Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", абзацу п’ятого підпункту 17 пункту 4 та пункту 8 Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 220 (зі змінами), з урахуванням пропозицій Всеукраїнської громадської організації "Федерація хокею України" та з метою забезпечення належної організації та проведення в Україні змагань з хокею з шайбою НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила спортивних змагань з хокею з шайбою, що додаються.

2. Департаменту олімпійського спорту подати цей наказ в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Відділу взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства молоді та спорту України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра відповідно до розподілу функціональних обов’язків.

1. Ці Правила визначають основні заходи організації та проведення спортивних змагань з хокею з шайбою, що проводяться на території України.

2. У цих Правилах терміни вживаються у таких значеннях:

арбітр (суддя) - офіційна особа, яка має відповідну суддівську кваліфікацію і призначена для арбітражу матчу змагань;

вихід віч-на-віч (один на один) - ситуація під час гри, яка відповідає усім цим критеріям: атакуючий гравець контролює шайбу або перебуває в очевидному положенні, щоб отримати контроль над вільною шайбою і вийти один на один з воротарем, атакуючий гравець не має суперника між собою і воротами суперника, шайба знаходиться повністю поза синьою лінією зони захисту атакуючого гравця, атакуючий гравець має дійсний гольовий момент;

гравці - гравці обох команд (воротарі, а також польові гравці - захисники та нападники);

ігрове поле - тривимірна площа поверхні льоду, що оточена бортами та захисним склом, але не обмежена висотою скла та бортів;

значні порушення цих Правил - це порушення, за які накладаються дисциплінарні, дисциплінарні до кінця гри, великі та дисциплінарні до кінця гри штрафи або матч-штрафи. Значними також є такі порушення, як відмова команди почати або продовжити гру, участь у грі незаявлених гравців, втручання вболівальників та втручання у роботу суддів;

контроль та володіння шайбою - тривале володіння шайбою. Контроль шайби означає, що гравець контролює шайбу ключкою чи за допомогою рук або ніг. Якщо шайба торкнулася іншого гравця або його амуніції, потрапила у ворота або вільно пересувається, гравець більше не вважається таким, що має контроль над шайбою. Володіє шайбою гравець, який контролює шайбу ключкою, свідомо спрямовує шайбу партнерові або тримає шайбу у зоні свого контролю. Будь-який випадковий контакт або рикошет від супротивника, рамки воріт або бортів не вважається володінням. Останній гравець, який торкнувся шайби, вважається таким, що володіє нею, і може бути атакований за умови, що контакт є правомірним і відбувається під час або одразу ж після того, як він втратив контроль над шайбою;

конфлікт (протистояння) - будь-який інцидент, в якому суперники ініціювали фізичний контакт у неспортивній манері;

лінія воріт - кінцева червона лінія, яка розташовується по ширині льодової арени та поділена на дві частини. Частина цієї лінії між стійками воріт називається лінією воріт, а дві частини, які простягаються від воріт до бортів називаються "лицьовими лініями". Для позначення всієї лінії використовується термін "лінія воріт";

малий чи малий лавовий штраф - за негрубе порушення призначається двохвилинний штраф визначеному гравцю. Штраф також може бути накладено на команду без визначення конкретного гравця. Двохвилинне покарання може відбути будь-який призначений тренером через капітана гравець, який був на льоду в момент свистка, що зупинив гру, якщо інше не вказано цими Правилами;

офіційний представник команди - будь-який член команди, який не є гравцем, одягненим для гри, у тому числі (але не обмежуючись) тренер, помічники тренерів, персонал, що відповідальний за обладнання та навчання, внесений до заявочного списку команди;

під час гри - час, коли працює ігровий годинник та відбувається відлік часу гри;

повна захисна маска - маска для обличчя, що прикріплена до шолома гравця і закриває все обличчя;

позиційна боротьба за шайбу - це контакт між двома або більше гравцями, які знаходяться у безпосередній близькості від шайби та намагаються заволодіти нею. Гравцям дозволено боротися за позицію та нахилятися один до одного за умови, що вони конкурують за шайбу;

силовий прийом - це контакт у силовій манері, гравця з іншим гравцем власним тілом, головною метою якого є відбір шайби у супротивника. Проти будь-якого гравця, який контролює та володіє шайбою, дозволено здійснювати силові прийоми спереду або збоку, якщо вони здійснюються стегном, корпусом або плечем і не потрапляють у ділянку голови, шиї та нижче стегна. Не існує чистого силового прийому у ділянку голови, шиї та нижче стегна суперника. Також не існує чистого силового прийому, виконаного головою, ключкою або частиною тіла нижче стегна. Не існує чистого силового прийому проти воротаря;

територіальна перевага - будь-яке рішення, яке переміщує вкидання шайби ближче до зони захисту, вжите для покарання команди, що порушила правила;

тренер - офіційна особа команди, яка відповідає за стратегію гри команди, заміни гравців, призначає польових гравців, які відбуватимуть покарання та виконуватимуть штрафні кидки;

хокейний матч (гра) - змагання між двома командами, які певний час грають під контролем суддів;

шолом воротаря - шолом спеціальної конфігурації з сіткою для захисту обличчя, що одягається на голову для захисту голови та обличчя воротаря.

3. Гравці, які беруть участь у змаганні, повинні дотримуватися вимог цих Правил.

4. Порушення цих Правил під час спортивних змагань (далі - змагання) розглядаються суддями. Значні порушення цих Правил додатково розглядаються відповідно до Дисциплінарного регламенту та статуту Федерації хокею України.

1. Ці Правила однаково поширюються як на гравців-чоловіків, так і на гравців-жінок, крім положень глави 54 розділу Х цих Правил, які поширюються лише на гравців-чоловіків.

2. Гравець чоловічої статі не може брати участь у змаганнях жіночих команд, так само жодна гравець жінка не може брати участь у змаганнях чоловічих команд.

3. У змаганнях команд дітей 10, 11 років (U10, U11) та юнаків 12, 13 років (U12, U13) можуть брати участь дівчата того ж самого віку та/або двома роками старше.

1. Вікова група учасника змагання визначається виключно за його роком народження та встановлює відношення статусу гравця для всього хокейного сезону (гравець вікової групи U18 для певного сезону зобов’язаний дотримуватися правил, які стосуються категорії гравців U18 протягом усього сезону).

2. Гравець вікової групи U20 у сезоні 2018/2019 повинен мати дату народження після 01 січня 1999 року; 2019/2020 - після 01 січня 2000 року; 2020/2021 - після 01 січня 2001 року; 2021/2022 - після 01 січня 2002 року.

3. Вік гравця, який бере участь у змаганнях чоловічих команд або команд вікової групи U20, має складати повні 16 років.

4. Вік гравця, який бере участь у змаганнях жіночих команд, має складати повні 15 років.

1. Усі рішення, що приймаються суддями змагань, базуються на положеннях цих Правил.

2. Для обслуговування матчів змагань безпосередньо на льоду використовують систему з трьома суддями (один головний суддя та два лінійних судді) або систему з чотирма суддями (два головних та два лінійних судді). Обов’язки головних суддів та суддів на лінії однакові в обох системах. Також у змаганнях іноді використовують систему з двома суддями (два судді на льоду виконують обов’язки одночасно головного та лінійного судді). Крім суддів на льоду, за змаганням можуть спостерігати інспектор змагання та/або представник організатора. Система суддівства змагань встановлюється та погоджується організатором змагання.

3. Система "відеогола" є обов’язковою тільки для визначених організатором змагань.

1. Змагання проходять на рівній, вкритій льодом поверхні з нанесеною розміткою, що відповідає цим Правилам. Для змагань розміри хокейного майданчика повинні складати шістдесят метрів у довжину та тридцять метрів у ширину. Кути майданчика повинні мати радіус від 7 до 8,5 метрів. Будь-які розбіжності у розмірах хокейних майданчиків мають бути погоджені з організатором змагань.

2. У хокей з шайбою грають на білій поверхні льоду, що має назву ігрова поверхня. Вона має бути такої якості, що вважається придатною для змагання на думку суддів, що його обслуговують.

3. Поверхня льоду має бути вироблена з води і хімічних речовин незмінно високої якості на всіх ділянках і має бути належним чином заморожена за допомогою надійної системи охолодження або природними чинниками, що забезпечать підтримання стабільної температури та щільності льоду.

4. Якщо до або під час гри будь-яка ділянка льоду отримує пошкодження, судді мають негайно зупинити гру і дочекатися необхідного відновлення ігрової поверхні, перш ніж поновити гру.

5. Якщо відновлення затримує гру на значний час, суддя має можливість відправити команди до роздягалень, поки на ковзанці не можна буде поновити гру. Якщо проблема не може бути вирішена за короткий час або якщо будь-яка з ділянок льоду або майданчика має якість, яка робить гру небезпечною, суддя має право відкласти гру на такий час, поки лід або майданчик не буде придатним для гри.

6. Якщо тривала затримка відбувається за десять хвилин до закінчення періоду, суддя має можливість відправити команди до роздягалень та одразу почати перерву. Кінець періоду буде зіграно після завершення відновлення і прибирання льоду і завершення всього часу перерви. Коли гра відновиться, команди гратимуть на тих же половинах, що й до відкладення гри, а в кінці періоду вони змінять половини та почнуть грати наступний період без перерви.

7. Якщо ігрове поле вкрите туманом або іншим непрозорим повітрям, суддя зупиняє гру, поки повітря на арені не стане достатньо прозорим для гравців та вболівальників.

1. Лави для гравців не є частиною ігрової поверхні, але вони вважаються частиною ігрового майданчика і підлягають всім правилам, які відносяться до льодового майданчика. Лави для гравців мають бути розташовані на одному боці майданчика, навпроти їх штрафних лав і суддівської лави. Команди мають використовувати одну й ту ж лаву протягом матчу. Лави для гравців мають бути відгороджені з трьох боків від глядачів і мати прямий доступ до льоду для самих гравців, і тільки один бік має бути відкритим.

2. На лавах для гравців дозволено перебувати лише гравцям, що одягнені для гри, і не більше восьми офіційних осіб команди. Біля кожної лави для гравців має бути по двоє дверей. Команда-господар обирає лаву гравців.

3. Лави гравців обох команд мають бути однакових розмірів і якості та не надавати переваги жодній з команд у будь-якій формі.

4. Кожна лава гравців має бути розташована на відстані двох метрів від центральної червоної лінії, бути завдовжки десять метрів і півтора метра завширшки.

1. Лави для оштрафованих гравців, по одній для кожної команди, мають бути розташовані у нейтральній зоні на протилежному боці від лави гравців їх команд. Лави мають бути однакових розмірів і якості та не надавати переваги жодній з команд у будь-якій формі.

2. Команди мають використовувати лаву для оштрафованих, що знаходиться на боці, протилежному до лави своїх гравців, і мають використовувати одну й ту ж лаву протягом гри.

3. Кожна лава для оштрафованих гравців повинна мати тільки одні двері для входу і для виходу, які має право відкривати лише особа, що має для цього відповідні повноваження. Тільки особа, що обслуговує лаву для оштрафованих гравців, та офіційні особи мають доступ до лав оштрафованих гравців.

1. Поверхня льоду призначена тільки для гравців та суддів.

2. Перебування будь-яких об’єктів на льоду, які безпосередньо не пов’язані з грою, з обладнанням або шайбою, забороняється.

3. Будь-яке пошкодження ігрових об’єктів за допомогою будь-яких засобів призводить до негайної зупинки гри. Гра не може бути поновлена, поки лід не буде звільнено від цих об’єктів та ігрове поле не буде готове до гри.

1. Ігровий майданчик має бути огороджений. Огородження має назву борти, що виготовлені із дерев’яних або пластикових секцій, пофарбованих у білий колір. Висота борта має становити 107 сантиметрів від поверхні льоду. Проміжки між секціями бортів не мають бути більше ніж 3 міліметри.

2. Борти мають бути побудовані так, щоб внутрішня поверхня, що звернена до льоду, була гладенькою, без будь-яких перешкод, які можуть стати причиною травм гравців або неприродньо змінювати хід шайби.

3. До нижньої частини бортів кріпиться відбиваюча пластина жовтого кольору висотою від 15 до 25 сантиметрів, яка пролягає вздовж периметра ігрового поля. До верхньої частини бортів кріпиться відбиваюча пластина синього кольору, яка проходить вздовж периметра ігрового поля і позначає ділянку, де закінчується борт і починається захисне скло. Пластина починається на рівні 110 сантиметрів від бетонної підлоги під льодом.

1. Панелі з плексигласу високої міцності товщиною 15 міліметрів, прозорі з обох боків мають бути встановлені та прикріплені до верхньої частини борта. Скло має бути вирівняне за допомогою стійок, які дають змогу секціям бути гнучкими.

2. Захисне скло повинно мати висоту 240 сантиметрів за воротами і простягатися мінімум на 4 метри від лінії воріт до синьої лінії. З боків, за винятком ділянки перед лавою гравців, скло має бути 180 сантиметрів заввишки. Зазори між панелями захисного скла мають бути не більше ніж 5 міліметрів.

3. Дозволяється не встановлювати захисне скло перед лавою гравців, але за нею має бути захисне скло висотою 180 сантиметрів, як і з боків лави гравців і за штрафною лавою. У місцях, де скло закінчується, має бути захисна оббивка по всій висоті скла.

4. Захисне скло та приладдя, яке використовується для фіксації бортів в одному положенні, необхідно встановлювати на боці, протилежному від ігрової поверхні. Захисне скло має бути встановлене так, щоб один лист можливо було замінити без порушення цілісності будь-яких інших.

5. Не допускається наявність будь-яких проходів або отворів у будь-якому місці вздовж усього захисного скла, за винятком круглого отвору діаметром 4 сантиметри перед суддею-секретарем.

1. Захисна сітка відповідної висоти має бути підвішена над захисним склом позаду обох воріт.

2. Захисна сітка має продовжуватися вздовж лицьового борта, щонайменше до місця, де лінія воріт підходить до бортів.

1. Усі двері, що надають доступ до льодової поверхні, мають відкриватися у напрямку зони для глядачів.

2. Зазори між дверима і бортами не повинні становити більше 5 міліметрів.

1. Поверхня льоду по довжині має бути розділена п’ятьма лініями, нанесеними впоперек на поверхню льоду. Ці лінії мають продовжуватися вертикально вгору до бортів та відбивної планки у такому порядку: лінія воріт, синя лінія, центральна червона лінія, синя лінія, лінія воріт.

2. Три лінії, що нанесені у середині, позначають три зони майданчика і відокремлюють зліва направо зону захисту, нейтральну зону та зону атаки. Встановлені такі зони: від лінії воріт до синьої лінії, від синьої лінії до синьої лінії, від синьої лінії до лінії воріт, що виміряні від середини кожної лінії.

3. Центральна червона лінія ділить майданчик на дві однакові частини. Вона має бути завширшки 30 сантиметрів і простягатися від відбійної планки вгору по всій висоті бортів. Якщо на бортах дозволено розміщення реклами, лінії мають бути нанесені принаймні на відбиваючу пластину.

4. Дві лінії воріт наносяться на відстані 4 метрів від лицьових бортів (не від криволінійних ділянок) на обох кінцях майданчику і мають ширину 5 сантиметрів.

5. Сині лінії мають розташовуватися на відстані 2286 сантиметрів від лицьових бортів з обох кінців майданчика і мати ширину 30 сантиметрів. Вони мають простягатися і на борти вище відбиваючої пластини. Якщо на бортах дозволено розміщення реклами, лінії мають бути нанесені принаймні на відбиваючу пластину.

1. На льоду має бути дев’ять точок для вкидання. Це єдині місця, де судді на льоду можуть здійснити вкидання шайби.

2. Усі точки для вкидання мають бути червоного кольору за винятком однієї в центрі поля, яка має бути синього кольору.

3. Точка діаметром 30 сантиметрів має розташовуватися у самому центрі поля. З цієї точки, як з центра, по колу з радіусом 450 сантиметрів має бути нанесена синя лінія завширшки 5 сантиметрів. Це і є центральне коло вкидання.

4. Чотири точки для вкидання діаметром 60 сантиметрів мають бути нанесені в нейтральній зоні. Має бути дві таких точки на відстані 1,5 метра від кожної синьої лінії. Ці точки для вкидання мають розташовуватися на однаковій відстані від уявної прямої лінії, проведеної від центру обох ліній прокидання, так само як і точки для вкидання у кінцевих зонах.

5. Чотири точки для вкидання діаметром 60 сантиметрів та червоні кола з товщиною ліній 5 сантиметрів та радіусом 450 сантиметрів мають бути нанесені на льодову поверхню в обох кінцевих зонах по обидва боки від розташування воріт. Кожна зі сторін точки для вкидання кінцевої зони має бути відповідно позначена подвійними L-подібними позначками.

6. Розташування точок для вкидання кінцевої зони має бути закріплено на умовній лінії, що паралельна лінії прокидання, та розташовуватися на відстані 6 метрів від неї. Точки для вкидання кінцевих зон розташовуються на відстані 7 метрів по обидва боки від умовної прямої лінії, проведеної від центра однієї лінії прокидання до іншої.

1. На льодовій поверхні наносяться три півкола: по одному для кожного воротаря - перед воротами і одне для суддів - біля суддівського стола.

2. Суддівська зона наноситься на льодову поверхню лінією завширшки 5 сантиметрів у вигляді півкола радіусом 3 метри безпосередньо перед суддівським столом. Гравцям не дозволяється перебувати у цій зоні під час зупинок гри, коли судді консультуються один з одним або тоді, коли судді на льоду дають пояснення суддям за бортом.

3. Зона воротаря має наноситися на поверхню льоду перед обома воротами у вигляді півкола червоною лінією завширшки 5 сантиметрів. Площа зони воротаря має бути пофарбована у голубий колір, а ділянка всередині воріт, починаючи від лінії воріт до задньої частини сітки воріт, має залишатися білого кольору.

4. Зона воротаря представлена в тривимірному просторі і охоплює простір від льодової поверхні до верхівки поперечної планки воріт.

5. Зона воротаря - півколо радіусом 180 сантиметрів, окреслене лінією червоного кольору товщиною 5 сантиметрів з використанням центра лінії воріт, як центральної точки; червоні L-подібні лінії довжиною 15 сантиметрів кожна, мають бути нанесені на кожному передньому куті; розташування L-подібних ліній вимірюється нанесенням уявної лінії на відстані 122 сантиметрів від лінії воріт до краю півкола. Вимірювання розмірів суддівської зони та зон воротаря має проводитися від зовнішнього краю ліній, товщина самої лінії вважається частиною зони.

1. На кожному з двох кінців майданчика мають бути встановлені ворота. Ворота складаються з каркасу воріт та сітки. Лицьовою стороною ворота мають бути повернуті до центру поля. Ворота мають розташовуватись в центрі лінії прокидання з обох кінців майданчика і мають бути встановлені так, щоб залишатися нерухомими під час гри. Отвори фіксаторів для воріт мають розташовуватися точно на лінії воріт.

2. Каркас воріт повинен мати висоту 122 сантиметри над поверхнею льодового покриття та ширину 183 сантиметри (внутрішні розміри). Бокові стійки воріт і перекладина, які формують трубчатий сталевий каркас воріт, мають бути визначеної конструкції із діаметром труби 5 сантиметрів. Бокові стійки та перекладина воріт мають бути пофарбовані у червоний колір, усі інші частини воріт мають бути білими. Конструкція воріт має містити білу раму, що розташовується вздовж льодового покриття і тягнеться від стійки до стійки та підтримує сітку. Найглибша точка воріт має бути від 60 до 120 сантиметрів.

3. Сітка з міцного білого нейлонового шнура має бути надійно закріплена по всій задній частині каркасу воріт так, щоб затримати шайбу у сітці воріт після її потрапляння у ворота і для запобігання виходу шайби з воріт у будь-якому іншому напрямку, крім лицьового боку воріт. Судді зобов’язані перевіряти сітку перед початком кожного періоду гри. Якщо вони знаходять будь-які пошкодження сітки, гра не може початися, поки не будуть усунуті виявлені проблеми.

4. Внутрішня частина каркасу воріт, крім бокових стійок та поперечної планки, має бути покрита білою пом’якшуючою оббивкою. Оббивка прикріплена до каркасу воріт має розпочатися на відстані не менше ніж 10 сантиметрів від стійки воріт і бути прикріплена так, щоб не заважати шайбі повністю перетнути лінію воріт.

1. Для того, щоб розпочати матч, команди повинні мати змогу виставити на лід не менше ніж п’ять польових гравців і одного воротаря на початку гри.

2. Потрібна кількість гравців для початку гри - 5 польових гравців та 1 воротар, якщо команда грає в повному складі, та 3 або 4 польових гравці та 1 воротар, якщо команда грає в меншості.

1. Команді, яка відмовляється почати гру необхідною кількістю гравців, зараховується технічна поразка у матчі. Команді зараховується технічна поразка, якщо вона не може випустити на майданчик необхідну кількість гравців у ході гри через штрафи та травми.

2. Якщо команда відмовляється від участі у післяматчевих кидках для визначення переможця гри, її супротивнику буде присуджена перемога.

1. Перш ніж брати участь у грі, гравець має відповідати всім критеріям допуску, визначеними організаторами змагання щодо громадянства, вікової категорії тощо, а також має перебувати у заявці на змагання, тур або матч та у протоколі матчу. Визначальним чинником для отримання права гравця на участь у матчі є його прізвище та ім’я (не номер на светрі), яке має бути правильно вказане у заявці на гру.

2. Шайбу не буде зараховано команді, якщо під час взяття воріт на льоду перебував один з її гравців, який не мав права брати участі у грі. Суддя повідомляє про це порушення перед подальшим вкиданням у центрі майданчика одразу після взяття воріт. У цьому разі попередні закинуті шайби команди, у складі якої виступав неправильно заявлений гравець, залишаються зарахованими.

3. Якщо гравець отримує штраф і під час штрафу виявиться, що гравець не має права на участь у грі, його буде відсторонено, а тренером через капітана команди буде призначений новий гравець, який відбуватиме призначений штраф.

4. Якщо гравець буде визнаний незаявленим або неправильно заявленим під час гри, він буде негайно відсторонений від гри без накладання штрафу. Про всі випадки, пов’язані з участю незаявлених гравців, потрібно повідомити організатора змагань.

1. За 60 хвилин до початку гри представники кожної команди мають надати секретарю гри заявку команди на гру (список прізвищ і відповідних номерів на светрах гравців), у тому числі вказавши капітана та його асистентів.

2. Не пізніше ніж за 2 хвилини до початку гри, представники кожної команди мають підтвердити склад своєї команди на гру, гравці можуть додаватися або видалятися зі списку до початкового вкидання. Одразу після початку гри не дозволяється ніяких змін або доповнень за винятком третього воротаря.

3. Кожна команда має право виставити на гру максимум 20 польових гравців та двох воротарів. Тільки гравці, що мають право змагатися, мають бути внесені до заявки і брати участь у змаганні.

4. Гравець має право грати лише у повній ігровій екіпіровці, яка складається з ключок, ковзанів, захисного обладнання та ігрової уніформи команди.

5. Гравці, які заявлені для участі у змаганні, але які не внесені до заявки команди на матч, допускаються до участі у розминці. Жодному гравцю не дозволено розминатися на льоду після завершення періоду або під час будь-якої зупинки гри.

1. Кожна команда повинна мати принаймні одну офіційну особу команди на лаві запасних як тренера і одного лікаря для лікування гравців у разі травмування.

2. Максимально дозволена кількість офіційних осіб команди на лаві для гравців - 8 осіб.

1. Офіційним представникам команди, які перебувають на лаві запасних або поблизу неї, під час гри дозволяється користуватися радіозв’язком з асистентом головного тренера в ложі преси.

2. Усі інші технологічні засоби дозволено використовувати у тренувальних цілях, а не для впливу на рішення суддів.

1. Команді не дозволяється мати на льоду під час гри менше 4 (1 воротар і 3 польові гравці, у результаті накладених штрафів) або більше 6 гравців (1 воротар і 5 польових гравців; або 6 польових гравців без воротаря).

2. Гравці можуть вільно пересуватися в будь-якому порядку під час гри і грати на тих позиціях, на яких вони хочуть, але існує 6 стандартних позицій: воротар, лівий захисник, правий захисник, центральний нападаючий, лівий нападаючий та правий нападаючий.

3. Тільки один воротар команди має право перебувати на льоду в будь-який момент гри. Цей воротар може бути знятий та замінений польовим гравцем. Водночас гравець, що замінив воротаря, не може грати за правилами, які має виконувати воротар, зокрема у питаннях ігрової амуніції, фіксування шайби і фізичного контакту з опонентами.

1. Кожна команда має призначити капітана і не більше ніж двох асистентів капітана з числа гравців, внесених до заявки команди на матч. Команда не може відмовитися від призначеного капітана і замість нього призначити 3 асистентів капітана.

2. Команда не може змінити свого капітана або асистентів капітана під час матчу. Якщо капітан видалений або не може грати через травму, один з асистентів капітана може приступити до виконання його обов’язків.

3. Капітан має носити літеру "С", а асистенти капітана мають носити літеру "A" на передній стороні светра на видному місці. Літера має бути 8 сантиметрів заввишки і мати контрастний колір відносно основного кольору светра.

4. Тільки ці призначені гравці, якщо на них не було накладено штраф, мають право обговорювати з арбітром будь-яке питання щодо тлумачення правил під час гри. Якщо капітан та асистент чи обидва асистенти капітана одночасно перебувають на льоду, тільки капітан має право розмовляти з головним суддею відносно тлумачення правил.

5. Якщо ні капітан, ні асистент капітана не перебувають на полі, вони не мають права залишати лаву запасних, щоб обговорити будь-яку ситуацію з арбітром, крім випадку, якщо про це попросить суддя. Якщо капітан чи асистент капітана залишив лаву запасних без запрошення, він буде відправлений назад. Суддя має попередити головного тренера, що друге подібне порушення призведе до накладання дисциплінарного штрафу. Неприпустимо оскаржувати доцільність штрафу, оскільки це не пов’язано з тлумаченням правил. Гравець, який сперечається з приводу накладеного штрафу, карається дисциплінарним штрафом.

1. Ігрова екіпіровка польових гравців складається з ключок, ковзанів, захисного обладнання та ігрової уніформи команди. Усі засоби захисту, крім рукавиць, шоломів і ковзанів слід носити виключно під формою.

2. Екіпіровка повинна відповідати стандартам безпеки і використовуватися тільки для захисту гравців. Все екіпірування, у тому числі шоломи, необхідно надягати правильно в ході розминки перед грою.

1. Недозволене екіпірування, яке не відповідає стандартам, що вказані у цих Правилах, вважається неприйнятним для гри і класифікується як небезпечне спорядження.

2. Суддя може попросити виміряти будь-який елемент екіпірування у будь-який момент гри. Якщо він вирішить, що спорядження не відповідає стандартам, викладеним нижче, екіпірування буде вважатися недозволеним і має бути вилученим.

3. Гравець, який використовує небезпечне екіпірування, має покинути майданчик, а його команда має отримати попередження від арбітра. Гравцю не буде дозволено брати участі в грі доти, доки недозволене екіпірування не буде замінено або видалено.

4. Небезпечним екіпіруванням вважається: використання незатвердженого екіпірування, використання небезпечних або недозволених ковзанів або ключок, неможливість носити екіпірування під формою (не враховуючи рукавиці, шолом та щитки воротаря), розріз однієї або обох рукавиць у ділянці долоні та неправильна позиція напівмаски візор (прозорий акриловий захист обличчя).

1. Налокітники повинні мати м’яке захисне зовнішнє покриття з губчастої гуми або подібного матеріалу.

2. Завтовшки налокітник має бути не менше ніж 1,27 сантиметра.

1. Допустимі три види захисту, які можуть бути прикріплені до передньої частини шолома гравця: повна захисна маска, повний візор та напівмаска візор.

2. Напівмаска візор кріпиться до шолома і має закривати очі і нижній край носа спереду та з боків.

3. Гравці чоловічої статі мають носити як мінімум напівмаску візор. Усі гравці жіночої статі мають носити шолом з маскою або повним візором. Гравцям не дозволяють носити кольоровий або тонований візор.

4. Всі гравці вікових груп до U18 включно зобов’язані носити маску, сконструйовану так, що ні шайба, ні ключка не зможуть проникнути всередину. Усі гравці вікових груп до U20 включно зобов’язані носити захисну капу для зубів.

5. Гравець, у якого візор або маска тріснули або зламалися, має одразу відправитися на лаву для гравців.

Не допускається використання флуоресцентних матеріалів на будь-яких частинах обладнання, одязі або уніформі тих, хто перебуває на льоду.

1. Рукавиці гравців мають бути цільними, покривати руку і зап’ястя та бути відповідного дизайну.

2. Задні частини рукавиць мають бути виготовлені з м’якого матеріалу і не повинні містити іншого матеріалу або об’єктів, крім вшитого в них наповнювача.

1. У ході розминки перед грою і самої гри (основний час, додатковий час і кидки для визначення переможця гри) гравці мають носити сертифікований шолом, виготовлений спеціально для хокею з підборідним ременем, який має бути застібнутий.

2. Гравці мають носити шолом так, щоб нижній край шолома був розташований на відстані не більше ніж ширина одного пальця руки над рівнем брів. Крім того, там має бути достатньо місця між ременем шолома і підборіддям для проходження одного пальця руки.

3. Якщо шолом гравця відірвався під час гри, гравець має направитися безпосередньо до лави запасних. Гравець не має права торкатися шайби або брати участі у грі без шолома або надягати його під час гри. Гравцю заборонено навмисно збивати шолом з суперника, щоб змусити його сісти на лаву запасних або вивести його з гри.

4. Шоломи гравців не можуть мати ніякого дизайну або написів, крім номера, який відповідає номеру на светрі, також дозволено розміщення офіційно ліцензованої реклами на шоломі.

5. Гравці мають бути одягненими у шоломи, сидячи на лавці гравців або на штрафній лавці, за винятком, коли шолом очищається або ремонтується.

Усі гравці віком 18 років і молодші, незалежно від змагання, в якому вони беруть участь, мають носити засоби захисту горла та шиї.

1. Щитки гравців мають бути такого розміру, щоб вони легко могли вміститися у стандартних ковзанах гравців.

2. Виступи або доповнення до щитків заборонені.

1. Ковзани мають складатися тільки з чотирьох частин: черевика, леза, тримача леза та шнурків, а також відповідати розміру ноги гравця і не бути надмірно широкими або довгими чи мати якісь додаткові аксесуари.

2. Лезо має бути гладеньким від початку до кінця і зафіксованим. На лезі не повинно бути гострого кінця, як на ковзанах для фігурного катання. Передня і задня частини леза мають бути належно закриті тримачем леза так, щоб кінці не випиналися. Лезо не повинно випинатися перед носком або за п’ятку черевика, як у швидкісних ковзанах. Заборонено використовувати механічні з’єднання або будь-які інші пристрої, які можуть допомогти гравцю збільшувати швидкість або покращувати ковзання.

3. Шнурки можуть бути будь-якого нефлуоресцентного кольору і можуть бути зав’язані будь-яким способом, але вони не повинні звисати так, щоб торкатися льоду.

1. Ключки мають бути виготовлені з дерева чи композитного матеріалу. Вони не повинні мати жодних нерівностей та усі краї мають бути закруглені.

2. Загин ключки гравців не повинен перевищувати 1,5 сантиметра. Крива визначається проведенням перпендикулярної лінії, відміряної від прямої лінії, проведеної з будь-якої точки на задній частині до кінця пера. Ключка може мати тільки один загин і один крюк. Будь-яка подвійна кривизна ключки, яка вимірюється за допомогою шаблона, автоматично робить ключку недозволеною. Палиця ключки має бути прямою, починаючи зверху до початку пера.

3. Кінець ключки має бути закритий захисним ковпачком. Якщо ковпачок верхньої частини металевої ключки був видалений або випав, така ключка буде вважатися небезпечним екіпіруванням. Забороняється вставляти будь-які матеріали в порожнину ключки, щоб змінити її вагу, суть або ціль її призначення.

4. Клейка нелюмінесцентна стрічка будь-якого кольору може бути нанесена навколо ключки в будь-якому місці. Люмінесцентний розпис ключки не допускається.

5. Не дозволяється грати зі зламаною ключкою. Якщо ключка польового гравця зламалася під час гри, він має негайно кинути її на лід. Не дозволено використовувати ключку воротаря. Не дозволяється використовувати більше однієї ключки. Гравцям забороняється використовувати ключку суперника, підіймати її з льоду або вихоплювати її з рук суперника.

6. Максимальна довжина палиці ключки становить 163 сантиметри з вершини палиці до її загину, максимальна ширина палиці - 3 сантиметри, максимальна товщина - 2,5 сантиметра. Максимально можлива довжина крюка ключки - 32 сантиметри від "п’ятки" до "носка", а висота - 7,5 сантиметра. Спеціальні винятки щодо довжини ключки будуть дозволені, якщо зріст гравця більше ніж два метри, висота палиці не повинна перевищувати 160 сантиметрів.

1. Стрічку дозволено використовувати для того, щоб закрити перо ключки.

2. Усі інші клейові стрічки заборонені.

1. Усі гравці команди мають бути одягнені в однакові светри, труси, гамаші та шоломи.

2. Усі светри гравців команди мають бути одного дизайну, включаючи логотип на передній частині, номери і нашивку з прізвищем на спині. Гравці не мають права змінювати уніформу будь-яким способом, вкорочувати будь-які її частини, писати на ній або виділяти будь-які її частини.

3. Якщо на думку судді, кольори команд настільки схожі, що є можливість сплутати гравців, команда господарів має змінити форму. Домінуючий колір форми має складати приблизно 80 відсотків кольору светрів та гамаш, за винятком імен і номерів.

4. Светри необхідно носити зовні трусів. Светри мають повторювати контури тіла гравця і не бути надмірно мішкуватими. Светри не повинні повністю закривати труси, а рукави не повинні покривати пальці рукавиць.

5. Кожен гравець повинен мати індивідуальний номер, висота якого має становити від 25 до 30 сантиметрів на задній частині светра і 10 сантиметрів на обох рукавах. Номер може бути у діапазоні від 1 до 99 (без будь-яких часток або десяткових знаків). Двоє гравців однієї команди не можуть використовувати один і той самий номер в одному матчі.

6. Гравцям не дозволяється змінювати або обмінюватися светрами, коли гра вже почалася. Вони мають носити свій номер впродовж усього матчу. Єдиним винятком є випадок, коли светр гравця заплямований кров’ю або розірваний під час гри. У такому випадку суддя може дозволити гравцю залишити лід і змінити светр на інший, з іншим номером і нашивкою з іменем.

7. Якщо у гравця волосся достатньо довге та закриває нашивку з прізвищем або номер на задній частині светра, гравець має зав’язати волосся в хвостик або сховати волосся під шоломом.

8. Не дозволяється використовувати на уніформі графіті, узори, ілюстрації, малюнки чи гасла, які є образливими або непристойними і належать до певної культури, раси чи релігії.

9. Кожен гравець може носити на верхній задній частині светра своє прізвище, що наноситься заголовними друкованими літерами заввишки десять сантиметрів шрифтом, затвердженим до початку змагання.

10. Усі гравці команди мають носити ту саму уніформу і номери на светрах на розминці перед грою та під час гри.

11. Гравці, які використовують уніформу, що не відповідає зазначеним положенням, не допускаються до участі у грі.

1. Суддя може провести вимірювання будь-якого елементу екіпірування. Якщо він вирішить, що екіпіровка не відповідає встановленим стандартам, вона буде вважатися незаконною і не може використовуватися під час гри, поки не буде приведена у відповідність до правил.

2. Гол не може бути відміненим у результаті використання недозволеного екіпірування.

3. Ключка гравця чи воротаря може бути виміряна у будь-який час гри, в додатковому періоді та під час штрафних кидків, або у будь-який час з початку гри і до її завершення. Гравець, чия ключка має бути виміряна, має тримати ключку в момент запиту. Він може бути на лаві або на льоду, але суддя повинен мати візуальне підтвердження, що ключка належить цьому гравцю.

4. Капітан або асистент капітана команди є єдиним гравцем, який може зробити запит щодо конкретних розмірів екіпіровки гравця команди суперника. Він може зробити це під час будь-якої зупинки гри або перед початком періоду. Суддя має негайно зробити необхідні вимірювання. Якщо запит не задоволено, команда-ініціатор перевірки отримає малий лавовий штраф. Якщо запит задовольняється, то гравець, який порушив правила, отримає малий штраф, і недозволене екіпірування буде повернуте суддею на лаву для гравців.

5. Запит обмежується одним виміром і однією командою під час будь-якої зупинки гри, але капітан може робити стільки запитів на вимірювання, скільки він хоче, протягом гри.

6. Якщо капітан команди, що грає у меншості, маючи двох оштрафованих гравців, на останніх двох хвилинах гри або під час додаткового періоду буде вимагати замір спорядження суперника, яке виявиться у нормі, суддя має призначити штрафний кидок у ворота команди, що ініціювала замір спорядження. Якщо вимір виявить порушення, на гравця, який порушив правила, буде накладено малий штраф.

1. Капітан може вимагати виміряти ключку під час післяматчевих кидків для визначення переможця гри.

2. Якщо вимірювання вимагається перед виконанням гравцем післяматчевого кидка і ключка є законною, команді, яка вимагала вимірювання ключки, призначається малий лавовий штраф і гравець цієї команди має піти на лаву оштрафованих. З цього моменту він не матиме права брати участі у післяматчевих кидках. Гравець, чия ключка була виміряна може виконати кидок. Якщо ж вимірювання засвідчує, що ключка є незаконною, гравець, який збирався виконати кидок, має піти на лаву оштрафованих, з цього моменту він не матиме права виконувати післяматчеві кидки. Тоді буде призначений інший гравець, який зробить кидок.

3. Капітани можуть вимагати вимірювання ключки між будь-якими кидками з числа штрафних кидків, але не допускається більше одного вимірювання за "зупинку гри" (тобто час між кидками).

4. Якщо вимірювання відбувається після виконання гравцем післяматчевих кидків, і голи були забиті гравцем за допомогою використання незаконної ключки, то ці голи все одно будуть зараховані.

1. Матч складається з трьох періодів по двадцять хвилин, плюс якщо необхідно, додаткового періоду (овертайму) та післяматчевих кидків для визначення переможця матчу.

2. Гравці контролюють шайбу своїми ключками і рухаючись по льоду, передають її один одному та виконують кидки. Дві команди змагаються, щоб забити якомога більше голів. Команда, яка забиває більше голів, оголошується переможцем. Щоб забити гол, команда має закинути шайбу у ворота суперника у правовий спосіб.

1. Регламентний час гри складається з трьох періодів по 20 хвилин із зупинками гри. У змаганнях спортсменів вікових груп U12 та молодше, тривалість одного періоду становить 15 хвилин.

2. Періоди розділяє п’ятнадцятихвилинна перерва. Команди міняються сторонами перед початком кожного періоду. Лід повинен зачищатися перед початком кожного періоду (за винятком п’яти та десяти хвилинних овертаймів).

1. Табло показує час гри і веде зворотний відлік часу тривалості періоду від 20:00 хвилин (10:00 або 5:00 хвилин) до 0:00.

2. Час гри на табло активується під час вкидання шайби суддею у полі та зупиняється після свистка судді у полі.

3. Судді можуть звернутися до системи відеогола і внести необхідні корективи у випадках, коли хід часу на табло був некоректний, особливо після помилкового вкидання або через повільну реакцію на свисток судді часу гри.

1. Коли суддя дає свисток, щоб зупинити гру, гравці мають припинити контакт зі своїми суперниками і залишити шайбу.

2. Ігрові дії відбуваються доти, поки суддя не дасть свисток, щоб зупинити гру.

1. Шайба має бути чорного кольору і виготовленою з вулканізованої гуми або іншого матеріалу, затвердженого Міжнародною федерацією хокею. Шайба має бути діаметром 7,62 сантиметра і завтовшки 2,54 сантиметра. Шайба має важити від 156 до 170 грамів.

2. Надрукований логотип, товарний знак чи реклама на шайбі не повинні перевищувати 35 відсотків від площі кожного боку шайби. Напис може бути наявний на обох боках шайби.

1. Фізичний контакт між гравцями протилежних команд під час розминки не допускається, також протягом цього часу гравцям не дозволяється кататися за центральною червоною лінією.

2. Порушення цих правил фіксуватиметься резервним суддею, який обов’язково спостерігає за розминкою.

3. Будь-які порушення цих Правил, які відбуваються під час розминки, не можуть бути зафіксовані суддями, оскільки вони не перебувають на льоду.

1. Гра буде негайно зупинена, якщо шайба є меншою за дозволену (частково чи повністю ушкоджена). Якщо під час гри на льоду з’являється інша (незаконна) шайба, гра не буде зупинена до моменту заволодіння шайбою іншою командою, або якщо гравці випадково не почнуть грати незаконною шайбою.

2. Шайба має бути у русі і нею мають постійно грати. Якщо одна або обидві команди не в змозі грати шайбою, суддя має зупинити гру і подальше вкидання має відбуватися у найближчій точці вкидання до місця, де шайба була у момент зупинки гри.

1. Команди, починаючи гру, захищають ворота, ближчі до власної лави гравців.

2. Команди мають мінятися сторонами перед кожним наступним періодом. Команди не міняються сторонами, коли додатковий час обмежується п’ятьма або десятьма хвилинами, а також перед серією післяматчевих кидків.

3. Під час гри на відкритих майданчиках гра буде зупинена на позначці 10:00 третього періоду, щоб команди могли помінятися сторонами. У додаткові періоди команди не мінятимуться сторонами.

1. Гра завжди має починатися з вкидання, яке проводить суддя в полі. Кожен період починається з вкидання у центрі майданчика.

2. Кожне наступне продовження гри має починатися з вкидання в одній з дев’яти точок вкидання, позначених на льодовій поверхні.

1. Якщо зупинку гри спричинили два порушення однією командою (тобто гра високо піднятою ключкою та умисний офсайд), подальше вкидання відбудеться у точці вкидання, яка надає команді, що порушила правило, найменшу територіальну перевагу.

2. Якщо причиною зупинки гри було порушення цих Правил обома командами (тобто гра високо піднятою ключкою та умисний офсайд), подальше вкидання відбудеться у найближчій точці вкидання до місця, де була шайба, коли гра була зупинена.

3. Коли зупинка гри спричинена атакуючим гравцем у зоні атаки, подальше вкидання буде відбуватися у нейтральній зоні в найближчій точці вкидання, за вийнятком випадків, коли на команду, що захищалася, був накладений штраф.

4. Якщо гравець підіймає шайбу доволі високо і шайба влучає у табло або в будь-яку іншу перешкоду над льодовою поверхнею, гра буде зупинена і подальше вкидання буде відбуватися в найближчій точці вкидання до місця, звідки вилітала шайба.

5. Якщо гра була зупинена з якоїсь іншої причини, то подальше вкидання має відбуватися у точці вкидання у зоні, найближчій до тієї, де були останні ігрові дії з шайбою.

1. Якщо на гравців накладаються штрафи та ці штрафи відображаються на табло, подальше вкидання відбудеться в одному з двох кіл зони захисту команди, яка гратиме в меншості, за винятком:

1) коли штраф накладається після зарахування гола, подальше вкидання відбудеться у центральному колі вкидання;

2) коли штраф накладається до початку або в кінці періоду, подальше вкидання відбудеться у центральному колі вкидання;

3) коли на команду, що захищається, має бути накладено штраф і гравець команди, що атакує, входить у зону атаки за межі зовнішнього краю кіл вкидання впродовж конфлікту, подальше вкидання відбудеться в одній із двох точок вкидання поза зоною атаки.

2. Якщо на гравця атакуючої команди накладається штраф під час вкидання в зоні атаки, то вкидання буде переміщене у зону захисту оштрафованої команди. Якщо гравець отримує дисциплінарний або дисциплінарний до кінця гри штраф, подальше вкидання буде відбуватися у зоні захисту його команди.

3. Якщо штрафи накладаються на обидві команди протягом зупинки гри, але в різних випадках і з різних причин, то вкидання буде відбуватися в зоні захисту команди, що була оштрафована останньою.

4. Коли обидві команди були оштрафовані, та ці штрафи відображено на табло, подальше вкидання відбудеться у найближчій точці вкидання до місця, де була зупинена гра.

1. Коли гра зупиняється через травму гравця, подальше вкидання буде проведено відповідно до місця, де була шайба під час зупинки гри, та залежно від того, яка команда володіла шайбою під час свистка.

2. Якщо команда травмованого гравця володіє шайбою в зоні атаки, незалежно від того, де перебуває травмований гравець, подальше вкидання відбудеться в одній з точок вкидання нейтральної зони біля синьої лінії зони атаки. Якщо команда травмованого гравця володіє шайбою в нейтральній зоні, незалежно від того, де перебуває травмований гравець, подальше вкидання буде відбуватися між синіми лініями в точці вкидання, найближчій до місця, де знаходилася шайба на момент зупинки гри. Якщо команда травмованого гравця володіє шайбою в зоні захисту, незалежно від того, де перебуває травмований гравець, подальше вкидання відбудеться в одній з точок зони захисту.

3. Якщо суддя отримав травму, гра буде негайно зупинена, якщо це не гольовий момент, а подальше вкидання буде відбуватися у точці вкидання найближчій до місця, в якому була шайба на момент свистка.

1. Коли гравець команди, що захищається притискає шайбу вздовж бортів у своїй зоні захисту, подальше вкидання відбудеться у колі вкидання на стороні, де сталася зупинка гри.

2. Якщо атакуючий гравець кидає або передає шайбу по льоду і шайба відскакує від гравця захисту будь-яким способом в нейтральній зоні за межі майданчика, подальше вкидання буде відбуватися в нейтральній зоні у точці вкидання, найближчій до місця, звідки відскочила шайба.

3. Якщо атакуючий гравець кидає або передає шайбу по льоду і шайба відскакує від гравця захисту будь-яким способом в його зоні захисту за межі майданчика, подальше вкидання буде відбуватися в кінцевій точці вкидання, найближчій до місця, звідки відскочила шайба.

4. Якщо атакуюча команда робить навмисне положення поза грою, подальше вкидання буде відбуватися у зоні захисту команди, що порушила правило на стороні, де шайба входила у зону.

1. Вкидання відбудеться в центральній точці вкидання у таких випадках:

1) на початку періоду;

2) після взяття воріт;

3) після помилки судді у разі визначення прокидання;

4) якщо гравці обох команд притискають шайбу вздовж бортів біля центральної червоної лінії;

5) у випадку передчасної заміни воротаря після того, як винна команда оволодіває шайбою, але тільки якщо гра йде за центральною червоною лінією. Якщо гра зупинена до того, як шайба досягла червоної лінії, вкидання проводиться у точці вкидання тієї зони, де гра була зупинена.

2. Коли гра зупиняється в нейтральній зоні з будь-яких причин, які не можуть бути віднесені до жодної з команд, подальше вкидання буде відбуватися у найближчій точці вкидання між синіми лініями. Коли складно визначити, яка з п’яти точок у нейтральній зоні є найближчою, то для подальшого вкидання має бути вибрана точка, яка дає господарям найбільшу територіальну перевагу в нейтральній зоні.

1. Якщо гравець атакуючої команди утримує шайбу вздовж бортів у зоні атаки, суддя вважатиме такі дії явною спробою зупинити гру, подальше вкидання буде відбудеться поза синьою лінією зони атаки на стороні, де гра була зупинена.

2. Якщо гравець атакуючої команди викидає шайбу за захисне скло з зони атаки і якщо шайба не торкається суперника або ключки суперника, подальше вкидання буде відбуватися за межами синьої лінії в точці вкидання на стороні, звідки викидалася шайба.

3. Якщо гравець атакуючої команди викидає шайбу за захисне скло з зони атаки, але шайба торкається тіла суперника або ключки суперника, подальше вкидання буде відбуватися у колі вкидання в кінцевій зоні атаки на стороні, де шайба торкнулася гравця захисту.

4. Якщо гравець кидає шайбою по воротах з будь-якої точки поля і шайба без відхилень влучає в будь-яку частину рами воріт і виходить з гри, подальше вкидання буде відбуватися у зоні атаки в точці вкидання найближчій до місця, звідки виконувався кидок.

5. Коли гравець атакуючої команди забиває шайбу у ворота в результаті удару високо піднятою ключкою, рухом ногою або іншим методом, який суддя вважатиме нелегальним, або методом, який буде визнаний нелегальним за результатом перегляду моменту, подальше вкидання буде відбуватися в точці вкидання поза синьою лінією зони атаки.

6. Якщо шайба потрапляє у ворота, відскочивши безпосередньо від судді, подальше вкидання буде відбуватися в точці вкидання, найближчій до місця, звідки відскочила шайба.

7. Якщо атакуючий гравець натикається на ворота суперника та зрушує їх з місця і не робить ніяких спроб, щоб уникнути цього, наступне вкидання буде відбуватися в точці вкидання в нейтральній зоні, найближчій до зони атаки. Однак, якщо атакуючого гравця заштовхує у ворота гравець команди, що обороняється, подальше вкидання буде відбуватися в точці вкидання в зоні атаки.

8. Існує чотири випадки, коли свисток лунає всередині зони атаки, але подальше вкидання буде відбуватися за межами синьої лінії:

1) якщо один або обидва захисники, які на льоду, або гравець, який виходить з лави запасних атакуючої команди, входять за межі зовнішнього краю кола вкидання зони атаки під час конфлікту гравців;

2) якщо гравець атакуючої команди кидає або вибиває шайбу з гри та шайба не торкається сітки воріт або гравця команди, що захищається;

3) якщо гравець атакуючої команди торкається шайби високо піднятою ключкою в зоні атаки;

4) якщо атакуючий гравець займає позицію у воротарській зоні.

1. Суддя має вкинути шайбу в одній з дев’яти позначених точок вкидання. Тільки один гравець з кожної команди допускається до участі у вкиданні.

2. Два гравці, які беруть участь у вкиданні, мають бути розташовані прямо перед своїм суперником, приблизно на відстані довжини ключки один від одного, постійно торкаючись лопаткою ключки білої частини точки вкидання. Ковзани гравців під час вкидання у кінцевих зонах, мають знаходитися всередині подвійних L-подібних позначок. Гравцям заборонено займати будь-якою частиною свого тіла ділянку над точкою для вкидання. Якщо гравці, схиляються над точкою для вкидання, спричиняючи при цьому контакт шоломами, суддя має зупинити вкидання та замінити винного гравця на вкиданні. Якщо винного гравця визначити неможливо, суддя замінює на вкиданні обох гравців.

3. Суддя може вкинути шайбу, якщо тільки один гравець готовий до вкидання, а всі інші гравці, які не беруть участі у вкиданні, перебувають за межами кола вкидання у позиціях готовності.

4. Коли вкидання відбувається у зоні захисту, гравець команди, яка захищається, має поставити свою ключку на лід першим, одразу за ним має поставити ключку гравець атакуючої команди. Коли вкидання відбувається у центральному колі вкидання, гравець команди гостей має першим поставити свою ключку на лід.

5. Усі гравці, які не беруть участі у вкиданні, мають тримати свої ковзани поза колом (дозволяється торкатися лінії). Ключка гравця може бути всередині кола, якщо не існує ніяких контактів із суперником або ключкою суперника.

6. Гравець має тримати ковзани на своїй стороні розмітки (контакт з лінією дозволяється). Ключка гравця може бути всередині ділянки між двома мітками, але вона не повинна торкатися суперника або ключки суперника.

7. Усі інші гравці, що перебувають на льоду, мають бути на своїй стороні поля на відповідній відстані від гравців, які беруть участь у вкиданні між синіми лініями. Вони мають залишатися нерухомими і не можуть вільно кататися під час процедури вкидання, також вони не можуть впливати або втручатися у процедуру вкидання. Після того, як гравці зайняли позицію для вкидання, вони не можуть міняти позицію.

1. Якщо один або обидва гравці, що беруть учать у вкиданні, не займають правильну позицію одразу, суддя може замінити його або їх на вкиданні іншими гравцями команди, які перебувають на льоду.

2. Якщо один із гравців, який не бере участі у вкиданні, передчасно входить у коло вкидання, суддя має зупинити вкидання та замінити гравця на вкиданні.

3. Якщо один з гравців, який не бере участі у вкиданні, передчасно входить у коло для вкидання, а шайба вже була вкинута, гра зупиняється і вкидання проводять знову, за винятком випадків, коли протилежна команда оволодіває шайбою. Якщо гра зупиняється, гравець команди, який із порушеннями брав участь у вкиданні, має бути замінений.

4. Заміна гравців не допускається після помилкового вкидання до тих пір, доки вкидання не буде виконано належним чином і гра не почнеться, за винятком випадків, коли накладається штраф, що впливає на чисельну кількість гравців на льоду будь-якої команди.

5. Якщо гравець виграє вкидання ударом ноги по шайбі, передаючи шайбу партнеру по команді, гра зупиняться, і вкидання проводиться знову. Гравець команди, який із порушеннями брав участь у вкиданні, має бути замінений.

6. Якщо вкидання було виграно рукою, гра зупиняється і вкидання проводять знову, а гравець команди-порушника, який виконав пас рукою має бути замінений. Якщо гравець під час вкидання піймав шайбу в рукавицю, і команда-суперник заволодіває шайбою, гра триває. Будь-який суддя на льоду може прийняти рішення щодо неправильного вкидання.

7. На будь-яку команду, яка вдруге порушує процедуру вкидання під час однієї зупинки гри, буде накладено малий лавовий штраф.

8. Вкидання не може бути виграно ударом по шайбі рукою, якщо шайба знаходиться у повітрі одразу, як вона була вкинута суддею.

9. Якщо гравець перетнув розмітку до того, як шайба була вкинула, такі дії будуть розцінені, як порушення процедури вкидання. Будь-який контакт з суперником або ключкою суперника до вкидання шайби буде вважатися порушенням процедури вкидання.

10. Якщо відлік часу гри стартував під час неправильного вкидання, втрачений час гри повертається на табло перед повторенням процедури вкидання шайби.

1. Під час гри, що транслюється наживо по телебаченню, може бути дві комерційні перерви за один період. Ці комерційні перерви мають починатися на позначках секундоміра 14:00 і 8:00 услід за свистком.

2. Телевізійні комерційні перерви не можуть відбуватися:

1) після свистка під час прокидання;

2) під час гри у більшості;

3) після взяття воріт;

4) якщо гра зупиняється через призначення штрафного кидка.

3. У випадку, якщо комерційна перерва не відбулася протягом встановленого часу, то вона проводиться вслід за першим свистком під час наступного часового інтервалу, відведеного для комерційної перерви. Друга комерційна перерва проводиться після двох свистків після першої комерційної перерви в цьому часовому інтервалі. Якщо є ще один випадок, коли друга комерційна перерва була пропущена, ця процедура буде повторюватися, доки всі перерви не будуть виконані. Єдиним винятком є ситуація, коли призначається великий (п’ятихвилинний) штраф гравцю (не обопільний). У такому випадку комерційна перерва відбуватиметься у призначений час.

4. Телевізійні комерційні перерви не проводять у додатковому періоді.

1. Кожна команда має право на один тридцятисекундний тайм-аут під час гри (шістдесят хвилин основного часу плюс додатковий час).

2. Гравець, призначений тренером, або сам тренер може попросити суддю про тайм-аут для команди під час зупинки гри.

3. Усім гравцям на льоду дозволяється підійти до своїх лав під час тайм-ауту.

4. Обидві команди можуть взяти тайм-аут в одну зупинку гри, але команда, яка бере тайм-аут другою, має повідомити про це суддю до кінця першого тайм-ауту.

5. Команда не може попросити тайм-аут:

1) під час серії післяматчевих кидків;

2) до початку періоду або після закінчення періоду;

3) після завершення заміни гравців;

4) після неправильного вкидання;

5) під час гри.

1. У змаганні обов’язково має бути визначений переможець (тобто нічийний рахунок не дозволяється). Якщо основний час закінчився нічийним результатом, проводиться додатковий період тривалістю 5, 10, або 20 хвилин до першої закинутої шайби.

2. Для п’яти- або десятихвилинного додаткового періоду буде трихвилинна перерва після закінчення основного часу. Зачищення льоду не буде проводитися і команди не міняються воротами для додаткового періоду.

3. У разі двадцятихвилинного овертайму команди мають піти до роздягальні для стандартної перерви, у цей час має пройти зачищення льоду, команди міняються сторонами від третього періоду.

1. Якщо після закінчення додаткового періоду рахунок залишився нічийним, для визначення переможця матчу проводяться післяматчеві кидки.

2. До початку післяматчевих кидків у центральній частині поля між точками вкидання у кінцевих зонах має бути проведено сухе зачищення льодоприбиральною машиною.

3. Суддя має покликати двох капітанів у суддівську зону для проведення жеребкування. Переможець має право вибору виконувати кидки першими або другими.

4. Воротар захищатиме ті ж ворота, які захищав під час овертайму.

5. Воротар у кожній команді може бути змінений після кожного кидка, але якщо кидок має бути зроблений повторно з будь-яких причин, гравець і воротар мають залишатися незмінними, за винятком травмування когось із них.

6. П’ять різних гравців від кожної команди будуть виконувати кидки по черзі. Гравці не повинні бути визначені заздалегідь і можуть бути змінені в будь-який час до моменту, коли суддя дає свисток, що сигналізує про початок кидка.

7. Право на участь у післяматчевих кидках мають усі гравці обох команд, які включені до офіційного протоколу гри, окрім покараних гравців, штраф яких не закінчився до завершення додаткового періоду, а також гравці, які були покарані до кінця гри дисциплінарним штрафом або матч-штрафом. Ці гравці мають залишатися на лаві оштрафованих гравців або у роздягальні під час післяматчевих кидків.

8. Команда з найбільшою кількістю голів після перших десяти кидків, оголошується переможцем матчу. Якщо результат буде зрозумілим перш ніж будуть виконані всі десять кидків, решта кидків будуть скасовані. Якщо після завершення всіх десяти кидків зберігається нічийний результат, то кидки будуть продовжуватися до того моменту, поки один з пари гравців, що виконують кидки, закине шайбу у ворота, а його суперник - ні, тобто до першої закинутої шайби.

9. Процедура додаткових післяматчевих кидків до першої закинутої шайби допускає, що один і той самий гравець від кожної команди може виконати кидки для виявлення переможця. Будь-який польовий гравець, включно з тими, хто брав участь у першій стадії післяматчевих кидків, має право виконувати стільки "переможних" кидків, скільки буде потрібно.

10. Команда, яка виконувала першою кидок під час перших п’яти раундів післяматчевих штрафних кидків, почне виконувати додаткові кидки другою, виконуючи свій шостий і наступі кидки, поки не буде визначено переможця.

11. Якщо не дивлячись на наполягання головного судді, тренер не випускає гравця для виконання кидка або якщо гравець відмовляється виконувати кидок, то цей кидок буде оголошено завершеним і команда суперника буде виконувати наступний кидок. Якщо команда відмовляється брати участь у післяматчевих штрафних кидках, то їх супернику буде присуджено перемогу.

12. Головний суддя має право консультуватися з суддею системи відеогол, якщо має сумніви, чи перетнула шайба лінію воріт під час кидка. Усі інші випадки консультації з суддею системи відеогол не використовуються під час післяматчевих кидків.

1. Якщо глядачі кидають сторонні предмети на лід, судді зупиняють гру і виконують вкидання у найближчій точці для вкидань, біля якої була зупинена гра. У разі, якщо гравцю перешкоджає глядач, судді зупиняють гру.

2. Про будь-яке втручання глядачів у гру головний суддя має повідомити організатора змагання.

1. Якщо гравець однієї з команд, що грає в рівних складах із суперником або з чисельною перевагою, направляє шайбу будь-яким способом (ключкою, рукавицею, ковзаном, тулубом) зі своєї половини майданчика і за лінію прокидання команди-суперника, і шайба при цьому не торкнулася жодного гравця на половині поля суперника, то така ситуація розцінюється як прокидання.

2. Існує дві умови, які має зафіксувати лінійний суддя відповідно до правила гібридного прокидання: він має визначити, що шайба прокидається гравцем з власної половини поля з-за центральної лінії та вона перетне лінію воріт у зоні атаки; також він має визначити, хто перший може заволодіти шайбою - гравець команди, що захищається, чи гравець команди, що атакує. Це друге рішення має бути прийнято не пізніше моменту, коли перший з гравців, що біжить за шайбою, досягне точки вкидання у кінцевій зоні, хоча рішення може бути прийняте раніше. У цьому випадку, визначальним чинником є ковзани гравців.

3. Якщо шайба була вкинута або передана так, що вона пройшла вздовж бортів і повертається до центру майданчика, лінійний суддя визначатиме, хто з гравців першим може торкнутися шайби. В цьому випадку визначальним чинником є не точка вкидання, а сама шайба.

4. Якщо немає боротьби за шайбу, прокидання не буде фіксуватися, доки захисник не перетне синю лінію зони захисту, а шайба не перетне лінію воріт.

5. Якщо гравці рухаються за шайбою паралельно та неможливо визначити, хто з гравців має територіальну перевагу, судді фіксують прокидання.

6. У випадку фіксації прокидання, коли гра була зупинена, має бути суворе дотримання правил уникнення необов’язкового контакту (контакту, якого можна було уникнути). У ситуації прокидання, коли прокидання скасовано через те, що атакуючий гравець виграв позицію, необхідно стежити за тим, щоб гравці вели боротьбу в рамках правил, що стосуються фізичного контакту.

1. Для визначення прокидання, центральна червона лінія є частиною зони атаки. Як тільки гравець досягає лінії, він може прокидати шайбу решту дистанції. Під поняттям "досягає лінії" мають на увазі, що гравець має торкнутися центральної червоної лінії шайбою на ключці (не ковзаном).

2. Лише у випадку, якщо команда грає в меншості (тобто має менше гравців на полі, ніж у суперника), їй дозволяється прокидати шайбу зі своєї половини поля за лінію воріт суперника і судді не фіксують прокидання. Кількість гравців на льоду визначається на момент, коли шайба відходить від ключки гравця. Якщо гравцю, який відбував штраф, відкрили двері зі штрафної лави після закінчення штрафу, але фізично він ще не ступив на лід, він буде розглядатися, як гравець на льоду під час визначення прокидання. Команда не вважається в меншості, якщо кількість гравців на льоду менша ніж дозволено, але це не є результатом штрафу.

3. Якщо шайба потрапляє у суддю, прокидання залишається в силі. Прокидання буде анульовано, якщо внаслідок попадання в суддю, шайба сповільнює свою швидкість і не перетинає лінії воріт.

4. Після фіксації прокидання подальше вкидання буде відбуватися у кінцевій зоні команди, що зробила прокидання в точці вкидання, найближчій до місця, де гравець востаннє торкнувся шайби.

5. Якщо суддя на льоду припустився помилки у призначенні прокидання, подальше вкидання буде відбуватися в центральній точці вкидання.

6. Прокидання не фіксується у таких випадках:

1) якщо шайба прокидається безпосередньо гравцем, який бере участь у вкиданні;

2) якщо гравець команди суперника, крім воротаря, мав можливість оволодіти шайбою, перш ніж вона перетне лінію воріт (у тому числі гравці, які уповільнюють рух для того, щоб дати можливість шайбі перетнути лінію воріт або гравці, які вдають, що рухаються швидше, але не роблять реальних спроб дістатися до шайби, перш ніж вона перетне лінію прокидання);

3) якщо гравець, прямуючи на лаву запасних для заміни, пропускає шайбу, щоб уникнути штрафу за порушення чисельного складу або з будь-яких інших причин;

4) якщо шайба торкається будь-якої частини тіла або будь-якої екіпіровки суперника з моменту кидка і до моменту перетину лінії прокидання;

5) якщо воротар залишає площу воріт під час прокидання або перебуває за межами площі воріт і рухається у напрямку шайби;

6) якщо шайба влучає у раму воріт і перетинає лінію прокидання.

1. Якщо шайба викинута або відскочила за межі ігрового поля (у тому числі на лаву гравців) або влучила у будь-які інші перешкоди, окрім бортів чи захисного скла над поверхнею льоду, гра має зупинятися і подальше вкидання буде відбуватися у точці для вкидань, найближчій до місця, де шайба востаннє торкнулася гравця, якщо інше не зазначено в цих Правилах.

2. Якщо матч зупиняється через викидання гравцем шайби, яка влучила в партнера по команді, що перебував на лаві запасних і який перехилився над бортом чи його тіло було над поверхнею льоду, або коли шайба вилітає на лаву запасних своєї команди через відкриті двері, подальше вкидання буде відбуватися в зоні, звідки була викинута шайба в найближчій точці вкидання, що не надає територіальної переваги команді, що порушила правило.

3. Якщо матч зупиняється через викидання гравцем шайби, яка потрапляє в суперника на лаві запасних, який схилився над бортом або чиє тіло було над поверхнею льоду, чи коли шайба влучає в гравців команди-суперника на лаві запасних через відкриті двері, подальше вкидання буде відбуватися в нейтральній зоні, найближчій до лави гравців суперника, що не дає команді-порушнику територіальної переваги.

4. Якщо шайба виходить з гри прямо з процедури вкидання, то вкидання буде проводитися ще раз на тому ж місці та штраф не буде накладено на жодного з гравців.

5. Захисне скло, що закінчується на лаві гравців, кріпиться до стійки, до якої в свою чергу кріпиться вигнутий буфер (захисне скло перед лавою гравців). Якщо шайба потрапляє у стійку, вона вважається у грі, але якщо шайба потрапляє у вигнутий буфер, вона вважається поза грою.

6. Якщо шайба потрапляє на сітку зі зворотного боку воріт, вона вважається поза грою, і застосовуються звичайні правила для вкидання після того, як суддя зупинить гру.

1. Якщо шайба потрапляє на верхню торцеву частину борта у будь-якому місці під час матчу, вона буде вважатися у грі.

2. Гравці можуть заволодіти шайбою на борту у звичайний і допустимий спосіб.

1. Якщо шайба потрапляє на зовнішній бік сітки воріт (на задню або верхню її частину) і застрягає там, або якщо її притискає до зовнішнього боку сітки воріт гравець команди суперника, головний суддя зупиняє гру. Якщо зупинка була викликана діями гравця команди, що захищається, подальше вкидання відбудеться в найближчій точці вкидання кінцевої зони. Якщо зупинка викликана діями гравця, що атакує, подальше вкидання відбудеться в найближчій точці вкидання за межами синьої лінії.

2. Гра не буде зупинена, якщо гравець скидає шайбу з сітки воріт. У процесі скидання шайби з верхньої частини воріт діють звичайні правила для гри високо піднятою ключкою.

1. Якщо шайба була вкинута з зони атаки і потрапила в сітку за воротами безпосередньо від виконання кидка, подальше вкидання відбудеться поза синьою лінією зони атаки.

2. Якщо шайба викинута з зони атаки і потрапляє у сітку за воротами в результаті рикошету від гравця команди, що захищається, подальше вкидання відбувається у найближчій точці вкидання зони атаки, звідки виконувався кидок. Якщо кидок проведений з місця за межами зони атаки і шайба після нього потрапляє в захисну сітку безпосередньо в результаті такого кидка, то вкидання проводиться в точці вкидання, найближчій до місця, з якого був зроблений кидок, що позбавляє винну команду територіальної переваги. Якщо кидок проведений із середньої зони, то вкидання проводиться у найближчій точці вкидання до місця, з якого був зроблений кидок, що позбавляє винну команду територіальної переваги. Якщо кидок проведений із зони захисту, то вкидання проводиться в найближчій точці вкидання до місця, з якого був зроблений кидок у зоні захисту.

3. Якщо шайба, кинута із зони атаки, потрапляє в захисну сітку в результаті рикошету від гравця команди, що обороняється, то вкидання проводиться в найближчій точці вкидання до місця, де відбувся рикошет, що не дає винній команді територіальної переваги. Якщо подібним чином шайба була відбита в зоні захисту, подальше вкидання буде відбуватися в зоні захисту. Якщо подібним чином шайба була відбита в нейтральній зоні, то подальше вкидання буде відбуватися в нейтральній зоні в найближчій точці вкидання до місця, де було відбито шайбу, що не надає винній команді територіальної переваги.

4. Якщо шайба потрапляє у сітку, але свистка немає, гра продовжується, як у випадку, ніби шайба потрапила у захисне скло.

1. Як тільки суддя втрачає шайбу з поля зору, він має зупинити матч.

2. Наступне вкидання відбудеться в найближчій точці вкидання до місця зупинки матчу, якщо інше не вказано в цих Правилах.

Якщо у результаті кидка атакуючого гравця шайба потрапляє у каркас або у сітку воріт (з зовнішньої боку) і виходить з гри, не торкнувшись суперника, то вкидання проводиться у зоні атаки. Якщо шайба зрикошетила до або після потрапляння у каркас чи у сітку воріт (із зовнішнього боку) від гравця команди, що обороняється, то вкидання проводиться у кінцевій точці вкидання, найближчій до місця кидка.

1. Матч не зупиняють, якщо шайба потрапила в суддю на льоду під час гри, крім випадків, коли шайба потрапляє у сітку воріт у результаті такого контакту, коли шайба виходить з гри у результаті такого контакту чи суддя на льоду травмований.

2. Якщо атакуюча команда забила гол у результаті відскоку шайби від судді, взяття воріт не зараховується, а подальше вкидання відбувається у найближчій точці вкидання до місця, в якому шайба відскочила від судді.

3. Якщо шайба влучила в суддю на льоду, а потім потрапила у ворота законним способом, то гол зараховується.

4. Якщо шайба виходить за межі майданчика від судді, подальше вкидання відбувається у найближчій точці вкидання до місця, де шайба влучила в суддю.

1. Пас рукою дозволений у зоні захисту за умови, що партнер отримав передачу всередині цієї зони захисту. Виконуючи такий пас, гравець може вдарити шайбу рукою чи рукавицею, не затримуючи її.

2. Якщо гравець зі своєї зони захисту навмисно спрямовує шайбу передпліччям або рукою партнерові, що дає змогу його команді отримати перевагу в будь-якій зоні, окрім зони захисту, гра буде зупинена і подальше вкидання відбуватиметься в зоні захисту в найближчій точці вкидання до місця, де був виконаний пас рукою. Гравцю у нейтральній зоні не дозволяється робити пас рукою партнеру по команді, що перебуває у зоні захисту. У цьому випадку суддя зупиняє гру і подальше вкидання відбувається у найближчій точці вкидання у зоні захисту.

3. Якщо шайба потрапляє у сітку воріт у результаті руху рукою атакуючого гравця або влітає у ворота від будь-якого гравця будь-яким способом після удару рукою атакуючого гравця, гол зараховують, а подальше вкидання проводять за межами синьої лінії в найближчій точці вкидання до місця, де було зафіксовано порушення, що не надає винній команді територіальної переваги.

4. Якщо гравець команди, що обороняється, б’є по шайбі рукою або направляє шайбу рукою у свої ворота, то взяття воріт зараховують.

1. Якщо гравець торкається шайби високо піднятою ключкою на висоті вище плеча і він або його партнер по команді буде наступним гравцем, хто заволодіє шайбою, гра зупиняється.

2. Якщо таке порушення відбувається у зоні атаки і партнер по команді згодом заволодіє шайбою у зоні атаки, подальше вкидання відбудеться за межами синьої лінії на стороні, де його партнер заволодів шайбою. Якщо таке порушення відбулося у зоні атаки та партнер по команді згодом отримує контроль над шайбою у нейтральній зоні або у зоні захисту, подальше вкидання відбудеться у найближчій точці вкидання до місця, де шайбою заволодів партнер по команді, що забезпечує меншу територіальну перевагу винній команді. Якщо таке порушення буде відбуватися у нейтральній зоні, подальше вкидання буде відбуватися у зоні захисту на стороні, найближчій до місця, де партнер здобув контроль над шайбою. Якщо таке порушення відбулося в зоні захисту, подальше вкидання буде відбуватися в зоні захисту у найближчій точці вкидання до місця, де партнер заволодів шайбою.

3. Гра високо піднятою ключкою визначається положенням плечей гравця.

4. Якщо гравець торкається шайби ключкою, піднятою вище рівня плечей, а шайбою заволодіває суперник, гра продовжується.

5. Якщо гравець торкається шайби високою піднятою ключкою і забиває шайбу у власні ворота, то гол зараховують на користь протилежної команди.

6. Маневр типу "лакрос", під час якого гравець накриває шайбу крюком та заносить шайбу на крюку ключки у ворота, допускається за умови, що він не підіймає ключку (і відповідно шайбу) вище рівня плечей у будь-який момент такого руху. Якщо і ключка, і шайба - вище рівня плечей під час такого маневру, гра зупиняється.

7. Якщо гравець команди, яка володіє шайбою, вступає у контакт з шайбою високо піднятою ключкою під час відкладеного штрафу команди суперника, подальше вкидання відбудеться в одній з двох кінцевих точок вкидання зони команди, на яку накладається штраф.

1. Взяття воріт не зараховують, якщо атакуючий гравець спрямовує шайбу у ворота високо піднятою ключкою або шайба відскакує у ворота від ключки, розташованої вище перекладини воріт, навіть якщо шайба після цього торкнеться будь-якого польового гравця, воротаря чи судді, або якщо вона відскакує від льоду і потрапляє у ворота.

2. Визначальним чинником є місце контакту шайби з ключкою гравця відносно перекладини воріт. Якщо та частина ключки, яка контактує з шайбою знаходиться - на рівні або нижче перекладини, гол зараховують.

Якщо будь-яку ділянку або частину захисного скла пошкоджують, гра зупиняється і не відновлюється доти, доки пошкодження не усунуть.

1. Лінією фіксації офсайду чи положення поза грою є синя лінія зони атаки. Гравці атакуючої команди не можуть перетнути цю лінію, поки її не перетнула шайба.

2. Уся ширина синьої лінії вважається частиною зони, де знаходиться шайба. Якщо шайба - за межами зони атаки, то буде вважатися, що шайба у нейтральній зоні доти, доки вона повністю не перетне синю лінію. Якщо шайба розташована в зоні атаки, то вважається, що вона не вийшла за межі зони атаки доти, доки вона повністю не перетне синю лінію.

3. Якщо гравець атакуючої команди контролює шайбу і перебуває в зоні атаки в той час, коли шайба знаходиться в нейтральній зоні, то шайба не вважатиметься в зоні атаки, поки вона повністю не перетне синю лінію.

4. Офсайд визначається на синій лінії зони атаки положенням ковзанів гравців атакуючої команди відносно шайби. Атакуючі гравці знаходяться в офсайді, коли обидва ковзани повністю перетнули синю лінію зони атаки, перш ніж шайба повністю перетнула цю синю лінію. Це також охоплює тривимірну позицію шайби. Якщо шайба знаходиться у повітрі безпосередньо над синьою лінією перед будь-яким атакуючим гравцем, положення поза грою немає. Положення ковзанів гравців інтерпретується тільки в двох вимірах. Ковзан, який знаходиться у повітрі, не інтерпретується, поки він не торкнеться льоду. Щоб бути у грі, гравець може торкатися одним ковзаном синьої лінії, тоді як іншим бути на чи поза синьою лінією.

1. Якщо атакуючий гравець вкидає або передає партнерові шайбу, що влучає в партнера, який в’їжджає в зону атаки перед шайбою, гра зупиняється і фіксується офсайд. Вкидання відбувається у найближчій точці для вкидань до місця, з якого було виконано передачу, що надає винній команді меншу територіальну перевагу. Якщо атакуючий гравець вкидає шайбу з-за меж зони атаки, а вона виходить з гри у зоні атаки, коли його партнер по команді вже перебував там, гра зупиняється і фіксується офсайд. Вкидання відбувається у найближчій точці вкидання до місця, з якого було виконано передачу, що надає винній команді меншу територіальну перевагу.

2. Якщо гравець команди, що захищається, зі своєї зони захисту викидає шайбу або віддає передачу та шайба влучає в суддю за синьою лінією і відскакує назад у зону, тоді як гравець атакуючої команди перебуває всередині зони атаки, фіксується відкладений офсайд.

3. Якщо гравець передає шайбу з-за меж своєї зони захисту партнерові по команді, який знаходиться обома ковзанами всередині зони атаки, фіксується офсайд і подальше вкидання відбувається у нейтральній зоні в найближчій точці вкидання до місця, з якого була зроблена передача, що надає винній команді меншу територіальну перевагу. Якщо гравець робить передачу зі своєї зони захисту партнерові по команді у зону атаки, то фіксується офсайд і подальше вкидання проходить у зоні захисту в найближчій точці вкидання до місця, звідки віддавалася передача.

4. Якщо атакуючий гравець, перебуваючи у зоні атаки, контролює шайбу за межами цієї зони - офсайд не фіксується, але якщо атакуючий гравець у такій позиції повністю вводить шайбу у зону атаки, фіксується положення "поза грою" і подальше вкидання відбувається у нейтральній зоні в найближчій точці вкидання до місця, де знаходилася шайба на момент свистка.

Якщо фіксується офсайд, гра зупиняється, а вкидання відбувається так:

у найближчій точці вкидання в нейтральній зоні, якщо шайба була завезена у зону атаки атакуючим гравцем тоді, коли його партнер знаходився у цій зоні;

у центральному колі вкидання, якщо передача або кидок були зроблені між центральною червоною лінією і синьою лінією атаки;

у нейтральній зоні на точках вкидання, біля зони захисту, якщо передача або кидок були зроблені між синьою лінією захисту і центральною червоною лінією;

у кінцевих точках вкидання зони захисту команди-порушника, якщо гравець робить навмисний офсайд;

у кінцевих точках вкидання зони захисту команди-порушника, якщо був кидок або передача атакуючого гравця зі своєї зони захисту;

у найближчій точці вкидання, звідки була виконана передача або кидок шайби, що призвів до відкладеного офсайду;

у точці вкидання в зоні захисту, якщо на команду, що захищається, було накладено штраф під час гри з відкладеним офсайдом.

1. Якщо гравець зберігає контроль над шайбою та його ковзани перетнули синю лінію швидше ніж шайба, то гра не зупиняється за умов, що гравець оволодів шайбою, знаходячись у нейтральній зоні і що він тримав шайбу на ключці, поки шайба повністю не перетнула синю лінію.

2. Якщо гравець отримує пас і його ключка і один ковзан знаходяться за синьою лінією, але один ковзан знаходиться в нейтральній зоні, гра продовжується.

3. Якщо гравець команди, що обороняється знаходиться у нейтральній зоні або у зоні нападу і переміщує шайбу у свою зону захисту (тримаючи шайбу ключкою, віддаючи пас або відбиваючи шайбу), а гравці атакуючої команди вже знаходяться в цій зоні, гра продовжується.

1. Якщо атакуючий гравець передує шайбі у зоні атаки, але не торкається її, лінійний суддя має підняти руку, щоб сигналізувати відкладений офсайд. Гра продовжується, якщо команда, яка обороняється, володіє шайбою, а атакуючий гравець не робить ніяких зусиль, щоб заволодіти нею або змусити захищати шайбу, а замість цього залишає зону атаки так, щоб принаймні одна нога торкнулася синьої лінії.

2. Відкладений офсайд скасовується, якщо усі гравці атакуючої команди залишили зону атаки або шайба повністю перетнула синю лінію, повернувшись до нейтральної зони чи далі. Після цього атакуюча команда може знову перейти до атакуючих дій або повторно ввести шайбу в зону атаки.

3. Якщо в результаті відкладеного офсайду гра зупиняється, подальше вкидання відбувається за межами синьої лінії зони захисту.

4. Якщо під час відкладеного офсайду команда, що захищається, не робить ніяких зусиль, щоб перемістити шайбу зі своєї зони, а команда, що атакує, не робить ніяких спроб, щоб залишити зону атаки, гра буде зупинена і буде зафіксовано офсайд. Вкидання пройде в нейтральній зоні у найближчій точці вкидання до місця, в якому шайба знаходилася в момент свистка. Якщо під час, відкладеного офсайду команда, що захищається, забиває шайбу у власні ворота, гол зараховується.

5. Якщо шайба була вкинута в зону атаки в результаті відкладеного офсайду, внаслідок чого вона влучає у ворота команди, яка захищається (безпосередньо або після відскоку від воротаря, гравця чи судді або відскакує від захисного скла чи борта), гол не зараховується, оскільки кидок був виконаний в офсайді. Той факт, що команда, яка атакує, має звільнити зону атаки перед тим, як забивати шайбу у ворота, не має значення.

6. Якщо під час відкладеного офсайду гравець команди, що захищається, викидає шайбу за межі майданчика, до нього будуть застосовуватися відповідні правила і штрафи, що стосуються затримки гри. Якщо відбувається ситуація, описана вище, але шайба відскакує від скла або партнера по команді, та не перетинає синю лінію, штраф не буде накладатися, але подальше вкидання буде відбуватися у нейтральній зоні через відкладений офсайд. Якщо виникає ситуація, яка описана вище, але шайба відскакує від захисного скла чи партнера по команді та перетинає синю лінію, штраф не буде накладатися, але подальше вкидання буде відбуватися у зоні захисту на стороні, де було останнє торкання шайби. Якщо під час відкладеного офсайду атакуюча команда перекидає шайбу через синю лінію і шайба рикошетом від гравця команди, що захищається, виходить з гри, подальше вкидання відбудеться у найближчій точці вкидання в зоні, звідки виконувався кидок.

7. Правило відкладеного штрафу заміняє собою правило відкладеного офсайду. Якщо гра зупиняється у результаті відкладеного офсайду, а на команду, яка обороняється, накладається штраф, вкидання буде відбуватися у зоні захисту відповідно до звичайних правил вкидання після накладання штрафів.

1. Якщо гравець, намагаючись уникнути прокидання, перетинає синю лінію атаки швидше ніж шайба, створюючи ситуацію відкладеного офсайду, правила гібридного прокидання залишаються в силі. Якщо лінійний суддя визначає, що гравець, перебуваючи в офсайді, торкнувся шайби, то буде зафіксовано офсайд.

2. Якщо гравець торкається шайби, як зазначено у пункті 1 цієї глави до того, як було зафіксовано прокидання, знаходячись у відкладеному офсайді, подальше вкидання буде відбуватися у найближчій точці вкидання до місця, звідки була викинута шайба.

1. Офсайд розцінюється як навмисний, коли атакуюча команда робить дії, щоб навмисно викликати зупинку гри. Наступне за цим вкидання проводиться у зоні захисту команди, яка зробила навмисний офсайд.

2. Офсайд розцінюється як навмисний, якщо:

1) виконується кидок у ворота або у бік воріт, гравцем атакуючої команди під час відкладеного офсайду, змушуючи воротаря захищати ворота;

2) атакуюча команда торкається шайби або намагається отримати контроль над шайбою чи вступає у боротьбу за шайбу під час відкладеного офсайду;

3) атакуюча команда забиває гол, кидком по воротах, під час відкладеного офсайду;

4) атакуюча команда не робить ніяких зусиль, щоб звільнити зону атаки для скасування відкладеного офсайду.

3. Якщо шайба була вкинута у зону атаки і в результаті цього було зафіксовано відкладений офсайд і шайба потрапила у ворота будь-яким способом, гол не зараховується, окрім випадку, якщо він був забитий у результаті навмисних дій захисника. Наступне за цим вкидання пройде у зоні захисту команди, що зробила умисний офсайд.

4. Якщо атакуюча команда звільняє зону атаки і шайба випадково потрапляє у нападника в цій зоні, буде зафіксовано офсайд, але він не буде визнаний навмисним.

1. Якщо очевидно, що гравець отримав серйозну травму, суддя на льоду зупиняє гру й одразу викликає на лід лікаря команди.

2. В усіх інших випадках, якщо гравець отримав травму і не може продовжувати гру або перейти на лаву гравців, гра продовжується, поки його команда не отримає контроль над шайбою.

3. Якщо гравець отримав травму і цей же час на нього накладається штраф, він має право піти в роздягальню, а його команда має негайно відправити на лаву оштрафованих іншого гравця для відбування штрафу у повному обсязі.

4. Якщо травмований оштрафований гравець може повернутися на лаву гравців до закінчення часу його покарання, він має перейти на лаву оштрафованих, щоб відбути залишок штрафу.

5. Коли гра зупиняється через травму гравця, він має покинути лід і не може повернутися доти, доки гра не відновиться.

1. У випадку, коли під час гри травмовано суддю на льоду, гра має бути негайно зупинена (якщо жодна з команд не має гострого гольового моменту), щоб оцінити серйозність травми й оглянути травмованого суддю. Якщо проблема може бути вирішена негайно, травмований суддя має бути оглянутим медичним персоналом команди господаря.

2. Якщо головний суддя травмований і не може продовжувати роботу, один головний суддя (у системі чотирьох суддів) буде виконувати його обов’язки. При системі трьох суддів - один з лінійних суддів, визначений до початку гри, має приступити до виконання обов’язків травмованого судді. Якщо лінійний суддя отримав травму і не може продовжувати роботу відповідно до системи з чотирма чи трьома суддями, він буде замінений, якщо головний суддя вважатиме це за необхідне. Якщо на гру призначається запасний суддя, то він приступить до виконання обов’язків головного судді, коли одягне форму і буде готовий, але гра у цей час буде продовжуватися.

Гравець, одна нога якого на льоду, а інша поза льодом на лаві запасних, вважається гравцем не на льоду, поки він не грає з шайбою і не бере участі у будь-яких діях із суперником або обидві його ноги не знаходяться на льоду.

1. Заміна одного або декількох гравців вважається заміною гравців.

2. Господарі поля проводять заміну гравців після команди гостей. Це означає, що тренер команди гостей повинен виставити своїх гравців на лід першим, після чого тренер команди господарів повинен зробити це відповідно до процедури, викладеної нижче. Якщо команди не роблять заміну одразу, судді забороняють заміну.

3. Якщо кожна з команд відмовилася виконувати заміну або запізнилася виконати заміну чи навмисне допустила помилку в дотриманні цього правила, спочатку це призведе до попередження від головного судді, а потім буде накладено малий лавовий штраф за затримку часу гри.

4. Після того, як заміни гравців були зроблені, команді не дозволяється змінювати склад, поки гра не буде відновлена. Команди не можуть проводити заміну гравців після неправильного вкидання.

5. Якщо після проведення заміни гравців і перед проведенням правильного вкидання на одну або обидві команди накладаються штрафи, які пов’язані зі зміною чисельного складу гравців на майданчику, команди можуть провести додаткові заміни гравців. Після взяття воріт на лід можуть вийти тільки гравці для проведення заміни та у кількості не більше, ніж необхідно для продовження матчу.

1. Зміна гравців може відбуватись у будь-який час матчу за умови, що гравець, якого будуть замінювати знаходиться на відстані півтора метри від борту лави гравців, і гравці, які замінюються, не беруть участі у грі.

2. Якщо гравець, який виходить на заміну, залишає відстань півтора метри і бере участь у грі до того, як замінений гравець хоча б однією ногою знаходиться за межами льоду біля лави гравців, на команду буде накладено штраф за порушення чисельного складу. Якщо під час заміни гравця під час гри гравець заходить на лід або виходить з льоду, а інший гравець грає з шайбою, вступає в контакт з суперником або бере участь в грі у той час, як обидва гравці знаходяться у півтораметровій зоні, на команду буде накладено штраф за порушення чисельного складу.

3. Якщо заміна гравця проводиться під час гри і гравець, якого змінюють, перебуває у півтораметровій зоні від своєї лави гравців, і гравці не беруть участі у ігрових діях, штраф за порушення чисельного складу не накладається.

Гравцю не дозволяється використовувати лаву гравців команди суперника під час гри, за винятком випадкової помилки.

1. Якщо під час відкладеного офсайду атакуючий гравець в зоні атаки залишає лід і йде на свою лавку, проходячи через зону атаки, він вважатиметься не на льоду за умови, якщо його заміна проходить у нейтральній зоні.

2. Якщо його заміна проходить у зоні атаки і відкладений офсайд все ще в силі, гравець, який виходить на заміну, має звільнити зону атаки.

3. Якщо атакуючі гравці звільнили зону атаки і лінійний суддя скасував відкладений офсайд, гра буде продовжуватися.

1. Для заміни гравців необхідно дотримуватися таких процедур:

1) одразу після зупинки гри суддя сигналізує тренеру команди гостей;

2) команда гостей має п’ять секунд, щоб зробити свої заміни;

3) головний суддя піднімає руку, сигналізуючи, що команда гостей не має більше часу на проведення заміни;

4) підняттям руки суддя сигналізує тренеру команди господарів поля, що вони можуть зробити свої заміни;

5) через п’ять секунд суддя опускає руку, щоб вказати, що команда господарів більше не може робити заміни;

6) коли головний суддя опустив руку, лінійний суддя дає свисток, щоб показати, що обидві команди не мають більше часу для проведення замін і повинні стати для виконання процедури вкидання;

7) наприкінці п’яти секунд (або раніше, якщо гравці, які беруть участь у процедурі вкидання, вже готові) лінійний суддя вкидає шайбу.

2. Лінійний суддя має бути впевненим, що всі гравці зайняли правильні позиції для процедури вкидання, якщо ж команда буде намагатися зробити заміну гравців після закінчення відведеного часу, то суддя відправить гравця (гравців) назад на лаву і зробить попередження тренеру. Будь-яке подальше порушення цієї процедури призведе до накладання малого лавового штрафу за затримку гри.

1. Якщо команда зробила прокидання шайби, то їй забороняється проводити заміни гравців до наступного вкидання. Правило застосовується до тих гравців, які були на льоду у той момент, коли шайба відірвалася від ключки, якою було виконане прокидання.

2. Якщо команда намагається провести заміну гравців після прокидання шайби, суддя зробить попередження за перше порушення, а потім накладе малий лавовий штраф за затримку гри за наявності подальших порушень.

3. Якщо команда, яка виконала прокидання шайби, використала свій командний тайм-аут під час цієї зупинки гри, вона не має права проводити заміни гравців. Гравець, який зламав свою ключку під час гри, після прокидання має право під’їхати до лави гравців і взяти нову ключку.

4. Команда має право провести заміну гравця у випадках:

1) заміни воротаря, який був замінений польовим гравцем;

2) заміни травмованого гравця або воротаря;

3) якщо на будь-яку команду накладається штраф, який призводить до зміни чисельних складів команди, команда, яка зробила прокидання шайби, має право проводити заміни, але наступне вкидання пройде у зоні захисту команди, на яку було накладено штраф;

4) заміни гравця, у якого зламалася захисна маска, візор або лезо ковзана.

1. Гол вважається забитим, коли команда завозить або кидком спрямовує шайбу у сітку воріт виключно через площину лінії воріт поміж стійками воріт нижче перекладини і повністю перетинає лінію воріт під час гри і зараховується суддею.

2. Гол вважається забитим, коли шайба закинута, спрямована або завезена у ворота будь-яким чином гравцем, що захищається.

3. Гол вважається забитим, коли шайба потрапляє у сітку воріт внаслідок відскоку від будь-якої частини тіла гравця після кидка партнера по команді.

4. Шайба повинна повністю перетнути лінію воріт. Будь-яка шайба, закинута у ворота під час зупинки гри, не вважається голом.

5. Гол вважається офіційно зарахованим після того, як буде проведено вкидання шайби у центральному колі майданчика. Відеодокази того, що гол не може бути зарахованим, не приймаються після вкидання шайби.

6. Лише один гол може бути зарахований одній команді в одну зупинку гри. У випадку, коли гол забито, а гра не зупинена, а слідом забивається наступний гол будь-якою з команд, а відеоповтор підтверджує, що перший гол мав бути зарахований, то другий гол відміняється. Зараховується тільки перший гол, а відлік часу гри переводять на момент першого гола (час гри і час оштрафованих гравців, якщо він був) і гра продовжується з часу першого забитого гола. Якщо у ситуації, описаній вище, перший гол визнано не зарахованим, то зараховується другий гол і час на табло не переводиться. Будь-які штрафи, що накладаються протягом двох голів або після свистка після другого гола, будуть нараховані, за винятком першого малого штрафу команді, що пропустила (відповідно до правил про анулювання штрафів після забивання гола, за наявності відкладеного штрафу).

7. Маневр лакрос дозволяється за умови, що гравець не підніматиме ключки вище плечей у будь-який момент під час руху.

8. Якщо шайба потрапляє у ворота рикошетом від ключки або тіла атакуючого гравця, чиї ковзани перебували в цей момент у воротарській зоні, до того як шайба увійшла в ворота в тривимірному просторі цієї зони, взяття воріт не зараховується, а наступне вкидання буде проводитися у точці вкидання за межами зони атаки. Якщо ковзани гравця перебувають не у воротарській зоні, а ключка у ній, гол зараховують, якщо ключка гравця не заважає воротарю грати на своїй позиції. Якщо ключка заважає, то гол не зараховують наступне вкидання відбуватиметься за межами синьої лінії.

9. Для зарахування гола шайба має перетнути лінію воріт до завершення періоду. Якщо табло не функціонує, судді на льоду можуть звернутися до судді системи відеогола. В усіх інших випадках остаточним є рішення головного судді.

10. Якщо суддя лави оштрафованих не встигає відкрити двері, щоб випустити оштрафованих після закінчення штрафного часу, тим самим затримуючи повернення гравців на лід, а в цей час команда суперника забиває гол, гол буде зарахований.

11. Якщо гол забито із сиреною про завершення періоду та судді приймають рішення зарахувати його, немає потреби проводити вкидання у центральному колі. Час взяття воріт записують на 19:59 в офіційний протокол матчу. Якщо команда закидає гол на останній хвилині матчу, час гола округлюють до найближчої секунди.

1. Якщо гравець команди, що захищається, тисне, штовхає або чіпляє гравця команди, що атакує, внаслідок чого останній опинився у воротарській зоні у момент, коли шайба потрапила у ворота, гол зараховується за винятком, якщо атакуючий гравець мав достатньо часу для того, щоб вийти з цієї зони.

2. Якщо шайба перебуває у воротарській зоні і потрапляє у ворота від ключки атакуючого гравця, гол зараховується.

3. Якщо атакуючий гравець перебуває у воротарській зоні в момент перетину шайбою лінії воріт і його положення ніяк не заважає воротарю захищати ворота, гол зараховується.

4. Якщо воротар перебуває за межами воротарської зони, а суперник заважає йому повернутися на своє місце або заважає воротарю грати у момент потрапляння шайби у ворота, то гол не зараховують, а гравець атаки отримає малий штраф за блокування.

5. Воротарська зона є тривимірною і всі її лінії відносяться не лише до льоду, а й до простору над ним на висоту поперечини воріт.

1. Гол не зараховується, якщо шайба потрапила у ворота внаслідок помітного удару по шайбі ногою атакуючим гравцем. Помітним ударом ногою вважається рух ковзана по льоду або маятниковий рух як спосіб заштовхнути шайбу у ворота.

2. Гол буде зараховано, якщо атакуючий гравець б’є шайбу ногою, внаслідок чого вона влітає у ворота від чужого чи свого гравця після того, як воротар відбив шайбу. Гол не зараховується, якщо атакуючий гравець б’є шайбу ногою і вона відскакує у ворота від воротаря або його спорядження чи від гравця будь-якої команди.

3. Якщо атакуючий гравець будь-яким чином повертає свою ногу з метою спрямувати шайбу, а шайба потрапляє у ворота внаслідок цього спрямування, гол не зараховується.

4. Якщо атакуючий гравець намагається вдарити ногою шайбу від ковзана до ключки, але не встигає заволодіти нею за допомогою ключки, до того як шайба потрапляє у ворота, гол не зараховується, оскільки чітко помітний удар ногою призвів до потрапляння шайби у ворота. Якщо атакуючий гравець веде шайбу на своїй ключці і підбиває її ногою з метою проштовхнути шайбу в ворота, гол не зараховується.

5. Якщо атакуючий гравець, змагаючись із суперником за позицію, б’є шайбу ногою, намагаючись втримати рівновагу, гол не зараховується. Помітність удару ногою є важливим критерієм навіть при штовханні з суперником.

1. Жоден гол не буде зараховано, якщо атакуючий гравець б’є шайбу ногою, кидає рукою, рукавичками або по-іншому направляє шайбу у ворота будь-якою частиною свого тіла, у будь-який спосіб, крім удару ключкою, і якщо навіть шайба відскочила від іншого гравця чи судді після первинного контакту.

2. Жоден гол не зараховується, якщо атакуючий гравець направляє, відбиває або б’є шайбу високо піднятою ключкою, піднявши перо ключки вище поперечини воріт, навіть якщо шайба відбивається від гравця, воротаря або від судді і влучає у ворота. Визначальним чинником є те, де здійснюється контакт шайби з ключкою відносно поперечини воріт. Якщо контакт шайби з ключкою був на рівні нижче поперечини воріт, гол зараховується.

3. Гол не зараховується, якщо шайба відскочила від судді, навіть якщо після цього шайба відбивається від ковзанів гравців будь-якої команди або воротаря. Якщо шайба влучає у суддю і внаслідок цього потрапляє у ворота у спосіб відповідно до цих Правил, гол зараховується.

4. Гол не зараховується, якщо шайба перетнула лінію воріт, знаходячись під гравцем оборони, якого заштовхнув у ворота гравець команди, що атакує.

5. Жоден гол не зараховується, якщо гравець виходить на лід зі своєї лави незаконно, а його команда в цей час забиває гол.

6. Якщо гравець залишає лаву оштрафованих раніше через власну помилку або через помилку судді штрафованих гравців, а його команда в цей час забиває гол, поки він на льоду чи проходить заміну, гол не зараховується і гравець має повернутися на лаву оштрафованих для відбуття штрафного часу, який залишився. Якщо інші штрафи накладаються у цей час, вони також мають відбутися.

7. Головний суддя має право порадитися з лінійними суддями з інциденту, що відбувся до забитого голу. Якщо лінійний суддя є свідком порушення, яке має призвести до накладання великого штрафу, дисциплінарного до кінця гри штрафу, матч-штрафу або штрафу за неспортивну поведінку, яке допущене атакуючим гравцем та яке залишилося непоміченим головним суддею безпосередньо перед голом. У такому випадку лінійний суддя може доповісти про інцидент, а головний суддя може прийняти рішення про те, що гол не зараховується та про накладання штрафів.

8. Гол не зараховується, якщо шайба повністю перетнула лінію воріт після закінчення періоду. Гол не зараховується, якщо головний суддя зупинив гру до того, як шайба перетнула лінію воріт. Такий випадок не підлягає розгляду суддею системи відеогола.

1. Якщо гравець команди, що захищається, переміщує власні ворота, а команда суперника забиває гол, гол буде зараховано за таких умов:

1) суперник був у процесі кидка перед тим, як ворота були зсунуті;

2) головний суддя визнає, що шайба потрапила б у ворота, якби вони були у нормальному положенні.

2. Ворота вважаються зсунутими (переміщеними), якщо:

1) один або обидва еластичні фіксатори воріт вийшли зі своїх отворів;

2) одна або обидві стійки воріт зіскакують з еластичних фіксаторів воріт.

3. Якщо одна або обидві стійки нещільно прилягають до льоду, але контактують з еластичними фіксаторами воріт, що не вийшли зі своїх отворів, гол зараховується.

4. Для воріт, які не мають еластичних фіксаторів, стійки мають щільно прилягати до льоду та бути на лінії воріт, коли шайба потрапляє у ворота.

5. Якщо позиція воріт була будь-яким чином змінена протягом гри, гра буде зупинена, поки ворота не будуть встановлені правильно. Коли ворота встановлять правильно, гра продовжиться.

6. Гол не зараховується, якщо ворота зсуваються до того, як шайба перетне лінію воріт, за винятком випадків, передбачених пунктом 1 цієї глави.

1. Суддя системи відеогола може консультуватися з головним суддею на вимогу головного судді або з власної ініціативи. Ця консультація проводиться для встановлення легітимності гола. Якщо гол забитий або видався забитим, то головний суддя має відразу показати своє рішення (гол або немає гола), а потім за потреби звернутися до судді системи відеогола. Консультація з ним може тривати, доки суддя не прийме остаточне рішення. Якщо перегляд відео не підтвердив правильності попереднього рішення головного судді, він може його спростувати.

2. Якщо суддя системи відеогола вимагає консультації з головним суддею матчу щодо можливого гола, який не був поміченим жодним із суддів на майданчику, рішення судді системи відеогола є вирішальним. Якщо ні судді на майданчику, ні суддя системи відеогола не ініціюють перегляд імовірного гола під час найближчої зупинки матчу, після вкидання шайби перегляд моменту не допускається. Якщо головний суддя або суддя системи відеогола не ініціюють перегляд сумнівного моменту після завершення періоду, перегляд не може проводитися після того, як команди залишать лід та підуть на перерву.

3. Перегляд моменту суддею відеогола можливий у разі виникнення сумнівів з приводу:

1) чи перетнула шайба лінію воріт;

2) чи потрапила шайба у ворота до того, як вони були зміщені;

3) чи потрапила шайба у ворота до чи після закінчення періоду;

4) чи була шайба закинута високо піднятою ключкою;

5) чи була шайба закинута ногою або рукою або навмисно спрямована чи відбита будь-якою частиною тіла атакуючого гравця у ворота;

6) чи була шайба закинута після того, як атакуючий гравець блокував воротаря;

7) чи потрапила шайба у ворота, відскочивши від судді на майданчику.

4. Суддя системи відеогола не може консультувати суддів на льоду у разі виникнення сумнівів з приводу:

1) чи перетнула шайба лінію воріт до чи після свистка судді;

2) чи були зміщенні ворота під час процедури виконання штрафного кидка або під час серії післяматчевих кидків;

3) чи було добивання під час процедури виконання штрафного кидка.

1. Штрафи можуть накладатися у будь-який час матчу. Цей проміжок часу включає 60 хвилин основного часу, овертайм, процедуру виконання післяматчевих кидків для визначення переможця, зупинки гри, а також час виходу команд з льоду до роздягалень.

2. Судді на льодовому майданчику мають найпильніше спостерігати за будь-якими порушеннями, і якщо ситуація відповідає правилам накладення штрафу, відповідний штраф накладають, а відмітку про це заносять до протоколу матчу. Це стосується всіх випадків, що можуть статися до початку, під час та після закінчення матчу. Поняття "до початку матчу" - це час до стартового вкидання, коли польові судді та команди вже знаходяться на льоду, але гра ще не почалася. Будь-які порушення правил, здійснені протягом розминки перед матчем або у підтрибунних приміщеннях, не можуть бути покарані накладенням штрафів, оскільки ці події не були під контролем льодових суддів. Ці порушення мають бути зазначені у протоколі гри та мають розглядатися організаторами змагання.

3. Жоден гравець або представник команди не мають права заходити до роздягальні суддів під час гри та після її закінчення. Про будь-яке порушення цього правила арбітри повідомляють організатора змагання.

1. У разі обслуговування матчів за системою "два головних судді", гравець не може бути покараний обома рефері за одне і те саме порушення, але один і той же гравець може бути покараний обома рефері за два різних порушення.

2. Якщо команда, що має бути покарана штрафом, володіє шайбою, гра зупиняється. Якщо шайбою володіє протилежна команда, гра продовжується, поки команда, що порушила правила, не заволодіє шайбою.

3. Якщо протягом відкладеного штрафу команда, яка володіє шайбою, закидає шайбу у ворота суперника, перший малий штраф скасовується. Якщо ж мав бути накладений подвійний малий штраф, то один малий штраф скасовується, а другий накладається. Якщо мали бути накладені великий штраф, дисциплінарний або матч-штраф, то вони мають бути накладені, навіть якщо гол був забитий.

4. Якщо протягом відкладеного штрафу два або більше порушення правил, які вимагають накладення малого штрафу, були здійснені більше ніж одним гравцем, і при цьому забивається гол, головний суддя має спитати капітана оштрафованої команди, який саме штраф треба скасувати. Другий та наступні штрафи мають бути накладені. У цьому разі порядок черговості порушень правил не має братися до уваги.

5. Якщо проти гравця, що атакує, виходячи віч-на-віч, суперник порушує правила так, що необхідно накладати великий штраф плюс автоматично дисциплінарний штраф до кінця гри, цей штраф має бути накладений незалежно від того, чи результативним буде виконання штрафного кидка чи ні.

6. Будучи оштрафованим, гравець має пройти безпосередньо на лаву оштрафованих або в роздягальню, якщо суддя не вказав інше. Порушення цього правила призведе до накладання малого лавового штрафу.

7. Якщо одна команда отримує більше ніж один штраф одночасно, що призводить до нерівних складів, капітан має проінформувати суддю про порядок відбування штрафів, якщо подальше накладення штрафів може призвести до ситуації, коли один з оштрафованих гравців може вийти на лід раніше за інших.

8. Якщо гравець покараний дисциплінарним штрафом та не може взяти участі в овертаймі та серії післяматчевих кидків для визначення переможця, він має піти до роздягальні.

1. Штрафи вважаються такими, що закінчилися, у момент, коли на табло горить час, що відповідає часу в момент накладання штрафу плюс тривалість штрафу. Наприклад, якщо малий штраф накладається у 4:58, він закінчується у 2:58. Якщо накладається великий штраф у 13:05, він закінчується у 8:05, незалежно від того, чи гравець ступив на лід саме в цей момент. Для штрафів, що складаються з малого та дисциплінарного штрафів, гравцю дозволяється повернутися на лід під час першої зупинки гри після закінчення його штрафного часу.

2. Тільки штрафи, відображені на табло, дають змогу команді задіяти додаткових гравців під час гри після закінчення штрафів. До штрафів, які не відображаються на табло, належать збіжні: малі, великі, дисциплінарні, дисциплінарні до кінця гри та матч-штрафи.

3. На табло відображаються малі штрафи, подвійні малі штрафи, великі штрафи та матч-штрафи.

4. Штрафи з відкладеним початком відображаються на табло лише з моменту початку їх дії.

5. У випадку покарання дисциплінарним штрафом гравець має право повернутися на лід лише під час першої зупинки гри, яка буде після закінчення його штрафного часу.

6. У випадку, якщо команда отримала більше одного штрафу, гравцю дозволяється повертатися на лід після закінчення дії його власного штрафу. Гравець, який повертається на лід після припинення дії штрафу іншого оштрафованого гравця (не свого штрафу), буде покараний наступним штрафом.