1. Цей Порядок визначає вимоги щодо облаштування та функціонування тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів) (далі - шпиталь), які утворюються за потреби під час дії карантину за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою додаткового забезпечення надання медичної допомоги населенню.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Законі України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров'я.

3. Шпиталі створюються за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому є підзвітним.

4. Ініціаторами створення шпиталів можуть бути міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та інші органи державної влади, Київська міська державна адміністрація, обласні державні адміністрації, комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, керівники робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

5. Рішення про створення шпиталів приймаються шляхом прийняття відповідного наказу чи розпорядження за умови встановлення карантину у відповідному регіоні чи місцевості та на підставі звернення про необхідність створення шпиталів з відповідним обґрунтуванням від одного з ініціаторів, зазначених у пункті 4 цього розділу.

6. Шпиталі можуть розташовуватися у будівлях діючих закладів охорони здоров'я або в інших будівлях, що відповідають вимогам, встановленим цим Порядком, а також встановленим санітарним, будівельним нормам та протипожежним вимогам для закладів охорони здоров'я.

При виборі будівлі для розміщення шпиталю повинно бути враховано можливість забезпечення:

санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму;

належних умов перебування пацієнтів, маломобільних груп населення, а також дітей;

належних умов праці і відпочинку працівників шпиталів.

7. Перед прийняттям рішення про створення шпиталів проводиться оцінка придатності будівель (приміщень) для їх розміщення.

8. Для проведення оцінки придатності будівель (приміщень) орган, що приймає рішення про створення шпиталів, утворює комісію (далі - комісія) у кількості не менше трьох осіб.

До складу комісії можуть входити працівники фінансово-економічної, юридичної, служб, служби комунальних послуг, служби охорони праці, інших структурних підрозділів, обов'язково залучається головний державний санітарний лікар відповідного регіону або місцевості та можуть залучатися лікар-інфекціоніст, лікар-анестезіолог або лікар з медицини невідкладних станів, лікар-дезінфекціоніст та інші фахівці.

9. При проведенні оцінки придатності будівель (приміщень) для розміщення шпиталів визначається:

максимальна кількість розгортання ліжок;

умови для надання медичної допомоги та умови праці і відпочинку працівників шпиталів;

можливість проведення інструментальних, лабораторних обстежень,

можливість утилізації медичних відходів,

відповідність санітарним, будівельним нормам та протипожежним вимогам,

можливість користування системами централізованого водопостачання та водовідведення;

постачання електричної та теплової енергії.

10. За результатами проведення оцінки придатності будівель (приміщень) для розміщення шпиталю складається акт за формою згідно з додатком до цих вимог.

11. Акт, складений за результатами проведення оцінки придатності будівель (приміщень) для шпиталів підписується усіма членами комісії та подається органу, що створив комісію, для підготовки кошторису витрат на облаштування та функціонування шпиталю.

У разі відсутності згоди членів комісії щодо придатності для розміщення шпиталю будівлі (приміщення), вони визнаються не придатними, про що зазначається в акті.

12. При складанні кошторису витрат на облаштування та функціонування шпиталю враховуються фінансові видатки, необхідні для їх облаштування та функціонування на весь період їх діяльності.

13. Фінансування витрат на облаштування та функціонування шпиталів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (в тому числі за рахунок резервного фонду) чи інших джерел, не заборонених законом.

14. Перебування пацієнтів у шпиталях та забезпечення їх харчуванням є безоплатним.

1. До території шпиталів облаштовуються зручні під'їзні шляхи з твердим покриттям. Аналогічні тверді покриття повинні мати внутрішні проїзди і пішохідні доріжки. Тимчасові стоянки автотранспорту індивідуального користування дозволено тільки для працівників шпиталів.

2. Ділянки шпиталів, розташовані на території житлової забудови населених пунктів, повинні мати по периметру паркан та смуги контролю, шириною не менше 15 метрів.

3. Будівлі (приміщення) шпиталів підлягають цілодобовій охороні.

4. Для пацієнтів, які прибувають самостійно, мають бути облаштовані пішохідні зони.

5. У смузі контролю облаштовуються криті майданчики для дезінфекції санітарного транспорту.

6. Санітарний транспорт, що доставляє пацієнтів до шпиталів, мають дезінфікуватися.

7. Дезінфекція зони очікування здійснюється тричі на добу з дотриманням вимог до безпеки пацієнтів та працівників шпиталів.

8. Будівлі (приміщення) шпиталів мають бути розділені на заражену, умовно заражену та чисту зони, кожна з яких має мати попереджувальне кольорове маркування.

9. Приміщення, до яких мають доступ пацієнти відносяться до зараженої зони, яка маркується червоним кольором. Приміщення зараженої зони облаштовуються засобами колективного захисту.

10. Лабораторії, приміщення, у яких зберігається діагностичне обладнання, пральня, посудомийна, приміщення для відпочинку працівників шпиталів, приміщення для зберігання відходів відноситься до умовно зараженої зони, яка маркується жовтим кольором.

11. Приміщення, до яких не мають доступу пацієнти та не потрапляють предмети, з якими вони контактували відносяться до умовно чистої зони, яка маркується зеленим кольором.

12. Пересування людей між зараженою та умовно зараженою зонами повинне здійснюватися через окремі входи та виходи, облаштованими відповідним обладнанням для зберігання чистих та використаних засобів індивідуального захисту.

13. Для переміщення використаних засобів індивідуального захисту та інших забруднених предметів необхідно обладнати окремий прохід.

14. Пересування працівників шпиталів між зараженою та умовно зараженою зоною мають фіксуватися у журналі довільної форми із зазначенням: дати та часу; посади, прізвища, імені, по батькові (за наявності); підпису.

15. Для кожної із зон мають бути стандартизовані відповідні процедури, норми та порядок використання і носіння засобів індивідуального захисту працівниками шпиталів. Для перевірки правильності одягання засобів індивідуального захисту доцільним є встановлення дзеркал у повний зріст.

16. На входах та виходах до/із зараженої зони мають знаходитись працівники, які контролюватимуть одягання і зняття працівниками шпиталів засобів індивідуального захисту.

17. У зараженій зоні має бути приміщення (місце) для дезінфекції. Переміщення предметів, обладнання, засобів між зонами відбувається виключно з виконанням санітарної обробки, з фіксацією таких дій у журналі довільної форми із зазначенням: дати та часу; виду санітарної обробки; посади, прізвища, імені, по батькові (за наявності); підпису.

18. Необхідно обладнати окремі приміщення для прийому та огляду пацієнтів, для лабораторії, зберігання обладнання та проведення діагностичних процедур.

19. При проведенні ремонтних робіт з облаштування приміщень під розміщення шпиталів потрібно використовувати матеріали, стійкі до обробки мийними та дезінфекційними засобами, з гладкими поверхнями панелей, у разі їх використання.

20. Для розміщення пацієнтів встановлюються ліжка з поверхнями, які легко мити та дезінфікувати. Відстань між ліжками має бути не меншою 2 метрів. Біля ліжка повинна бути встановлена тумбочка.

21. Відстань між рядами ліжок має бути достатньою для перевезення (переміщення) засобів малої механізації, медичного обладнання.

22. Ліжка мають бути відокремлені одне від одного мобільними ширмами.

23. Шпиталі мають бути оснащені необхідною кількістю засобів малої механізації (каталками, кріслами-каталками, візками для транспортування ліків, одягу, їжі, відходів тощо) з урахуванням ліжкової місткості.

24. Медичне, технологічне, санітарно-технічне, інженерне та інше обладнання, меблі та інвентар мають відповідати чинним технічним умовам і стандартам, перебувати у справному стані, мати гігієнічне покриття (фарбування, облицювання), що забезпечує можливість і доступність проведення вологого прибирання і дезінфекції. Несправне обладнання, меблі, інвентар, що вийшли з ладу, підлягають негайній заміні або ремонту, а ті, що прийшли в непридатність - своєчасному списанню. Використання несправного або такого, що має дефекти устаткування, меблів та інвентарю не допускається.

25. Шпиталі можуть оснащуватися обладнанням для неінвазивної штучної вентиляції легень виключно при використанні кисневих концентраторів.

26. Інструментальні та апаратні дослідження проводяться з використанням пересувних апаратів, установок та іншого медичного інструментарію у спеціально відведеному приміщенні зараженої зони з використанням максимально можливих засобів захисту від додаткового опромінення працівників шпиталів та пацієнтів.

27. Шпиталі мають бути приєднані до систем централізованого водопостачання та водовідведення, приєднані до систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, або обладнані системами автономного опалення та постачання гарячої води.

28. Для забезпечення резервного джерела гарячого водопостачання встановлюються електроводонагрівальні пристрої безперервної дії в санпропускниках, приміщеннях санітарно-гігієнічного призначення (санітарних вузлах), мийних, буфетах та інших функціональних приміщеннях, в яких необхідним є дотримання особливого протиепідемічного режиму і чистоти рук працівників шпиталів.

29. Стічні води шпиталів перед скиданням у систему централізованого водовідведення необхідно знезаражувати або проводити повне очищення та знезараження на тимчасових очисних спорудах.

30. У туалетах зараженої зони, процедурних, допоміжних приміщеннях та на постах медичних сестер повинні бути встановлені умивальники з підведенням гарячої та питної води, обладнані змішувачами з установкою ліктьових кранів зі змішувачами, а також дозаторами (ліктьовими) з рідким (антисептичним) милом і розчинами антисептиків.

31. Заражена зона повинна бути обладнана приміщеннями санітарно-гігієнічного призначення (санітарними вузлами) для працівників шпиталів та пацієнтів окремо.

32. Приміщення санітарно-гігієнічного призначення (санітарні вузли) повинні бути обладнані раковинами, кранами зі змішувачами, ванними кімнатами з душовими кабінами, шафами для санітарно-гігієнічного приладдя, вішалками, дзеркалами, антибактеріальним рідким милом, електрорушниками або паперовими рушниками, туалетним папером з тримачем.

33. Кількість душових кабін (душових сіток) та унітазів визначається із розрахунку не менше 1 (однієї) душової кабіни (душової сітки) та 1 (одного) унітазу на 30 пацієнтів, окремо для чоловіків і жінок.

34. Санітарно-технічні прилади і пристрої (раковини, крани, душові кабіни, унітази та інше) необхідно підтримувати у справному стані, очищувати від іржі та інших нашарувань.

35. Системи опалення, вентиляції та кондиціювання повітря повинні забезпечувати оптимальні параметри мікроклімату і повітряного середовища приміщень.

36. Відносна вологість повітря у приміщеннях шпиталів повинна бути не більше 60 %, швидкість руху повітря - не більше 0,15 м/с.

37. За наявності вентиляції вона має бути обладнана пристроями знезараження повітря, для забезпечення інактивації мікроорганізмів на виході.

38. Харчування пацієнтів здійснюється у палатах.

39. Харчування працівників шпиталів здійснюється у спеціально призначених приміщеннях умовно зараженої зони.

40. Приготування їжі не може здійснюється на території шпиталів.

41. Допускається використання польової кухні, яка не може розміщуватися у зоні пересування пацієнтів.

42. Використаний посуд повинен митися та знезаражуватися у тій самій зоні, де його використовують. У разі використання одноразового посуду його необхідно передавати на утилізацію після використання.

43. Для знезараження повітря і приміщень зараженої зони повинно використовуватися ультрафіолетове бактерицидне випромінювання з використанням бактерицидних випромінювачів.

44. Методи застосовування ультрафіолетового бактерицидного випромінювання, правила експлуатації і безпеки бактерицидних установок повинні відповідати гігієнічними вимогами та інструкціями щодо застосування ультрафіолетових променів.

45. Усі приміщення, обладнання, медичний та побутовий інвентар необхідно утримувати у чистоті. Вологе прибирання приміщень має здійснюватися не менше 2-х разів на добу з використанням мийних та дезінфекційних засобів, зареєстрованих відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 2006 року N 908 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року N 178).