Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо особливостей анулювання реєстрації платника ПДВ та щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Щодо особливостей анулювання реєстрації платника

Законодавчі підстави для анулювання реєстрації особи як платника ПДВ визначено статтею 184 розділу V Кодексу.

Згідно з підпунктом "а" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника ПДВ, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 розділу V Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом.

При цьому, до загального обсягу оподатковуваних операцій належать операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені від оподаткування ПДВ.

Пунктом 184.2 статті 184 розділу V Кодексу визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, здійснюється за заявою платника податку.

Таким чином, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг. що надаються платником ПДВ, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 розділу V Кодексу, анулювання реєстрації платника податку на додану вартість може бути здійснено за заявою такого платника податку (форма N 3-ПДВ).

Щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, утому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися і оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльност платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: