Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з перевезення пасажирів та багажу в автомобільному транспорті перевізниками, які не зареєстровані платниками ПДВ, та відображення тарифів на таке перевезення у розрахунковому документі (фіскальному чеку) і, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, автостанції, які є платниками ПДВ, здійснюють продаж квитків на перевезення пасажирів та багажу автомобільним транспортом, що належить особам, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо оподаткування ПДВ операцій з перевезення пасажирів та багажу в автомобільному транспорті перевізниками, які не зареєстровані платниками ПДВ, при реалізації квитків на таке перевезення через автостанції

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів "а" та "б" підпункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

База оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Разом з цим згідно з пунктом 189.13 статті 189 розділу V ПКУ у разі постачання автостанціями відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір. До бази оподаткування не включається вартість перевезення, що перераховується перевізнику, та сума витрат на страхування пасажирів, яка перераховується страховій компанії.

Згідно з Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року N 176, вартість квитка - це сума, що складається з вартості проїзду автобусом, автостанційного збору, плати за послуги з попереднього продажу квитків (за наявності такої), а вартість проїзду - це сума, за якою автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник здійснює перевезення, що включає вартість за тарифом, страховий платіж та ПДВ.

Проїзний документ (квиток) є за своєю суттю договором на перевезення, що укладається між пасажиром і перевізником, при цьому ціна за такий квиток являється договірною вартістю.