Розглянувши проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері туризму", надісланий листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.06.2019 № 4501-01/24815-03, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

1. Погодити проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері туризму" із зауваженнями, що додаються.

2. Департаменту державного регулювання та методології нагляду на ринках фінансових послуг забезпечити повідомлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про прийняте рішення.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на члена Нацкомфінпослуг Залєтова О.М.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах компетенції розглянула проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері туризму" (далі - проект Закону), надісланий листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.06.2019 № 4501-01/24815-03, і надає такі зауваження та пропозиції.

1. Підпунктом 3 пункту 2 розділу І проекту Закону передбачено викладення статті 15 Закону України "Про туризм" у новій редакції та пропонується:

розширити способи фінансового забезпечення цивільної відповідальності туроператора та турагента (гарантія та договір страхування цивільної відповідальності туроператора (турагента) перед туристами) та визначити випадки використання такого забезпечення для виконання зобов'язань туроператора або турагента;

розширити розмір фінансового забезпечення для туроператорів та турагентів;

визначити порядок виплати фінансового забезпечення та врегулювати відносини щодо зворотної вимоги (регресу) до туроператора (турагента) у разі виконання установою, що надала фінансове забезпечення, своїх зобов'язань.

Під час розроблення проекту Закону враховано положення Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 1106.

Разом із тим, з урахуванням пункту 40 плану пріоритетних дій Уряду на 2019 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1106-р, необхідно Імплементувати положення Директиви (ЄЄ) 2015/2302 Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2015 р. про пакетні поїздки та пов'язані з ними туристичні послуги (далі -Директива) до Закону України "Про туризм".

Слід відзначити невідповідність термінології положень проекту Закону положенням зазначеної Директиви в частині способів фінансового забезпечення, випадків покриття відповідальності суб'єктів туристичної діяльності (туроператорів та турагентів) фінансовим забезпеченням та переліку інформації, яка повинна розкриватися споживачу туристичних послуг до укладання договору на туристичне обслуговування.

Редакцією статті 15 Закону України "Про туризм", запропонованою проектом Закону, щодо способів фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) зазначено такі способи, як гарантія та договір страхування цивільної відповідальності туроператора (турагента) перед туристами.

При цьому пунктами 39 та 40 преамбули Директиви зазначено, що подорожуючі, які купують пакетну поїздку, повинні бути захищені від неплатоспроможності організатора (туроператора). Фінансове забезпечення повинно гарантувати, що організатор (туроператор) забезпечує повернення всіх платежів, здійснених подорожуючими або від імені подорожуючих, і, якщо пакетна поїздка включає перевезення пасажирів, і витрати на репатріацію подорожуючого, у випадку неплатоспроможності організатора (туроператора).

Разом із тим редакцією статті 15 Закону України "Про туризм", запропонованою проектом Закону, передбачено покриття відповідальності за збитки, що можуть бути заподіяні споживачу туристичних послуг у результаті невиконання туроператором/турагентом зобов'язань за договором на туристичне обслуговування в разі виникнення обставин його неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом.

Обставини порушення процесу про визнання туроператора/турагента банкрутом, як покриття цивільної відповідальності суб'єктів туристичної діяльності (туроператорів та турагентів) фінансовим забезпеченням, не відповідають положенням Директиви та врегульовані законодавством про банкрутство, зокрема Кодексом України з процедур банкрутства. Отже, не можуть покриватися фінансовим забезпеченням.

Також це суперечить меті запровадження такої вимоги, а саме: посилення цивільної відповідальності туроператорів перед туристами та підвищення рівня захисту прав споживачів туристичних послуг (забезпечення відшкодування збитків споживачу туристичних послуг у стислі терміни та в повному обсязі).

Слід зазначити, що способи фінансового забезпечення цивільної відповідальності туроператора та турагента (гарантія та договір страхування цивільної відповідальності туроператора (турагента) перед туристами), визначені проектом Закону, також не враховують положення Директиви, оскільки відповідно до частини В додатку І до Директиви одним зі способів покриття такої відповідальності є створення гарантійного фонду а не надання гарантії.

Статтею 5 Закону України "Про туризм" визначено, що туристичні агенти -це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

При цьому пунктами 39 та 40 преамбули Директиви визначено, що фінансове забезпечення вимагається виключно для організатора (туроператора) як особи, що несе повну відповідальність перед споживачем за договором на туристичне обслуговування. Статтею 20 Закону "Про туризм" також визначено, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, визначених цим Законом.

Враховуючи викладене вище, пропонуємо виключити в проекті Закону положення, якими вимагається надання фінансового забезпечення турагентом.

Зазначені відносини щодо наявності фінансового забезпечення у турагента можуть бути врегульовані агентським договором між туроператором та турагентом, що частково передбачено редакцією статті 20 Закону України "Про туризм", запропонованою проектом Закону.

Оскільки пояснювальна записка до проекту Закону не містить обґрунтованих даних, за якими можна зробити висновок щодо адекватності встановлення страхової суми за договором страхування цивільної відповідальності туроператора або суми гарантії у розмірах, визначених проектом Закону, зазначені розміри фінансового забезпечення потребують додаткового обґрунтування. Також вважаємо, що в зазначеній статті необхідно чітко визначити, яку відповідальність і в яких випадках несе туроператор, встановити окремі вимоги до таких договорів страхування.