Державна фіскальна служба України розглянула звернення платника податків щодо застосування до платника податку фінансової відповідальності за допущені арифметичні та/або методологічні помилки при заповненні податко вої звітності з податку на додану вартість та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Як вказано у зверненні, суб’єктом господарської діяльності - платником податку до контролюючого органу ДФС подано податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - декларація) за серпень 2018 року з відповідними додатками, зокрема додатком N 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" (далі - Додаток N 3), в якій платником податку заявлено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

В подальшому у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок у раніше поданій декларації суб’єктом господарської діяльності до контролюючого органу ДФС подано уточнюючий розрахунок з відповідними додатками, в тому числі і Додатком N 3.

При цьому платником податку при заповненні Додатка N 3 були допущені описки (помилки) в частині окремих постачальників товарів (робіт, послуг) відносно визначення індивідуального податкового номеру, звітного (податкового) періоду, у якому виникло від’ємне значення, а також суми від’ємного значення.

Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію стосовно фінансової відповідальності, яка передбачається у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за допущення платником податків описок (помилок) в окремих графах Додатка N 3 декларації, що в цілому не вплинули на загальну суму бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення, яку платником податку визначено в Додатку N 3, та чи підпадають перелічені помилки до визначення арифметичної або методологічної помилок.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу та пункту 1 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року N 21 (далі - Порядок N 21) із змінами, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації (крім обмежень, визначених пунктом 50.2 статті 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.