ГУ ДФС в Одеській області на Ваш запит про надання податкової консультації щодо питання практичного використання норм ст. 103 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), в частині оформлення та порядку надання до органів ДФС довідки про підтвердження статусу податкового резидента Турецької Республіки, відповідно до ст. 52 Кодексу, повідомляє наступне.

Згідно з пп. 14.1.260 п.14.1 ст. 14 Кодексу фрахт – винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

– перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

– перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Відповідно до пп. 141.4.4 п.141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому:

– базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

– особою, уповноваженою справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

Водночас, згідно з пп.3.2 ст. 3 Кодексу визначено, якщо міжнародними договорами, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Законом України від 16.01.1998 року № 37/98-ВР ратифіковано Угоду між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (далі Угода).

Відповідно до абз. b п.3 ст. 2 Угоди, податками, на які поширюється ця Угода, у випадку України є податок на доходи підприємств і прибутковий податок з громадян (далі - "український податок").

У цілях цієї Угоди вираз "резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місцеперебування, зареєстрованого офісу, місця реєстрації, місцезнаходження керівного органу або будь-якого іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній міститься ( п.1 ст. 4 Угоди).

Що стосується податку з доходів фізичних осіб, то згідно з п.1 ст. 21 Угоди, види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова у попередніх статтях цієї Угоди, підлягають оподаткуванню тільки в цій Державі.

Водночас, ч. 1 ст. 8 Угоди, прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових, повітряних суден або дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі. При цьому, термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським, річковим, повітряним судном або дорожнім транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове, повітряне судно або дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Виходячи з норм п. 103.2 зазначеної статті особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, за умови, що такий нерезидент є фактичним власником (бенефіціарним отримувачем) доходу і резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Бенефіціарним отримувачем (фактичним власником) доходу вважається особа, що має право на отримання таких доходів (абзац перший п. 103.3 ст. 103 Кодексу).

Тобто для цілей оподаткування, відповідно до міжнародного договору, нерезидент не може бути посередником. Він повинен бути безпосереднім власником такого доходу.

При цьому відповідно до абзацу другого п. 103.2 ст. 103 Кодексу пільгове оподаткування податком дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.