Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни у межах компетенції розглянула Ваше звернення щодо особливостей застосування рішень органів місцевого самоврядування за 2017 рік і повідомляє.

Стаття 12 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначає повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з пунктом 26.1 статті 26 Кодексу базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Кодексу.

Різними розділами Кодексу встановлено різні вимоги для визначення розміру ставки місцевого податку або збору при встановлені їх місцевими органами влади.

Наприклад, відповідно до статті 293 Кодексу ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються органами місцевого самоврядування у відсотках до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи - у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, третьої групи - у відсотках до доходу. Ставки для першої та другої груп встановлюються у межах граничних відсотків, встановлених Кодексом.

Також у відсотковому розмірі встановлюється органами місцевого самоврядування ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відс. розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Разом з цим відповідно до пункту 267.4 статті 267 Кодексу ставка транспортного податку встановлюється в абсолютному розмірі з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 податкове законодавство України складається, зокрема, з Конституції України, Кодексу, Митного кодексу України, нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Кодексу, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом.