Державна фіскальна служба України розглянула заяву Товариства з обмеженою відповідальністю про надання індивідуальної податкової консультації стосовно права контролюючого органу розпочати проведення невиїзної документальної перевірки платника податків та скласти акт про результати проведення цієї перевірки до дати вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату та місце проведення такої перевірки, врахування органами ДФС судової практики Верховного суду щодо застосування статті 78 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), та повідомляє таке.

Статтею 6 та частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 Кодексу документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Кодексу право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків надається посадовим особам контролюючого органу за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, зокрема, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Тобто Кодексом у цьому випадку передбачено обов'язок контролюючого органу щодо вручення (надіслання) платнику податків в один із способів, визначених статтею 42 Кодексу, документів, зазначених у пункті 79.2 статті 79 Кодексу.

При цьому, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац шостий пункту 42.4 статті 42 Кодексу).