Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула запит щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та з урахуванням фактичних обставин, викладених у запиті, в межах компетенції повідомляє таке.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ).

До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (пп. З п. 291.4 ст. 291 ПКУ).

Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік суб'єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп.

Відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку.

Згідно з п. 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Вказане положення також стосується використання майна, яке надається в оренду підприємцем на спрощеній системі оподаткування.

Отже, фізична особа - підприємець може перебувати на спрощеній системі оподаткування та здавати частину нежитлового приміщення в оренду (51,73 квадратних метрів), за умови якщо решта нежитлового приміщення не перебуває в оренді.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗКУ).