Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств при реорганізації (перетворенні) юридичної особи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ ), повідомляє.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст. 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Перетворенням є зміна організаційно-правової форми юридичної особи при якому до нової юридичної особи переходить усе майно, права й обов’язки попередньої юридичної особи (ст. 108 ЦКУ).

Статтею 107 ЦКУ та Законом України "Про державну реєстрацію Юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) регулюється порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу й перетворення.

У разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи (п. 5 ст. 4 Закону).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Відповідно до п. 98.1 ст. 98 ПКУ під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає, зокрема, для господарських товариств - зміна організаційно-правового статусу товариства, що тягне за собою зміну коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

Якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни найменування, організаційно-правового статусу або місця реєстрації платника податків, після реорганізації він набуває усіх прав і обов’язків щодо погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу, які виникли до його реорганізації (пп. 98.2.1 п. 98.2 ст. 98 ПКУ).

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III ПКУ.

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (пп. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 ПКУ).

При цьому, у разі якщо платник податку ставиться на облік контролюючим органом протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду (пп. 137.4.2 п. 137.4 ст. 137 ПКУ).