Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо порядку нарахування відсотків за відсотковим векселем та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" визначено, що законодавство України про обіг векселів базується на Женевській конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон).

Можливість нарахування відсотків за виданими векселями передбачено у статті 5 Уніфікованого закону, відповідно до якої у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Крім того, Уніфікований закон вимагає, аби відсоткова ставка була вказана у векселі. При відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Згідно з вимогами ст. 5 Уніфікованого закону відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

До простого векселя також застосовуються положення, які стосуються переказного векселя, зокрема, застереження про відсотки (стаття 5) (стаття 77 Уніфікованого закону).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.