Розглянувши проект Закону України "Про установу фінансового омбудсмена" (реєстраційний № 8055 від 22.02.2018), надісланий листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.03.2018 № 11436/1/1-18, відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1070, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг,

1. Схвалити висновок до проекту Закону України "Про установу фінансового омбудсмена" (реєстраційний № 8055 від 22.02.2018), що додасться.

2. Департаменту державного регулювання та методології нагляду на ринках фінансових послуг надати висновок до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на члена Нацкомфінпослуг Залєтова О.М.

Проект Закону України "Про установу фінансового омбудсмена" (реєстраційний № 8055 від 22.02.2018) унесено народними депутатами України Демчаком Р.Є., Довбенком М.В., Різаненком П.О., Лавриком О.В., Рибалкою С.В., Шкрум А. І., Поляковим М.А., Лабазюком С.П., Сидоровичем P.M.

Метою законопроекту, відповідно до пояснювальної записки до нього, є впровадження механізму альтернативного (позасудового) вирішення спорів, що виникають у споживачів фінансових послуг із надавачами фінансових послуг, який сприятиме підвищенню довіри споживачів до фінансового ринку.

Законопроектом пропонується редакція проекту Закону України "Про установу фінансового омбудсмена" та внесення змін, зокрема, до законів України "Про судовий збір", "Про виконавче провадження", "Про банки і банківську діяльність".

Підтримуючи загальне спрямування законопроекту, щодо альтернативного (досудового) вирішення спорів між споживачами та надавачами фінансових, що є поширеною практикою в Європейському Союзі, вважаємо, що запропонований спосіб реалізації механізму захисту споживачів фінансових послуг є неефективним та вважаємо за доцільне висловити щодо його змісту такі зауваження:

1. Щодо механізму захисту споживачів фінансових послуг. Механізм, запропонований проектом Закону України "Про установу фінансового омбудсмена" (далі - проект Закону), не забезпечує підвищення ефективності системи захисту прав споживачів фінансових послуг і не може гарантувати споживачам захисту альтернативного судовому захисту.

Так, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Також, рішенням Великої палати Верховного Суду від 21.03.2018 № 14-57цс18 визнано, що позивачі у справах про захист своїх прав як споживачів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як це передбачено статтею 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім того, проектом Закону визначено, що метою діяльності установи фінансового омбудсмена є альтернативне (позасудове) врегулювання спорів між споживачами та надавачами фінансових послуг (пункт 1 частини першої статті 3). Окрім цього, проектом Закону встановлюється, що право розгляду спорів відповідно до цього Закону належить виключно фінансовому омбудсмену та його уповноваженим особам (частина перша статті 24).

Зазначені положення проекту Закону передбачають фактично делегування установі фінансового омбудсмена функції суду зокрема: розгляд спорів за заявами споживачів фінансових послуг (пункт 3 частини першої статті 12), ухвалення рішення за результатами розгляду спору по суті (пункт 6 частини першої статті 12), рішення фінансового омбудсмена або уповноваженої особи, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (стаття 32), що не відповідає статті 124 Конституції України, якою встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Основна концепція впровадження інституту фінансового омбудсмена, а також передбачений проектом Закону порядок розгляду справ І оскарження рішень фінансовим омбудсменом (розділ III), може призвести до підміни судового порядку розгляду спорів на розгляд спорів фінансовим омбудсменом, що є прямим порушенням як Конституції України, так і статті 5 Закону "Про судоустрій і статус суддів", а також Цивільного процесуального кодексу України.

Також відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону інститут фінансового омбудсмена матиме ряд переваг у порівнянні із судами, а саме швидкість та комфорт для споживача, оскільки передбачено можливість прискорення вирішення спорів у порівнянні із судовим розглядом. Натомість законопроектом передбачено, що загальний строк від подачі заяви споживачем до моменту прийняття рішення по суті фінансовим омбудсменом може складати до 90 календарних днів (стаття 23).

У той же час відповідно до Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи по суті та у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (статті 210 та 275 Цивільного процесуального кодексу України). Тобто, судовий розгляд триває на сьогодні від 60 до 90 календарних днів.

Отже, положення проекту Закону повністю нівелюють альтернативність (досудового) вирішення спорів та не сприяють скороченню строків вирішення спорів між споживачами та надавачами фінансових послуг.