Відповідно до статті 18 Кодексу цивільного захисту України , пункту 3 розділу I Правил пожежної безпеки в Україні , затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (зі змінами), з метою забезпечення пожежної безпеки на об’єктах Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та з урахуванням специфічних умов і особливостей

1. Затвердити Правила забезпечення пожежної безпеки в системі Міністерства оборони України, що додаються.

2. Генеральному штабу Збройних Сил України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила визначають вимоги щодо пожежної безпеки для органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, будинків офіцерів, музеїв, спортивно-тренувальних споруд, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, установ та організацій, які належать до сфери управління Генерального штабу Збройних Сил України, Міністерства оборони України, органу управління та структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту (далі - військові частини), інженерного обладнання, яке розташовано на території військових частин (військових містечок), клубів, їдалень, інших будинків, споруд, майданчиків відкритого зберігання, а також конференц-залів, актових залів, залів зборів, навчальних аудиторій та інших приміщень та об’єктів (далі - об’єкти військових частин), які належать до сфери управління Міністерства оборони України, та поширюються на території та об’єкти військових частин, що експлуатуються, реконструюються та технічно переоснащуються.

2. Забезпечення пожежної безпеки в системі Міністерства оборони України організовується відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Типового положення про відомчу пожежну охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2014 року № 5 (зі змінами), статутів Збройних Сил України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - ППБ), Положення про пожежну безпеку в Міністерстві оборони України і Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29 вересня 2014 року № 685, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2014 року за № 1537/26314 (далі - Положення про пожежну безпеку), та інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів.

3. Категорії приміщень, будинків за вибухопожежною та пожежною небезпекою зазначаються в проектно-кошторисній (проектній) документації на ці приміщення (будинки), визначаються головним інженером, начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини, організаціями, що мають відповідних фахівців.

Категорії приміщень, будинків за вибухопожежною та пожежною небезпекою наведені в додатку 1 до цих Правил.

4. Класифікацію будівельних матеріалів щодо їх пожежної небезпеки наведено в додатку 2 до цих Правил.

Використовувати будівельні матеріали, протипожежні двері (ворота, люки, вікна) за відсутності сертифікатів відповідності, іншої документації, складеної за результатами проведеної оцінки їх відповідності, забороняється.

1. На територіях та об’єктах військових частин встановлюються технічні засоби (системи, пристрої) для подавання звукового сигналу з метою оповіщення особового складу на випадок пожежі.

Як технічні засоби (системи, пристрої) оповіщення про пожежу використовуються електричні сирени, радіотрансляційні мережі, дротові канали телефонного зв’язку тощо.

2. Облаштування місць для куріння, куріння на технічних і складських територіях військових частин, у парках техніки та озброєння, сховищах, ангарах, приміщеннях закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, лікувальних закладів заборонено.

3. Розлите на територіях та/або на підлозі об’єктів військових частин пальне та/або олива негайно прибирається за допомогою піску, тирси або залишків тканини (ганчір’я) та видаляється у спеціально відведене місце.

4. Не допускається розміщення приміщень категорій А і Б безпосередньо під і над приміщеннями клубів, будинків офіцерів, музеїв, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, їдалень військових частин, військових навчальних закладів, наукових (проектних) установ, спортивно-тренувальних споруд та іншими приміщеннями, призначеними для одночасного перебування більше 50 осіб.

5. Для зовнішнього облицювання стін будинків I ступеня вогнестійкості забороняється використовувати горючі матеріали, для зовнішнього облицювання стін будинків II та III ступенів вогнестійкості дозволяється використовувати матеріали групи горючості Г1.

6. Забороняється застосовувати для опорядження стін і стель залів для глядачів клубів, будинків офіцерів, музеїв, залів спортивно-тренувальних споруд, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, залів для приймання їжі їдалень військових частин, конференц-залів, актових залів, залів зборів, навчальних аудиторій (крім розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості), розміщених на території військових містечок, матеріали з пожежною небезпекою, вищою за Г2, В2, Д2, Т2.

7. У будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім будинків V ступеня вогнестійкості, на шляхах евакуації не дозволяється застосовувати будівельні матеріали груп вищої пожежної небезпеки, ніж:

Г1, В1, Д2, Т2 - для опорядження (облицювання) стін, стель і заповнення в підвісних стелях вестибюлів, сходових кліток, ліфтових холів;

Г2, В2, Д2, Т2 - для опорядження (облицювання) стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, холів і фойє;

Г2, РП1, Д2, Т2 - для покриттів підлоги вестибюлів, сходів, сходових кліток, ліфтових холів;

В2, РП2, Д2, Т2 - для покриттів підлоги коридорів, холів, фойє.

Дозволяється в коридорах, холах (крім ліфтових холів), фойє влаштовувати підлогу з деревини.

Каркаси підвісних стель на шляхах евакуації та в приміщеннях виконуються з негорючих матеріалів.

8. У залах для глядачів та інших приміщеннях клубів, будинків офіцерів, музеїв, залів спортивно-тренувальних споруд, закладах дошкільної освіти, дитячих закладах оздоровлення та відпочинку, залах для приймання їжі їдалень військових частин, конференц-залах, актових залах, залах зборів, навчальних аудиторіях, крім розташованих у будинках V ступеня вогнестійкості, не дозволяється застосовувати штучні килимові покриття з пожежною небезпекою, вищою за Т2, Д2, РП2.

9. Місткість конференц-залів, залів зборів, навчальних аудиторій визначається з розрахунку не менше ніж:

1,25 м-2 площі на одну особу в приміщеннях з кількістю місць до 150 (з пюпітрами біля крісел);

1,1 м-2 площі - у приміщеннях з кількістю місць до 150 (без пюпітрів біля крісел);

1,1 м-2 площі - у приміщеннях з кількістю місць понад 150 (з пюпітрами біля крісел);

1 м-2 площі - у приміщеннях з кількістю місць понад 150 (без пюпітрів біля крісел).

Місткість актових залів має відповідати вимогам норм проектування, за відсутності таких норм - визначатися з розрахунку не менше ніж 0,75 м-2 площі залу на одну особу.

Місткість навчальних кабінетів (класів) визначається з розрахунку 2-2,6 м-2 площі приміщення на одну особу.

10. У конференц-залах, актових залах, залах зборів відстань між спинками крісел (стільців) має бути не менше ніж 0,9 м, при цьому ширина проходів між рядами крісел (стільців) у разі опущених сидінь має бути не менше ніж 0,45 м.

11. Двері до сходових кліток, коридорів, вестибюлів, фойє, тамбурів обладнуються пристроями для самозачинення, які утримуються у справному стані та ущільнюються впритул.

12. На дверях, які встановлені на евакуаційних виходах, встановлюються замки, що відкриваються зсередини без ключа.

На дверях евакуаційних виходів встановлювати електромеханічні, електронно-механічні, електромагнітні замки з електронним управлінням забороняється.

13. Меблі та обладнання в приміщеннях розставляються так, щоб не перешкоджати евакуації особового складу в разі пожежі.

14. Документи, папір та інші горючі матеріали зберігаються на відстані не менше ніж 1 м від електрощитів, 0,5 м від електросвітильників та сповіщувачів автоматичної пожежної сигналізації, 0,15 м від приладів центрального опалення.

15. У разі використання для освітлення підвісних гасових ламп або ліхтарів вони надійно підвішуються до стелі й обладнуються металевими запобіжними ковпаками над склом. Відстань від ковпака над лампою або кришки ліхтаря до конструкцій стелі, виконаних з горючих матеріалів, має бути не менше 0,7 м, від скла лампи (ліхтаря) до стін, виконаних з горючих матеріалів,- не менше 0,2 м.

Настінні гасові лампи (ліхтарі) забезпечуються металевими відбивачами світла та надійним кріпленням до стін.

Настільні гасові лампи (ліхтарі) обладнуються стійкими основами. Лампи (ліхтарі) заправляються лише освітлювальним гасом. Заправлення їх бензином не допускається. Гасові лампи (ліхтарі) забороняється встановлювати біля горючих матеріалів та предметів.

Запаси гасу зберігаються у визначених місцях у тарі, що виготовлена з негорючих матеріалів, не б’ється та щільно зачинена. Запас гасу для підрозділу не має перевищувати 10 л. Зберігати запаси гасу в приміщеннях підрозділів, у наметах, призначених для проживання особового складу, забороняється.

16. Військова техніка, автомобілі-цистерни, призначені для перевезення небезпечних вантажів, легкозаймистих рідин (далі - ЛЗР), горючих рідин (далі - ГР), обладнуються заземленням, вимикачами для відключення акумуляторної батареї автомобіля, первинними засобами пожежогасіння (вогнегасниками, покривалом з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті розміром не менше ніж 1,5 x 1,5 м, ящиком із сухим піском ємністю не менш як 0,5 м-3, лопатою). Вихлопні труби техніки обладнуються справними іскрогасниками. Вихлопні труби автомобілів­цистерн і спеціально обладнаної техніки, призначеної для перевезення ЛЗР та ГР, виводяться під радіатор.

17. На території та на об’єктах військових частин забороняється:

влаштовувати звалища горючих відходів;

залишати після закінчення робіт тару з ЛЗР та ГР, балони зі стисненими і зрідженими газами за межами визначених місць, а також ацетиленові генератори із залишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного мулу;

зберігати ЛЗР, ГР, фарби, мастила, промаслений одяг та ганчір’я за межами спеціально визначених місць;

прибирати приміщення із застосуванням ЛЗР та ГР;

зливати ЛЗР, ГР та інші небезпечні рідини в каналізаційну мережу;

відігрівати замерзлі водогінні та інші труби в будинках відкритим вогнем (факелами, паяльними лампами та іншими засобами);

розміщувати на майданчиках сходових кліток та інших шляхах евакуації меблі, обладнання та інші матеріальні цінності;

перекривати доступ до засобів пожежогасіння.

1. Електричні машини, апарати, обладнання, електропроводи та кабелі, які розташовані на території військових частин та належать до сфери управління Міністерства оборони України, мають відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91) (далі - ПТЕ), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533, та інших нормативно-технічних документів.

2. Прокладання електропроводки та підключення до існуючих електромереж додаткових струмоприймачів здійснюються з дозволу квартирно-експлуатаційних органів і служб пожежної безпеки Збройних Сил України за умови дотримання допустимого струмового навантаження електромережі.

3. Не дозволяється проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над:

технічними (складськими) територіями арсеналів, баз, складів ракет, боєприпасів, авіаційних засобів ураження, вибухових речовин, центрів (складів) забезпечення пальним, компонентів ракетного палива;

горючими покрівлями об’єктів;

сховищами, навісами та майданчиками відкритого зберігання ракет, боєприпасів і вибухових речовин, сховищами пально-мастильних матеріалів та інших горючих матеріалів.

4. Під час розміщення резервних джерел живлення (мобільних електростанцій) за межами будівель та споруд мінімальні відстані від них мають бути:

до будівель і споруд I та II ступенів вогнестійкості - не менше ніж 10 м;

до будівель і споруд III, IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості - не менше ніж 20 м;

до будівель і споруд IV, IVа, V ступенів вогнестійкості - не менше ніж 30 м.

5. Для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських та виробничих приміщень, в яких є вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони будь-якого класу, пунктів технічного обслуговування та ремонту озброєння, техніки, літаків (гелікоптерів) встановлюються розподільні щити (пульти керування, апарати відключення (вимикачі)) поза межами (зовні) цих приміщень на негорючих стінах (перегородка) або на окремих опорах, розташованих на відстані не менше ніж 5 м від будівель. Розподільні щити (пульти керування, апарати відключення (вимикачі)) розміщуються в ящиках (шафах) з негорючих матеріалів або в нішах, які опломбовуються та замикаються на замок.

6. Електрошафи, розміщені в коридорах, у вестибюлях, холах, фойє та інших шляхах евакуації, замикаються.

Електрощити, групові електрощитки оснащуються схемою підключення споживачів з пояснювальними написами із зазначенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

7. Електричні прилади та апаратура вмикаються в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з’єднань та електророзеток заводського виготовлення.

8. Електричні опалювальні прилади розміщуються на відстані не менше ніж 0,25 м від горючих матеріалів і будівельних конструкцій.

9. Забороняється застосовувати електронагрівні прилади в пожежонебезпечних зонах складських приміщень, будівлях архівів, музеїв, бібліотек (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будівлях (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується цими Правилами.

10. Переносні електричні світильники обладнуються захисними скляними ковпаками і сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури застосовуються гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами.

11. Лінії електромереж для живлення персональних комп’ютерів, периферійних пристроїв (принтерів, сканерів тощо) виконуються окремою груповою трипровідниковою мережею, яка складається з фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників.

12. Електромережа штепсельних розеток для живлення персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв прокладається по підлозі поруч зі стінами приміщення в металевих трубах (гнучких металевих рукавах, пластикових коробах, пластмасових рукавах) з відводами до обладнання.

У разі розміщення в приміщенні до п’яти персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв допускається прокладання трипровідникового захищеного проводу або кабелю в оболонці з негорючого чи важкогорючого матеріалу по периметру приміщення без металевих труб (гнучких металевих рукавів, пластикових коробів, пластмасових рукавів).

Площа перерізу нульового робочого та нульового захисного провідника в груповій трипровідниковій мережі має бути не менше площі перерізу фазового провідника.

13. У приміщенні, де одночасно експлуатуються понад п’ять персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв, на помітному та доступному місці встановлюється резервний вимикач, який повністю вимикає електричне живлення приміщення, крім освітлення.

14. Індивідуальні та групові штепсельні з’єднання та електророзетки, які використовуються для підключення персональних комп’ютерів і периферійних пристроїв, монтуються на негорючих або важкогорючих основах (пластинах).

15. Вузли комунікаційної апаратури (сервери, блоки живлення, модеми, персональні комп’ютери тощо), які працюють цілодобово, встановлюються на негорючих поверхнях або в спеціальних комутаційних шафах.

16. Під час експлуатації електричного обладнання забороняється:

користуватися електронагрівальними приладами за межами визначених та спеціально обладнаних приміщень (місць);

складати одяг, промаслені речі, горючі матеріали та предмети на електричних опалювальних приладах;

залишати без нагляду увімкненими електричні опалювальні, нагрівальні та інші прилади й електричне обладнання;

перекривати доступ до електрощитів та електрорубильників;

зберігати біля електричного обладнання папір та інші горючі матеріали;

користуватися несправними електромережами та обладнанням;

обгортати електролампи папером і тканиною, заклеювати чи закривати електричні проводи шпалерами, плакатами та іншими горючими матеріалами;

застосовувати для електромереж слабкострумові проводи (радіо-, телефонні тощо).

1. Перед початком опалювального періоду теплові мережі, котельні, системи централізованого опалення, печі, опалювальні котли й димарі, які розташовані на території військових частин та належать до сфери управління Міністерства оборони України, перевіряються та за потреби ремонтуються. Результати перевірок фіксуються у журналі із зазначенням дати, прізвища особи, яка здійснювала перевірку, та проставленням її підпису.

Несправні опалювальні пристрої не допускаються до експлуатації.

2. На опалювальний період наказом командира військової частини призначаються особи (опалювачі), на яких покладається топлення печей, опалювальних котлів. Зазначені особи допускаються до експлуатації опалювальних приладів та систем опалення після проходження протипожежних інструктажів.

3. Для опалення наметів (бліндажів) на кожну добу призначаються окремі опалювачі, які проходять інструктаж з вимог пожежної безпеки під час експлуатації пічного опалювання і додержуються їх під час чергування.

Графіки чергувань опалювачів складаються окремо для кожного намету (бліндажа).

Під час опалення наметів опалювачами проводиться огляд димарів щодо щільності їх з’єднання, дотримання безпечних відстаней до горючих елементів наметів, а також надійності кріплення клапанів отворів для встановлення димових труб.

4. Контроль за печами та опалювальними котлами в підрозділах покладається на старшину та чергового роти, у штабі військової частини - на чергового штабу частини, в інших приміщеннях - на особу, призначену наказом командира військової частини.

Контроль за печами та опалювальними котлами в наметах, бліндажах покладається на командира підрозділу (старшого намету, бліндажа).

5. Топлення печей, опалювальних котлів (за винятком тимчасових металевих печей, встановлених у наметах, бліндажах) закінчується не пізніше ніж за дві години до відбою. У навчальних та службових приміщеннях опалення проводиться з шостої ранку й закінчується за годину до початку занять (робіт).

6. Попіл і шлак, які вигрібаються з топок, заливаються водою та виносяться в місця, спеціально відведені для цього.

7. Очищення димарів, печей, опалювальних котлів від сажі проводиться перед початком опалювального сезону, після закінчення опалювального сезону, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

печей безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;

кухонних плит та кип’ятильників - один раз на місяць.

Результати очищення фіксуються в журналі.

8. Після закінчення опалювального періоду печі, опалювальні котли й димарі після їх очищення оглядаються старшиною роти або особою, призначеною наказом командира військової частини, разом з начальником квартирно-експлуатаційної служби військової частини, після цього дверцята печей запломбовуються (запечатуються). Результати очищення та перевірок фіксуються в журналі.

9. Відстань від печей, опалювальних котлів до стін (перегородок), виконаних з горючих матеріалів, має бути не менше 0,7 м, від топкових отворів - не менше 1,25 м.

10. Улаштовування тимчасових металевих печей дозволяється тільки в приміщеннях будинків штабів та управлінь, будинків офіцерів, клубів, бібліотек, їдалень, лікарняних, амбулаторно-поліклінічних, санаторно-курортних, фармацевтичних (аптечних) закладів, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, навчальних корпусів військових навчальних закладів, службових корпусів наукових (проектних) установ, спортивно-тренувальних споруд, гуртожитків, казарм (далі - об’єкти загальновійськового призначення), а також у житлових будівлях, наметах, бліндажах, місцях несення вартової та внутрішньої служби, кунгах з дотриманням вимог ППБ, інструкцій підприємств - виробників цих приладів.

11. У разі встановлення тимчасових металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегляних печей на підлогу з горючих матеріалів простір під печами ізолюється чотирма рядами цегли, покладеними плиском на глиняний розчин.

У разі встановлення тимчасових металевих печей на ніжках на підлогу з горючих матеріалів простір під печами ізолюється одним рядом цеглин, покладених плиском на глиняному розчині, або негорючим теплоізоляційним матеріалом завтовшки не менше 0,12 м з обшиттям зверху покрівельним залізом.

12. Ізоляційна площа над підлогою з горючих матеріалів під тимчасовими металевими печами має виступати за периметр перед топкою (топковим отвором) не менше ніж на 0,7 м, з боків - не менше ніж на 0,25 м.

13. Відстань від тимчасових металевих печей до стін (перегородок) будинків, елементів наметів, бліндажів, кунгів, виконаних із горючих матеріалів, стелажів, шаф та іншого обладнання і майна має бути не менше ніж 1 м, від топкових отворів - не менше ніж 1,25 м.

14. Металеві димові труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок будинків, бліндажів, кунгів, виконаних із горючих матеріалів, вздовж елементів наметів, розміщуються від них:

без ізоляції на трубах - на відстані не менше ніж 0,7 м (до елементів наметів - не менше ніж 1 м);

з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на зовнішній поверхні труб понад 90 -°C,- на відстані не менше ніж 0,25 м.

15. Загальна довжина металевої димової труби не має перевищувати 10 м. Деталі труби щільно з’єднуються між собою в напрямку руху диму та на глибину не менше одного діаметра труби.

16. Металева димова труба вставляється в цегляну кладку стаціонарно встановленого димаря на глибину не менше ніж 0,1 м.

17. У разі прокладання металевої димової труби через стіни та перегородки з горючого матеріалу влаштовуються цегляні перегородки завтовшки 0,38 м.

18. У разі виведення металевої димової труби через вікно кунга (отвір для встановлення димових труб намету) у вікно (отвір) вставляється лист покрівельного заліза розміром не менше трьох діаметрів труби. Кінець труби виводиться за стіну кунга не менше ніж на 0,7 м та закінчується спрямованим угору патрубком.

Патрубок димової труби має бути вище даху кунга (намету) не менше ніж на 1 м.

19. Димові труби будівель із покриттям з горючих матеріалів, наметів, кунгів обладнуються іскровловлювачами з металевою сіткою з отворами розміром не більше ніж 0,005 x 0,005 м.

20. Не допускається розташування газових та електричних інфрачервоних випромінювачів у вибухонебезпечних зонах виробничих та складських приміщень за відповідною класифікацією.

Не допускається застосування системи опалення та нагрівання з газовими та електричними інфрачервоними випромінювачами:

у приміщеннях підвальних та цокольних поверхів;

у будівлях III-V ступенів вогнестійкості;

на стоянках автомобілів, у книгосховищах та архівах, вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях за відповідною класифікацією.

21. У приміщеннях для наповнення та зберігання балонів зі стиснутим або зрідженим газом, а також у приміщеннях складів категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, коморах та місцях, відведених для зберігання горючих матеріалів, опалювальні прилади мають бути загороджені екранами із негорючих матеріалів на відстані не менше ніж 0,1 м від цих приладів, які передбачають доступ до них для очищення.

22. Забороняється:

користуватися несправними печами;

залишати горючі матеріали й майно поблизу печей;

використовувати у приміщеннях об’єктів загальновійськового призначення, а також у наметах, бліндажах, місцях несення вартової та внутрішньої служби, кунгах печі, що працюють на рідкому і газоподібному паливі;

сушити спецодяг, промаслені речі, горючі матеріали і предмети на електричних опалювальних приладах, проти пічних отворів;

топити печі, опалювальні котли у години відпочинку (сну) особового складу (за винятком опалення наметів, бліндажів);

зберігати у приміщеннях (наметах, бліндажах, кунгах) запас палива, який перевищує добову потребу;

встановлювати тимчасові металеві печі та зберігати паливо на шляхах евакуації;

перенагрівати печі.

1. Об’єкти військових частин, зовнішні установки, намети, які розташовані на території військових частин та належать до сфери управління Міністерства оборони України, обладнуються блискавкозахисними пристроями та пристроями для захисту від статичної електрики.

За ступенем блискавкозахисту будинки, споруди, зовнішні установки, майданчики відкритого зберігання, намети поділяються на чотири категорії.

2. Контроль за дотриманням норм і правил з улаштування та експлуатації блискавкозахисних пристроїв об’єктів, що розташовані на адміністративній, господарській, житловій території і які за ступенем блискавкозахисту належать до III та IV категорій, покладається на квартирно-експлуатаційні органи Збройних Сил України.

Контроль за дотриманням норм і правил з улаштування та експлуатації блискавкозахисних пристроїв об’єктів, які за ступенем блискавкозахисту належать до I та II категорій, покладається на заступника командира військової частини.

Забезпечення експлуатації блискавкозахисних пристроїв і утримання їх у стані постійної надійності покладаються наказом командира військової частини на особу, що веде електрогосподарство.

3. У військових частинах на блискавкозахисні пристрої об’єктів військової частини, зовнішніх установок ведеться проектна документація.

4. На кожній опорі блискавкозахисного пристрою встановлюються таблички із зазначенням його порядкового номера, року встановлення і попереджувальним написом про небезпеку перебування поблизу блискавковідводу під час грози.

5. На видних місцях стін будинків і споруд, обладнаних блискавкозахисними пристроями (для майданчиків відкритого зберігання - на опорі першого блискавкозахисного пристрою), зображуються умовні знаки чи прикріплюються таблички з цими знаками, що показують взаємне розташування фундаментів будинків і споруд, заземлювачів і струмовідводів блискавкозахисних пристроїв.

6. Блискавкоприймачі та струмовідводи підлягають захисту від корозії оцинкуванням чи фарбуванням.

7. Для забезпечення постійної надійності роботи блискавкозахисних пристроїв щороку перед початком грозового сезону проводяться їх огляд і перевірка.

Під час огляду і перевірки блискавкозахисних пристроїв призначеною наказом командира військової частини комісією:

візуально перевіряються за допомогою оптичних приладів цілісність блискавкоприймачів і струмовідводів, надійність їхнього з’єднання і кріплення до щогл;

виявляються елементи пристроїв блискавкозахисту, що потребують заміни чи ремонту;

визначається ступінь руйнування корозією окремих елементів блискавкозахисних пристроїв, за потреби вживаються заходи з антикорозійного захисту і посилення елементів, ушкоджених корозією;

перевіряється надійність електричних з’єднань між струмопровідними частинами всіх елементів блискавкозахисних пристроїв;

перевіряється відповідність пристроїв блискавкозахисту призначенню об’єкта й у разі наявності будівельних і технологічних змін за попередній період плануються заходи щодо модернізації і реконструкції блискавкозахисних пристроїв;

замірюються величини опору всіх заземлювачів блискавкозахисних пристроїв;

перевіряється наявність визначеної документації, табличок, умовних знаків, передбачених пунктами 3-5 цієї глави.

8. Штучні заземлювачі, струмовідводи і місця їх з’єднання раз на п’ять років піддаються зовнішньому огляду шляхом їх викопування, при цьому щороку оглядається не менше ніж 20 % їх загальної кількості.

Уражені корозією заземлювачі та струмовідводи в разі зменшення площі їх поперечного перерізу більше ніж на 25 % замінюються новими.

9. Позачергові огляди блискавкозахисних пристроїв проводяться після надзвичайної ситуації природного та техногенного характеру.

10. Позачергові вимірювання опору заземлення блискавкозахисних пристроїв проводяться після виконання ремонтних робіт на блискавкозахисних пристроях, об’єктах, що захищаються, і поблизу них.

11. Результати перевірок оформлюються актами та протоколами і заносяться в паспорти блискавкозахисних пристроїв, паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахисту і журнал обліку стану блискавкозахисних пристроїв.

Паспорти блискавкозахисних пристроїв і паспорти заземлювальних пристроїв блискавкозахис­ту зберігаються в командира (начальника) підрозділу, за яким закріплені об’єкти. Журнал обліку стану блискавкозахисних пристроїв зберігається в особи, що забезпечує експлуатацію блискавкозахисних пристроїв.

12. Захисту від проявів статичної електрики підлягають будівлі, споруди й установки, які за ступенем необхідності обладнання блискавкозахистом належать до I та II категорій і в яких за технологічним процесом утворюється статична електрика.

13. До об’єктів, які розташовані на території військових частин та підлягають захисту від статичної електрики, належать:

зливно-наливні пристрої на центрах (складах) забезпечення пальним і в місцях роздавання нафтопродуктів, лакофарбових матеріалів в автотранспорт і бочкотару;

трубопроводи, якими транспортуються нафтопродукти, рідини-діелектрики, а також горючі пилоповітряні суміші;

насосні станції для перекачування світлих нафтопродуктів;

приміщення та пристрої для розливання світлих нафтопродуктів;

автоналивні стояки;

наземні та підземні резервуари для горючих рідин;

металеві резервуари для зберігання дихлоретану та інших вибухонебезпечних рідин, що мають діелектричні властивості, трубопроводи для їх транспортування.

14. Захист від статичної електрики в будівлях, спорудах і установках здійснюється заземленням усіх металевих або електропровідних трубопроводів, посудин, ємностей, конструкцій і деталей обладнання, на яких утворюються заряди статичної електрики.

15. З метою захисту від статичної електрики заземленню підлягають розташовані на території військових частин і такі, що належать до сфери управління Міністерства оборони України:

наземні й підземні резервуари та ємності для зберігання нафтопродуктів, скраплених газів та інших рідин, які є діелектриками і здатні у разі випаровування утворювати вибухонебезпечні і горючі суміші парів та газів;

трубопроводи для світлих нафтопродуктів й інших вибухонебезпечних рідин, які прокладені відкрито і під землею,- через кожні 200 м їх довжини і додатково на кожному розгалуженні;

залізничні рейки зливно-наливних фронтів, електрично з’єднаних між собою, та металеві конструкції зливно-наливних естакад з кожного кінця фронту;

металеві конструкції автоналивальних стояків;

цистерни з нафтопродуктами, розміщені на поверхні землі в спорудах казематного типу і в землі;

механізми й електрообладнання насосних станцій для перекачування світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних рідин;

металеві конструкції та електропровідні неметалеві частини обладнання роздавальних колонок;

пересувні засоби заправки і перекачування пального - під час їх роботи;

металеві конструкції транспортерів, розміщені в спорудах і будинках, які за ступенем необхідності обладнання блискавкозахистом належать до I та II категорій,- з кожного кінця транспортерів і в місцях розривів конструкцій;

металеві конструкції морських і річкових причалів, пірсів в місцях зливання і наливання світлих нафтопродуктів та інших вибухонебезпечних діелектричних рідин;

металеві корпуси залізничних, автомобільних цистерн, морських і річкових суден;

металеві вентиляційні короби і кожухи термоізоляції трубопроводів у вибухонебезпечних приміщеннях через кожні 40-50 м їх довжини;

металеві оголовки і патрубки заправних рукавів;

металеві елементи арматури неметалевих трубопроводів і шлангів, а також корпуси фарборозпилювачів для лаків і фарб;

обладнання для роботи з боєприпасами;

металеві конструкції обладнання і покриття столів, на яких проводяться роботи з порохами;

металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини.

16. Шланги і рукави, призначені для наливання і зливання нафтопродуктів та інших діелектричних рідин, повинні мати металеве плетіння або бути обвиті заземлювальним мідним провідником (перерізом не менше ніж 6 мм-2) з проміжком між витками, не більшим ніж 20 мм, приєднаним з одного боку до металевого оголовка, з другого - до наливної труби чи патрубка. Дозволяється застосовувати для заземлення мідний багатожильний провідник (перерізом не менше ніж 6 мм-2), який пропущено всередині шланга, з приєднанням його до оголовка і патрубка.

17. Під час наливання світлих нафтопродуктів в бочкотару заземлюється як ємність, так і наливний шланг. У разі наливання рідин через лійки лійки необхідно заземлювати.

18. Під час наливання в цистерни, бочкотару та інші ємності сирої нафти, олив, толуолу, бензину, гасу, бензолу, дихлоретану та інших ЛЗР:

наливання здійснюється під рівень рідини, яка міститься у резервуарі. Наливання рідини струменем, що вільно падає, забороняється;

під час первинного заповнення ємностей або наливання рідини після їх очищення швидкість руху рідини не має перевищувати 0,7 м/с;

під час пневматичного переливання рідини використовуються інертні гази. Застосування повітря для подавання рідини забороняється;

під час наливання інтенсивне перемішування рідини всередині резервуара не допускається;

на поверхні рідини і в ємності не допускається наявність предметів, що плавають;

наливання рідини до рівня, вищого на 2 м від кінця шланга, через який наливають рідину, виконується повільно із швидкістю не більше ніж 1 м/с;

під час наливання рідини в бочки і бідони із струмопровідного матеріалу вони встановлюються на заземлений металевий лист, під час зливання - з’єднуються із заземленим пристроєм гнучким провідником.

19. Перед зливанням ЛЗР із автоцистерн та інших ємностей, які ізольовані від землі, їх корпуси заземлюються приєднанням до заземлених металевих конструкцій або інвентарних заземлювачів за допомогою гнучких провідників (перерізом не менше ніж 6 мм-2). Приєднання провідника, що заземлює, здійснюється за умови закритих засувок, люків і горловин ємності.

20. У будівлях, які за ступенем необхідності захисту від прямих ударів блискавки належать до I категорії, застосування обладнання (верстатів), у якому (яких) використовуються ремінні передачі, не допускається.

21. У приміщеннях, де проводяться фарбувальні роботи розпиленням, металеві деталі примусової витяжної вентиляції, підвісні пристрої та інше струмопровідне обладнання заземлюються.

1. Об’єкти військових частин обладнуються системами протипожежного захисту (далі - СПЗ) відповідно до вимог нормативно-технічних документів.

2. Військові частини забезпечуються засобами зв’язку для передавання повідомлення про пожежу.

Арсенали, бази і склади зберігання ракет, боєприпасів, авіаційних засобів ураження, об’єднані центри забезпечення, центри, бази, склади забезпечення пальним забезпечуються телефонним зв’язком із найближчим державним пожежно-рятувальним підрозділом.

3. За відсутності на об’єктах військових частин телефонного зв’язку на видних місцях зазначається (за допомогою табличок, написів) місцезнаходження найближчого засобу зв’язку.

4. Забезпечення справності засобів зв’язку та систем оповіщення про пожежу на території та об’єктах клубів, будинків офіцерів, музеїв, залів спортивно-тренувальних споруд, закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, залів для приймання їжі їдалень військових частин, конференц-залів, актових залів, залів зборів, навчальних аудиторій військової частини покладається на начальника зв’язку військової частини.

1. Норми належності вогнегасників для об’єктів військових частин, наметів встановлюються відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677, Положення про пожежну безпеку.

2. На території військової частини первинні засоби пожежогасіння розміщуються на пожежних щитах (стендах), які встановлюються із розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 захищуваної площі, а також біля кожного об’єкта з вибухонебезпечним майном.

Комплектування пожежних щитів (стендів) має відповідати вимогам ППБ, а також Положенню про пожежну безпеку.

Біля кожного пожежного щита (стенда) обладнується засіб звукової сигналізації для подавання сигналу пожежної тривоги.

3. Утримання пожежних щитів (стендів) у справному стані покладається на осіб, відповідальних за дільниці (об’єкти) військової частини, на яких розташовані пожежні щити (стенди).

4. Військові транспортні засоби обладнуються вогнегасниками відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 934).

5. Військові транспортні засоби, які здійснюють перевезення ракет, боєприпасів, вибухових речовин, авіаційних засобів ураження, пального, пально-мастильних матеріалів, забезпечуються первинними засобами пожежогасіння згідно з вимогами Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04 серпня 2018 року № 656, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 року за № 1041/32493, а також Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25 листопада 2008 року № 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 року за № 180/16196.

6. Військові автомобілі-цистерни і спеціально обладнана техніка, призначена для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, забезпечуються первинними засобами пожежогасіння з розрахунку:

техніка, дозволена максимальна маса якої з вантажем становить понад 7,5 т,- двома або більше переносними вогнегасниками для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною масою сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) не менше ніж 12 кг, один з яких повинен мати мінімальну ємність 6 кг, інші - не менше ніж 2 кг;

техніка, дозволена максимальна маса якої з вантажем становить понад 3,5 т, але не більше 7,5 т,- двома переносними вогнегасниками для гасіння пожеж класів A, B і C сукупною масою сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) не менше ніж 8 кг, один з яких повинен мати мінімальну ємність 6 кг, другий - 2 кг;

техніка, дозволена максимальна маса якої з вантажем становить 3,5 т або менше,- двома переносними вогнегасниками для гасіння пожеж класів A, B і C, кожний з яких повинен мати ємність не менше 2 кг сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші).

Крім цього, кожний зразок техніки забезпечується не менш як одним переносним вогнегасником для гасіння пожеж класів А, В і С сукупною масою сухого порошку (чи еквівалентної кількості іншої вогнегасної суміші) не менше ніж 2 кг, придатного (придатної) для гасіння пожежі в двигуні або кабіні транспортного засобу.

1. Території та об’єкти військових частин, намети забезпечуються необхідною кількістю води для здійснення пожежогасіння. Кожний об’єкт забезпечується не менше ніж двома джерелами зовнішнього протипожежного водопостачання за умови:

обслуговування пожежним гідрантом будинків, споруд у радіусі 125 м;

обслуговування пожежною водоймою будинків, споруд у радіусі 200 м;

дотримання мінімальних відстаней від джерел водопостачання до будівель та споруд III, IIIa, IV, IVa та V ступенів вогнестійкості, відкритих складів горючих матеріалів - 30 м, будівель та споруд I та II ступенів вогнестійкості - 10 м, резервуарів, будівель, споруд, установок з нафтопродуктами, горючими газами - 40 м, сховищ, навісів, майданчиків відкритого зберігання боєприпасів - 50 м.

У разі використання для пожежогасіння двох пожежних водойм запас води в кожній з них має складати 50 % нормативної потреби для пожежогасіння.

2. Забезпечення справності та належного технічного стану пожежних гідрантів, установлених на мережі водогону військових частин, а також під’їздів до них здійснює:

головний інженер (начальник зберігання) військової частини - на складській (технічній) території;

начальник квартирно-експлуатаційної служби військової частини - на території парку озброєння та військової техніки, адміністративній, житловій та інших територіях.

Забезпечення справності та належного технічного стану пожежних водойм, які розташовані на території військових частин, а також під’їздів до них здійснює:

головний інженер (начальник зберігання) військової частини - на складській (технічній) території;

заступник командира військової частини з озброєння (логістики) - на території парку озброєння та військової техніки;

начальник квартирно-експлуатаційної служби військової частини - на адміністративній, житловій та інших територіях.

1. Стан пожежної безпеки будинків і приміщень штабів, управлінь та архівів, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Меблі та обладнання у приміщенні розміщуються так, щоб забезпечувати вільний евакуаційний прохід до дверей виходу з приміщення завширшки не менше ніж 1 м.

3. Режимні приміщення розміщуються в будівлях, які мають природну вентиляцію повітря, вікна або обладнані системою димовідведення.

4. Опорядження стін і підвісних стель режимних приміщень виконується із негорючих матеріалів. Як засоби шумопоглинання застосовуються негорючі будівельні матеріали або будівельні матеріали груп горючості Г1 (спеціальні плити, панелі, мінеральна вата або інші матеріали аналогічного призначення). Застосування килимових матеріалів для покриття підлог не допускається.

5. Режимні приміщення обладнуються аварійним освітленням.

Встановлення у режимних приміщеннях світильників з розсіювачами із горючих матеріалів забороняється.

6. Для екстреної евакуації таємних документів кімнати режимно-секретних органів (зберігання матеріальних носіїв секретної інформації), органів спеціального зв’язку, зберігання топографічних карт, режимні приміщення забезпечуються спеціальною тарою (мішки, сумки, металеві ящики тощо), яка надійно закривається і опечатується. У військовій частині відпрацьовується організаційно-розпорядчий документ чергового частини (штабу) щодо порядку евакуації таємних документів у разі пожежі (надзвичайної ситуації) у неробочий час.

7. Розігрівання сургучу допускається в спеціальних електросургучоварках з електролампою потужністю не більше ніж 200 Вт.

8. Включення (виключення) освітлення сходових кліток, поверхових коридорів та входів до будинку має бути централізованим (з кімнати чергового частини (штабу, охорони) або з іншого приміщення (місця), розташованого поблизу нього).

9. Конференц-зали, актові зали, зали зборів розміщуються відповідно до вимог нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів залежно від ступеня вогнестійкості будинку та місткості залу.

10. Архіви розміщуються в окремо розташованих, спеціально збудованих або пристосованих для зберігання документів будівлях не нижче II ступеня вогнестійкості. У разі спільного розміщення архівів з іншими приміщеннями архівні приміщення відокремлюються протипожежними перегородками 1 типу та перекриттям 3 типу.

Розміщення архівів спільно з приміщеннями категорій за вибухопожежною небезпекою А і Б, іншими приміщеннями, в яких використовуються або зберігаються легкозаймисті, вогненебезпечні (горючі) речовини і матеріали, забороняється.

Забороняється розміщення архівів у будівлях із пічним опаленням.

11. Обігрів архівів електричними, газовими приладами та приладами, які працюють на рідкому паливі, облицьовування стін приміщень друкарських бюро, службових кабінетів архівів матеріалами групи горючості Г3, Г4 не допускаються.

12. Об’єднання архівосховищ із робочими приміщеннями іншого призначення, влаштовування побутових кімнат та інших підсобних приміщень в архівосховищах забороняються.

13. Площа приміщення (протипожежного відсіку) архівосховища між протипожежними перегородками не має перевищувати 600 м-2. З кожного відсіку влаштовується не менше двох виходів. Якщо площа відсіку менша ніж 70 м-2, допускається один евакуаційний вихід.

14. У дверному прорізі приміщень архівосховищ, каталогів, а також кімнат, де зберігаються облікові документи, встановлюються протипожежні двері 2 типу.

15. Архівосховища розміщуються в приміщеннях, які мають природну вентиляцію повітря, вікна або обладнані системою димовідведення.

16. Архівосховища обладнуються загальними та поверховими електричними автоматами (вимикачами). Електричні автомати (вимикачі), розподільні електрощити та запобіжники розміщуються поза межами архівосховищ.

17. Архівосховища обладнуються стаціонарними стелажами, виготовленими з негорючих матеріалів.

Як допоміжне та спеціальне обладнання використовуються металеві шафи, сейфи, шафи-стелажі, а також відсіки-бокси з металевими перегородками і полицями.

18. В архівосховищах відстань між стаціонарними стелажами та шафами має бути:

між рядами стелажів і шаф (головний прохід) - не менше ніж 1,2 м;

між стелажами (робочий прохід) - не менше ніж 0,8 м (між стелажами, на яких зберігаються картографічні документи,- не менше ніж 1,1 м);

між зовнішньою стіною будівлі та стелажами (шафами), паралельними стіні,- не менше ніж 0,8 м;

між стіною та торцями стелажів або шаф - не менше ніж 0,5 м;

між стелажами та приладами опалювальної системи - не менше ніж 1,1 м.

19. В архівосховищах не допускається розміщення стелажів, шаф та іншого обладнання для зберігання документів упритул до зовнішніх стін будівлі та систем опалення.

20. Для будівель і споруд архівів, які мають два і більше поверхів на випадок пожежі, розробляється план евакуації, що складається з графічної та текстової частин.

У плані евакуації зазначаються шляхи евакуації, евакуаційні виходи, місця розміщення первинних засобів пожежогасіння (вогнегасників), засобів зв’язку, місце зосередження документів, перелік і загальна кількість справ (одиниць зберігання), що підлягають евакуації, список працівників, що здійснюють проведення евакуації, заходи з охорони документів у місцях евакуації та укриття.

21. Стан пожежної безпеки приміщень (кімнат) зберігання документів має відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у пунктах 2, 14, 18, 19 цієї глави.

1. Стан пожежної безпеки казарм, гуртожитків, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, має відповідати вимогам пожежної безпеки, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Казарми мають знаходитися в окремо розташованих будинках. Вбудовувати в казарми котельні, насосні станції, вбудовувати й прибудовувати трансформаторні підстанції, майстерні переробки та склади зберігання ЛЗР та ГР, вогненебезпечних (горючих) речовин і матеріалів, приміщень з категоріями за вибухопожежною небезпекою А і Б не допускається.

В підвальних та цокольних поверхах допускається розміщення тільки насосної для потреб внутрішнього протипожежного водопостачання.

3. На поверхах казарми, які мають один евакуаційний вихід, допускається розміщення не більше ніж 50 осіб.

4. Коридори, проходи, основні та евакуаційні виходи мають забезпечувати вільний прохід, горища слід закривати на замки та опечатувати, ключі від них мають зберігатися у чергового підрозділу.

5. Місткість спального приміщення визначається з розрахунку не менше ніж 2,5 м-2 на одну особу.

6. Забороняється проживання особового складу в коморах, сушарнях та інших приміщеннях, які не призначені для цього.

7. Місткість кімнат підготовки для занять, класів для занять, інформаційного центру визначається з розрахунку 2-2,6 м-2 площі приміщення на одну особу, при цьому у приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється перебування одночасно не більше 50 осіб.

8. У коморах підрозділів забороняється зберігання ЛЗР, ГР, фарби, мастила, інших вогненебезпечних речовин і матеріалів, промасленого одягу та ганчір’я.

9. Робочий одяг зберігається в шафах, що вентилюються. Забороняється зберігання робочого одягу навалом в коморах і сушарнях.

10. Кімнати для зберігання зброї обладнуються СПЗ з дублюванням сигналів черговому частини та днювальному.

11. Кімнати (місця) для чищення зброї забезпечуються ящиками для збирання використаного паперу та/або ганчір’я, яке після чищення зброї виноситься у визначене командиром військової частини місце. У кімнаті для зберігання зброї дозволяється зберігання оливи для чищення зброї в металевій тарі, яка щільно закривається.

12. Коридори, сходові клітки та спальні приміщення обладнуються евакуаційним освітленням.

Кімнати для зберігання зброї, місце днювального обладнуються аварійним освітленням.

Для чергового освітлення коридорів використовуються світильники евакуаційного освітлення.

13. У кімнаті побутового обслуговування місця для прасування забезпечуються необхідною кількістю негорючих підставок під електропраски.

Не дозволяється ставити електропраски в шафи до їх повного охолодження, залишати без нагляду ввімкнені електроприлади, установлювати їх на відстані менше ніж 1 м від занавісок та інших горючих матеріалів.

14. Установлення штепсельних розеток у коморі для зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців, а також у кімнаті для вмивання та душовій не допускається.

15. Місце днювального роти (підрозділу) обладнується стаціонарним телефонним зв’язком.

16. У разі використання пічного опалення виконуються вимоги ППБ, а також глави 2 розділу III цих Правил.

17. У житлових кімнатах казарм поліпшеного типу та гуртожитків використовувати побутові електронагрівальні прилади, газові плити забороняється. Приготування їжі дозволяється у визначених та спеціально обладнаних командиром військової частини місцях.

1. Стан пожежної безпеки клубів, будинків офіцерів, бібліотек має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Спільне розміщення клубів з приміщеннями категорій за вибухопожежною небезпекою А і Б, а також із закладами дошкільної освіти, медпунктами і школами забороняється.

3. У будинках офіцерів і клубах IIIа, IV, IVа, V ступенів вогнестійкості зали для глядачів і фойє розміщуються на першому поверсі, у будинках III, IIIб ступенів вогнестійкості - не вище другого поверху.

4. У будинках офіцерів і клубах застосування горючих матеріалів для заповнення стін, перегородок і утеплення горищних перекриттів забороняється.

5. Зберігання майна, інвентарю й інших предметів у горищних приміщеннях, під сходовими маршами і площадками, сценами і підмостками для естрадних виступів, а також у підвалах, розташованих під залою для глядачів, забороняється.

6. Проведення в приміщеннях будинків офіцерів і клубів святкових заходів (вечорів) дозволяється за наявності в приміщенні не менше двох евакуаційних виходів з дотриманням вимог, зазначених у пунктах 2.19, 2.20 глави 2 розділу III ППБ.

7. Зали для глядачів обладнуються не менше ніж двома евакуаційними виходами.

У залах для глядачів клубів місткістю до 100 місць за наявності одного виходу безпосередньо назовні допускається використання як другого виходу (входу) через фойє.

Шляхи евакуації із залу для глядачів не мають проходити через приміщення, у яких можливе одночасне перебування більше 50 осіб.

8. Під час сеансів чи інших заходів двері залів для глядачів замикаються тільки запорами (замками), що установлені з боку залу для глядачів та легко відкриваються без ключа.

9. Місткість залу для глядачів визначається із розрахунку не менше ніж:

для будинків офіцерів - 0,7-0,85 м-2 площі підлоги на одного глядача;

для клубів - 1-1,6 м-2 площі підлоги на одного глядача.

Місткість залу для глядачів визначається із врахуванням площі залу від сцени (передньої межі естради, сцени, авансцени або бар’єра оркестрової ями) до останнього ряду.

У разі використання залів для глядачів клубів для проведення святкових заходів (вечорів) місткість цих залів визначається із розрахунку 1,5-2 м-2 площі підлоги на одного присутнього.

10. У залі для глядачів відстань між спинками крісел (стільців) має бути не менше ніж:

для будинків офіцерів - 0,9 м;

для клубів військових частин - 1-1,1 м.

Ширина проходів між рядами крісел (стільців) за умови опущених сидінь має бути не менше ніж 0,45 м.

11. Кількість установлених місць у ряді залу для глядачів має бути:

у будинках I-III ступенів вогнестійкості:

у разі односторонньої евакуації - не більше ніж 26;

у разі двосторонньої евакуації - не більше ніж 50;

у будинках IIIа-V ступенів вогнестійкості:

у разі односторонньої евакуації - не більше ніж 15;

у разі двосторонньої евакуації - не більше ніж 30.

12. Зберігання декорацій, предметів бутафорії та іншого майна й обладнання в трюмах, на колосниках і робочих майданчиках сцен забороняється. Ці приміщення і споруди утримуються вільними й чистими.

13. Вікна та отвори з приміщень кіноапаратних та світлопроекційних до залу для глядачів захищаються шторами або заслінками із світлопрозорого матеріалу з межею вогнестійкості не менше Е15.

14. Двері кіноапаратних та світлопроекційних обладнуються пристроями для самозачинення й ущільненнями у притулах і мають відкриватися в напрямку виходу назовні.

15. Зберігання в приміщеннях кіноапаратної та світлопроекційної сторонніх речей і предметів забороняється. Використане ганчір’я зберігається в металевих ящиках, які щільно зачиняються. Обрізки та обривки кіноплівки зберігаються в окремому металевому ящику з кришкою. Ящики очищуються щодня після закінчення сеансу.

16. У кіноапаратній та світлопроекційній встановлюється самостійне керування (вмикання і вимикання) групою чергового освітлення зали для глядачів.

17. У будинках офіцерів та клубах не допускається:

зачиняти двері евакуаційних виходів на замки під час проведення заходів з масовим перебуванням людей;

влаштовувати на шляхах евакуації фальшиві двері;

вішати дзеркала на стінах майданчиків сходових кліток та глухих кутах коридорів;

розміщувати на майданчиках сходових кліток стільці, крісла, обладнання та інше майно;

встановлювати у проходах залу для глядачів телекамери так, щоб вони перешкоджали евакуації людей;

розміщувати на стінах у сходових клітках стенди, панно тощо.

18. Приміщення бібліотек розміщуються не вище другого поверху.

Стелажі в бібліотеках виконуються з негорючих матеріалів. Центральний прохід має бути завширшки не менше ніж 1,2 м, прохід між торцями стелажів та стіною - не менше ніж 0,45 м.

19. Захаращувати проходи між стелажами в бібліотеках та книгосховищах не дозволяється.

20. Місткість читального залу визначається з розрахунку 2,4 м-2 площі підлоги на одне місце для читача.

21. Максимально допустиме завантаження приміщення фонду закритого зберігання визначається з розрахунку 2,5 м-2 площі підлоги на 1 тисячу одиниць зберігання, фонду відкритого зберігання - 5 м-2 площі підлоги на 1 тисячу одиниць зберігання.

1. Стан пожежної безпеки їдалень військових частин має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. В обідніх залах їдалень військових частин основний прохід, що веде до евакуаційних виходів, а також проходи до окремих посадочних місць влаштовуються завширшки не менше 1,35 м та постійно утримуються вільними.

3. Замикання дверей евакуаційних виходів з обідніх залів під час знаходження в них особового складу забороняється. Для зачинення інших дверей застосовуються внутрішні запори (замки), що легко відкриваються зсередини без ключа.

4. Місткість обідніх залів їдалень визначається з розрахунку не менше 1,4 м-2 площі підлоги на одне посадочне місце.

У разі проведення в обідніх залах святкових заходів (вечорів) місткість цих залів визначається із розрахунку 1,5-2 м-2 площі підлоги на одного присутнього.

5. Проведення в їдальнях військових частин святкових заходів (вечорів) дозволяється за наявності в приміщенні не менше двох евакуаційних виходів і за умови дотримання заходів, визначених у пунктах 2.19, 2.20 глави 2 розділу III ППБ.

6. У будинках їдалень військових частин забороняється:

залишати без догляду ввімкнені електричні та газові плити, духові, жарові шафи й інші нагрівальні прилади, а також печі, що топляться;

застосовувати сірники й інший відкритий вогонь для виявлення витоків газу із газопроводів і приладів;

встановлювати і зберігати в приміщеннях варочних цехів балони, наповнені скрапленими газами, і порожні;

улаштовувати на шляхах евакуації роздягальні;

зберігати у підвальних приміщеннях балони з газами, ЛЗР, ГР, лаки, нітроемалі, побутову хімію, товари в аерозольній упаковці й інші товари, що мають підвищену пожежну небезпеку.

1. Стан пожежної безпеки госпіталів, амбулаторно-поліклінічних, санаторно-курортних, фармацевтичних (аптечних) закладів, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. У багатоповерхових госпітальних, амбулаторно-поліклінічних, санаторно-курортних закладах палати для важкохворих розміщуються не вище другого поверху.

3. Кожна палата обладнується світильником нічного освітлення, приєднаним до мережі аварійного освітлення.

Вмикання (вимикання) нічного освітлення усіх палат передбачається одним вимикачем з поста чергової медичної сестри.

4. Перев’язочні, маніпуляційні, процедурні, пости чергових медичних сестер, приймальні відділення, лабораторії термінового аналізу, операційні блоки, реанімаційні обладнуються аварійним освітленням та аварійним електроживленням.

5. Ліжка у палатах розміщуються паралельно стінам з вікнами. Відстань від ліжок до стін з вікнами має бути не менше ніж 0,9 м, відстань між торцями ліжок та між торцями ліжок і стіною відділень лікарень відновлювального лікування - не менше ніж 1,6 м, в палатах решти відділень - не менше ніж 1,3 м. Відстань між довгими сторонами поруч розташованих ліжок має бути не менше ніж 0,8 м, в палатах відновлювального лікування - не менше ніж 1,2 м.

6. Не допускається встановлення газового обладнання безпосередньо у палатних відділеннях чи лікувально-поліклінічних приміщеннях.

7. У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів та старших медсестер зберігається не більше 3 кг медикаментів і реактивів, що належать до ЛЗР та ГР (спирт, ефір, ацетон тощо), у спеціальних негорючих шафах, що замикаються, з прикріпленими до них переліками допустимих до спільного зберігання речовин і матеріалів, а також норм їх зберігання. Шафи встановлюються на відстані не менше 1 м від опалювальних та нагрівальних приладів.

8. Для тимчасового зберігання використаних обтиральних та перев’язувальних матеріалів у приміщеннях для медичного обслуговування встановлюється металева урна з кришкою, що закривається. Після закінчення роботи в приміщенні вміст урни виноситься в спеціально відведене місце.

9. Матеріали та речовини в коморах, аптечних складських приміщеннях зберігаються за асортиментом, не допускається спільне зберігання ЛЗР та ГР з іншими матеріалами.

10. У будинках громадського призначення аптеки розміщуються на першому поверсі за наявності окремого входу безпосередньо назовні.

У разі розміщення аптеки в лікарні, аптека відокремлюється від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками 1 типу, протипожежними перекриттями 3 типу та обладнується окремим входом.

11. В аптеках, які містяться в будинках іншого призначення (у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість медикаментів і реактивів, що належать до ЛЗР та ГР, не має перевищувати 100 кг.

В аптеках допускається зберігання не більше ніж двох балонів з киснем, що закриваються ковпаками, розміщуються у вертикальному положенні в спеціальних гніздах та надійно закріплюються.

Розміщення аптечних складів у житлових будинках не дозволяється.

12. Число місць у житлових корпусах санаторно-курортних закладів I і II ступенів вогнестійкості не має перевищувати 1000; III ступеня вогнестійкості - 150; IIIа, IIIб, IV і V ступенів вогнестійкості - 50.

1. Стан пожежної безпеки закладів дошкільної освіти, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, які належать до сфери управління Міністерства оборони України (далі - дитячі заклади), має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил, а також Правилам пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 15 серпня 2016 року № 974, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08 вересня 2016 року за № 1229/29359.

2. У дитячих закладах розробляється план евакуації дітей у разі виникнення пожежі та організаційно-розпорядчий документ щодо дій обслуговуючого персоналу стосовно безпечної та швидкої евакуації дітей у разі виникнення пожежі, за якими не рідше одного разу на півроку (у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку - на початку кожної зміни) проводяться практичні тренування задіяних працівників.

3. Не дозволяється залишення на території, а також поблизу будинків і споруд дитячих закладів бочок з ЛЗР і ГР, балонів із скрапленими і стисненими газами, порожніх бочок та балонів, спалення відходів, влаштовування відкритих кухонних печей.

4. У період перебування дітей у будинках дитячих закладів двері евакуаційних виходів замикаються тільки зсередини за допомогою запорів (засувів, гачків тощо), які легко (без ключів) відмикаються.

5. У дитячих закладах з цілодобовим режимом роботи встановлюється цілодобове чергування обслуговуючого персоналу.

Черговий обслуговуючий персонал, заступаючи на чергування, має перевірити стан шляхів евакуації та евакуаційних виходів, систем протипожежного захисту. У разі виявлення порушень, а також порушень (несправностей) протипожежного режиму, які можуть викликати пожежу, черговий обслуговуючий персонал має вжити невідкладних заходів щодо їх усунення.

У чергового мають бути список дітей, а також комплект ключів від дверей евакуаційних виходів та воріт, автомобільних в’їздів (виїздів) на (з) територію (території) закладу, ручний електричний ліхтар.

Приміщення для розміщення чергових забезпечується стаціонарним телефонним зв’язком.

6. Будинки дитячих закладів обладнуються засобами оповіщення про пожежу згідно з вимогами державних будівельних норм, забезпечуються електричними ліхтарями на випадок вимкнення електроенергії.

1. Стан пожежної безпеки навчальних корпусів військових навчальних закладів, службових корпусів військових наукових (проектних) установ має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. У навчальних і наукових лабораторіях, навчально-виробничих майстернях військових навчальних закладів, де застосовуються ЛЗР та ГР, гази, необхідно дотримуватися вимог Правил безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 16 липня 2012 року № 992, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 серпня 2012 року за № 1332/21644, Правил охорони праці під час роботи в хімічних лабораторіях, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій від 11 вересня 2012 року № 1192, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2012 року за № 1648/21960.

3. Після закінчення занять у навчальних корпусах військових навчальних закладів (наприкінці робочого дня в наукових установах) усі вибухопожежонебезпечні речовини та матеріали прибираються з навчальних класів, кабінетів, майстерень у спеціально відведені та обладнані приміщення.

Кошики та ящики для паперу регулярно звільняються, сміття виноситься за межі будинків у спеціально відведені місця.

Забороняється зберігання меблів, приладів, моделей, речей, приладдя, будівельних та інших матеріалів під фальшпідлогою лекційних залів і аудиторій, а також використання цього простору для інших цілей.

4. У військових навчальних закладах і наукових установах забороняється використання електронагрівальних пристроїв для проведення занять або дослідів за межами спеціально відведених та обладнаних приміщень.

Не дозволяється розміщення в будинках навчальних закладів і наукових установ приміщень категорій за вибухопожежною та пожежною небезпекою А, Б, В (за винятком лабораторій).

5. Зберігання фільмокопій, діапозитивів, слайдів, магнітних стрічок здійснюється в обмеженій кількості лише для забезпечення навчального процесу і проведення наукових досліджень відповідно до затверджених програм в приміщеннях лаборантських (препараторських) при відповідних кабінетах.

6. Зберігання в лабораторіях речовин і матеріалів здійснюється за асортиментом із врахуванням їх пожежонебезпечних фізико-хімічних властивостей і сумісності. ЛЗР і ГР зберігаються у металевих ящиках або шафах. Сумісне зберігання речовин, хімічна взаємодія яких може викликати вибух чи пожежу, не допускається.

7. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначені для роботи з відкритим вогнем, вибухопожежонебезпечними рідинами і речовинами, опоряджуються суцільним покриттям з негорючих матеріалів. Столи і шафи, на (у) яких проводяться роботи з кислотами, лугами й іншими хімічно активними речовинами, виготовляються з матеріалів, стійких до їх впливу.

До столів, стелажів прибудовуються бортики з негорючого матеріалу заввишки не менше ніж 0,02 м.

8. Припливно-витяжна вентиляція в усіх приміщеннях лабораторії, в яких використовуються ЛЗР та ГР, вмикається за 30 хв до початку роботи і вимикається тільки після закінчення в них робіт.

Витяжні шафи, призначені для роботи з вибухопожежонебезпечними речовинами, обладнуються електроосвітленням вибухозахисного виконання, вимикачі розміщуються поза межами шафи.

Повітроводи з витяжних шаф і стінки витяжних шаф періодично (залежно від виду проведеної роботи) очищуються від забруднень.

Порядок використання вентиляції, а також порядок і строки її очищення визначаються організаційно-розпорядчим документом, розробленим для конкретної лабораторії.

9. Лабораторні меблі й обладнання встановлюються так, щоб не перешкоджати можливій евакуації. Ширина проходів між обладнанням має бути не менше ніж 1 м.

10. На робочих місцях зберігається кількість матеріалів (у готовому до використання стані), яка не перевищує денної виробничої потреби. Ємності з вогненебезпечними речовинами щільно закриваються.

11. Забороняється працювати з лужними металами в приміщеннях із високою вологістю, а також допускати їх контакт з водою, хлоровмісними органічними сполуками й твердим діоксином вуглецю.

12. Зберігати в лабораторіях хімічні речовини і матеріали слід з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей. Забороняється зберігати разом речовини, які під час хімічної взаємодії призводять до вибуху або пожежі.

13. ЛЗР та ГР зберігаються в ємностях (тарі), що визначені відповідними інструкціями. Скляні ємності зберігаються в металевому ящику, який щільно закривається кришкою. Зберігати ЛЗР та ГР в поліетиленових і тонкостінних скляних ємностях забороняється.

14. Скляні ємності з кислотами, лугами й іншими їдкими речовинами переносяться в спеціальних металевих або дерев’яних ящиках, які всередині застелені азбестом. Для перенесення сірчаної й азотної кислот допускається використання дерев’яних ящиків, плетених кошиків, які оброблені вогнезахисними речовинами.

15. Балони зі стисненими, зрідженими (скрапленими) газами розміщуються в металевих шафах з отворами для провітрювання (поза межами будівель лабораторій).

16. У приміщеннях лабораторій забороняється:

застосовувати для миття підлоги та обладнання ЛЗР та ГР;

користуватися електронагрівальними приладами з відкритою спіраллю розжарювання;

залишати без нагляду запалені пальники та інші увімкнені електронагрівальні прилади;

прибирати випадково розлиті ЛЗР та ГР у разі працюючих пальників і включених електронагрівальних приладів;

зберігати будь-які речовини, на які відсутні дані, що характеризують їх пожежонебезпечні властивості;

проводити будь-які роботи з ЛЗР та ГР у разі вимкненої (несправної) вентиляції;

використовувати несправні газові пальники та прилади, газопроводи та арматуру.

1. Стан пожежної безпеки спортивно-тренувальних споруд та приміщень (спортивних залів), які належать до сфери управління Міністерства оборони України, має відповідати вимогам, зазначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Під час проведення змагань, тренувань чи інших заходів з масовим перебуванням приміщення забезпечуються засобами гучномовного оповіщення, двері евакуаційних виходів замикаються лише зсередини за допомогою запорів (замків, засувів, гачків тощо), які легко (без ключів) відмикаються зсередини.

3. Пристосування для закріплення тимчасових конструкцій для сидіння глядачів, а також закріплення помостів, естрад, рингів тощо утримуються у справному стані. Під час встановлення таких конструкцій передбачається необхідна кількість шляхів евакуації завширшки не менше ніж 1 м.

4. У разі безстелажного зберігання спортивний інвентар, збірно-розбірні конструкції залів, об’ємні покриття залів та інші матеріали укладаються в штабелі площею не більше ніж 100 м-2.

5. Спортивний інвентар та інші матеріали зберігаються на стелажах так, щоб не виступати за габарити стелажів.

6. У спортивних залах забороняється складання інвентарю та іншого майна, вироблених з горючих матеріалів, а також улаштування приміщень з конструкціями, виготовленими з горючих матеріалів, безпосередньо під вузлами кріплення металевих та дерев’яних тримальних конструкцій.

7. Для зберігання спортивного інвентарю, виготовленого із застосуванням поролону та інших синтетичних матеріалів, що виділяють під час горіння токсичні речовини, використовуються приміщення, відокремлені від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

Поролонові мати, складені в межах залів у штабелі, вкриваються брезентом, просоченим вогнезахисними сумішами.

8. Стрілецькі тири розміщуються в окремо розташованих будинках. Підлога, стеля і стіни (за винятком кулеуловлювача) будинків (приміщень) стрілецьких тирів виробляються з негорючих матеріалів.

9. Стрілецькі тири дозволяється розміщувати у підвальних (цокольних) поверхах будинків іншого призначення за наявності виходу з них окремими сходами, що ведуть до першого поверху. Влаштовування виходів на загальні сходові клітки будинків забороняється.

10. У приміщеннях стрілецького тиру для оздоблення стін та стель (у тому числі звукоізоляційних) забороняється використання матеріалів з пожежною небезпекою, вищою ніж Г2, В2, Д2, Т2.

11. У приміщеннях для чищення спортивної зброї передбачається металевий ящик для збирання промасленого ганчір’я, яке після закінчення роботи тиру або стрільбища видаляється у спеціально визначене наказом командира військової частини місце.

Кімнати для зберігання зброї, боєприпасів та спеціальних засобів відокремлюються від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

1. Стан пожежної безпеки будинків та приміщень лазень і саун військових частин має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Під час миття у лазні (приймання душу) військовослужбовців строкової служби для контролю за додержанням порядку, а також виконанням вимог пожежної безпеки призначається черговий лазні.

3. Складати білизну слід у відведених для цього приміщеннях (місцях). Забороняється розміщувати місця складання білизни на шляхах евакуації.

4. Приміщення для миття особового складу забезпечуються гумовими килимками або дерев’яними підставками для застилання підлоги.

5. Розміщення вбудованих лазень сухого жару вище другого поверху, у підвальних поверхах, під трибунами, у будинках дитячих закладів, а також під приміщеннями та суміжно з приміщеннями, у яких перебуває понад 100 осіб, не допускається.

6. Приміщення саун у будинках I-III ступенів вогнестійкості відокремлюються від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежним перекриттям 3 типу, в будинках IIIа, IIIб, IV, IVa ступенів вогнестійкості - протипожежними стінами та перекриттями 2 типу.

7. Вбудовані сауни обладнуються відокремленими евакуаційними виходами безпосередньо назовні. Влаштування виходів до вестибюлів, холів, сходових кліток, призначених для евакуації людей з будинків, не допускається.

8. Сауни обладнуються пічками заводського виготовлення з автоматичним захистом і відключенням до повного охолодження через кожні 8 годин безперервної роботи.

9. Парильні обладнуються протипожежними перфорованими сухотрубами, приєднаними до внутрішнього водопроводу.

10. Безпосередньо над кам’янкою під стелею встановлюється негорючий теплоізоляційний щит. Відстань між щитом і обшивкою стелі має бути не менше ніж 0,05 м.

Відстань від кам’янки до обшивки стін має бути не менше ніж 0,2 м.

11. Забороняється використання для обшивки парилень смолистої деревини.

1. Стан пожежної безпеки виробничих будинків, приміщень, ділянок, які належать до сфери управління Міністерства оборони України, має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Одяг зберігається у відокремлених приміщеннях, відділених від суміжних приміщень цеху протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу, в металевих шафах з отворами для провітрювання у розвішеному вигляді.

Спеціальний одяг, забруднений ЛЗР або ГР, зберігається за межами виробничих будинків, приміщень, ділянок (цехів) у спеціальних шафах у розгорнутому вигляді.

3. Для складання використаного ганчір’я в усіх приміщеннях і на майданчиках, де проводяться роботи, встановлюються металеві ящики з кришками, які щільно закриваються. Використане ганчір’я прибирається в ящики, за мірою наповнення ящиків, а також після закінчення робіт виноситься з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.

4. Зберігання у виробничих приміщеннях фарб, лаків, розчинників та інших ЛЗР і ГР дозволяється тільки в металевій герметичній, закупореній тарі:

у цехових коморах - в кількості, що не перевищує змінної потреби;

на робочих місцях - в кількості не більше ніж 40 л.

Тара з фарбами, лаками, розчинниками та іншими ЛЗР і ГР зберігається в металевих шафах. Після закінчення роботи ЛЗР, ГР, балони з горючими газами (далі - ГГ) виносяться з цехів у спеціальні технічні приміщення (комори) або на склад.

5. Приміщення для фарбувальних і фарбоприготувальних робіт, миття і знежирення деталей, приміщення з петролатумними ваннами, у яких встановлені фарбувальні, сушильні камери, пости ручного фарбування, ділянки знежирювання, масляні ванни, ванни з петролатумом, а також інші приміщення, у яких використовуються ЛЗР і ГР, обладнуються самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевої примусової витяжної вентиляції.

6. Повітроводи вентиляційних установок періодично (один раз на місяць) очищуються від горючих речовин і відкладень.

7. Вентиляційне обладнання витяжних систем фарбувальних, фарбоприготувальних дільниць, дільниць миття і знежирення деталей, а також інших приміщень, у яких використовуються ЛЗР і ГР, має бути у вибухобезпечному виконанні.

8. Ванни для миття і знежирення виробів з використанням ЛЗР та ГР, термічні, просочувальні ванни, ванни з охолоджувальними ГР, масляні ванни для загартовування виробів з металу обладнуються кришками. Кришки, а також пристрої для їх кріплення виготовляються з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні. Після закінчення роботи ванни закриваються кришками.

Ємності (ванни) обладнуються пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, які розміщуються поза межами будинку.

Аварійні ємності розміщуються поза будинком на відстані не менше 1 м від глухої стіни та не менше 5 м від стіни з дверними (віконними) прорізями (отворами).

9. У цехах (майстернях) дозволяється зберігання матеріалів, виробів, ремонтний фонд у кількості, що не перевищує змінної потреби.

Тимчасове зберігання ремонтного фонду, вогненебезпечних (горючих) матеріалів, устаткування допускається на відстані не ближче ніж 20 м від будинків у спеціально відведеному для цього технічному приміщенні, складі (коморі) або на майданчику.

1. Стан пожежної безпеки цехів, ділянок, установок фарбування, знежирення і миття виробів має відповідати вимогам, зазначеним у розділах I-IV цих Правил та у главі 1 цього розділу.

2. Ділянки фарбування, миття та знежирювання виробів з використанням ЛЗР або ГР, а також термічні ванни розміщуються в окремих приміщеннях, відокремлених від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу, або на відокремлених виробничих ділянках (постах), обладнаних системами примусової припливно-витяжної вентиляції.

3. У фарбувальних, фарбоприготувальних дільницях, дільницях миття і знежирення деталей підлога виготовляється з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

4. Забороняється проведення фарбувальних робіт, миття та знежирення виробів з використанням ЛЗР і ГР з відключеною системою вентиляції. У разі припинення роботи вентиляції здійснюється захисне блокування, яке унеможливлює подання матеріалів (або стисненого повітря) до розпорошувальних пристроїв. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень обладнуються звуковою та світловою сигналізацією, яка сповіщує про припинення їх роботи.

5. Сушильні камери для пофарбованих виробів обладнуються автоматикою, яка відключає нагрівальні прилади в разі підвищення температури вище встановлених меж. Дозволяється ручне відключення сушильного обладнання у разі постійного спостереження за ним обслуговуючого персоналу.

Сушильні камери періодичної дії перед кожним завантаженням очищуються від виробничого сміття.

6. Зберігання використаних після миття ЛЗР та ГР на постах миття забороняється. Тримати ЛЗР та ГР дозволяється у спеціально призначених місцях та у щільно закритій тарі.

7. Забороняється застосування ЛЗР та ГР для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.

1. Стан пожежної безпеки деревообробних цехів, ділянок, майстерень має відповідати вимогам, зазначеним у розділах I-IV цих Правил та у главі 1 цього розділу.

2. Технологічне устаткування, апарати, прилади опалення і електрообладнання очищуються від стружки, тирси, інших горючих матеріалів та пилу не рідше одного разу за зміну, будівельні конструкції і світильники - не менше одного разу на 10 робочих днів.

3. Для вилучення відходів деревообробні та шліфувальні верстати обладнуються системами місцевої примусової витяжної вентиляції, місця виділення пилу закриваються кожухами, приєднаними до них. Забороняється робота на верстатах з відключеною системою вентиляції.

4. Двері та люки пилозбиральних камер і циклонів під час їх експлуатації зачиняються. Горючі відходи, зібрані в камерах та циклонах, видаляються за мірою їх заповнення. Не допускається перевантаження пилозбиральних камер і циклонів.

5. Деревообробні та шліфувальні верстати надійно заземлюються для відведення зарядів статичної електрики.

6. Для сушарок встановлюються гранично допустимі норми завантаження матеріалами і температурний режим роботи.

У сушарках терморадіального типу з безперервним рухом матеріалів (виробів) передбачається автоматичне відключення системи обігріву в разі раптової зупинки конвеєра.

7. Стружка, тирса, пил, рештки деревини прибираються за мірою їх накопичення, а також після закінчення робіт.

8. Розігрівання клею здійснюється водяною парою або електронагрівальними приладами з водяними банями.

Клеєварки розміщуються в окремо розташованій будівлі або у приміщенні, відокремленому від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

Клеї на основі синтетичних смол і легкозаймистих розчинників зберігаються в кількості не більше 3 л в окремо розташованій будівлі або у приміщенні, відокремленому від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу в металевих ящиках з кришками, які щільно закриваються.

9. У деревообробних цехах, ділянках, майстернях забороняється:

захаращувати території і приміщення виробничими відходами, стружкою, пилом тощо;

зберігати лісоматеріали, заготовки в кількості, що перевищує змінну потребу;

залишати після закінчення роботи готові вироби, стружку, тирсу, пил, мастило, оливу, лаки, клей та інші ГР і матеріали;

використовувати лісопильні рами, круглопильні, фрезерні та інші верстати й агрегати в разі торкання пилами огорож, перекосу рами, ослаблення і неправильної підгонки повзунів;

залишати електроустановки під напругою без нагляду;

використовувати верстати, не обладнані системами місцевої примусової витяжної вентиляції, у разі непрацюючих (несправних) систем вентиляції і пневмотранспорту, а також порушення герметичності повітроводів;

утримувати пилоуловлювальні (пилозбиральні) камери і циклони відкритими.

1. Стан пожежної безпеки цехів, ділянок гарячої обробки металів має відповідати вимогам, зазначеним у розділах I-IV цих Правил та у главі 1 цього розділу.

2. Баки з оливами у цехах гарячої обробки металів встановлюються в спеціальних окремих приміщеннях, відокремлених від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу, або за межами цеху на спеціальних опорах чи кронштейнах.

3. У цехах гарячої обробки металів забороняється:

прокладати трубопроводи для транспортування ЛЗР та ГР по стінах, а також незахищені трубопроводи для транспортування ЛЗР та ГР по підлозі;

зберігати будь-які горючі матеріали.

4. Не допускається експлуатація оливних загартувальних ванн, нагрітих до температури, вищої за температуру спалаху олив.

5. Приміщення для загартовування металів в оливних і соляних ваннах відокремлюються від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

1. Стан пожежної безпеки друкарень, картографічних виробництв має відповідати вимогам, зазначеним у розділах I-IV цих Правил та у главі 1 цього розділу.

2. Столи і шафки (тумбочки) у відділеннях машинного набору покриваються (облаштовуються) листовою нержавіючою чи оцинкованою сталлю або термостійкою пластмасою.

3. Чищення друкарського, картографічного обладнання за допомогою ЛЗР і ГР проводиться в ізольованому приміщенні, обладнаному примусовою витяжною вентиляцією.

В окремих випадках допускається чищення в спеціальній негорючій шафі безпосередньо в лінотипному відділенні, обладнаному місцевою примусовою витяжною вентиляцією.

4. Підлога в гартоплавильних відділеннях виконується з негорючих вогнестійких матеріалів.

5. Не дозволяється поливати матричний матеріал (вініпласт, воскову масу, свинець) розчином каучуку в ЛЗР та ГР, графітувати відкритим способом на тралері преса чи на тралері нагрівального пристрою, а також сушити його над опалювальними і нагрівальними приладами.

6. Обрізки фотоплівки збираються в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються.

Після закінчення роботи у фотолабораторіях і приміщеннях із проявними установками проявлені плівки здаються на збереження в архів. Дозволяється зберігання плівки в кількості до 10 кг у фотолабораторіях у металевій шафі.

7. Настільні ліхтарі монтажних столів і ретушерських пультів обладнуються подвійним заскленням. Забороняється працювати на монтажних столах із розбитим матовим склом і замінювати його на звичайне прозоре з паперовим розсіювачем.

1. Стан пожежної безпеки цехів, ділянок, лабораторій гальванічних покриттів має відповідати вимогам, зазначеним у розділах I-IV цих Правил та у главі 1 цього розділу.

2. Гальванічні відділення, розміщені в одному будинку з іншими виробництвами, відокремлюються від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

3. Робочі поверхні столів, стелажів, витяжних шаф, призначені для роботи з вибухопожежонебезпечними рідинами і речовинами, опоряджуються суцільним покриттям з негорючих матеріалів. Столи і шафи, на (у) яких проводяться роботи з кислотами, лугами й іншими хімічно активними речовинами, виготовляються з матеріалів, стійких до їх впливу.

До столів, стелажів прибудовуються бортики з негорючого матеріалу заввишки не менше ніж 0,02 м.

4. Роботи, пов’язані з можливістю виділення вибухопожежонебезпечних парів та газів, проводяться у витяжних шафах. Користуватись витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією забороняється.

5. Скляний посуд з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами переноситься у спеціальних металевих або дерев’яних ящиках, викладених усередині азбестом. Для перенесення посуду з сірчаною та азотною кислотою використовуються дерев’яні ящики, корзини, оброблені вогнезахисною сумішшю.

6. Зберігання термосів з рідким повітрям та киснем в одному приміщенні з легкозаймистими речовинами, жирами та маслами, оливами забороняється.

7. Застосування відкритого вогню для виявлення витікань газу з газопроводу та газових приладів не дозволяється.

8. Балони із стисненими, скрапленими та розчиненими ГГ встановлюються за межами будинків у металевих шафах. Шафи обладнуються прорізами або жалюзійними ґратами для провітрювання. Забезпечення виробничих приміщень цими газами, а також киснем проводиться централізовано.

9. Примусова припливно-витяжна вентиляція у виробничих приміщеннях вмикається не пізніше ніж за 5 хв до початку роботи та вимикається після закінчення роботи. Проведення робіт за несправної вентиляції забороняється.

10. У цехах, на ділянках, у лабораторіях гальванопокриттів забороняються:

миття підлог, обладнання, інструментів ЛЗР або ГР;

сушіння обтиральних матеріалів і одягу на трубопроводах та батареях систем опалення;

проведення прибирання розлитих ЛЗР або ГР за ввімкнених пальників;

залишення без нагляду установок, що працюють;

зливання в систему каналізації залишків горючої продукції, відпрацьованих реактивів та інших хімічних речовин без попередніх нейтралізації та знежирення.

1. Стан пожежної безпеки парків озброєння та військової техніки (далі - ОВТ) має відповідати вимогам, зазначеним у розділах I-IV цих Правил.

2. Для парків ОВТ розробляється план виведення з парку озброєння, бойової та іншої техніки у разі оголошення тривоги.

Обладнання парків ОВТ має забезпечувати швидкий і зручний виїзд техніки.

3. Для забезпечення негайного виведення техніки у разі пожежі щодня виділяється черговий тягач, який укомплектовується засобами евакуації і пожежогасіння (жорстким і гнучким зчепленнями, трьома порошковими вогнегасниками типу ВП-5, ящиком з піском ємністю не менше ніж 0,5 м-3, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 x 2 м).

4. Ключі від замків запалювання, люків машин зберігаються в запечатаній скриньці:

перший комплект - у чергового парку;

другий комплект - у чергового підрозділу (роти, батальйону).

5. Для забезпечення евакуації техніки у разі пожежі парки ОВТ комплектуються жорсткими та/або гнучкими зчепленнями з розрахунку одне зчеплення на 10 одиниць техніки, але не менше ніж два на парк.

6. Територія парків ОВТ обладнується основним та запасним виїздами. Для кожної групи машин передбачаються запасні виїзди з розрахунку 1 виїзд на кожні 60-80 колісних або 40 гусеничних машин.

7. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і легкозаймистих матеріалів на території парку ОВТ передбачаються окремі спеціально обладнані приміщення.

Відпрацьовані оливи зберігаються в спеціальній будівлі (спеціальному приміщенні) або під навісами з негорючих матеріалів у металевій тарі чи в підземних резервуарах.

8. Не дозволяється експлуатація техніки, яка працює на газовому пальному, у разі несправності газобалонного обладнання, наявності витікання газу через нещільні з’єднання.

У разі несправності газобалонного обладнання в’їзд (зберігання) техніки у сховища(ах) (бокси(ах)), пункти(ах) технічного обслуговування забороняється.

9. Під час експлуатації техніки забороняється:

залишати у техніці забруднені мастилом, оливами і паливом одяг та ганчір’я;

застосовувати для знежирення, миття двигуна, вузлів, агрегатів та обладнання ЛЗР і ГР;

використовувати техніку з явними ознаками несправностей;

допускати скупчення на двигуні та його картері бруду, змішаного з пальними і мастильними матеріалами;

використовувати відкритий вогонь для визначення та усунення несправностей механізмів, систем, вузлів, розігрівання двигуна;

захаращувати та блокувати технікою ворота, під’їзди і проїзди;

тримати техніку з відкритими горловинами паливних баків та з ознаками витікання пального і оливи;

зберігати у техніці мастила, оливи і пальне, а також тару з-під них, залишати у техніці промаслені обтиральні матеріали та одяг після закінчення роботи;

заряджати акумулятори зарядними пристроями безпосередньо на техніці, залишати техніку з увімкненим запалюванням;

проводити ремонт і технічне обслуговування техніки з працюючими двигунами та ввімкненим запалюванням.

1. У разі розміщення техніки у сховищах (боксах) у два ряди техніку другого ряду з’єднують з технікою першого ряду гнучкими зчепленнями.

2. У сховищах (боксах) техніка розміщується проти воріт.

До техніки, яка встановлена у сховищах (боксах) у першому ряді, приєднуються буксирні троси, вільні кінці яких виводяться назовні зі сховищ (боксів) за межі воріт.

3. Під горючими (дерев’яними) навісами зберігається не більше 20 одиниць техніки.

4. У сховищах (боксах) відстань між технікою, а також між технікою та стінами (воротами) сховищ має бути не менше 1 м.

5. На майданчиках відкритого зберігання техніка розміщується групами (не більше 200 одиниць техніки у кожній).

Відстань між групами техніки, між групами техніки та будинками III-V ступенів вогнестійкості має бути не менше 20 м, між групами техніки і будинками I та II ступенів вогнестійкості - не менше 15 м. Відстань у групі між рядами техніки має бути не менше 10 м, між технікою у ряді - не менше ніж 1,5 м.

6. Автомобілі-цистерни і спеціально обладнана техніка, призначені для перевезення нафтопродуктів, зберігаються у приміщеннях одноповерхових будівель, відокремлених від інших приміщень протипожежними стінами та перекриттями 2 типу, або на спеціально відведених майданчиках групами із загальною місткістю ємностей для перевезення нафтопродуктів не більше ніж 600 м-3, але не більше 50 одиниць техніки.

Відстань між групами техніки і будинками, а також відстань між технікою у групах має відповідати вимогам, зазначеним у пункті 5 цієї глави.

7. Перед розміщенням у сховища (бокси) у двопаливній техніці балони відключаються, паливо з газової мережі до призупинення роботи двигуна виробляється. Заїжджати такій техніці у приміщення дозволяється з закритими балонними і витратними вентилями (клапанами), використовуючи альтернативне рідке паливо.

8. У сховищах (боксах), під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається техніка, забороняється:

розміщувати техніку в кількості, яка перевищує норму, порушувати план її розміщення, зменшувати відстані між нею, а також від неї до конструктивних елементів будівель (споруд);

зачиняти ворота на внутрішні засуви;

влаштовувати у сховищах (боксах) комори, майстерні й використовувати їх як житлові приміщення;

влаштовувати оглядові канави у сховищах (боксах) для зберігання автомобілів на газовому паливі;

проводити ковальські, термічні, зварювальні, малярні й деревооздоблювальні роботи, а також промивати деталі з використанням ЛЗР та ГР;

заправляти техніку пальним та зливати з неї паливо;

зберігати тару з-під пального, а також пальне та оливи (за винятком палива в баках та газу в балонах, змонтованих на автомобілях);

встановлювати автомобілі-цистерни і спеціально обладнану техніку, призначену для перевезення ЛЗР та ГР, а також горючих газів разом з іншою технікою;

зберігати техніку з несправною електропроводкою та з увімкненим вимикачем "маси".

1. Стан пожежної безпеки пунктів технічного обслуговування і ремонту (далі - ПТОР) ОВТ має відповідати вимогам, визначеним у розділах I-IV та у главі 1 розділу VI цих Правил.

2. Приміщення ПТОР ОВТ відокремлюються від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

3. У ПТОР ОВТ не дозволяється здійснення капітального та середнього ремонту техніки з баками, наповненими пальним (газобалонних автомобілів - з заповненими газом балонами), та картерами, заповненими оливою.

4. Під час обслуговування та ремонту техніки, що пов’язані зі зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, баки та паливопроводи повністю звільняються від палива.

Очищення баків здійснюється на відкритому повітрі або у вентильованому приміщенні, зварювання чи паяння - з відкритими отворами бензобаків та заповненням резервуара (бака) водою.

Зберігання злитого палива на ПТОР забороняється.

5. З оглядових канав влаштовується не менше ніж два виходи, один з яких допускається виконувати по металевих скобах.

Виходи з оглядових канав не дозволяється перекривати технікою.

Після закінчення роботи оглядові канави очищуються від промасленого ганчір’я, розлитих ЛЗР та ГР.

6. В оглядових канавах як переносні світильники використовуються світильники напругою не вище ніж 12 В.

7. Під час виконання робіт із знежирювання, миття та фарбування необхідно дотримуватися вимог, визначених у главі 2 розділу VI цих Правил.

8. Дозволяється проведення робіт, пов’язаних з миттям і знежиренням деталей з використанням ЛЗР та ГР, а також проведення фарбувальних робіт поза межами будівель (приміщень) ПТОР на спеціальних майданчиках (на відстані не менше 10 м від будівель (споруд)).

9. Перед фарбуванням та сушінням техніки з неї знімаються паливні баки або проводяться заходи з їх очищення (пропарювання, сушіння тощо).

10. Під час проведення ремонту техніки, яка працює на газовому паливі, пов’язаного з виконанням зварювальних та фарбувальних робіт (включаючи штучне сушіння), газові балони знімаються та продуваються.

11. Перед ремонтом автомобілів-цистерн і спеціально обладнаної техніки, призначеної для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, ємності очищуються від залишків вантажів, які перевозили, і надійно заземляються.

12. Для очищення або ремонту цистерн чи резервуарів з-під ЛЗР або ГР застосовується інструмент, виготовлений з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

13. У приміщеннях ПТОР забороняється:

порушувати план розміщення техніки;

заправляти техніку пальним і зливати з неї пальне;

залишати мастила, оливи і пальне, а також тару з-під них, промаслене ганчір’я та одяг після закінчення робіт.

1. Стаціонарні акумуляторно-зарядні станції (далі - САЗС) розміщуються в будинках не нижче II ступеня вогнестійкості. Дозволяється розміщення САЗС у будинках технічного обслуговування і ремонту ОВТ у приміщеннях, обладнаних самостійним виходом назовні й відокремлених від суміжних приміщень протипожежними перегородками 1 типу та протипожежними перекриттями 3 типу.

2. Електрообладнання приміщень зарядки САЗС має відповідати класу вибухопожежонебезпечної зони згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів.

3. Приміщення зарядки САЗС обладнуються самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні. Місця зарядки акумуляторів обладнуються системами місцевої примусової витяжної вентиляції.

4. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей під час увімкнення зарядного пристрою має автоматично спрацювати вентиляція.

Проведення зарядки акумуляторних батарей без працюючої вентиляції категорично забороняється.

5. В САЗС дозволяється винятково водяне опалення. У межах приміщення для зарядки акумуляторних батарей труби виконуються гладкими, з’єднаними між собою зваркою, фланцеві з’єднання та встановлення вентилів забороняються.

6. Двері у приміщенні для зарядки акумуляторних батарей обладнуються пристроями для самозачинення.

На вхідних дверях САЗС розміщуються таблички з попереджувальними написами: "Акумуляторна", "Вогненебезпечно", "З вогнем не входити".

7. Акумуляторні батареї, встановлені для зарядки, з’єднуються тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторних батарей чи пласкими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, що унеможливлюють іскроутворення. З’єднання зажимів акумуляторних батарей дротом шляхом їх закручування забороняється.

Підключення та відключення акумуляторних батарей для заряджання проводяться тільки за вимкнутого зарядного пристрою.

8. Контроль за перебігом заряджання здійснюється за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра тощо). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.

9. Заряджання акумуляторних батарей проводиться за відкритих пробок (за їх наявності).

10. До роботи в САЗС допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання з питань пожежної безпеки відповідно до вимог Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444.

11. У приміщенні зарядки акумуляторів забороняється:

палити і користуватися відкритим вогнем;

користуватися електронагрівальними приладами;