Державна фіскальна служба України на звернення Товариства, керуючись п. 52.5 ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє.

Товариство поінформувало, що здійснює господарську діяльність у ефірі надання послуг готелів і подібних засобів тимчасового розміщення та зобов’язується бути податковим агентом для своїх клієнтів щодо сплати туристичного збору (далі - Збір). Товариство, посилаючись на Закон України від 23 листопада 2018 року N 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", запитує чи зобов’язано Товариство сплачувати Збір на території територіально-адміністративній одиниці, де не прийнято рішення місцевої ради щодо встановлення ставки Збору; за якою ставкою розраховувати Збір у разі відсутності рішення міської ради про встановлення ставок Збору згідно з новою редакцією Кодексу; на яке коло поширюється звільнення від сплати Збору і які документи мають бути підставою для звільнення.

Обов’язок з прийняття рішень про встановлення місцевих податків та зборів відповідно до п. 12.3. ст. 12 Кодексу покладено на сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (далі - Ради).

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Кодексу обов’язковими для встановлення на відповідній території є єдиний податок та податок на майно. Щодо Збору, то Рада в межах повноважень вирішують питання щодо його встановлення на своїх територіях (п. 10.3 ст. 10 Кодексу).

Отже, справляння Збору здійснюється на тих територіях, де він запроваджений.

При прийнятті рішень про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються всі елементи податку або збору, передбачені ст. 7 Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановленим розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 Кодексу).