Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення … щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Статтею 55 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) визначено перелік осіб, які визнаються суб'єктами господарювання, зокрема громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (п. 2 частини другої ст. 55 ГКУ).

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ самозайнята особа це платник податку який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з п.п. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні та юридичні особи нерезиденти.

Нерезиденти – це фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. "в" 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зокрема, достатньою підставою для визначення особи резидентом є її реєстрація як самозайнятої особи.

Водночас відповідно до частин першої-другої статті 3 Митного кодексу України (далі – МКУ) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.