Державна фіскальна служба України розглянула запит щодо надання податкового роз'яснення з питань порядку зняття з обліку в органах ДФС суб'єктів господарювання - юридичних осіб у зв'язку з прийняттям рішення про припинення та повідомляє таке.

Стосовно питання 1 щодо вичерпного переліку документів, які має право запитувати орган ДФС при проведенні документальної позапланової перевірки суб'єкта господарювання у зв'язку з прийняттям ним рішення про припинення, граничного періоду, за який здійснюється така перевірка (його початок та можливість перериватися), та прав контролюючого органу вимагати документи стосовно здійснення господарської діяльності поза межами такого періоду, зазначаємо таке.

Контролюючі органи на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у порядку, визначеному законодавством, мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Кодексу).

Отже, при проведенні перевірок платників податків працівники контролюючих органів мають право вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також перевіряти ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) тощо.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Кодексу, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексу граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Кодексу).

Згідно з п. 102.1 ст. 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ст. 102 Кодексу визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст.102 Кодексу, якщо:

податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано;

посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

У разі проведення документальної перевірки платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки та зберігання яких регламентується чинними нормативно-правовими актами. При цьому грошове зобов'язання платника податків визначається контролюючим органом лише за визначені Кодексом періоди.

Стосовно питань 2, 3 щодо права контролюючого органу призначати та/або здійснювати перевірку суб'єкта господарювання та визначати вимоги в частині сплати платежів пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, наслідків непризначення такої перевірки, відповідальності посадових осіб, а також, чи будуть такі вимоги вважатися погашеними у разі відсутності майна, зазначаємо таке.

Пунктом 11.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), передбачено, що органи фіскальної служби повинні так організувати свою роботу, щоб вимоги до підприємства зі сплати податкових платежів, якщо такі матимуть місце, були пред'явлені до платника протягом строку, передбаченого для пред'явлення кредиторами своїх вимог до підприємства.

При цьому обов'язком ліквідаційної комісії (ліквідатора) є скласти та подати в повному обсязі органам фіскальної служби для проведення позапланової перевірки первин ні документи, регістри бухгалтерського обліку, податкову звітність та інші документи, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Що стосується відповідальності посадових осіб, то вони зобов'язані дотримуватись Конституції України та діяти виключно згідно з Кодексом, законами України та іншими нормативно-правовими актами (п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Кодексу).

За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом (п. 21.2 ст. 21 Кодексу).

Відповідно до ст. 65 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIІI «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Джерела самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, у т.ч. у разі відсутності майна або якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, визначені статтею 87 Кодексу.