Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення залізничними вагонами для міжнародних перевезень за договором транспортного експедирування і, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Пунктом 52.3 статті 52 ПКУ встановлено, що індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити, зокрема, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків.

Як зазначено у зверненні, Резидент 1 отримує від Резидента 2 (обидва - платники ПДВ) послуги із забезпечення залізничними вагонами для міжнародних перевезень за договором транспортного експедирування. Надалі Резидент 1 надає такі ж послуги за таким же договором нерезиденту. Вартість послуг Резидента 1 включає вартість послуг Резидента 2 та власну винагороду. При цьому Резидент 1 та Резидент 2 не є перевізниками.

В той же час звернення платника податку не містить детальної інформації щодо суті зазначеного договору транспортного експедирування та щодо фактичних обставин операцій, що здійснюються за таким договором, а також не дає можливості ідентифікувати учасників транспортно-експедиторської діяльності (зокрема, чи є Резидент 1 або Резидент 2 сторонами (експедитором, клієнтом) у вищезазначеному договорі транспортного експедирування, чи вони є третіми особами, які залучаються експедитором, тощо).

Таким чином, ДФС не має можливості надати висновок з питань практичного використання норм законодавства та повідомляє загальні норми оподаткування податком на додану вартість послуг, про які йдеться у зверненні, виходячи з наданої платником інформації.

Питання оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС України від 06.07.2012 р. N 610 (далі - УПК N 610). УПК N 610 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Зокрема, в УПК N 610 зазначено, що Законом України від 01.07.2004 р. N 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність визначена як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Експедитор - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою (винагородою) експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.