1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Лист


ГУ ДФС у м. Києві
Лист
16.02.2017 № 1115/Г/26-15-13-02-15
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи Державної фіскальної служби України здійснюють свою діяльність в межах функцій, визначених статтею - 19 -1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПКУ).
Відповідно до п. 52.6 ст. 52 ПКУ контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Згідно зі п. 52.2 ст. 52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Для отримання кваліфікованої та вичерпної відповіді щодо регулювання трудових відносини рекомендуємо Вам звернутися до Міністерства соціальної політики України.
Враховуючи викладене, ГУ ДФС у м. Києві надає податкову консультацію межах компетенції виходячи із загальних вимог чинного законодавства.
Загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, відповідно до п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема, включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору є об’єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб (далі-ПДФО) (п. 163.1 ст. 163 ПКУ).
Відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПКУ, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування ПДФО визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Згідно із п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Разом з цим, пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено поняття податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків податковим агентом, встановлено п.168.1 ст. 168 ПКУ.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього ПКУ.
Згідно пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Крім того, відповідно до п. 176.2 п. 176 ПКУ особи, які згідно з ПКУ мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок (форма 1 ДФ) до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1-ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4.
Одночасно, доходи визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором.
Згідно з підпунктом 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розд. XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Ставка збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16 -1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).
Щодо питання застосування податкових соціальних пільг, то їх перелік та порядок застосування визначено ст. 169 ПКУ.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (пп. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Відповідно до пп.169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).
Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.
Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно зі пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад'юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Щодо питання відображення статті витрат, повідомляємо наступне.
Згідно баз даних АІС "Податковий блок", Ви, зареєстровані платником єдиного податку другої групи.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.
Статтею 292 ПКУ визначено порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої - третьої груп.
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.
Згідно із пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник книги, у разі обрання способу ведення книги у паперовому вигляді.

................
Перейти до повного тексту