Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податковою кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин викладених у листі.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Використання землі в Україні є платним (ст. 206 ЗКУ).

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 269, 270 ПКУ).

Відповідно до п. 19.1 ст. 19 ПКУ платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 ПКУ).

Отже, представництво інтересів платника податку - фізичної особи (власника земельної ділянки), пов'язаних із сплатою податку, здійснюється на підставі засвідченої відповідно до чинного законодавства довіреності з урахуванням персональних даних такого платника.

Слід зазначити, що оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Особливості оподаткування благодійної допомоги встановлено п. 170.7 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, встановленою на 1 січня такого року.