Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм законодавства з питання плати за землю з фізичних осіб та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПКУ землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 ПКУ є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.