Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), розглянула Ваше щодо практичного застосування норм законодавства з питання справляння туристичного збору та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Справляння туристичного збору здійснюється податковими агентами, зокрема фізичними особами - підприємцями, які надають послуги з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі), визначених пп. 268.5.1 п. 268.5 ст. 268 ПКУ згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - місцева рада) (пп. 268.5.2 п. 268.5 ст. 268 ПКУ).

Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення місцевої ради про встановлення туристичного збору, та тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом 268.5.1 пункту 268.5 цієї статті (пп. 268.2.1 п. 268.2 ст. 268 ПКУ).

Вичерпний перелік осіб, які не можуть бути платниками туристичного збору передбачено пп. 268.2.2 п. 268.2 ст. 268 ПКУ, зокрема, згідно з пп. "а", "б" це особи, які постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, місцевими радами яких встановлено такий збір та особи визначені підпунктом "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, які прибули у відрядження або тимчасово розміщуються у місцях проживання (ночівлі), визначених підпунктом "б" підпункту 268.5.1 пункту 268.5 цієї статті, що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму.

Підпункт "в" пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначає поняття резидентів України.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (п. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11.12.2003 р. N 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон N 1382) визначено, що місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно- територіальної одиниці, в якому особа проживає.