Державна фіскальна служба України розглянула звернення Товариства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни, повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що здійснює операції з продажу палива за допомогою паливних карт, талонів та смарт-карток. При цьому Товариство не здійснює операції з фізичного відпуску (відвантаження) палива, а здійснює лише операції з продажу карток на пальне, талонів і смарт-карток, по яким покупець отримує паливо через АЗС, що належать іншим суб'єктам господарювання.

Товариство просить надати відповіді на такі питання:

1. Чи є підприємство акцизним складом якщо реалізує талони?

2. Хто в такому разі є розпорядником акцизного складу?

3. Яким чином складена Товариством акцизна накладна в розрізі акцизних складів, які не належать Товариству, при продажі талонів?

4. Чи зобов'язане Товариство виписувати акцизну накладну на операції з продажу палива за допомогою паливних карт, талонів та смарт-карток?

Варто зазначити, що інформації, наведеної у зверненні Товариства, недостатньо для того, щоб встановити остаточно, хто і коли повинен складати і реєструвати акцизні накладні при здійсненні описаних операцій.

До звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій.

Для надання більш повної та ґрунтовної індивідуальної податкової консультації Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу та надати копії відповідних документів, зокрема укладених договорів з постачальниками пального на АЗС з наведенням детального опису суті здійснюваних операцій.

Разом з цим, повідомляємо, що Законом України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" внесенні зміни до норм Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема які регулюють відносини, що виникають у сфері справляння акцизного податку та набирають чинності з 01 липня 2019 року.

Абзацом б) пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що акцизний склад:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;