Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула Ваше звернення щодо здійснення підприємницької діяльності нерезидентом на території України, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.

Відповідно до пункту 64.1 статті 64 та пункту 65.1 статті 65 ПКУ взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб як платників податків та зборів у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей, наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755).

Враховуючи вищенаведене, з питань реєстрації нерезидента фізичною особою - підприємцем пропонуємо звернутися до відповідного органу виконавчої влади з питань державної реєстрації.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.

Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Так, пп. 291.5.7 п. 291.5 ст. 291 ПКУ встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи фізичні та юридичні особи - нерезиденти.

Враховуючи викладене вище, фізична особа - нерезидент не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Разом з цим, оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ.

Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів) (пп. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 розділу IV ПКУ).

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 ПКУ).

Відповідно до пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 розділу IV ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до пп. 170.1.3 п. 170.3 ст. 170 розділу IV ПКУ нерухомість, що належить фізичній особі - нерезиденту, надається в оренду виключно через фізичну особу - підприємця або юридичну особу - резидента (уповноважених осіб), що виконують представницькі функції такого нерезидента на підставі письмового договору та виступають його податковим агентом стосовно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податку.