Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, В тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Кодексу).

Підпунктом 14.1.1291пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду, зокрема, гаражі.

Згідно з пунктом 266.3 статті 266 Кодексу базою оподаткування податком є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Кодексу).

Отже, у разі наявності у власності фізичної особи - платника податку об'єктів нежитлової нерухомості, в т.ч. гаражів, податок обчислюється з огляду на загальну площу таких об'єктів.

Водночас зазначаємо, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних, зокрема щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру ставки податку та нарахованої суми.

Щодо рішень місцевих рад.

7 грудня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" (далі - Закон N 2245), яким вносяться зміни до положень Кодексу, зокрема, в частині зміни граничних розмірів ставок місцевих податків і зборів.

Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2245, який є невід'ємною частиною цього Закону, установлено, що в 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".