таких вимог:

1) у день відправлення тварин тварини не мають клінічних ознак АЧК, що наведені в пункті 10 цієї Інструкції;

2) тварини не були вакциновані проти АЧК щонайменше за 40 днів до відправлення;

3) тварини утримувалися в країні/зоні благополучній щодо АЧК упродовж щонайменше 40 днів до відправлення;

4) тварини не переміщувалися в режимі транзиту через територію країн/зон неблагополучних щодо АЧК.

14. У разі підтвердження випадку АЧК під час карантинування тварин, власники та утримувачі тварин зобов’язані негайно повідомити про це керівника самостійного структурного підрозділу територіального органу відповідної адміністративної території, на який покладено здійснення повноважень компетентного органу у сфері ветеринарної медицини (далі - керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу), з урахуванням вимог пункту 36 цієї Інструкції.

15. Територіальні органи компетентного органу здійснюють моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК з метою:

1) установлення випадків АЧК;

2) підтвердження відсутності АЧК у країні/зоні;

3) визначення країни/зони вільної від вектора.

16. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК здійснюється відповідно до планів та/або протиепізоотичних заходів, затверджених у встановленому законодавством порядку.

17. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою встановлення випадків АЧК, ураховує пасивне клінічне спостереження і активне лабораторне діагностування (серологічне і вірусологічне).

18. Пасивне клінічне спостереження складається з документованих заходів, що здійснюють з метою встановлення і вивчення випадків підозри щодо АЧК.

19. Пасивне клінічне спостереження спрямовують на ті види тварин сприятливих видів, у яких проявляються виражені клінічні ознаки АЧК.

20. Виявлені під час пасивного клінічного спостереження підозри щодо АЧК підтверджуються або усуваються за результатами лабораторних досліджень щодо АЧК відповідно до пунктів 47-54 цієї Інструкції.

21. Активне лабораторне діагностування здійснюють відповідно до щорічної програми, яка затверджується компетентним органом у встановленому законодавством порядку.

22. Активне лабораторне діагностування спрямовують на ті види тварин сприятливих видів, у яких виражені клінічні ознаки АЧК проявляються рідше (віслюки, мули тощо).

23. Під час складання щорічної програми активного лабораторного діагностування враховують:

1) технологію вирощування тварин (тип утримання, використання засобів дезінсекції тощо), що можуть завадити поширенню АЧК;

2) види сприятливих тварин, що утримуються на території (у країні/зоні), де здійснюють лабораторне діагностування.

24. Серологічне діагностування застосовують з метою:

1) виявлення АЧК у сприятливих видів тварин;

2) лабораторних досліджень щодо АЧК за результатами клінічного спостереження;

3) виявлення наявності імунної відповіді у вакцинованих проти АЧК тварин.

25. Серологічне діагностування здійснюють в умовах благополуччя країни/зони щодо АЧК і застосовують у місцевості з максимальним ризиком виникнення АЧК, визначених за результатами проведеного раніше моніторингу здоров’я тварин щодо АЧК і оцінки ризику.

26. Під час проведення серологічного діагностування дотримуються таких вимог:

1) ураховують географічні, кліматичні, адміністративні, екологічні, історичні, епізоотологічні чинники, що можуть завадити поширенню АЧК;

2) діагностування здійснюється на відстані не менше як 100 км від кордону неблагополучної щодо АЧК країни/зони, проте можливе зменшення відстані, якщо є природні чи географічні бар’єри, що можуть завадити поширенню АЧК.

27. Вірусологічне діагностування застосовують з метою:

1) підтвердження випадків АЧК;

2) підтвердження позитивних результатів, що отримані за результатами серологічного діагностування;

3) визначення серотипу вірусу АЧК, що наявний у країні/зоні.

28. Вірусологічне діагностування проводиться з метою визначення серотипу вірусу АЧК у разі встановлення випадків АЧК за результатами серологічного діагностування.

29. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою підтвердження відсутності АЧК в країні/зоні, ураховує пасивне клінічне спостереження і активне лабораторне діагностування (серологічне і вірусологічне).

30. Пасивне клінічне спостереження і активне лабораторне діагностування (серологічне і вірусологічне) проводяться з дотриманням вимог пунктів 18-28 цієї Інструкції.

31. Моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою визначення території (країни/зони) вільної від вектора, ураховує спостереження за вектором.

32. Спостереження за вектором складається з щонайменше однієї річної програми щодо вилову вектора за допомогою аспіраційних пасток, за результатами якої визначають динаміку популяцій відповідного вектора.

33. Аспіраційні пастки обладнують ультрафіолетовим світлом і забезпечують їх функціонування протягом усієї ночі з періодичністю, яка визначена компетентним органом.

34. Вектор, що потрапив до аспіраційних пасток, направляють в уповноважені лабораторії для підрахунку та ідентифікації видів.

35. У разі виникнення підозри щодо АЧК спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують господарство, власники і утримувачі тварин та/або інші особи, які мають підстави підозрювати наявність АЧК, зобов’язані негайно повідомити про таку підозру керівнику самостійного структурного підрозділу територіального органу компетентного органу.

36. Повідомлення про підозру щодо АЧК може надаватися в будь-якій формі, у тому числі з використанням електронної пошти.

37. У разі виникнення підозри щодо АЧК власники і утримувачі тварин, стосовно яких існує підозра, до прибуття представників компетентного органу зобов’язані вжити заходів щодо недопущення поширення захворювання, а саме:

1) ізолювати тварин сприятливих видів у приміщеннях, у яких утримуються тварини, або інших місцях, що захищені від дії вектора;

2) припинити переміщення тварин сприятливих видів між господарствами, їх забій і реалізацію продуктів тваринного походження, з урахуванням вимог пункту 38 цієї Інструкції;

3) застосувати засоби дезінсекції, що дозволені для використання в Україні, усередині і навколо приміщень, у яких утримуються тварини;

4) провести переоблік усіх тварин сприятливих видів, а також визначити кількість загиблих тварин і тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК.

38. М’ясо, м’ясні продукти, шкіра і хутро, отримані від тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК, можуть переміщуватися між господарствами після їх переробки або обробки із застосуванням методів, що гарантують знищення вірусу АЧК.

39. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу, який отримав повідомлення про підозру щодо АЧК, невідкладно повідомляє про таку підозру головного державного ветеринарного інспектора територіального органу компетентного відповідної адміністративної території (далі - головний державний ветеринарний інспектор) і вживає заходів, направлених на підтвердження або усунення підозри щодо АЧК.

40. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу, який отримав повідомлення про підозру щодо АЧК, організовує в господарстві такі заходи:

1) здійснення постійного державного ветеринарно-санітарного контролю і моніторинг здоров’я тварин щодо АЧК, який здійснюють з метою встановлення випадків АЧК відповідно до пунктів 17-28 цієї Інструкції;

2) складання переліку тварин сприятливих видів із зазначенням для кожного виду тварин кількості загиблих, хворих, а також тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК. Зазначений перелік тварин підлягає постійному оновленню з урахуванням інформації щодо тварин, які народились або загинули протягом періоду існування підозри щодо АЧК;

3) складання переліку місць, що можуть сприяти виживанню і розмноженню вектора і вжити заходів щодо зниження його чисельності;

4) проведення епізоотичного розслідування з урахуванням вимог пункту 61 цієї Інструкції;

5) проведення постійного клінічного огляду тварин сприятливих видів, розтин трупів (туш) загиблих тварин, а також відбір і направлення патологічного (біологічного) матеріалу від тварин стосовно яких існує підозра щодо АЧК в уповноважену лабораторію для проведення лабораторних досліджень щодо АЧК;

6) забезпечує:

контроль за ізоляцією тварин сприятливих видів у приміщенням, у яких утримуються тварини, або інших місцях, що захищені від дії вектора;

уведення і дотримання власниками та/або утримувачами тварин заборони на переміщення тварин сприятливих видів між господарствами;

контроль за застосуванням засобів дезінсекції, що дозволені для використання в Україні, усередині і навколо приміщень, де утримуються тварини;

контроль за знищенням трупів (туш) загиблих тварин шляхом спалювання, захоронення або іншим способом, що гарантує недопущення поширення вірусу АЧК.

41. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу організовує заходи, передбачені пунктом 40 цієї Інструкції, щодо інших господарств, якщо їх розташування, географічне місцезнаходження або контакти дають підстави підозрювати наявність АЧК у таких господарствах.

42. Керівник структурного підрозділу територіального органу компетентного органу забезпечує здійснення заходів, визначених пунктом 40 цієї Інструкції, до лабораторного підтвердження або усунення підозри щодо наявності АЧК, або до моменту початку реалізації плану заходів з ліквідації захворювання.

43. Застосування вакцини проти АЧК дозволяється за рішенням державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України (далі - ДНПК при КМУ).

44. У разі прийняття ДНПК при КМУ рішення про застосування вакцини проти АЧК, ДНПК при КМУ також має визначити:

зону захисту, яка має охоплювати, щонайменше, територію господарства (господарств), в яких проводиться вакцинація проти АЧК;

зону спостереження.

45. За рішенням ДНПК при КМУ може створюватися резерв вакцини проти АЧК.

46. Діагноз на АЧК установлюють на підставі клінічних ознак, лабораторних досліджень щодо АЧК і епізоотологічних даних.

47. Лабораторні дослідження щодо АЧК здійснюють уповноважені лабораторії.