Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_" щодо податкового обліку простроченої кредиторської заборгованості та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, із змінами та доповненнями (далі - ЦКУ), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення визначений статтею 107 ЦКУ.

Згідно з пунктом 2 статті 107 ЦКУ після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до пункту 6 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Згідно з п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема:

а) заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Поняття терміну "позовна давність" та порядок її обчислення визначено главою 19 "Позовна давність" ЦКУ.

Так, відповідно до пункту 1 статті 256 ЦКУ під терміном "позовна давність" розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦКУ встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (стаття 261 ЦКУ).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. ІІІ ПКУ, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Різниці, які виникають при коригуванні фінансового результату до оподаткування, встановлені статтями 138- 140 Кодексу та не передбачають коригування фінансового результату на суму простроченої кредиторської заборгованості.

Тобто, зазначені операції при визначенні фінансового результату до оподаткування відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі – Положення № 375).