Державна фіскальна служба України, керуючись підпунктами 6 та 7 пункту 5 Положення про Державну фіскальну службу України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, враховуючи зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), надає та доручає довести до відома платників особливості податкового адміністрування у 2019 році екологічного податку за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення в атмосферне повітря в частині викидів двоокису вуглецю (далі - викиди двоокису вуглецю).

До розділу VIII Кодексу Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесено зміни як в частині визначення платників, які справляють екологічний податок за викиди двоокису вуглецю, так і ставок податку.

Пунктом 240.7 ст. 240 Кодексу визначено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб'єкти, зазначені у пункті 240.1 статті 240 Кодексу , якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб'єкти зобов'язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов'язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому Кодексом.

Разом з тим п. 242.4 ст. 242 Кодексу встановлено, що база оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг викидів у розмірі 500 тонн за рік.

Враховуючи викладене та припис п. 250.9 ст. 250 Кодексу , рекомендуємо запропонувати платникам податку, у яких у 2019 році розрахунковий, сумарний за всіма стаціонарними джерелами, обсяг викидів двоокису вуглецю:

не перевищує граничний обсяг викидів - подати до контролюючого органу за місцезнаходженням стаціонарного джерела забруднення заяву про відсутність у звітному році об'єкта оподаткування викидів двоокису вуглецю із додатком розрахунку оцінки обсягів таких викидів;

перевищує граничний обсяг (500 тонн) - зареєструватися платником податку за викиди двоокису вуглецю та подати до контролюючого органу за місцезнаходженням стаціонарного джерела забруднення заяву про звітний період, у якому планується виникнення об'єкта оподаткування викидів двоокису вуглецю, із додатком розрахунку оцінки обсягів таких викидів.

При цьому платники декларують податкові зобов'язання за викиди двоокису вуглецю в частині обсягів викидів, що перевищують граничний обсяг, починаючи із звітного (податкового) періоду, у якому досягнуто граничний обсяг таких викидів.

Додаток: Умовні приклади розрахунку (обчислення) обсягів викидів двоокису вуглецю енергетичними установками від спалювання різних видів палив.

Суб'єкт господарювання (далі - Платник), що обрав спрощену систему оподаткування четвертої групи, провадить господарську діяльність з вирощування сільськогосподарської рослинницької продукції на закритому ґрунті.

Платник у визначеному законодавством порядку[1] отримав Ліцензію на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами, яка надає йому право на провадження діяльності із збирання та утилізації відпрацьованих мастил (олив), які збираються та зберігаються у відповідності до правил, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2012 року № 1221 "Деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив)".

Платником у 2018 році зібрано 220 тонн мастил (олив). Відповідно до ліцензійних умов у 2019 році Платником здійснено утилізацію зібраних мастил (олив) шляхом їх спалювання у енергетичній установці (паливний котел), який забезпечує теплом споруди для вирощування сільськогосподарської рослинницької продукції, використовуючи мастила (оливи) як рідке паливо подібне мазуту, з них у:

I кварталі - 120 тонн мастил (олив),

II кварталі - 40 тонн мастил (олив),

III кварталі - 15 тонн мастил (олив),

IV кварталі - 45 тонн мастил (олив), що зібрані у 2018 році та 45 тонн мастил (олив), що зібрані у 2019 році.

Керуючись Інструкцією про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві[2] щодо обліку викидів не тільки за фактичними вимірами, але й за розрахунковими показниками їх емісій, а також Методикою визначення викидів забруднювальних речовин у атмосферу від енергетичних установок[3] валовий обсяг викидів двоокису вуглецю, що надходить у атмосферу з димовими газами енергетичної установки обчислено за формулою:

де

Ej - валовий викид j-ї забруднюючої речовини під час спалювання i-го палива за звітний період, т;

kj - показник емісії j-ї забруднюючої речовини для i-го палива, г/ГДж;

Bi - витрата i-го палива за період, т;

Qri - нижча робоча теплота згоряння i-го палива, МДж/кг.

Зокрема для 1 тонни мазуту питомий обсяг викидів двоокису вуглецю (CO2, Eco2) обчислено за такими довідниковими показниками:

нижча робоча теплота згорання палива (Qмазуту) - 39,48 МДж/кг;

показник емісії Двоокису (CO2, Kco2 ) - 76 662,63 г/ГДж

та формулою:

оцінено у розмірі 3,027 тонн емісії Двоокису (CO2).

Таким чином обчислюємо кількість викидів Двоокису (CO2), емісія яких відбулася в результаті утилізації мастил (олив) шляхом їх спалювання як рідкого пічного палива подібного мазуту, які складають у:

I кварталі 2019 року з 120 тонн мастил (олив) - 363,240 тонни (CO2).

II кварталі 2019 року з 40 тонн мастил (олив) - 121,080 тонна (CO2),

III кварталі 2019 року з 15 тонн мастил (олив) - 45,405 тонн (CO2),

IV кварталі 2019 року з 90 тонн мастил (олив) - 272,430 тонни (CO2).

Складаємо таблицю оцінок податкових зобов'язань з Податку від емісії при ставці 10,00 грн./тонну (CO2):