Відповідно до ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96 – ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – Податковий кодекс) визначено сферу його дії, а саме Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу податкове законодавство України складається з Конституції України, Податкового кодексу, Митного кодексу України, тощо.

Відповідно до ст. 52 Податкового кодексу, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

До повноважень органів ДФС не належать функції роз’яснень юридичних питань щодо зміни керівника платника податків та його діяльності.

Проте, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Податковим кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

У відповідності до п. 49.3 Податкового кодексу, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Податковим кодексом, в один із таких способів:

- особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Статтею 19 Податкового кодексу встановлено, що платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Згідно із ст. 246 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 – IV, із змінами та доповненнями (далі – Цивільний кодекс), передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.