Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула лист Товариства 1 від 21.01.2019 р. N 17-05 щодо застосування норм статті 230 Кодексу та постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року N 891 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників обсягу виробленого та реалізованого пального і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку" (далі - Постанова N 891) та в межах компетенції повідомляє таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація надається з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Державна фіскальна служба України реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи (п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року N 236).

У запиті Товариство 1 поінформувало, що здійснює господарську діяльність з навантаження пального у автомобільні цистерни на естакадах наливу. При цьому Товариство не має у власності та користуванні жодного резервуару і насосного обладнання, яке б забезпечувало видачу нафтопродуктів на пунктах наливу.

У користуванні Товариства 1 є:

1. Тільки частина трубопроводу, що є складовою загальної трубопровідної системи іншого суб’єкта господарювання - Товариство 2;

2. Кінцеві пункти наливу нафтопродуктів, які забезпечують видачу нафтопродуктів в автомобільні цистерни.

Власником резервуарів та насосного обладнання є Товариство 2, і саме останнє останнє здійснює подачу із резервуарів на пункту наливу Товариства 1 для завантаження у автомобільні цистерни. Функція Товариства 1 в цій технологічній схемі зводиться лише до того, що Товариство 1 надає можливість паливу, яке подається з резервуарного парку Товариства 2 і транспортується по трубах Товариства 2, пройти (транспортуватись) по незначній частині труби до місць безпосереднього наливу пального. При цьому Товариство 1 не впливає та не має технологічної можливості самостійно транспортувати паливо по трубопроводам, оскільки це робить Товариство 2, використовуючи власний резервуарний парк, насосне обладнання.

Трубопроводи Товариства 1 та Товариства 2 є поєднаними між собою, тому Товариство 1 частково задіяне у загальній технологічній схемі Товариства 2. По суті Товариство 2 і забезпечує видачу пального з своїх резервуарів, оскільки як вже зазначалося вище Товариство 1 не має відповідної інфраструктури та обладнання, і не впливає на транспортування і видачу палива.

З урахуванням викладено, Товариство 1 звертається з проханням надати інформацію щодо особливостей утворення роботи акцизних складів, обладнаная складів витратомірами-лічильниками і рівнемірами-лічильниками, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку, а саме:

1. Чи є частина трубопроводу на кінцеві пункти наливу нафтопродуктів, за допомогою яких Товариство 1 здійснює господарську діяльність по навантаженню пального - акцизним складом та чи є Товариство 1 розпорядником акцизного складу, не маючи при цьому жодного резервуара і насосного обладнання, яке б забезпечувало видачу нафтопродуктів на пунктах наливу?;

2. Якщо Товариство 1 є розпорядником акцизного складу, то до якої дати Товариство 1, не маючи жодного резервуара і насосного обладнання, зобов’язане обладнаті акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі відповідно до пункту 12 підрозділу 5 "Особливості справляння акцизного податку екологічного податку" розділу XX Перехідні положення Кодексу.

Щодо питань 1, 2.

Законом України від 23 грудня 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" передбачено ряд змін до Податкового кодексу України.

Так з 01.07.2019 р.:

Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберіганні, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом виробленні, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаженні, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберіганні, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро- горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;