Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, ст. 169 якого визначено порядок надання податкової соціальної пільги, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.

Відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року (у 2019 році - 960,50 грн.).

Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, має право на податкову соціальну пільгу в розмірі 100 відс. суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, у розрахунку на кожну таку дитину (пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Кодексу).

Водночас платник податку, який є, зокрема, одинокою матір'ю (батьком) має право на податкову соціальну пільгу в розмірі 150 відс. суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Кодексу, у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років (пп. "а" пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Кодексу).

Згідно із пп. 169.3.1 п. 169.3 ст. 169 Кодексу у разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у п. 169.1 цієї статті, застосовується одна податкова соціальна пільга з підстави, що передбачає її найбільший розмір, за умови дотримання процедур, визначених пп. 169.4.1 п. 169.4 цієї статті.

Відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2019 році - 2690 грн. на місяць (1921 грн. х 1,4).