Відповідно до статей 11, 84 Повітряного кодексу України, Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" та з метою впровадження Директиви Парламенту та Ради (ЄС) № 49/2002 від 25 червня 2002 року

1. Затвердити Авіаційні правила України "Вимоги до експлуатанта аеродрому щодо просторового зонування території навколо аеропорту з умов впливу авіаційного шуму" (далі - Авіаційні правила), що додаються.

2. Управлінню стратегічного розвитку (Катерний В.С.) в установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Експлуатантам аеродромів до 30 грудня 2019 року, відповідно до вимог цих Авіаційних правил розробити, затвердити та надати до Державіаслужби карти шуму та пояснювальні записки до них.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1. Ці Авіаційні правила встановлюють процедури просторового зонування території навколо аеропорту з урахуванням умов впливу авіаційного шуму, побудови карт шуму та умови визначення показників авіаційного шуму в аеропорту та на території поблизу нього під час зльоту, польоту, посадки повітряних суден, запуску та випробування авіаційних двигунів.

2. Цими Авіаційними правилами визначаються заходи, спрямовані на зменшення та запобігання негативному впливу шуму в аеропорту на аеродромі та на території поблизу нього (далі - шумові заходи).

3. Ці Авіаційні правила поширюються на експлуатантів аеродромів незалежно від їх форми власності та організаційно-правової форми.

4. У цих Авіаційних правилах терміни вживаються в таких значеннях:

авіаційний шум - шум, що утворюється повітряним судном та його елементами щодо впливу на навколишнє природне середовище та кваліфікується як шкідливий чинник;

еквівалентний рівень шуму/звуку - одиниця виміру тривалого звуку. Рівень гіпотетичного стабільного звуку, який протягом певного періоду часу містить в цілому ту саму енергію, що і фактичний змінний звук;

збалансований підхід до управління шумом - розроблений ICAO підхід до управління шумом в аеропорту, який охоплює ідентифікацію проблеми шуму в будь-якому аеропорту і подальший аналіз різноманітних наявних заходів зменшення шуму на основі використаних чотирьох основних елементів, а саме: зниження шуму в джерелі; планування і організації землекористування; експлуатаційних заходів зниження шуму; експлуатаційних обмежень з метою вирішення проблеми шуму найбільш рентабельним способом;

контур шуму - лінія постійного значення сумарного рівня чи індексу авіаційного шуму навколо аеропорту;

максимальний рівень шуму/звуку - максимальний рівень звуку, що досягається під час шумової події;

рівень звуку - одиниця виміру акустичної енергії, виражена в децибелах. Звук сприйняття вимірюється з використанням або без використання "часткового зважування"; рівні, виміряні з використанням методу зважування, часто називаються "рівнями шуму";

шумове навантаження - доза шуму за час спостереження.

5. У цих Авіаційних правилах використовуються такі скорочення:

СМАШ - система моніторингу авіаційного шуму;

ПС - повітряне судно;

LAмакс - максимальний рівень шуму;

LАЕ - рівень впливу (експозиції) шуму;

LAекв - еквівалентний рівень шуму;

Lдвн - комбінований добовий еквівалентний рівень шуму в періоді "день-вечір-ніч";

Lдн - комбінований добовий еквівалентний рівень шуму в періоді "день-ніч";

t - час;

Т - регламентований інтервал часу спостереження за дією авіаційного шуму;

tе - еквівалентне значення часу дії авіаційного шуму для поточного випадку його випромінювання;

N - кількість ділянок;

d - найкоротша відстань від точки спостереження до ділянки траєкторії польоту.

1. Натурні інструментальні вимірювання авіаційного шуму проводяться в періоди максимальної інтенсивності наземної та льотної експлуатації повітряних суден, під час польотів повітряних суден з максимальним розрахунковим індексом у регламентовані інтервали часу доби.

Щоб отримати достовірну оцінку еквівалентного (LАекв) чи максимального рівня авіаційного шуму (LAмакс) або рівня впливу (експозиції) авіаційного шуму (LАЕ), на інтервалі, рівному тривалості вимірювань, має бути задана мінімальна кількість звукових подій, але інтервал часу вимірювань повинен бути не менше ніж 2 години в кожній точці спостереження. При цьому в кожній точці має бути зафіксовано не менше ніж 5 польотів повітряних суден з максимальним рівнем шуму.

Оскільки авіаційний шум створюється поодинокими звуковими подіями (під час яких шум може змінюватися та бути відсутнім на значній частині опорного часового інтервалу), тривалість вимірювань кожної звукової події обирають так, щоб можна було достовірно оцінити рівень впливу авіаційного шуму LАЕ певної події.

2. Для визначення еквівалентного рівня шуму вимірюють авіаційний шум під час польоту п’яти чи більше повітряних суден кожного типу, які суттєво впливають на значення LАекв, тобто рівні впливу авіаційного шуму яких у точці визначення є максимальними.

За встановлене значення еквівалентного рівня шуму для певної точки спостережень приймається виміряне значення за період вимірювань за максимальної інтенсивності наземної і льотної експлуатації з обов’язковим врахуванням польотів усіх повітряних суден з максимальним розрахунковим індексом.

Якщо інтенсивність повітряного руху невелика або високий рівень фонового шуму, тоді еквівалентні рівні шуму визначають за результатами вимірювань рівня впливу шуму LАЕ під час польотів окремих повітряних суден. Вимірювання кожної звукової події проводять протягом часу, якого достатньо, щоб охопити всі основні складові шуму. Під час польотів повітряних суден шум вимірюють доти, доки рівень звукового тиску знизиться принаймні на 10 дБА щодо максимального рівня.

3. Вимірювання авіаційного шуму в одній точці спостережень проводять не менше ніж двічі у різні дні. За фактичне значення виміряних максимальних рівнів авіаційного шуму приймається найбільше з них.

Найбільш об’єктивними слід вважати результати добових вимірювань, виконаних протягом календарного тижня з використанням стаціонарних систем моніторингу авіаційного шуму з подальшим усередненням отриманих значень з коригуванням на денний, вечірній та нічний час доби, в тому числі для комбінованих добових еквівалентних рівнів авіаційного шуму LАекв.

4. Точність визначення рівнів шумового тиску залежить від тривалості вимірювань (спостережень), метеорологічних умов, відстані між джерелом шуму та місцями спостережень, вимірювальної апаратури тощо.

5. За результатами вимірювань авіаційного шуму складається протокол.

У протоколі вимірювань реєструють та зазначають:

час, календарну дату, місце вимірювань;

засоби, за допомогою яких проводиться вимірювання, та їх калібрування;

виміряні та (за потреби) відкориговані рівні LАекв, LАЕ, LAмакс;

рівні звукового тиску в смугах частот;

інформацію про рівні залишкового шуму під час вимірювань, тобто наявність та рівні додаткових джерел шуму та рівень шумового фону;

часові інтервали вимірювань;

схему та опис розташування точок вимірювання авіаційного шуму, детальний опис місця вимірювань, зокрема покриття і стан поверхні землі, положення мікрофона та джерела шуму, а також висоту над поверхнею землі;

опис режиму роботи джерела шуму (тип ПС, напрямок польоту ПС, етап польоту ПС або випробування двигунів), включаючи кількість польотів ПС кожної категорії;

опис метеорологічних умов, зокрема швидкість і напрямок вітру, покрив хмар, температуру, барометричний тиск, вологість та наявність опадів, місця встановлення анемометра і термометра повітря;

метод(и) екстраполяції виміряних значень та інші умови.

6. Систематичний контроль рівнів авіаційного шуму виконується за допомогою стаціонарних та пересувних СМАШ.

Необхідність встановлення СМАШ на приаеродромній території визначається експлуатантом аеропорту (аеродрому).

7. Організація стаціонарних СМАШ забезпечує:

проведення регулярних вимірювань рівнів авіаційного шуму;

запис звукових подій авіаційного шуму повітряних суден;

постійне вимірювання рівнів фонового шуму;

регулярну перевірку калібрування вимірювального тракту (автоматичну або в ручному режимі);

щорічну метрологічну повірку;