Кабінет Міністрів України

1. Внести до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 79, ст. 2660; 2010 р., № 1, ст. 38, № 86, ст. 3046; 2011 р., № 85, ст. 3110; 2015 р., № 66, ст. 2184; 2016 р., № 56, ст. 1942; 2019 р., № 56, ст. 1946), зміни, що додаються.

2. З метою організаційно-правового забезпечення якісного навчання кандидатів в усиновлювачі зупинити на період до 1 вересня 2020 р. дію абзацу одинадцятого пункту 22, пункту 25, абзацу дванадцятого пункту 26 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 79, ст. 2660; 2019 р., № 56, ст. 1946).

3. Установити, що:

під час карантину у зв’язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, строки дії документів, визначені абзацом п’ятнадцятим пункту 22 та абзацом першим пункту 35 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 79, ст. 2660; 2019 р., № 56, ст. 1946), продовжуються на строк дії такого карантину;

під час продовження строку дії висновку про можливість бути усиновлювачами особи, які взяті на облік кандидатів в усиновлювачі до 1 вересня 2020 р., звільняються від проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

1. Абзац четвертий пункту 2 викласти в такій редакції:

"Штатна чисельність працівників уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, служби у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, які забезпечують провадження діяльності з усиновлення, встановлюється в межах граничної чисельності працівників (не менше ніж дві особи) з розрахунку один працівник на 300 дітей, які перебувають у такій службі на обліку дітей, що можуть бути усиновлені.".

2. Пункт 2-1 викласти в такій редакції:

"2-1. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями проводиться відповідно до вимог статті 283 Сімейного кодексу України та у разі, коли протягом року перебування дитини на обліку Мінсоцполітики вжито вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім’ю громадян України, проте таке влаштування не відбулося. До таких заходів належать, зокрема:

надання інформації про таку дитину громадянам України - потенційним кандидатам в усиновлювачі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки та батьки-вихователі в порядку, передбаченому законодавством;

розміщення повідомлення про дитину, яка може бути усиновлена, відповідно до пунктів 46 і 47 цього Порядку в засобах масової інформації, на офіційних веб-сайтах районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад, уповноваженого органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Мінсоцполітики, веб-сайтах установ і організацій відповідно до укладених договорів про співпрацю.

У разі виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї, звільнення опікуна, піклувальника від виконання повноважень служба у справах дітей проводить аналіз причин такого виведення чи звільнення.

Інформація про причини виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї, звільнення опікуна, піклувальника від виконання повноважень зазначається в довідці про вжиття вичерпних заходів для влаштування дитини в сім’ю громадян України.

Інформація про вжиті заходи невідкладно вноситься до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі - Єдиний банк даних).".

3. Пункт 3 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:

"У разі коли місцем походження дитини є територія села, селища об’єднаної територіальної громади, таку дитину бере на облік служба у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради за місцем розташування такої територіальної громади.".

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом третім.

4. Пункт 7 доповнити абзацом такого змісту:

"У разі коли місцем походження дитини є територія села, селища об’єднаної територіальної громади, для взяття дитини на місцевий облік служба у справах дітей виконавчого органу відповідної ради направляє до відповідної служби у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради клопотання разом із завіреними належним чином копіями документів, зазначених у пунктах 5 і 6 цього Порядку. Служба у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради протягом трьох робочих днів з дати надходження клопотання бере дитину на місцевий облік та інформує службу у справах дітей виконавчого органу сільської, селищної ради територіальної громади.".

5. Абзац перший пункту 8 викласти в такій редакції:

"8. У день взяття дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, на місцевий облік служба у справах дітей вносить інформацію до обліково-статистичної картки дитини в Єдиному банку даних.".

6. Абзац сьомий пункту 9 викласти в такій редакції:

"2) серед осіб, що перебувають на обліку потенційних опікунів та піклувальників, виявилася особа, яка бажає взяти її під опіку чи піклування, про що до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або суду нею подано відповідну заяву та документи. Рішення про призначення опіки чи піклування приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом одного місяця з дня отримання відповідної заяви та документів.".

7. Абзац четвертий пункту 12 викласти в такій редакції:

"2) серед осіб, що перебувають на обліку потенційних опікунів та піклувальників, виявилася особа, яка бажає взяти її під опіку чи піклування, про що до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади або суду нею подано відповідну заяву та документи. Рішення про призначення опіки чи піклування приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади протягом одного місяця з дня отримання відповідної заяви та документів.".

8. У пункті 12-1:

1) в абзаці першому:

у першому реченні після слова "трьох" доповними словом "робочих";

у другому реченні слова "медичне обстеження проводиться" замінити словами "медичне обстеження дитини проводиться у присутності законного представника дитини або представника органу опіки та піклування (за довіреністю)";

доповнити абзац реченням такого змісту: "У разі необхідності строк може бути продовжено до завершення всіх обов’язкових медичних досліджень, але не більше ніж на три місяці.";

2) абзац другий доповнити реченням такого змісту: "Кожний примірник висновку містить примітку з відомостями про законного представника дитини або представника органу опіки та піклування, у присутності якого проведено додаткове медичне обстеження, та його підписом.".

9. Пункт 21 викласти в такій редакції:

"21. Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, ведеться службами у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання таких громадян.".

10. Перше речення абзацу першого пункту 22 після слів "служби у справах дітей" доповнити словами "районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради".

11. В абзаці третьому пункту 27 слова "два роки" замінити словами "один рік".

12. Пункт 33 викласти в такій редакції:

"33. Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають Мінсоцполітики такі документи:

1) нотаріально засвідчену заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, в якій зазначається адреса проживання заявника (за наявності кількох місць проживання - адреса кожного з них), паспортні дані, номер телефону та адреса електронної пошти;

2) копію паспорта громадянина України, копію паспорта іноземця або іншого документа, що посвідчує особу (у чотирьох примірниках);

3) висновок про можливість заявників бути усиновлювачами, що видається компетентним органом країни проживання (у трьох примірниках).

У висновку зазначаються адреса, житлово-побутові умови (кількість спальних кімнат, опис кімнати, визначеної для проживання дитини, кількість осіб, які також проживатимуть у такій кімнаті, їх стать і вік, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім’ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв’язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення, проходження підготовки з питань прийняття та виховання усиновленої дитини, попереднє ознайомлення з вимогами щодо усиновлення в Україні дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, інформація щодо раніше усиновлених дітей, їх стану здоров’я, розвитку, виховання, умов проживання, перебування в сім’ї під соціальним супроводженням після усиновлення дитини. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку, стану здоров’я дітей, яких можуть усиновити заявники, та інформацію щодо можливості усиновлення дитини з інвалідністю. У разі бажання усиновити дитину, яка має інвалідність або інші захворювання, в рекомендаціях щодо стану здоров’я дитини зазначається вичерпний перелік хвороб, за наявності яких заявникам рекомендовано усиновлення дитини. У висновку зазначається, чи можливе усиновлення дитини, яка страждає на хворобу, внесену до переліку захворювань.

Висновок не повинен містити рекомендації щодо усиновлення конкретних дітей та зазначення відомостей про них, за винятком усиновлення родичами дитини, усиновлення братів/сестер раніше усиновленої дитини.

Висновок повинен містити рекомендації щодо заходів з адаптації усиновленої дитини до умов проживання у новому середовищі (мовна адаптація, наявність спеціальних знань, навичок і умов для навчання, розвитку та соціалізації дитини).

У висновку також зазначається інформація про наявність (відсутність) рішень суду щодо визнання заявників недієздатними, позбавлення їх батьківських прав, скасування усиновлення або визнання його недійсним, відібрання у них дітей, а також про факти відмови заявників від виховання власних чи раніше усиновлених дітей.

Компетентний орган, що видає висновок про можливість бути усиновлювачами, зазначає в ньому інформацію щодо мінімального рівня доходу на особу, встановленого для регіону країни перебування заявників, з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, яким визначено такий рівень.

До висновку додається нотаріально засвідчена копія документа, що підтверджує факт укладення договору між усиновлювачами та відповідною організацією з питань усиновлення дітей на території іноземної держави, із зазначенням зобов’язання організації та усиновлювачів щодо своєчасного надання консульській установі чи дипломатичному представництву України звітів, інформації про будь-які надзвичайні випадки, зокрема зміну місця проживання дитини, виникнення можливості скасування усиновлення або передачі на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відібрання в усиновлювачів дитини, порушення прав і законних інтересів дитини, суттєве погіршення її стану здоров’я, нещасні випадки з усиновленою дитиною та її смерть.

У разі видачі висновку недержавним органом до нього додається:

нотаріально засвідчений документ, що містить інформацію про акредитацію організації з питань усиновлення дітей на території іноземної держави;