Відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" , підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119,

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації метапневмовірусної інфекції птиці, що додається.

2. Департаменту аграрної політики та сільського господарства забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення спеціалістами ветеринарної медицини профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці на метапневмовірусну інфекцію птиці, ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби у птахогосподарствах різних форм власності, внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації яєць, м’яса і м’ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва у разі виявлення метапневмовірусної інфекції птиці і є обов’язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форм власності, фізичними особами - підприємцями, спеціалістами ветеринарної медицини, які провадять діяльність у сфері птахівництва.

2. У цій Інструкції терміни вживаються у таких значеннях:

біологічна безпека (біобезпека) - безперервний процес оцінки та управління ризиком, спрямований на уникнення або мінімізацію ризиків мікробіологічного інфікування, яке може викликати хвороби людей чи тварин або внаслідок якого тварини стають непридатними для будь-якого використання;

вакцинація - метод, спрямований на створення поствакцинального імунітету;

Державна надзвичайна протиепізоотична комісія (ДНПК) - постійно діючий орган при Кабінеті Міністрів України, обласній, районній, міській державних адміністраціях, що здійснює оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та фізичних осіб щодо запобігання спалахам особливо небезпечних хвороб тварин, масовим отруєнням тварин та їх ліквідації;

імунна зона - територія, на якій застосовується вакцина проти метапневмовірусної інфекції птиці;

імуноферментний аналіз (ІФА) - лабораторний імунологічний метод якісного або кількісного визначення низькомолекулярних з’єднань, макромолекул, вірусів, в основі якого лежить специфічна реакція антиген-антитіло;

неблагополучне господарство - господарство, в якому виявлено спалах інфекції;

полімеразна ланцюгова рекція (ПЛР) - діагностика, заснована на виявленні збудника захворювання на основі генетичної інформації;

птахогосподарство (господарство) - будь-який сільськогосподарський або інший об’єкт, включаючи інкубаторії, цирки, зоопарки, зоомагазини з продажу кімнатної птиці, пташині ринки та пташники, де розводиться і утримується свійська птиця, а також інша птиця, що утримується в неволі, за винятком боєнь, транспортних засобів, карантинних об’єктів, прикордонних інспекційних пунктів, лабораторій тощо;

реакція нейтралізації (РН) - метод ідентифікації вірусу, що ґрунтується на феномені втрати ним інфекційності в результаті взаємодії зі специфічними антитілами;

реакція непрямої гемаглютинації (РНГА) - метод виявлення та ідентифікації антигенів або антитіл, заснований на виникаючому в їх присутності феномені аглютинації еритроцитів, на поверхні яких були попередньо адсорбовані відповідні специфічні антитіла або антигени;

ревакцинація - метод, спрямований на підтримку поствакцинального імунітету;

режим закритого типу - комплекс адміністративно-господарських заходів, спрямованих на недопущення занесення на територію господарства збудників інфекційних захворювань птиці, який, у тому числі, передбачає створення суцільної огорожі території господарства, наявність ветсан­пропускника, діючих дезбар’єрів, дезкилимків, особливий режим роботи персоналу;

свійська птиця - деякі види птахів (кури, індики, качки, гуси, цесарки, перепели, голуби та інші), що розводяться людиною для отримання від них продукції (яєць, м’яса, пуху, пір’я тощо), а також з декоративною та спортивною метою;

синантропна птиця - дика птиця, територія проживання та харчування якої тією чи іншою мірою пов’язана з людиною.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ветеринарну медицину" .

3. Метапневмовірусна інфекція птиці (МПВІ) (донедавна - пневмовірус птиці) - висококонтагіозна вірусна хвороба птиці, що характеризується респіраторними розладами і зниженням яєчної продуктивності. МПВІ - спільна назва двох подібних за клінічними ознаками респіраторних синдромів, які спостерігаються у різних видів птиці, а саме:

у індиків - інфекційний ринотрахеїт (Turkey Rhino Tracheitis - TRT) - висококонтагіозне захворювання, що характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів, високою смертністю (до 40 %) та захворюваністю (до 100 %), зниженням яєчної продуктивності (до 70 %) та погіршенням якості яєць (депігментація шкаралупи);

у курей та курчат - синдром набряклої голови (Swollen head syndrome - SHS), що супроводжується набряканням голови, зниженням несучості (від 5 до 30 %) і погіршенням якості яєць (депігментація шкаралупи).

4. Збудником метапневмовірусної інфекції птиці (Avian metapneumovirus, AMPV) є РНК-геномний вірус, який є представником сімейства параміксовірусів (Paramyxoviridae), роду Metapneumovirus.

Вірус - дуже поліморфний, сферичної або ниткоподібної форми. Діаметр сферичних частинок варіює і має розмір від 80 до 200 нм, іноді сягає 500 нм. Ниткоподібні форми мають діаметр від 80 до 100 нм, довжину- 1000 нм. Вірус має оболонку, представлену ліпідним шаром з виступами на поверхні, довжина яких - 13-14 нм. Усередині оболонки - симетричний спіралевидний нуклеокапсид, діаметр якого 14 нм.

Індичі і курячі штами є індетичними за морфологічними, фізико-хімічними, структурними характеристиками.

Штам, виділений від курей, може свідчити про клінічні ознаки захворювання як у курей, так і у індиків, а штам, виділений від індиків,- тільки у індиків.

На основі антигенних та генетичних відмінностей вирізняють чотири підгрупи вірусів:

AMPV/A, AMPV/B, AMPV/C, AMPV/D.

Пташині метапневмовіруси і метапневмовірус людини - патогенні як для птахів, так і для людей.

5. Вірус МПВІ стійкий до низьких температур. У замороженому стані його активність зберігається до 2 років. Вірус зберігається при температурі 37 -°C - 1 добу, при температурі 18-22 -°C - 1 місяць, при температурі 4 -°C - 5 місяців. Інфекційність, гемаглютинуюча активність та імуногенність вірусу руйнуються при температурі 56 -°C впродовж 5 хв. Зберігається на дерев’яній поверхні - 1 добу, на картонній тарі для яєць - 6 діб. Вірус стійкий у діапазоні рН від 2 до 10 і швидко руйнується при дії ультразвуку. Розчини формаліну (1-2 %), гідроксиду натрію (1-2 %), мильного крезолу (1 %) і фенолу (3-4 %) швидко інактивують вірус. Стабільність вірусу залежить від середовища, в якому він знаходиться. Денне світло знижує інфекційність вірусу за 4 години. Встановлено, що вісцеротропні велогенні штами є термочутливими, тоді як лентогенні - термостабільними.

6. До вірусу МПВІ сприйнятливі індики, кури, фазани, цесарки, страуси, качки, гуси, горобці, ластівки, шпаки, чайки. Голуби не сприйнятливі до цього вірусу.

Хвороба має сезонний характер: весняно-осінній період (80 % спалахів припадає на березень - травень, жовтень - листопад). Вірус МПВІ розповсюджується під час міграції дикої і синантропної птиці (РНК AVP знайдено у диких качок і гусей, чайок, горобців, ластівок, шпаків).

7. Джерелом хвороби є хвора і перехворіла птиця, яка залишається носієм і виділяє вірус протягом одного року. Зараження відбувається під час контакту хворої птиці зі здоровою, повітряно-крапель­ним шляхом, через прямий або непрямий контакт з назальними, респіраторними виділеннями від хворої птиці, а також через інфіковану воду, корм, обладнання. Трансоваріальної передачі з вмістом яйця не встановлено, проте вірус може знаходитись на шкаралупі яйця, знесеного хворою птицею. Механічними переносниками збудника є люди, дика і синантропна птиця.

Хвора птиця через дві доби після зараження і за добу до прояву клінічних ознак захворювання виділяє вірус під час кашлю, чхання. Розповсюдження вірусу на великі відстані пов’язане з перевезенням птиці, тушок вимушено забитої птиці, забрудненої тари, яєць із неблагополучних господарств щодо МПВІ.

8. В організмі птиці вірус розмножується в клітинах респіраторної системи, руйнує клітини кровоносних судин і викликає запально-некротичні процеси. Реплікація вірусу відбувається в миготливому епітелії носових ходів і трахеї, спричиняючи деформацію і втрату війок слизової оболонки, що сприяє активному проникненню вторинної патогенної мікрофлори, яка ускладнює й погіршує перебіг патологічного процесу. Через 24 години після інфікування вірус може бути виявлено в носовій порожнині і трахеї птиці. Через 24-36 годин вірус локалізується в трахеї, легенях, де зумовлює тяжкі дистрофічно-некротичні процеси. Максимальне накопичення вірусу відбувається за 3-6 днів після зараження.

9. Інкубаційний період становить від 2 до 10 днів і залежить від різних чинників (вірулентність вірусу, проблеми біологічної безпеки, наявність стресів, недотримання зоогігієнічних норм (підвищена концентрація аміаку, пилу, порушення роботи вентиляції, неякісна підстилка, утримання птиці різних вікових груп) і норм годівлі (мікотоксикози, незбалансовані раціони, дефіцит вітаміну А) тощо).

10. Вторинні інфекції, невідповідні умови утримання птиці і годівлі - визначальні чинники ступеня тяжкості прояву клінічних ознак. Клінічно виражено це спостерігається на бройлерах. Стрес є пусковим механізмом розвитку більшості клінічних ознак захворювання незалежно від типу птахівничого виробництва. До стрес-чинників належать вихід на пік продуктивності у несучок і батьківських стадах, висока щільність посадки. Спричинити загострення хвороби і посилити прояв клінічних ознак може також підрізування дзьоба (дебікірування, триммінг) або вакцинація живими вірус-вакцинами проти хвороби Ньюкасла.

11. Тяжкість перебігу хвороби залежить від санітарно-гігієнічних умов утримання та від наявності збудників бактеріальних і вірусних хвороб. Захворювання, викликане лише МПВІ, протікає в легкій формі.

Найбільш сприятливі до хвороби індички у віці 1-42 доби, бройлери 28-42 доби, несучки, племінна птиця 25-35 тижнів. Із збільшенням віку сприйнятливість знижується.

12. У період вираженої клінічної картини хвороби збудник виділяється у зовнішнє середовище з послідом, трахеальним слизом. У поєднанні з несприятливими факторами зовнішнього середовища, що знижують загальну резистентність організму та зараженням E. Coli, захворюння проявляється у своїй найважчій формі - синдром "набряклої голови", що характеризується набряком голови та шиї з характерними респіраторними ознаками і зниженням несучості та виникає при інфікуванні МПВІ бройлерів, несучок, племінної птиці.

13. Найтяжче захворювання проявляється у бройлерів, племінної птиці та товарної несучки в однотижневому віці. Під час хвороби птиця пригнічена, погано їсть, спостерігається розлад функції органів дихання (птиця витягує шию вперед, робить позiхальнi рухи). Із дзьоба витiкає спочатку катаральний, потiм гнiйний ексудат, а також характерні кон’юнктивiт, сльозотеча, запалення шкiри навколо очей, видiлення з носових ходiв, а пiзнiше - пiннi видiлення з очей. Через гнiйний кон’юнктивiт, запалення і набряк пiдочних і периорбітальних синусiв очна щiлина рiзко звужена ("вузькоока птиця"). Як наслiдок прояву набряку i запалення сполучної тканини голови, розвивається синдром "набряклої голови". Крiм того, у хворої птицi виникають нервовi явища, що виражаються хиткою ходою, викривленням шиї, дезорієнтацією. Через сепсис, що зумовлюється кишковою паличкою, птиця гине.

При ускладненні секундарною мікрофлорою характерна діарея з екскрементами зеленого кольору.

14. У молодих та племінних індиків для МПВІ характерні респіраторні порушення (чхання, трахеальні хрипи, назальні виділення), а також кон’юнктивіти, набряк інфраорбітальних синусів, нервові явища, малорухливість, сонливість, дезорієнтація. Часто спостерігається діарея, послід зеленувато-коричневого кольору через наявність домішок жовчі.

15. МПВІ часто протікає в поєднанні з такими хворобами, як хвороба Ньюкасла (НХ), інфекційний бронхіт курей (ІБК), респіраторний мікоплазмоз (РМП), СЗН-76, низькопатогенний пташиний грип (LPAI), інфекційний ларинготрахеїт (ІЛТ), і може мати подібні клінічні ознаки з переліченими вище інфекціями. Внаслідок цього діагностика значно ускладнена.

16. Під час патолого-анатомічного розтину спостерігається набряк сполучної тканини голови, серозно-гнійні запалення носових шляхів та синусів, а також хронічні ентерити, аеросакуліти, перитоніти та запалення яєчників.

Зустрічається випотівання фібрину або крові у підшкірну клітковину, що надає голові синювато-зеленого кольору (гемосидероз).

17. Патологічні зміни не є характерними й обумовлені присутністю бактеріальної флори. МПВІ протікає разом з бактеріальними інфекціями, які можуть бути викликані одним із збудників, таких як E.coli, Ornithobacterium rhinotracheale (ORT), Micoplasma gallisepticum (Mg), Bordеtella spp., Pasteurella spp., Moraxella spp., Pseudomonas. При цьому бактеріальні інфекції є вторинними (секундарними).

18. Під час патолого-анатомічного розтину виявляються такі ураження, як риніт, трахеїт, синусит в тканинах опухлої голови (серозний, гнійний або фібринозний ексудат), застійні явища в легенях; при ускладненні секундарною інфекцією (E.coli) спостерігається перикардит, пневмонія, іноді - накопичення сечокислих солей в сечоводах, дрібні некротичні вогнища в печінці.

1. Діагноз на МПВІ ставлять комплексно на підставі эпізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патолого-анатомічних змін і лабораторних досліджень (виділення, ідентифікація вірусу і виявлення специфічних антитіл у птиці, що перехворіла). Основне значення мають лабораторні дослідження - виділення вірусу на курячих ембріонах (КЕ), трахеальній органній культурі (ТОК) курячих або індичих ембріонів, а також виявлення антитіл (АТ) у сироватці крові. Вірус вдається виділити тільки в період спалаху хвороби. Через 10 діб після захворювання ізолювати його не вдається, тому патолого-анатомічний матеріал необхідно відбирати на початку захворювання (у перші три доби) і направляти до лабораторії.

2. Для вірусологічних досліджень надсилають 4-5 голів птиці з видимими клінічними ознаками, 4-5 трупів птиці на початковій стадії захворювання. Як патолого-анатомічний матеріал використовують підочні синуси, трахею, легені, нирку, уражену голову з шиєю, зіскоби з уражених носових пазух, носові виділення, змиви носових пазух, гортані, трахеї. Для встановлення діагнозу МПВІ у живої птиці необхідно відібрати зразки мазків з ротоглотки, носових пазух, гортані, трахеї, зразки крові.

Для дослідження відбирають не менше 20 парних зразків мазків або зразків крові з кожного пташника від однієї й тієї самої птиці з інтервалом 2-3 тижні. Можливість виявлення МПВІ значно зростає, якщо зразки збирають до початку прояву клінічних ознак і від поголів’я птиці, у якої немає проявів клінічних ознак, та птиці з різним ступенем прояву клінічних ознак (від легкої до важкої).

Діагностика заснована на виявленні антитіл у хворої та перехворілої птиці за допомогою РНГА, РН, а також застосування методів непрямої імунофлюоресценції, реакції імунодифузії та тест-діагностики ІФА-ELISA. Для індикації вірусу застосовують такий метод діагностики, як ПЛР, що дає змогу виявляти МПВІ безпосередньо у зразках тканин.

3. При проведенні лабораторних досліджень МПВІ у курчат-бройлерів потрібно керуватися таким:

1) за можливості застосовувати тільки метод ІФА:

якщо клінічні прояви мають гострий характер і проявляються на 2-3 тижні життя, відбір сироваток крові проводять за перших клінічних ознак і через 2-3 тижні після цього;

якщо спостерігаються помірні респіраторні проблеми впродовж відгодівлі та зниження виробничих показників у кінці відгодівлі, потрібно відбирати зразки від птиці на забої.