Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання обслуговуючого кооперативу платником податків та оподаткування операцій по передачі майнових прав та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

1. Обслуговуючий кооператив – це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відс. загального обороту кооперативу ( Закон України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року № 1087-IV (далі – Закон № 1087).

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім неприбуткових підприємств, установ та організацій, і суб’єктів господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Водночас відповідно до п. 133.4 ст. 134 Кодексу не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Обов’язковою умовою для неприбуткових організацій є використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Отже, якщо обслуговуючий кооператив відповідає вимогам, встановленим підпунктами 133.4.1 та 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, то такий кооператив не є платником податку на прибуток.

ПДВ є загальнодержавним податком, справляння якого в Україні здійснюється за нормами, встановленими Кодексом (ст. 9 Кодексу).

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст. 180 – 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов’язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу під обов’язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. гривень (без урахування ПДВ).

До оподатковуваних операцій для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ.

Згідно з пп. 183.1 та 183.2 ст. 183 Кодексу для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі – Заява).

Враховуючи викладене, якщо особа здійснює операції з постачання товарів/послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, загальний обсяг яких протягом останніх 12 календарних місяців перевищує 1 млн. гривень, то така особа згідно з вимогами Кодексу повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням Заяву і відповідно зареєструватись як платник ПДВ в обов’язковому порядку.