Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування операцій з постачання послуг із надання в оренду (суборенду) земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності міської ради, та додані до нього документи, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), Цивільним кодексом України, Законом України від 06 жовтня 1998 року N 161-ХIV "Про оренду землі"(далі - Закон N 161), законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону N 161).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною шостою статті 93 ЗКУ орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 розділу І ПКУ податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи.

При цьому виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 розділу І ПКУ).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Положеннями статті 288 розділу XIII ПКУ на орендаря земельної ділянки покладається обов'язок забезпечити сплату орендної плати за надану йому в оренду земельну ділянку в розмірі, що визначається у договорі оренди.

З огляду на викладене, а також враховуючи копії доданих до звернення документів (договорів суборенди земельної ділянки та оренди земельних ділянок, платіжного доручення, тощо) вбачається, що податкове зобов'язання орендаря земельної ділянки комунальної власності виконане шляхом внесення товариством безпосередньо на відповідні рахунки органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно із покладеним на нього пунктом 4.1 договору обов'язком, у розмірі податкових зобов'язань з орендної плати, визначених орендарем у податковій декларації з плати за землю в частині орендованої земельної ділянки комунальної власності.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.